• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Проблеми СНІДу та шляхи передачі ВІЛ-інфекції

Джерелом інфекції є ВІЛ-інфікована людина або хворий на СНІД.

Є три шляхи передачі ВІЛ-інфекції.

Парентеральний. Віруси імунодефіциту людини потрапляють у кров здорової людини при переливанні крові чи її препаратів, отриманих від крові донорів, інфікованих ВІЛ, а також через шприц чи інші інвазивні вірусом інструменти. Вони швидко про­никають у клітини крові — лімфоцити, що допомагає їм уникну­ти дії антивірусних чинників імунної системи (антитіл, інтерфе­ронів тощо).

Усередині уражених лімфоцитів відбувається інтенсивне роз­множення ВІЛ, після чого оболонка клітини руйнується, лімфо­цит гине, а віруси виходять у плазму, проникають в інші лімфо­цити крові, поступово ослаблюючи імунну систему інфікованої людини, і роблять її беззахисною перед іншими мікроорганізма­ми. Розвивається хвороба — СНІД, яка проявляється хронічними інфекційними захворюваннями, що не піддаються лікуванню; довготривалою діареєю (проносом); збільшенням лімфатичних вузлів, які найкраще пальпуються на шиї та в пахвинній ділянці; довготривалим підвищенням температури (без помітних причин чи ознак якогось захворювання); безпричинною втратою маси тіла; швидкою втомлюваністю; підвищеною пітливістю вночі, ви­сипаннями на шкірі, що не піддаються лікуванню, тощо.

Ураження ВІЛ виникає також за будь-яких інших умов, коли збудник потрапляє у кров. Інфікована кров потрапляє на пошко­джену шкіру або слизові оболонки при користуванні забруднени­ми нею медичними інструментами, голками для татуювання та пірсингу, предметами особистої гігієни, що належать інфікованій людині, а саме: зубною щіткою, бритвою тощо.

Серед іншого, декілька років тому були випадки зараження ВІЛ при переливанні крові або трансплантації органів від інфіко­ваних донорів. На сьогодні таке майже неможливо, оскільки всі донори проходять тестування на наявність ВІЛ, гепатитів і сифі­лісу.

Особлива група ризику — хворі на наркоманію, реципієнти крові або донорських органів, особи, які використовують несте-рилізовані інструменти, голки, шприци, предмети особистої гігі­єни, що належать інфікованій людині.

Використання обладнання для приготування наркотичних за­собів також підвищує ризик захворювання на СНІД. Заражена кров потрапляє у розчини наркотичних засобів шляхом:

• використання забруднених кров'ю шприців для приготу­вання засобів;

• промивання декількох шприців в одній місткості з водою;

• повторного використання чашок, ложок та іншого посуду для розчинення наркотичних засобів у воді та підігрівання цих

розчинів;

• повторного використання ватних тампонів чи сигаретних

фільтрів для фільтрації розчинів.

Статевий. Крім парентерального способу, високий рівень за­раження через сперму й піхвові виділення при статевих зносинах (коїтусі) чи гомосексуальному статевому контакті без застосуван­ня презервативів. Віруси, що містяться у спермі ВІЛ-інфікованого чоловіка або в піхвовій рідині ВІЛ-інфікованої жінки, через мі-кротріщини та пошкодження слизової оболонки статевих орга­нів, відхідника або прямої кишки потрапляють у кров здорової людини і проникають у лімфоцити.

Особливі групи ризику: гомосексуалісти, бісексуали, гетеро-сексуали, повії, які мають безладні статеві стосунки без викорис­тання презервативів. Ризик зараження без використання презер­вативів при гомосексуальному статевому акті — 100%, при гете-росексуальному — 20 %.

Вертикальний (трансплацентарний). Можливе також зара­ження ВІЛ плоду в утробі матері через плаценту, коли вагітна ВІЛ-інфікована чи хвора на СНІД,а також немовляти через груд­не молоко ВІЛ-інфікованої чи хворої на СНІД матері.

Особлива група ризику — новонароджені діти. Ризик зара-. ження через плаценту — 50 %.

ВІЛ-інфекція не передається:

• через рукостискання й обійми;

• через укуси комах;

• при контактах на роботі;

• при дотиках;

• при користуванні туалетом;

• через повітря, воду чи їжу;

• через телефонну трубку;

• при поцілунках;

Аспекти паліативної допомоги хворим з вірусом імунодефіциту

• через предмети широкого вжитку;

• при спільному користуванні посудом.

ВІЛ-інфекція і пов'язані з нею хвороби

Імунна система

Імунна система слугує для захисту організму від інфікування мікроорганізмами, які можуть проникати через шкіру або слизо­ві оболонки та спричинювати хвороби. Імунна система виробляє антитіла для нейтралізації мікроорганізмів і активує особливі клітини крові, які вбивають ці мікроорганізми й видаляють їх з організму людини.

Якщо імунна система не функціонує належним чином, у лю­дини розвивається імунодефіцитний стан. ВІЛ інфікує особливі клітини імунної системи — лімфоцити (Т₄-клітини-хелпери) і мо­ноцити, і зрештою руйнує їх. Це повільно призводить до розвитку стійкого, прогресуючого й глибокого порушення імунної систе­ми, роблячи людину сприйнятливою до інфекцій і таких хвороб, як рак.

Існують також інші причини тимчасового або постійного іму­нодефіциту. До них зараховують;

• вроджені дефекти імунної системи — первинне порушення імунної функції;

• вторинне порушення імунної функції, зумовлене лікар­ськими засобами (наприклад, імуносупресорами або протирако­вими препаратами), онкологічним захворюванням, недостатнім харчуванням, опроміненням (випадковим або лікувальним), а та­кож іншими інфекціями, особливо спричиненими іншими віру­сами.

Нервова система

ВІЛ-інфекція пригнічує як центральну, так і периферійну

нервову систему на початковій стадії інфекції, призводячи до низки неврологічних і психоневрологічних порушень. Порушен­ня функції імунної системи також робить нервсву систему сприй­нятливою до опортуністичних (умовно-патогенних) інфекцій і за­хворювання на рак.

Хвороби, що зумовлюються опортуністичними інфекціями, не становлять проблем, коли організм здатний боротися з цими

Інфекціями за допомогою імунної системи, але в умовах імуноде­фіциту вони можуть стати серйозною проблемою.

Таким чином, хвороби, спричинені опортуністичними інфек­ціями, розвиваються тільки в людей з пригніченою імунною сис­темою.

Є безліч мікроорганізмів, які, перебуваючи в організмі люди­ни, не зумовлюють хвороб. При пригніченій імунній системі вони можуть становити серйозні проблеми. Прикладом може служити і'рибок Candida, що виявляється в ротовій порожнині більшості людей. Пригнічена імунна система не здатна пригнічувати його зростання. Pneumocystis carinii, що виявляється в легенях, не спричинюючи ніякої хвороби, у людей з імунодефіцитом призво­дить до розвитку пневмонії. Мікробактерія туберкульозу (Myco­bacterium tuberculosis), зазвичай наявна влегенях, може активу­ватися при пригніченні імунної системи, зумовлюючи легеневий туберкульоз — поширену опортуністичну інфекцію в людей з ВІЛ-інфекцією. Іншим прикладом в африканських країнах слу­гує Cryptococcus neoformans (також відомий як Filobasidiella neoformans), що під час імунодефіциту призводить до менінгіту.

Читайте також:

1. I. ІСТОРИЧНІ ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ
2. II. Найважливіші проблеми, що визначають розвиток місцевого самоврядування і є спільними для будь-яких урядових систем.
3. III. Проблеми репатріації експатріантів
4. V. ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ. ОХОРОНА НАДР ТА ПРОБЛЕМИ ЕНЕРГЕТИКИ
5. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
6. Аграрні проблеми в працях письменників аграрників.
7. Агроекологічні проблеми розвитку і шляхи їх розв'язання
8. Активний опір ліній електропередачі
9. АКТУАЛЬНI ПРОБЛЕМИ І ЗАВДАННЯ КУРСУ РОЗМIЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ
10. Актуальні проблеми біоетики
11. Актуальні проблеми економічної безпеки України.
12. Актуальні проблеми психогігієни

Переглядів: 592