• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виробничих, навчальних та побутових приміщень

Опалення призначене для забезпечення температурних умов у приміщенні відповідно до вимог санітарних норм у холодну та перехідну пори року. Обігріватися може все приміщення, а також окремі робочі місця.

Системи вентиляції, опалення і кондиціювання повітря у ком­плексі з технологічними заходами щодо зменшення шкідливих виробничих речовин разом з архітектурно-планувальними та конструктивними рішеннями будівель і приміщень забезпечують метеорологічні умови і концентрацію шкідливих речовин у по­вітрі робочої зони виробничих приміщень відповідно до норма­тивних вимог.

Опалювальні системи складаються з таких основних елементів:

• генератор тепла — установка, в якій тепло, отримане за ра­
хунок горіння або перетворення електричної енергії, передається
воді, парі, повітрю;

• нагрівальні прилади, які передають тепло повітрю;

• трубопроводи, по яких теплоносії передаються від генератора
до нагрівальних приладів.

При водяному опаленні теплоносієм є нагріта вода з темпера­турою до 100°С і вище. У парових системах теплоносій — пара — переміщується до опалювальних приладів під власним тиском.

Теплоносій у повітряних системах — це гаряче повітря, яке нагрівається в калориферах.

За будовою розрізняють центральне або місцеве повітряне опа­лення. У центральних системах нагріте повітря подається до при­міщень по трубопроводах. З існуючих систем центрального опален­ня найпоширеніша система водяного опалення низького тиску. Вона має такі позитивні санітарно-гігієнічні та експлуатаційні властивості:

• можливість регулювання тепловіддачі опалювальних приладів
залежно від температури зовнішнього повітря зміною темпера­
тури або витрати гарячої води;

• підтримування температури в межах 60~70°С;

• пожежна безпека;

• довговічність системи (термін експлуатації 30-50 років);

• можливість розміщення опалювальних приладів уздовж зов­
нішніх стін та під вікнами;

• простота експлуатації.

Ці системи використовують переважно для опалення побутових та громадських приміщень.

Системи водяного опалення високого тиску використовують для опалення виробничих приміщень. У таких системах темпера­тура води становить 130-145°С. Щодо санітарно-гігієнічних ха­рактеристик водяного опалення високого тиску, то вони поступаються системам низького тиску.

Для опалення промислових, громадських та житлових будівель застосовують також комбіновані пароводяні системи.

Щоб запобігти проникненню холодного повітря до приміщень, ворота, двері або технологічні прорізи обладнують повітряними або повітряно-тепловими завісами (рис. 28).

Рис. 28. Повітряно-теплова завіса

з боковою подачею повітря: 1) калорифер; 2) вентилятор; 3) повітророзподільник

Щоб забезпечити чистоту повітря і певні метеорологічні умови у приміщеннях, використовують вентиляцію. За допомогою вен­тиляції видаляється забруднене або нагріте повітря з приміщення та подається свіже. Залежно від способу переміщення повітря вентиляція може бути природною, механічною або змішаною.

У природній вентиляції переміщення повітря здійснюється за рахунок природних сил, за рахунок різниці питомої ваги зовніш­нього та внутрішнього повітря (тепловий напір), а також внаслідок дії сили вітру (вітряний напір).

За механічної вентиляції переміщення повітря у приміщенні здійснюється вентиляторами. За способом організації повітрооб­міну у приміщенні вентиляція може бути загальнообмінною (витяжною та припливною) та місцевою (витяжною та приплив­ною). За загальнообмінної прйпливно-витяжної вентиляції зміна повітря здійснюється у всьому приміщенні. Місцева витяжна вентиляція здійснює виведення шкідливих виділень (надмірного тепла, вологи, пари, газів та пилу) з місць їх утворення. Місцева вентиляція частіше всього обладнується у вигляді місцевих від-смоктувачів різної конструкції (рис. 29) До основних елементів механічної вентиляції відносяться вентилятори (відцентрові або осьові), повітропроводи, а також прилади для обробки повітря: калорифери для нагріву, фільтри для очистки тощо.

Рис. 29. Однобортовий відсмоктувач повітря

Кондиціонування повітря — це створення і автоматична під­тримка у приміщеннях незалежно від зовнішніх умов постійних або змінних за відповідною програмою температури, вологості, найбільш придатних для людини та нормального проходження технологічного процесу.

5.7. Правила експлуатації систем вентиляції

Ефективність роботи вентиляційних систем повинна регулярно перевірятися, як і повітряне середовище приміщень, на вміст у них пилу, газів, шкідливих речовин тощо.

Увімкнення загальнообмінних припливних та витяжних ус­тановок проводиться за 10-15 хв. до початку роботи, при цьо­му спочатку вмикають зитяжні, а потім припливної вентиляцій­ні установки.

Вимкнення цих установок проводиться через 10-15 хв. після роботи. У цехах з можливим виділенням шкідливих газів венти­ляційні установки вимикають через 30-60 хв. по закінченню роботи. Місцеві витяжні установки (місцеві витяжні пристрої), що не зблоковані з технологічним обладнанням, вмикають за 3-5 хв. до початку роботи обладнання і вимикають через 3-5 хв. по закінченню роботи.

Вентиляційні системи після їх монтажу мають бути відре­гульовані до проектних параметрів. Експлуатувати дозволяєть­ся вентиляційні системи, які повністю пройшли усі передпус­кові випробування.

Усі вентиляційні системи повинні мати інструкції з екс­плуатації, де висвітлюються питання вибухо- та пожежної без­пеки. Планові огляди і перевірки вентсистем мають проводитися за графіком, затвердженим керівником.

Приміщення для вентиляційного обладнання повинні замика­тися, а на їх дверях — вивішуватися таблички з написами, що забороняють вхід стороннім особам. Зберігання в цих приміщен­нях матеріалів, інструментів тощо, а також використання їх не за призначенням забороняється.

Експлуатація електрообладнання вентиляційних систем, стру-мопровідних частин і заземлень повинна проводитися відповідно до вимог «Правила безпечної експлуатації електроустановок» і «Правила безпечної експлуатації електроустановок споживачів».

Вентиляційні системи, що не використовуються внаслідок змін у технологічних схемах та обладнанні, мають бути обов'яз­ково демонтовані.

Чищення і профілактичні ремонти вентиляційних систем ма­ють проводитися у терміни, передбачені інструкціями з їх експ­луатації. Чищення та ремонт повинні виконувати спеціалісти за допомогою спеціальних пристосувань.

5.8. Види освітлення.

Читайте також:

1. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
2. XX1. Забезпечення відкритості та прозорості при проведенні прийому до вищих навчальних закладів
3. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
4. Блок групи приміщень адміністрації
5. Блок групи приміщень громадського харчування
6. Блок групи приміщень громадського харчування
7. Блок підсобних і господарських приміщень
8. Блок підсобних і господарських приміщень
9. Будинки і споруди. Будинки і споруди навчальних закладів
10. Величина значень коефіцієнта природного освітлення при боковому освітленні приміщень
11. Вентиляція виробничих приміщень
12. Вентиляція виробничих приміщень

Переглядів: 728