МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Культурологічній думці.КУЛЬТУРОЛОГІЯ
ОПОРНИЙ КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
Кременчук 2012 р.
Тема 1. СПЕЦИФІКА КУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ЗНАННЯ.
1. Предмет і об’єкт культурології. 2. Історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці. 3. Філософська концепція культури. 4. Типи, види і форми культури. 5. Функції культури.
Предмет і об’єкт культурології.
Культурологія відіграє велику роль в духовному прогресі суспільства. Це наука про сукупність результатів людської діяльності і засоби передачі інформації про її набутки майбутнім поколінням. Предмет культурології – об’єктивні закономірності світового і національного культурних процесів, пам’ятники і явища матеріальної і духовної культури, чинники виникнення, формування і розвитку культурних інтересів і потреб людей, їх участі в збереженні, примноженні і передачі культурних цінностей. Об’єктом культурології являються культурні аспекти різних сфер суспільного життя, визначення особливостей і досягнень основних культурно-історичних типів, аналіз тенденцій і процесів в сучасному соціокультурному середовищі. В розвиток культурологічних теорій роблять свій внесок різні наукові напрямки: антропологія, соціологія, психологія, філософія та історія. Але виокремлення специфіки предмета і об’єкта вивчення культурології дозволяє провести між ними межу. Культурологія акцентує змістовну сторону спільної діяльності і життя людей, і це відрізняє її від соціології. Від природознавства культурологію відрізняє увага до штучних об’єктів і процесів. І якщо соціальну філософію можна уявити як науку про сенс індивідуального і суспільного буття, а історію – як теорію про подійно-діяльнісний зміст суспільного буття, то культурологія зайнята конкретно-історичними формами цього буття.
Історична еволюція поглядів на культуру в європейській культурологічній думці.
Культура стала об’єктом спеціального теоретичного інтересу і дістала статус самостійного наукового поняття в епоху Нового часу. За свідченнями німецького лінгвіста І.Нідермана, термін «культура» як самостійна лексична одиниця існує лише з XVIII ст. Раніше цей термін зустрічався тільки в словосполученнях, які означали функцію чогось: культуру поведінки, здобуття знань, удосконалення мови і т.д. Слово «культура» походить від латинського «cultura», що означало обробіток землі, її культування, тобто зміни в природному об’єкті під дією людини на відміну від тих змін, які викликані природними причинами. Вже в цьому первісному змісті поняття «культура» мова відмітила важливу особливість – єдність культури, людини та її діяльності, хоча в поняття «культура» вкладали і вкладають найрізноманітніший зміст. Так, елліни бачили у вихованості свою головну відмінність від «диких», «некультурних» варварів. В Середні віки слово «культура», асоціювалось з особистими якостями, з ознаками особистої досконалості. В епоху Відродження під особистою досконалістю починають розуміти відповідність гуманістичному ідеалу. А з точки зору просвітників XVIII ст. культура означала «розумність» (раціональність). Джамбаттіста Віко (1668-1744), Йоган Готфрід Гердер (1744-1803), Шарль Луи Монтеск’є (1689-1755), Жан-Жак Руссо (1712-1778) вважали, що культура проявляється в розумності (раціональності) суспільних порядків і політичних установ, а вимірюється досягненнями в галузі науки та мистецтва. Мета культури і вище призначення розуму співпадають – зробити людей щасливими. З другої половини ХІХ ст. поняття «культура» все більше набуває статусу наукової категорії. Вона перестає означати тільки високий рівень розвитку суспільства. Це поняття все частіше пересікається з такими категоріями як «цивілізація» і «суспільно-економічна формація». Поняття «суспільно-економічна формація» ввів у науковий обіг Карл Маркс (1818-1883). Воно складає фундамент матеріалістичного розуміння історії. Тривалий час поняття «культура» і «цивілізація» були тотожними. Першим провів між ними межу німецький філософ Іммануіл Кант (1724-1804), а на початку ХХ ст. інший німецький філософ Освальд Шпенглер (1880-1936) і зовсім протипоставив їх одне одному.
Читайте також:
|
||||||||
|