• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Список рекомендованої літератури

1. Географічна енциклопедія України.: В 3-х т. – К.: УРЕ, 1988. – 1993 c.

2. Кравців В. С. Науково-методичні засади реформування рекреаційної сфери. – Львів: ІРД НАН України, 1999. - 78 с.

3. Мельник Б. В. Вулицями старовинного Львова. – Львів: Світ, 2001. – 270 с.

4. Нестерук Ю. Рослини українських Карпат. – Львів, 2000.

5. Овсійчук В. А. Архітектурні пам’ятки Львова. – Львів: Каменяр, 1969. – 171 с.

6. Стафійчук В. І. Рекреалогія: Навч. посіб. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.

Карпатський рекреаційний регіон займає територію Українських Карпат у межах Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Чернівецької областей. Його площа - 56,2 тис. км, населення - 6,6 млн ос. [1]. Це другий після Криму рекреаційний регіон Карпат, який має загальнодержавне значення.

Рекреаційно-туристичні ресурси регіону представлені теплим помірно-континентальним кліматом. Пересічна температура січня – від - 5,6 – - 9,8°С, липня +13°–+18°С; опадів – від 800 до 1600 мм на рік. Три­валість сонячного сяйва – 2100 год. на рік [1]. Погодні процеси й кліматичні умови формуються під впливом атлантичних і середземноморських циклонів, які забезпечують інтенсивні опади протягом року. Період із стійким сніговим покривом, триває в горах від грудня до кінця квітня, його середня товщина становить 30–50 см, що є сприятливим чинником для гірськолижного відпочинку, лижних прогулянок, занять сноубордом, фрістайлом. У регіоні освоєно понад 10 гірськолижних територій (Славське, Тростян, Розлуч, Ворохта, Ясіня, Рахів тощо). Важливими кліматичними курортами регіону є [6]:

1. Ворохта, Косів, Татарів, Яремча, де лікують різні форми туберкульозу;

2. Карпати (Свалявський р-н) – серцево-судинна і нервова системи;

3. Шешори, Ясеня використовуються для загального оздоровлення.

У смт Солотвино Тячівського району Закарпатської області діє перша в Україні алергологічна лікарня, де лікують хворих на бронхіальну астму.

Лікувальний вплив зумовлений використанням специфічних особливостей мікроклімату соляних копалень. Він покращує також функціональний стан нервової і серцево-судинної систем, обміну речовин, поліпшує клінічний стан гіпертоніків. Схожий курорт є в Донецькій області.

Збагачений цей регіон бальнеологічними ресурсами. У Карпатському рекреаційному регіоні налічують понад 800 джерел мінеральних вод різної мінералізації (від 0,37 до 350 г/л). Вони становлять 55,9% [6] ресурсів мінеральних вод країни, до того ж понад 50% з них розвідані в Закарпатській області. У регіоні є води таких класів: гідрокарбонатні, хлоридні, суль­фатні й натрієві. Є мінеральні лікувальні води зі складним іонним вмістом та специфічні - залізисті, миш’яково-сірководневі, радонові, вуглекислі тощо. Найвідоміші родовища лікувальних мінеральних вод зосереджені у Львівській області (Трускавець, Моршин, Східниця, Любінь Великий, Немирів, Шкло), Закарпатській (Поляна Квасова, Голуби­не, Сойми, Келечин, Кваси, Шаян), Івано-Франківській (Черче, Буркут, Ст. Мізунь), Чернівецькій (Брусниця) областях. Лікувальні вла­стивості мають також озокерит (Борислав, Старуля, Дзвиняч), лікувальні грязі (Моршин) і торф (Немирів, Шкло, Любінь Великий, Черче). Їх використовують у разі захворювань: шлунково-кишкового тракту, серцево-судинної, нервової, ендокринної систем, опорно-рухового апарату, шкіри; порушення обміну речовин. У Любіні Великому розташований бальнеогрязьовий курорт, де підліковують дітей із церебральним паралічем.

Важливою складовою бальнеологічних ресурсів є лікувальні грязі, які використовують у вигляді ванн та аплікацій. Серед найвідоміших родовищ регіону – Немирівське, Шкловське, Великолюбінське, Моршинське (Львівська обл.), Черченське (Івано-Франківська обл.). Найбільше з них Моршинське – 239 тис. м³.

У санаторно-профілактичних закладах Карпатського регіону широко застосовують озокерит (гірський віск, парафінова нафта). Це суміш високомолекулярних сполук вуглеводів, смол і асфальтенів, які кристалізуються у гірських щілинах. Їх використовують для лікування хронічних недуг. Більшість родовищ озокериту відкрито у Передкарпатті. Тут розташовані найбільші у світі Бориславське і Трускавецьке родовища.

Водний рекреаційний потенціал представлений густою річковою мережею. Ріки - Дністер (705 км), Стрий (км), Прут (272 км), Черемош, Тиса (201 км), придатні для організації різноманітних видів водного туризму і відпочинку. Крім рибалки та купання, гірські ріки Черемош, Прут, Стрий, Теребля використовують для сплавляння на байдарках і каное. Береги Дністра утворюють мальовничі каньйони. Великий інтерес у відпочиваючих викликають водоспади – Манявський (12 м, Яремче), Скакало (10 м, Мукачево), Сріблясті водоспади (Шешора). Так, на р. Стрипі поблизу села Русилів спадає мальовничий каскад з 12 водоспадів, висота окремих з них до 13 м. На озера цей регіон є досить бідним. Найбільше з них – гірські озера Синевир та Розсохан (Івано-Франківська обл.).

Важливим рекреаційно-туристичним ресурсом регіону є ліси. Це найлісистіша територія України, де зосереджено 20% площі її лісів. Ширина Українських Карпат - 110 км, а довжина – 270 км. Найвища гора - Говерла (2061 м н.р.м.). Переважають гірські лісові та лучні полонини-ландшафти. Тут росте 2020 видів і підвидів судинних рослин. Найбільша кількість лісових реліктів зосереджена в Українських Карпатах – 39 видів флори і 8 видів фауни [6]. Рослинні релікти – дріада восьмипелюсткова, Ліннея північна, верба трав’яна, родіола рожева [4]. Туристична привабливість не вичерпується лише мальовничими ландшафтами, рекреаційну цінність мають своєрідну культуру, побут, художній народний промисел місцевого населення.

Надзвичайно цінними є природоохоронні території, насамперед, Карпатський міжнародний біосферний резерват, Синевирський природний національний парк, Карпатський національний природний парк, Сколівські Бескиди, Яворівський національний парк, природний заповідник Розточчя, чис­ленні парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва, пам’ятки при­роди.

У Карпатах діють чотири державні лісомисливські господарства: «Майдан» у Львівській обл., «Осмолода» і «Карпати » у Закарпатській обл. та «Буковинське» у Чернівецькій обл. Мисливська фауна досить різноманітна – заєць сірий, лисиця звичайна, козуля, вовк, кабан, білка звичайна, тхір світлий.

Рекреаційні ресурси регіону почали освоювати з середини ХІХ ст., коли під час пошуків нафти та солі було відкрито перші лікувальні джерела. Тут діє 62 санаторії, 16 пансіонатів, 57 санаторіїв-профілакторіїв, 40 закладів туризму та 130 будинків і баз відпочинку [1].

У Чернівецькій області поступово розвивається спелеотуризм. Туристи з цікавістю відвідують печеру «Попелюшка» в Новоселицькому районі. Тут розташовані 3 карстово-спелеологічні заказники: Молочно-братський карстовий масив, Чорнопотоцький та Юрківський карсти.

Більшість карпатських печер і гротів Мармароського масиву, Рахівських і Чевчинських гір є короткими (загальна довжина 15 відомих печер становить 670 м). Найдовші – Дружба, Молочний Камінь, – розташовані в долинах Малої та Великої Угольки.

У Карпатському рекреаційному регіоні зосереджена третина пам’яток історії та культури України, чимало з яких мають міжнародне значення, що сприяє розвиткові туристично-екскурсійної справи. Ос­новними туристично-рекреаційними вузлами регіону є Львів, Ужго­род, Чернівці, Івано-Франківськ, Мукачеве, Яремче, Коломия, Косів, Вижниця, Дрогобич тощо. У регіоні діє понад 15 бюро подоро­жей і екскурсій, проходять кілька міжнародних туристичних марш­рутів. Питома вага окремих видів рекреаційно-туристичної діяльності становить (%): туризм - 8,0, відпочинок і оздоровлення - 23,0, курор­тно-санаторне лікування - 38,0.

Наукову роботу з організації курортної справи в Карпатському рекреаційному регіоні здійснює Ужгородська філія Одеського нау­ково-дослідного інституту курортології.

Львів–туристичний центр Західної України

Львів - місто площею 171,01 км² і кількістю мешканців 797,8 тис. Поверхня горбиста. Центральна частина роз­ташована в улоговині, від якої піднімаються височини 25–40 м (гори Високий Замок, Лева або Піщана, Кортумова). В адміністративному аспекті Львів поділено на 6 районів: Галицький, Залізничний, Личаківський, Сихівський, Франківський, Шевченківський. У підпорядкуванні Львівської міської ради також перебувають: місто Винники, смт Брюховичі, смт Рудне.

Пере­січна температура січня - 5,0°, липня + 17,4°. Опадів – 678 мм на рік. На око­лицях Львова беруть початок річки Полтва (притока Західного Бугу) та Зубра (притока Дністра). Створено невеликі штучні озера і ставки. Львів збагачений зеленими насадженнями (парки, лісопар­ки, ліси на околицях), загальна площа яких 728 га. У природних лі­состанах — бук, дуб, граб, ясен, береза, сосна; у штучних — ка­штан, липа, тополя, клен. У мі­сті розташовані ботанічні сади: Львівського національного університету ім. І.Франка, Львівського національного лісотехнічного університету, Львівського національного медичного університету ім. Д. Галицького. Пам’ятка садово-паркового мисте­цтва державного значення – Стрийський парк – закладений у 1880-1890 р., місцевого значення 41 пам’ятка природи, 10 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва, у т. ч. Парк культури і відпочин­ку ім. Б. Хмельницького, Висо­кий Замок, Шевченківський Гай, Залізна Вода, Дружба [1]. За кількістю історико-культурних об’єктів Львів посідає перше місце в Україні.

Одним із найдавніших місць відпочинку львів’ян та відпочиваючих є Високий замок, гора, яка приваблює своїм історичним минулим. Вперше про Львів згадано у Галицько-Волинському літописі 1256 р., що і є, умовно, датою заснування міста. Однак археологічні дослідження свідчать, що поселення на місці сучасного Львова було значно раніше. У 1272 р. Данило Галицький переніс столицю князівства з Галича до Львова й оселився на Княжій горі. Вона сягала 411 м н.р.м (з них 22 м – насипні). Княжий замок довго не проіснував, тому що часті блискавки і надмірні вітри змусили його поселитися у підніжжі гори. Сьогодні на цьому місці – оглядовий майданчик, який відкриває чудову панораму міста. Існує й інша версія: що на місці Княжого замку побудований Високий замок польського короля Казимира ІІІ, закладений близько 1360 р. Він мав оборонне значення, оскільки, як багатство міста притягувало татар, турків та й власну шляхту. Збудований на висоті 300 м, видавався неприступною твердинею і був нею 300 років. 1648 р. вперше взятий штурмом козаками Максима Кривоноса. Окремі приміщення Високого замку слугували в’язницею. У 1440 р. в його підземеллях сиділи лицарі Тевтонського ордену, взяті в полон у битві під Грюнвальдом. Через певний період часу замок втратив своє бойове призначення, почав руйнуватися, а наприкінці ХVIII ст. його взялися розбирати, використовуючи каміння для зведення будинків і шляхів. Але укріплення Львова розвивалося й далі: 1555 р. споруджено порохову вежу (нині це Будинок архітекторів) та Міський арсенал, котрий прилягав до зовнішнього боку Високого муру (8 м – заввишки, 2 м - завтовшки). Нині в арсеналі розташований один із відділів історичного музею – єдиний в Україні Музей зброї, відкритий 1981 р. Останньою великою оборонною спорудою був Королівський арсенал (1575 р.). Він отримав назву королівського, оскільки 2/3 вартості будівництва сплатив король. Цікавою є його внутрішня схема: у разі штурму - це пастка для тих, хто увірветься у двір, бо кожна точка двору прострілюється з вікон.

Площа Ринок з 1349 р. є центром Львова. Будівництво нових кварталів Казимир ІІІ доручив ремісникам, запрошеним з Німеччини. Німці будували за звичним для себе проектом: центральна площа оточена житловими кварталами, тому отримала назву Рінг - кільце, замкнутий простір. У місцевій вимові це слово трансформувалося у Ринок. Отже, площа дала назву базару, а не навпаки. І сьогодні стара площа зберігає значення історичного центру міста. Тут розташована міська рада, музеї. Пам’ятки старовини приваблюють численних туристів. У грудні 1988 р. рішенням сесії ЮНЕСКО середмістя Львова занесено до списку Світової Спадщини.

Львівська «ратуша» походить від німецького «Rathaus» - будинок ради. У 1356 р. Львів отримав самоуправління за магдебурзьким правом. Обов’язковою складовою самоуправління була наявність ради і суду, які об’єднувались в магістрат. Тому побудову першої ратуші можна датувати кінцем 50-х років ХІV ст. У цьому приміщенні була скарбниця. Тут зберігалися корона і скіпетр польських королів та державна казна. З діяльністю міського суду пов’язана похмура легенда. Одного разу на смерть було засуджено невинну людину. Відтоді, після виконання несправедливого вироку коридорами ратуші літає чорна труна. Хоча це лише легенда, але на першій сторінці книги судових вироків львівського суду є коротка фраза: «Пам’ятай про чорну труну» [3].

На західному боці ратуші, де нині квітник, було місце страти. Ще з 1425 р. тут стояв так званий «стовп ганьби» - 2,6 м заввишки, увінчаний скульптурною групою - богиня правосуддя Феміда і кат. До нього приковували злочинців: дрібних злодіїв, п’яниць, хуліганів. Для виконання смертних вироків біля стовпа був розташований ешафот. Такою смертю карали тільки дворян. У 1578 р. тут стратили І. Підкову. У 1793 р. на площі Ринок споруджено 4 фонтани, автором яких був відомий львівський скульптор Гартман Вітвер. Лише вода з них не била, а виливалася струмочками, і їх використовували як колодязі. Львівська Ратуша і горіла, і обвалювалася, змінюючи на шпилі флюгери, але 1 листопада 1918 р. сотник Степан Паньківський підняв над Ратушею синьо-жовтий прапор ЗУНР, визначивши позицію львів’ян щодо України. Стиль нинішньої ратуші - віденський класицизм. Уже у ХІV ст. діяло правило, згідно з яким купці, лікарі, ремісники мали право споруджувати на Ринку будинки щонайбільше з трьома вікнами по фасаду. Лише шляхта і духовенство могли зводити будинки з 6-ма вікнами. У другій половині ХVІ ст. у Львові виник новий архітектурний стиль - Відродження. Львівські патриції замовляли індивідуальні проекти будинків італійським майстрам, кожен з яких мав власні кольори, свою історію. Але один із них не має аналогів у всій Європі. Будинок має назву «Чорна кам’яниця». Виразно простежується нерівномірність висоти поверхів. Весь фасад викладений «діамантовим» рустом – невеликими кам’яними блоками у формі діаманта. Спочатку рустування було білим, але русти зроблені з пористого каменю, який активно поглинає пил і сажу, тому будинок чорного кольору і не пов’язаний із фатальними історіями. Його власником був аптекар Ян Лоренцович, котрий відкрив тут аптеку. У 1926 р. будинок купило місто, а через 3 роки у ньому відкрили Музей історії Львова. Найбільше відвідувачів у Музеї етнографії та художнього промислу, у Природничому музеї, Музеї історії релігії, Музеї-аптеці. Одним із найбагатших музеїв країни є Львівська картинна галерея (1907 р.). Основою її першої експозиції стала збірка з 300 картин і скульптур західноєвропейських майстрів, придбана міським магістратом у колекціонера І. Яковича. Тепер кількість її експонатів – понад 30 тис. творів живопису, скульптури і прикладне мистецтво. Є тут картини Франціско Гойї, Рубенса, Яна Матейка, І. Шишкіна, І. Левітана, М. Реріха, І. Айвазовського.

Церкви, собори, монастирі Львова. Духовне збагачення отримують відпочиваючі від відвідування сакральних споруд Львова. Одними з найдавніших церков є церква Миколая (кін. ХІІІ ст.) та П’ятницька церква (1643 р.).

На Святоюрській горі велично стоїть собор Святого Юра. Ще за часів Д. Галицького тут існував печерний монастир. У 1270 р. князь Лев побудував серед густого букового лісу для свого дядька Василька дерев’яну церкву на честь св. Юра. У сучасному вигляді собор збудований 1744 р. у стилі бароко за проектом І. Меретина. На дзвіниці собору висить дзвін, відлитий у Львові 1341 р. - найдавніший із дзвонів на території України.

Катедральний собор (1360 р.). Нині це єдина пам’ятка церковної готики у Львові. Хоча 1760 р. за наказом архієпископа Сераковського проведена реставрація собору в стилі бароко, все ж основна частина конструкції залишилася старою. Після облоги Львова турками 1672 р. львів’яни повісили на стіни собору турецькі ядра. Окрасою Катедральної площі є каплиця Боїмів. На куполі каплиці розташована унікальна сидяча статуя Ісуса Христа у Гетсиманському саду. Фасад каплиці суцільно вкритий різьбленням по білому каменю, яке зображає історію життя Христа. Заклав каплицю 1609 р. угорець Г. Боїм, який певний час був бургомістром Львова.

Львів - багатонаціональне місто. Вірмени з’явилися тут за часів Д.Галицького. Вони везли зі собою капітал і щонайцінніше - знання та вміння ювелірів, шкіряників, гартувальників, торгували із Туреччиною, Іраном, Єгиптом. Та скарбом давньовірменської культури є Ансамбль Вірменського собору (1368 р.), який складається з собору, приміщення колишнього жіночого монастиря та палацу вірменських архієпископів.

Костел Домініканського монастиря заснували ще в другій половині ХІІІ ст., коли дружина Лева - Констанція – запросила в Галичину домініканців. Для них споруджено у 1408 р. костел Божого тіла у готичному стилі. У середині ХVІІІ ст. його було знесено і за проектом військового інженера Яна де Вітта споруджено в стилі бароко. На фасаді вміщено герб домініканців: пес лежить на книзі, тримаючи в зубах палаючий смолоскип. У перекладі з латинської мови домініканці - пси Господні. Звідси в гербі зображення собаки.

Успенська церква(1572–1629 рр.) - чудовий взірець архітектури Відродження. Вона складається з церкви, дзвіниці або вежі Корнякта і каплиці трьох святителів. Будівництво четвертої церкви здійснювало Ставропігійське братство зі значною допомогою гетьмана Сагайдачного П. К. Фінансував будівництво вежі Корнякт. Тому вона названа його іменем. Каплиця трьох святителів (1578 р.) розташована у подвір’ї церкви. У 1671 р. вона згоріла і була реставрована на кошти грека О. Балабана. Про ці події розповідає напис на кам’яній дошці, вмурованій над входом.

У 1898 р. за проектом архітектора Гавришкевича збудована найбільша у Львові Преображенська церква. Тут розташовані роботи відомих українських художників Корнила Устияновича та А. Монастирського.

Костел єзуїтів заснований 1610 р. за зразком церкви Іль Джезу в Римі. Довжина його - 41 м, висота – 26 м, може одночасно вмістити 3500 осіб і ще 1500 на галереях. Єзуїти надавали великого значення освіті. Тут навчалися діти шляхти, передусім магнатів. Закінчивши школу, вони ставали проповідниками і виконавцями ідей ордену. Навчалися тут майбутні гетьмани Я. Вишневецький, Б. Хмельницький. Нині в костелі містяться фонди бібліотеки Стефаника.

Костел св. Єлизавети споруджений 1908 р. у неоготичному стилі і нині неабияк вражає приїжджих. Знищений за часів радянської влади, зараз він реставрується і є греко-католицькою церквою Св. Ольги і Св. Єлизавети.

Окрасою міста є Львівський національний академічний театр опери та балету ім. Соломії Крушельницької. На початку 90 років ХІХ ст. була потреба населення у великому театральному приміщенні. У 1895 р. оголошується конкурс на кращий проект будівлі міського театру. Переміг вихованець Берлінської будівничої академії, місцевий архітектор З.Горголевський, який працював у той час директором Львівської вищої промислової школи. Споруда мала розташуватися на площі, посеред якої протікала річка Полтва. Архітектор змінив русло річки, взявши її у колектори. Утворився своєрідний острів, на якому в червні 1896 р. розпочалися земляні роботи. Під фундаменти застосовано вперше в Європі суцільні бетонні плити. Горгілевський уміло організував виконання найважливіших робіт: залучені кращі митці, архітектори, художники, скульптори. Опалювання, освітлення, вентиляцію встановила віденська фірма «Сіменс». Тривало будівництво понад 4 роки (1900 р.), витрачено 2,4 мільйона австрійських крон. Більшість коштів надійшла від громади Львова. Споруда має форму видовженого прямокутника 95 х 45 м, збудована з полянського вапняку і тернопільського пісковику у стилі ренесансу та бароко.

Шедеври архітектури у Львові творили П. Римлян, П. Війтович; зачаровували живописними полотнами І. Труш, А. Гротгер, О. Курилас, О.Кульчицька, А. Монастирський. Сплеском овацій вибухали театри від неповторного співу С. Крушельницької, О. Мишуги, М. Менцинського; акторської гри незабутньої М. Заньковецької. Скрізь лунає слава метрів музичної культури М. Колесси, С. Людкевича, В. Барвінського; літературні шедеври творили М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький, І. Франко,

В. Стефаник [3]. Пам’ять про них увіковічена пам’ятниками та барельєфами.

Рекреаційні зони Львова

Пам’ятки архітектури:

1. Високий замок (ХІІІ-ХІV ст.)

2. Церква Миколая (ХІІІ ст.)

3. Вірменський собор (ХІV ст.)

4. Катедральний собор (1360 р.)

5. Каплиці: Боїмів (1609 р.), Кампіанів (1619 р.)

6. Архітектурний ансамбль Успенської церкви (1572 р.): церква (1591 р.), вежа Корнякта (1572 р.), каплиця Трьох святителів (1578 р.)

7. Королівський арсенал (1578 р.)

8. Собор Св. Юра

9. Порохова башта (1554 р.)

10. Ансамбль площі Ринок (ХІV-ІХІ ст.)

Музеї:

1. Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького

2. Палац мистецтв

3. Львівська галерея мистецтв (Стефаника, 3)

4. Музей народної архітектури «Шевченківський гай»

5. Історичний музей

6. Музей історичних коштовностей (Пл. Ринок, 2)

7. Музей етнографії та художнього промислу

8. Природничий музей

9. Музей історії релігії

10. Музей давньої української книги

11. Музей-аптека

12. Літературно-меморіальний музей Я. Галана, І. Франка.

Театри

1. Львівський національний академічний театр опери та балету ім.Соломії Крушельницької

2. Національний академічний український драматичний театр

ім. М. Заньковецької

3. Львівський театр «Воскресіння»

4. Театр ім. Леся Курбаса

5. Перший український театр для дітей та юнацтва

6. Львівський обласний театр ляльок

7. Театр Західного оперативного командування

Філармонія

Цирк

Будинок природи, Будинок архітектора, Будинок органної та камерної музики

Личаківське кладовище

Меморіальний комплекс «Пагорб Слави»

Пам’ятники

1. Т. Г. Шевченку

2. Першодрукареві І. Федорову

3. Франкові, Міцкевичу, Галану, Стефанику, Грушевському, Шашкевичу, Д. Галицькому

Природно-заповідний фонд

1. Регіональний природний парк «Знесіння»

2. Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва – Стрийський;

3. Парк Культури

4. Пам’ятка природи - Лиса гора

5. Ботанічні сади ЛНУ ім. Франка, НДЛУ, ЛДМУ ім. Д. Галицького

Львів дав світу відомих письменників Станіслава Лема, Леопольда Захер-Мазоха та інших видатних діячів світової культури і науки, зокрема математиків Стефана Банаха, Стена (Станіслава) Уляма, фізика М.Смолуховського.

Вогонь просвітництва несли братства, які діяли при церквах і монастирях (зокрема Ставропігійське), Наукове товариство ім. Т. Шевченка, вчені-науковці М. Грушевський, І. Крип’якевич, В. Щурат, І. Свєнціцький, митрополит А. Шептицький.

Зі Львовом пов’язані історичні постаті Д. Галицького, І. Підкови, М.Кривоноса, Б. Хмельницького. У пам’яті львів’ян назавжди залишилися незабутні Є. Коновалець, С. Бандера, Р. Шухевич.

Видатними львів’янами можна назвати низку культурних, наукових та політичних діячів України - І. Франко, М. Грушевський, С. Крушельницька, І. Крип'якевич, Польщі - С. Лещинський, С. Лем, С. Єжи Лєц, Ш. Бруно, Росії - Ю. Башмет, Г. Явлінський, Р. Віктюк, Австрії - Л. Фон Захер-Мазох, Ф. Моцарт та ін. Також у Львові у ХVІ ст. працював, помер та похований першодрукар Русі-України Іван Федорович (Федоров).

Читайте також:

1. IV. Список використаних джерел
2. IV. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І ЗАКОНОДАВСТВА.
3. V. Список вопросов и требования к экзамену
4. V.СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
5. VІ. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ
6. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
7. Библиографический список
8. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
9. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
10. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
11. БИБЛИОГРАФИЧЕСКИЙ СПИСОК
12. Библиографический список

Переглядів: 586