• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.

Органи державної реєстрації прав. Державний реєстр прав.

Права та обмеження, що підлягають державній реєстрації.

Поняття та юридичне значення державної реєстрації прав на земельні ділянки та правочинів з ними.

Тема 6. Державна реєстрація та юридичне посвідчення (оформлення) прав на землю.

Викуп земельних ділянок та його правове регулювання.

Юридичне посвідчення права на земельну частку (пай).

Документом, який посвідчує право власності на земельну частку (пай) є Державний акт на право приватної власності на землю. Цей порядок регулюється ст. ст. 126, 202 ЗКУ, а також наказами Держкомзему України № 43 від 04.05.1999 р. „Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі”; а також про форму державного акту на право приватної власності на землю, завт. ПКМ, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.. 125 ЗКУ, право власності на земельну ділянку виникає „з моменту державної реєстрації цього права”. Правові засади реєстрації визначаються ЗУ „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень”.

Ст.. 146 ЗКУ регулює порядок викупу земельних ділянок для суспільних потреб як за згодою власника, так і примусового викупу. Можливість примусового викупу випливає також з положень п. „г” ст.. 143 ЗКУ, де передбачено примусове припинення права власності шляхом викупу для суспільних потреб.

Викуп земельної ділянки для суспільних потреб може здійснюватися для визначених у ч. 1 ст. 146 ЗКУ потреб за умови дотримання наступної процедури:

- погодження зацікавленою юридичною особою (майбутнім землекористувачем) питань, пов’язаних із викупом земельної ділянки (ст..ст. 150, 151 ЗКУ).

- завчасного (не пізніше ніж за рік до викупу) письмового попередження власника земельної ділянки про викуп (ч.2 ст. 146 ЗКУ);

- попереднього і повного відшкодування вартості земельної ділянки у тих випадках, коли власник заперечує проти викупу (ч.5 ст.41 Конституції України);

- у випадку, коли викупляється частина земельної ділянки, необхідними передумовами для укладення договору купівлі-продажу є її формування у окрему земельну ділянку (ч.1 ст. 152 ЗКУ);

- при незгоді власника з викупом (ціна, строк ін.) необхідне звернення органу виконавчої влади до суду їз позовом про викуп земельної ділянки (п.4 ст.146, ч. 12 ст. 151 ЗКУ, ч. 1 ст. 350 ЦК України).

Ст.. 147 ЗКУ регулює примусове відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності.

Читайте також:

1. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
2. Алгоритм розрахунку ризиків за загрозою відмова в обслуговуванні
3. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
4. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
5. Визначення процедури державної реєстрації на місцевому рівні
6. Вимоги щодо реєстрації документів
7. Вимоги щодо реєстрації осіб як платників податку
8. Відмова від типізації, натомість застосування символізму.
9. Відмова від типізації, натомість застосування символізму.
10. Відмова Німеччини від дотримання статей Версаль­ського договору
11. Відмова у відкритті провадження в адміністративній справі
12. Відмова у державній реєстрації прав на землю та їх обмежень.

Переглядів: 858