МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Відмова Німеччини від дотримання статей Версальського договору
Прихід до влади в Німеччині націонал-соціалістської партії на чолі з Гітлером серйозно ускладнив міжнародну обстановку. Своєю найближчою задачею після приходу до влади гітлерівці вважали ліквідацію військових обмежень, встановлених Версальським договором, з тим, щоб розпочати безперешкодну підготовку до великої війни за панування у Європі та світі. Другим кроком мало стати об'єднання всіх німців в єдиній державі, а це передбачало приєднання Австрії, населених німцями районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Польщі та Литви. Третім кроком мало стати завоювання "життєвого простору" на Сході. Лише володіючи аграрними й сировинними ресурсами Східної Європи, Німеччина мала змогу, на думку Гітлера, вистояти у черговій сутичці за панування над світом. Кожний з планів, накреслених Гітлером, означав не просто перегляд Версальської системи, у чому німецька дипломатія відзначилася вже давно, а перегляд самої системи міжнародних відносин, закріплених мирними договорами. Це був шлях до війни. Наприкінці 1933 р. на порушення Версальського договору у Німеччині розпочалося формування двадцяти однієї дивізії, які мали складати кістяк 300-тис. сухопутної армії. Одночасно розгорнулося будівництво військово-морських сил. 9 березня 1935 р. Берлін оголосив про наявність у Німеччині військової авіації. 16 березня 1935 р. було ухвалено "закон про будівництво вермахту", згідно з яким кількість дивізій мала зрости до 36, а загальна чисельність сухопутної армії досягнути 500 тис. чол. У березні 1935 р. в односторонньому порядку Німеччина оголосила про впровадження загального військового обов'язку, прямо забороненого Версальським договором. Мовчки "проковтнути" це Велика Британія і Франція не могли. Французи того ж дня збільшили термін військової служби з одного року до двох. Велика Британія відрядила до Гітлера міністра закордонних справ Саймона і впливового дипломата їдена для з'ясування його позиції. Гітлер відверто заявив, що хоче мати флот, який становитиме 35% британського (на що Велика Британія дуже скоро погодилася), і 550-тис. армію "для вирішення життєвих потреб Німеччини". Англійська делегація фактично погодилася з порушенням Версальського та інших договорів. 11 квітня того ж року в м. Стрезе (Італія) відкрилася конференція прем'єр-міністрів та міністрів закордонних справ Великої Британії, Франції та Італії. Обговорювалися питання порушення Німеччиною договорів та її озброєння. Конференція обмежилася поміркованою резолюцією з "висловом жалю" щодо дій Німеччини. Це підштовхнуло Гітлера до більш рішучих дій. 7 березня 1936 р., порушивши Рейнський гарантійний пакт, Німеччина ввела війська до демілітаризованої зони вздовж кордону з Францією. Хоча пакт встановлював зобов'язання Великої Британії та Франції у випадку прямої агресії чи порушення статусу Рейнської демілітаризованої зони будь-ким з учасників угоди подати негайну допомогу країні, проти якої ці акції буде спрямовано, уряди цих держав ніяк не прореагували на дії Німеччини. Ввечері 7 березня 1936 р. Гітлер сказав своєму військовому міністрові генералу Бломбергу: "Я знав, що французи не будуть чинити опір, а англійці й пальцем не поворухнуть. Нам навіть не довелося видавати солдатам боєприпаси". Дійсно, операція "Шулунг" — раптове введення до Рейнської зони німецьких військ — відбулася без жодного пострілу. Солдатів повантажили у вагони, сказавши, що вони ідуть на маневри, й не видали жодного патрона. Командири на шляху слідування відкрили вручені їм пакети й лише тоді дізналися кінцеву мету маршруту. Ешелони зупинили на правому березі Рейну. Лише три батальйони переправили через міст на лівий берег з наказом одразу ж відступити, якщо біля кордону з'явиться хоча б одна французька рота. Фюрер навіть заявив: ви відступите, а я покінчу з собою. Цього не сталося. Почекавши, німці ввели в зону біля ЗО тис. війська. Майбутній президент Франції Ш. де Голль писав тоді: "Версальський договір забороняв німецьким військам вступати на території, розташовані по лівому березі Рейну, які до того ж за Локарнською угодою були демілітаризовані. Відповідно до договору ми мали право знову зайняти ці території, як тільки Німеччина відмовиться від свого підпису під угодою... Оскільки наші союзники — поляки, чехи, бельгійці — готові були нас підтримати, а англійці зобов'язалися зробити це ще раніше, Гітлеру неодмінно довелося б відступити. Дійсно, він тільки що розпочав здійснення програми озброєння і ще не мав змоги вести війну у великому масштабі. Для Гітлера така поразка, завдана Францією в даний період на даній території, могла спричинити рокові наслідки в його власній грі. Він йшов на великий ризик і міг програти все разом. Він виграв у цій грі все... Замість того, щоб змусити Німеччину вивести свої війська з Рейнської області, їй дали можливість без жодного пострілу окупувати цю область і зайняти позиції безпосередньо біля кордонів Франції та Бельгії". Головною причиною такої пасивної позиції Франції де Голль вважав відсутність у неї танкової армії, яка б могла вести наступальні дії. Французька військова система була зорієнтована лише на оборону й погано підходила для наступальних дій. Гітлер же, навпаки, створював саме наступальну систему, не шкодуючи на це коштів. Військові витрати Німеччини збільшилися з 620 млн. рейхсмарок у 1933 р. до 15,5 млрд. у 1938 р.
Читайте також:
|
||||||||
|