• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік договорів і контроль за їх виконанням.

Загальний порядок виконання договірної роботи.

Нормативні акти, що регулюють майнові договори.

Етапи договірно-правової роботи.

Тема 6. Організація договірно-правової роботи на підприємствах, в установах, організаціях.

1. Поняття і зміст договірної роботи.

6. Правове забезпечення планової і договірної дисципліни.

7. Відповідальність за невиконання договірних зобов'язань.

ПИТАННЯ 1.

Особливе місце в діяльності юридичних служб посідає договірно-правова робота, позаяк кінцевою метою діяльності будь-якого підприємства є виконання виробничої програми з найменшими витратами необхідних ресурсів і отримання максимального прибутку. А це прямо залежить від виконання договірних зобов'язань перед контрагентами.

Договір повинен бути основним документом, що визначає права та обов'язки його суб'єктів (або сторін) з урахуванням конкретних особливостей господарських відносин для кожного випадку, взаємних економічних та інших інтересів сторін, вирішенням усіх питань, що входять до компетенції сторін. Недотримання зазначених вимог призводить до виникнення господарських спорів і майнової відповідальності підприємства.

Основним документом, який використовується у господарській сфері, є договір. Професійно складений договір багато в чому визначає не тільки успіх угоди, а й відшкодування збитків у разі порушення його умов.

Питанням організації та ведення договірної роботи суб’єктами господарювання приділяли увагу вчені юристи та практики О. Беляневич, О. Вінник, В. Гайворонський, М. Галянтич, О. Грудницька, А. Долгополов, С. Домбровський, В. Жушман, Н. Саніахметова, Є. Харитонов та ін. Разом із тим вчені розглядали у своїх працях в основному теоретичні аспекти.

Робота з виявлення та встановлення найбільш раціональних договірних зв’язків, опрацювання правових методів впливу щодо недобросовісних контрагентів покладена на юрисконсульта. Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використати його як ефективний важіль для поліпшення показників роботи підприємства. Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу з проведення договірної компанії з іншими структурними підрозділами.

ПИТАННЯ 2.

Не секрет, що грамотно побудована договірна робота на підприємстві - не запорука майбутнього успіху фірми в дозволі питань дебіторської й кредиторської заборгованості, що виникають у процес господарської діяльності. Не рідко, новий юрист або керівник юридичного відділу зіштовхується з питаннями реорганізації вже сформованої на підприємстві практики укладення договорів, іноді викликаючи бурю невдоволення як з боку бухгалтерії або фінансового відділу на підприємстві, так і з боку «виконавців договорів» - менеджерів, ведучих конкретного клієнта або їхню групу. Це природно, оскільки старе положення справ їх цілком влаштовувало, звільняючи від якої-небудь відповідальності за укладений договір і надаючи можливість передати вирішення сформованої головоломки по ньому безпосередньо юристові, якому через дефекти самого договору не завжди, до речі, вдається її вирішити.

Також, необхідно розуміти, що договір, укладений на підприємстві - це результат сукупних злагоджених дій у першу чергу менеджера і юриста. не потрібно, звичайно зменшувати роль бухгалтери та фінансового відділу в даному питанні тому що в деяких моментах вона може зіграти просто ключову роль під час підписання договору, наприклад: узгодження фінансовим відділом ціни контракту або визначення бухгалтером першої події в угоді для цілей податкового планування

Отже, часи змінюються, новий юрист на підприємстві розуміє, що потрібно міняти стару систему, але впровадження нових реформ, ставить перед ним споконвічне питання: «Із чого почати?»

Насамперед, необхідно визначитися з типами договорів, які укладає підприємство. Умовно їх можна розділити на «типові договори (внутрішні)», підготовлені самим підприємством для зовнішнього використання з контрагентами й «нетипові (зовнішні договори)» - всі договори, які надходять на підприємство від сторонніх організацій.

Далі, необхідно визначитися з тим, хто має право підписання договорів в організації. Як правило, таким правом наділений керівник підприємства або вповноважена ним особа.

Ну й не зайвим, звичайно, буде для юриста уточнення процедур підписання договору менеджером з контрагентом, а також його подальшого зберігання на підприємстві. Упевнено, він зможе знайти для себе багато цікавих речей.

Ця початкова стадія організації договірно-правової роботи на підприємстві необхідна в першу чергу для розуміння специфіки вже сформованих договірних відносин в організації й підготовки нового Положення про договірну роботу з методичними рекомендаціями для всіх учасників даного процесу. Починаючи з «виконавця договору» і закінчуючи безпосередньо директором підприємства й архіваріусом, відповідальним за систематизацію й схоронність всіх договорів на фірмі.

Яка мета нового Положення про договірну роботу на підприємстві й що необхідно передбачити в ньому до моменту його затвердження?

Метою нового Положення повинне стати створення єдиної системи організації. планування й контролю над договорами, що укладаються та виконуються, оптимізація та уніфікація процедур підготовки, узгодження, реєстрації й підписання всіх договірних документів, що укладають підприємством зі сторонніми організаціями

Далі, доцільним буде прописати основні поняття, використовувані в ньому, починаючи з визначення самого договору як угоди двох або більше осіб про встановлення, зміну або припинення взаємних прав й обов'язків і закінчуючи визначенням додаткової угоди до договору не зайвим буде впровадження й наступні терміни:

«Узгодження договору» - обов'язкове надання всіх договорів, доповнень і змін до договору в юридичний відділ, бухгалтерію й фінансовий відділ на узгодження

«Реєстрація договору» - обов'язкова процедура, проведена відповідальною посадовою особою з організацією зберігання й обліку підписаних договорів й аркушів погоджень.

«Аркуш узгодження» - бланк для внесення зауважень і пропозицій по тексту договору вповноваженими посадовими особами підприємства

Зупинимося більш детально на цьому внутрішньому документі організації. Практика показала, що поряд 2 ефективним використанням виправлень в електронному документі, до сих пір діючим залишається й старий, «дідівський» спосіб складання зауважень до договору «від руки». При цьому вже може мати ряд своїх переваг: завжди наприклад зручніше читати роздрукований документ, чим документ із монітора або електронний варіант вам ще не надіслали, а узгодження договору необхідно проводити вже зараз, плюс, особа, що погодила договір, ставить свій підпис під складеними зауваженнями до договору або відсутністю таких: Саме для таких цілей, може служити Аркуш узгодження договору або доповнення до нього, нерідко до речі, його впровадження показувало, що деякі відділи на підприємстві, а найчастіше «менеджери-виконавці договору», зовсім не піклуються змістом договору й намагаються якомога швидше «проштовхнути» такий договір через відділи, з єдиною метою - скоріше його укласти й показати виконання плану. Така позиція принципово є неправильною та неприпустимою і не рідко «менеджер - виконавець» або «ініціатор договору» потім сам стає заручником казусної ситуації, доводячи, що він зовсім не про це домовлявся з контрагентом під час підписання договору Для таких цілей Аркуш узгодження договору повинен містити наступні реквізити.

Предмет узгодження (договір і додаткова угода до нього, рідко - протоколи розбіжностей, протоколи про наміри й т.п.);

Найменування контрагента, країну й місто його перебування або реєстрації.

Відповідальний співробітник від підприємства (відділ, ініціатор договору, його внутрішній телефон, підпис начальника відділу, що обізнаний про підписання такого договору);

Дата заповнення Аркуша узгодження.

Дати передачі договору на узгодження в конкретні відділи, а також строки, надані Положенням про договірну роботу кожному з відділів.

Дата повернення договору виконавцеві;

Місця для підпису начальників відповідальних відділів за узгодженням договорів.

Далі, у Положенні про договірну роботу варто прописати процедуру складання й узгодження типових договорів на підприємстві, як невід'ємної частини договірного бізнесу-процесу в організації. Тут не мало важливим буде наявність такого документа як Технічне завдання на договір, на підставі якого Юридичний відділ зможе скласти той або інший проект типового договору для підприємства. Технічне завдання повинне містити всі істотні умови, які необхідно відобразити в підготовлюваному договорі, а також вказівка на відповідального співробітника, що може уточнити виниклі при підготовці договору питання.

Технічне завдання готується на ім'я керівника підприємства на бланку встановленої форми з рекомендаційною оцінкою про дату підготовки документа юридичним відділом і коротким поясненням необхідності розробки даного договору. Після узгодження всіма відділами, розробленого типового договору він передається на затвердження керівникові підприємства. Затверджений текст договору повинен бути внесений відповідальним співробітником в електронний архів, наприклад у розділ «Типові договори» для подальшого використання в діяльності підприємства.

Технічне завдання на договір може містити наступні реквізити:

Вид договору (надання послуг, комісія, оренда і т.д.);

Банківські реквізити підприємства.

Підписант договору і його повноваження (реквізити доручення і т.п.); Предмет договору.

Загальна сума договору, валюта ціни й порядок розрахунків;

Обов'язки та права підприємств за договором;

Обов'язки та права контрагента за договором;

Строк виконання своїх обов'язків;

Строк виконання своїх обов'язків контрагентом;

Місце виконання своїх обов'язків підприємством;

Місце виконання своїх обов'язків контрагентом;

Спосіб виконання своїх обов'язків підприємством (порядок дій, їхня послідовність, строки);

Спосіб виконання своїх обов'язків контрагентом (порядок дій, їхня послідовність, строки);

Відповідальність сторін.

Термін дії договору;

Інші, додаткові умови.

Зрозуміла справа, що визначити вид і предмет договору іноді не під силу простим менеджерам й у цілому це є більше прерогативою юриста. Однак не варто забувати, що підготовка договору повинна містити в собі спільні дії й виконавця і юриста. Такий тандем дозволить максимально швидко визначити предмет угоди й підготувати договір у найкоротший термін. Можливо, хтось буде не згодний з додатковим навантаженням менеджера по заповненню Технічного завдання на договір, але як показує практика, таке навантаження не рідко надає переваги менеджерові в процесі ведення переговорів з контрагентом, особливо в частині поінформованості зі змістом типового договору підприємства.

Слід зазначити, що технічні завдання на складання типового договору, успішно може застосовуватися й для складання інших, більше індивідуальних і нестандартних договорів для певного виду правовідносин з контрагентом.

Після підготовки й затвердження на підприємстві Типового договору, такий договір при його підписанні більше не вимагає ніяких подальших погоджень і може вільно використатися менеджерами при виконанні своїх обов'язків. Однак у цьому випадку підприємство повинне запровадити певні міри безпеки при передачі контрагентові типового договору на узгодження й підписання, з метою усунути самостійну зміну тексту в договорі. У цьому випадку може бути розглянуто кілька варіантів, наприклад: встановлення паролів на електронний документ, створення шаблонових електронних документів із графами для заповнення, надання документа тільки для його роздруківки й заповнення від руки, у форматі, що виключає його редагування й т.п.

Поряд з вищевказаними поясненнями, у Положенні про договірну роботу на підприємстві також можуть бути прописані процедури узгодження тексту договорів усередині підприємства, із вказівкою строків і відповідальних відділів, процедура узгодження договору при його підписанні зі сторонньої організацій, із вказівкою яким чином контрагент може внести свої зауваження в договір, процедура безпосередньо підписання договору й перевірки повноважень контрагента при такому підписанні, процедура реєстрації вже підписаного договору на підприємстві і його зберігання, порядок виконання підписаного договору й акцептації первинних документів контрагента, процедура розірвання договору й інших способів припинення зобов'язань за договором, відповідальність осіб, що беруть участь у договірно-правовій роботі на підприємстві.

Окремо хотілося б зупинитися на Методичних рекомендаціях для співробітників підприємства, як на внутрішньому нормативному документі, що містить правову основу роботи з контрагентами при висновку договорів Даний документ може бути як додатком до Положення про договірну роботу так і частиною самого положення й повинен містити в собі підготовчі заходи, які менеджер повинен провести перед підписанням договору.

До таких заходів варто віднести в першу чергу перевірку повноважень контрагента на укладання договору. Так, відповідальна особа зобов'язана впевнитися в наявності юридичних повноважень або законних прав на підписання договору в представника контрагента - особи, що буде підписувати договір. Звичайно договір підписує директор або інший керівник. Варто пам'ятати, що основна процедура надання права підпису договорів на підприємстві закріплена в його Статуті (право підпису певних договорів може бути закріплене за різними посадовими особами, а їхні повноваження обмежені розміром суми укладеного договору). Для цього необхідно ознайомитися з оригіналами установчих документів контрагента:

- Статут підприємства контрагента. На першій сторінці проставляються всі відмітки про внесені в нього зміни, які потрібно брати до уваги;

- Протокол про обрання керівника підприємства або наказ про його призначення на дану посаду;

- Паспорт представника або будь-яке інше офіційне посвідчення його особистості (з фотографією).

У випадку укладання договору через довірену особу {як правило, у великих компаніях перша особа, що володіє правом підпису договорів, не в змозі укладати всі угоди, через що договори підписуються іншими фахівцями), недостатньо засвідчити по паспорту особистість представника - необхідно одержати від нього доручення, що гарантує повну юридичну чинність його підпису.

Обов'язковими реквізитами доручення є:

назва підприємства;

точний опис прав і повноважень повіреного.

прізвище, ім’я, по батькові й підпис керівника, що завірив доручення; кругла печатка організації, що містить номер ЄДРПОУ;

дата доручення.

З оригіналу доручення рекомендуємо зняти копію й завірити її (завірення копії проводиться за допомогою проставлення на ній дати, посади що завіряє, печатки підприємства й вказівки на те, що це копія документа). Копію доручення необхідно залишити при вашому екземплярі договору. Це пов'язане з тим, що згодом несумлінний контрагент може заявити про те, що ніякого доручення в природі не існувало, а належним чином завірена ксерокопія документа, буде мати юридичну чинність. Слід зазначити, що доручення на одержання товарно-матеріальних цінностей, навіть, складене на бланку суворої звітності, не дає право на укладення договорів.

Під час підписання договору до нього прикладаються наступні документи:

- Копія свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або СПД (приватного підприємця) - фізичної особи;

- Копія довідки Статуправління про внесення даної юридичної особи в єдиний державний реєстр підприємств й організацій України (оскільки приватне підприємство й дочірнє підприємство є самостійними юридичними особами, то вони повинні бути внесені в Єдиний державний реєстр підприємств й організацій України, із присвоєння їм відповідно коду ЄДРПОУ й видачі свідоцтва про державну реєстрацію);

- Копія свідоцтва про реєстрації юридичної особи як платника ПДВ, єдиного податку.

Звісно, описані вище рекомендації з організації договірної роботи на підприємстві підійдуть не для всіх підприємств. Швидше за все, вони будуть корисні великим організаціям, де впровадження різних положень і методичних рекомендацій з усією бюрократизацією процесу укладання договору все-таки носить у цілому характер необхідної контрольної функції за дотриманням інтересів компанії.

Таким чином, договірна робота складається з укладення, зміни, припинення, обліку, збереження, виконання і контролю за своєчасним та якісним виконанням договорів. Вона спрямована на забезпечення своєчасного оформлення договірних відносин на постачання продукції і товарів, підряду на капітальне будівництво, перевезення вантажів, організації комплексного постачання на електро-, газо-, водо- та теплозабезпечення, підвищення якості продукції, що виготовляється, і виконання робіт, додержання термінів виконання прийнятих зобов'язань, зміцнення планової і договірної дисципліни, господарського розрахунку, підвищення відповідальності за виконання договірних зобов'язань.

Важливість першого етапу договірно-правової роботи — укладення договорів — полягає в тому, що завдяки договорам формуються замовлення, визначається структура плану діяльності підприємства; від умов їх реалізації залежать кінцеві результати фінансово-господарської діяльності підприємства.

Процес виконання договірної роботи регламентується наказом або іншим внутрішнім нормативним актом підприємства, що визначає конкретні підрозділи, які відповідають за оформлення, реєстрацію, облік та збереження господарських договорів. Позаяк договірну роботу виконує підрозділ, який безпосередньо вирішує питання виконання конкретного виду договорів (веде облік цих договорів, підтримує безпосередні контакти з контрагентами, зберігає договори, забезпечує зміну положень договору у визначених законом випадках та ін.), а юридична та інші служби тільки беруть безпосередню участь в укладенні договорів, то в наказі
підприємства має визначатись, які служби здійснюють заходи щодо врегулювання розбіжностей у проектах договорів, порядок оформлення та узгодження протоколів розбіжностей, контролюють виконання договірних зобов'язань. Це особливо важливо, якщо на підприємстві немає юридичної служби; якщо ж така служба на підприємстві є, вона безпосередньо бере участь у роботі з укладення договорів, розв'язання переддоговірних спорів і забезпечує контроль за виконанням роботи, пов'язаної з договорами.

ПИТАННЯ 3.

Законодавчо майнові договори всіх видів врегульовуються Цивільним та Господарським кодексами України. Крім того, ці договори регулюються загальними законами про господарюючі суб'єкти: про господарські товариства, про акціонерні товариства, про інвестиційну, зовнішньоекономічну, транспортну та інші види господарської діяльності. Окремі нормативні акти колишнього Союзу регулюють відносини, що повністю або частково неврегульовані законодавством України, наприклад щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання, окремі підрядні відносини в капітальному будівництві. Ці норми законодавства обов'язкові для підприємств, але терміни виконання, порядок відвантаження продукції або товарів, надання послуг та інші правила можуть бути узгоджені тільки при укладенні конкретних договорів з урахуванням особливостей виробничо-господарської діяльності сторін.

Зараз основною формою матеріально-технічного забезпечення є безфондова (безлімітна) форма, або так звана оптова торгівля. Тому від правового регулювання укладення і виконання господарських договорів постачання значною мірою залежить регламентація всієї господарської діяльності підприємства.

Ініціатором укладення договору постачання може бути як постачальник, так і споживач.

На підприємствах розроблюють і тиражують бланки (форми) договорів. Залежно від виду продукції або товару може розроблятись кілька форм договорів.

У бланках договорів записують такі умови, які залежно від постачання того чи іншого виду продукції або товару забезпечуватимуть законні інтереси підприємства у відносинах з постачальниками, споживачами та покупцями, відповідатимуть вимогам законності. Тому розробка бланків договорів покладається на відділ збуту (на виготовлену продукцію), відділ матеріально-технічного постачання (на постачання матеріально-технічних засобів), відділи устаткування, головного механіка та головного енергетика (на постачання устаткування, механізмів та ін.) та юридичну службу. Усі бланки договорів повинні бути узгоджені з головним бухгалтером.

Під час підготовки проекту договору його умови слід узгодити з планово-економічним, виробничо-диспетчерським, фінансовим та іншими заінтересованими відділами та службами з питань, що входять до їх компетенції.

ПИТАННЯ 4.

Практикою юридичних служб визначено загальний порядок виконання договірної роботи, якого дотримуються на підприємствах з урахуванням їх специфіки.

Усі проекти договорів, що надходять на підприємство, підлягають реєстрації канцелярією в журналі вхідної кореспонденції, після чого передаються у встановленому порядку службі або підрозділу, що визначені наказом керівника як організатори підготовчої роботи з укладення цього виду договорів.

Після отримання проекту договору служба або підрозділ повинні перевірити, чи є планове завдання або замовлення на виготовлення продукції, чи відповідає замовлена продукція спеціалізації та профілю підприємства, чи не перевищено у проекті договору обсяг продукції порівняно з плановим завданням або замовленням.

Ініціатором укладення договору може бути кожна із сторін, яка має право направити іншій стороні проект договору, головне, щоб інтереси сторін не порушувались: постачальник забезпечив себе замовленнями на виготовлення і збут продукції, а споживач забезпечив власне виробництво необхідними матеріально-технічними ресурсами за виконанням договорів згідно з методичними рекомендаціями про правове забезпечення виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання та участі в цій роботі юридичних служб підприємств.

Проголошення Україною незалежності, утворення демократичної правової держави, перехід до ринкової економіки уможливили рішучий перехід в організації всієї планової роботи від адміністративних до економічних методів, що забезпечило умови для діяльності підприємств на засадах повного господарського розрахунку та самофінансування, підвищили заінтересованість підприємств у якнайповнішому використанні своїх резервів і можливостей для збільшення обсягів випуску і підвищення якості продукції та ефективності виробництва, а також подальшого розвитку підприємств. З цією метою було докорінно змінено систему формування державних планів (замовлень). При цьому підприємства придбали господарську самостійність. Ці та деякі інші заходи спрямовані на те, щоб органічно збігались і водночас задовольнялись інтереси суспільства, держави, кожного підприємства-товаровиробника і особисті інтереси кожного працівника.

Основною формою планування і діяльності підприємства є річний план, який воно розробляє самостійно на основі державних замовлень, замовлень споживачів та інших, передбачених укладеними господарськими договорами, що сприяє демократизації управління виробництвом та економікою в цілому і підвищує економічну відповідальність виробника.

За порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової та податкової дисципліни, вимог до якості продукції та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство несе відповідальність, передбачену законодавством України. При цьому сплата штрафів за порушення умов договору, а також відшкодування заподіяних збитків не звільняють підприємство (без згоди споживача) від виконання зобов'язань щодо постачання продукції, виконання робіт чи надання послуг.

План і господарський договір завжди є взаємодіючими категоріями (функціями), від виконання яких залежить і оцінюється господарська діяльність кожного підприємства. Невиконання зобов'язань за договорами є порушенням договірної дисципліни і тягне за собою майнову відповідальність підприємств.

У правовій державі велике значення має додержання законності та державної дисципліни, що включає в себе зміцнення планової і договірної дисципліни. Кожне підприємство діє в межах своєї компетенції, спеціальної правоздатності, дотримуючись законності та державної дисципліни. Тому дії керівників та працівників підприємства повинні бути узгоджені з вимогами закону, що є безумовною вимогою, яку не можна ігнорувати або порушувати.

Забезпечення законності та державної дисципліни, використання правових засобів для покращення економічних показників діяльності підприємств є узагальнюючим критерієм діяльності роботи юридичної служби, основою всієї правової роботи на підприємстві.

З огляду на зазначене юридичні служби підприємства беруть участь у плануванні роботи підприємства, зокрема, розробляють нормативні акти, що регламентують форму участі, обов'язки структурних підрозділів і служб у розробці планової документації, порядок її узгодження і введення в дію.

Чинне законодавство передбачає відповідальність за невиконання зобов'язань, яку несуть керівники та інші посадові особи підприємств. Насамперед, це матеріальна відповідальність за шкоду, завдану невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань, а також виплатою санкцій підприємством. Притягнення до матеріальної відповідальності не виключає можливості притягнення винних і до дисциплінарної відповідальності.

У разі систематичних або окремих грубих порушень дисципліни постачання, сплати санкцій у великих розмірах органами попереднього слідства, прокуратури і судом винні посадові особи можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності.

Активна участь у підготовці до укладання господарських договорів та інших договорів, перевірка їх проектів, складання протоколів розбіжностей до проектів, здійснення досудового врегулювання розбіжностей, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів та інших правових засобів забезпечення виконання договорів, є однією з основних ділянок правової роботи юрисконсультів юридичних служб господарюючих суб’єктів.

В підпункті 6 пункту 11 Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040 зазначено, що юридична служба підприємства організовує роботу, пов’язану з укладенням договорів (контрактів), бере участь у їх підготовці та здійсненні контролю за виконанням, дає правову оцінку проектам таких договорів (контрактів).

Робота з виявлення і встановлення найбільш раціональних договірних зв’язків, опрацьовування правових методів впливу щодо недобросовісних конкурентів покладено на юрисконсульта.

Договір має не лише відповідати закону. Важливо, щоб керівник підприємства міг використовувати його як ефективний важіль для покращення показників роботи підприємства.

Тому юрисконсульт здійснює організаційну роботу при проведенні договірної кампанії.

Професійно складений договір багато в чому визначає не тільки успіх угоди, але й відшкодування збитків у разі порушення його умов.

З метою належної організації роботи по укладенню господарських договорів, активної участі кожного заінтересованого структурного підрозділу при підготовці та укладенні договорів із заготівельними, постачальними, будівельними, транспортними та іншими організаціями, юридична служба разом з іншими службами розробляє проекти наказу (розпорядження, рішення, постанови) про порядок ведення договірної роботи .

Щоб забезпечити належним чином виконання функцій, зазначених у підпункті 6 пункту 11 Загального положення про юридичну службу, юрисконсульт повинен бути обізнаний з нормативно-правовими актами, які регулюють діяльність суб’єктів господарювання – як централізованими (законами, указами, постановами Кабінету Міністрів, міністерств і державних комітетів), так і локального регулювання (положеннями, наказами, установчими документами тощо), що регулюють виробничо-господарську, фінансову діяльність конкретного суб’єкта господарювання.

Юридична служба суб’єкта господарювання при укладенні договорів повинна керуватися правилами, стандартами, іншими нормативно-правовими актами, які визначають порядок і строки укладання конкретних видів договорів.

Як же укласти “надійний” договір? Яким він повинен бути? Насамперед, такий договір:

• укладений в інтересах суб’єкта господарювання, який є ініціатором його укладання;

• не порушує чинного законодавства та локальних правових актів;

• юридично надійно захищає інтереси суб’єкта господарювання, який є ініціатором укладання договору, а обов’язки контрагента по договору забезпечені його відповідальністю;

• у договорі відсутні пункти, які можуть тлумачитись неоднозначно.

Наявність останніх у договорі становить загрозу всьому договору.

При укладанні договору слід дотримуватись таких основних правил:

• проект договору краще готувати самому ініціатору – суб’єкту господарювання, а не його контрагенту, тому що останній буде просто підганяти договір під свої інтереси;

• не слід підписувати договір, доки йому не надасть правову оцінку юрисконсульт або інша особа, яка надає правову допомогу, і не завізує його;

• формуючи умови договору, не можна допускати двозначності, нечіткості.

Укладаючи договір, слід звернути увагу на те, щоб у ньому була його назва (договір поставки, договір підряду та ін.), зазначені дата, місце підписання договору, найменування сторін, під яким вони зареєстровані у реєстрі державної реєстрації.

Необхідно також звернути увагу на назву посади, прізвища, ім’я, по батькові особи, що підписує договір, а також назву документа, з якого випливають її повноваження на підписання договору. Необхідно чітко уявляти хто перед вами, чи є в цієї особи, представника контрагента, право ставити свій підпис на той чи інший договір, укладати саме цей договір.

При укладанні договору слід перевіряти також:

• чи є на довіреності підпис керівника контрагента та чи скріплений підпис печаткою;

• дату, коли довіреність видана і на який термін вона діє;

• обсяг повноважень особи, яка представляє інтереси контрагента.

Читайте також:

1. III. Контроль знань
2. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
3. IX. Відомості про військовий облік
4. IX. Відомості про військовий облік
5. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
6. VII Контроль постачальника
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
9. Акції та їх облік
10. Акції та їх облік
11. Алгоритм із застосуванням річної облікової ставки d.
12. Аналітичний та синтетичний облік ГП

Переглядів: 11244