Поняття, категорії та показники статистики.

Статистика використовує при вивченні явищ та процесів цілу низку понять та категорій:

– ознака;

– варіація;

– закономірність;

– статистична сукупність;

– показник;

– система показників.

Ознака – це відмітна риса, властивість, якість, що є характерною для окремих одиниць, об’єктів (явищ). Кожний елемент сукупності характеризується багатьма ознаками, значення яких змінюється від елемента до елемента або від одного періоду до іншого.

У статистиці ознаки поділяють на:

– якісні (атрибутивні) – ознаки, варіанти яких, характеризуючи особливості окремих одиниць, не мають кількісного вираження. Серед атрибутивних ознак одні чітко окреслені (стать, професія, галузь), інші невизначені (суб’єктивні оцінки, твердження, думки);

– кількісні – ознаки, які мають числове вираження (наприклад, стаж роботи, врожайність певної культури, вага тощо);

– основні – ознаки, що розкривають головну суть досліджуваних явищ і процесів;

– другорядні – не пов’язані безпосередньо зі змістом явищ;

– варіаційні – ознаки, які набувають різні значення в окремих одиниць досліджуваного явища (наприклад, обсяг реалізованої продукції є ознакою варіаційною, тому що в окремих підприємств він різний);

– постійні – мають незмінні значення усіх одиниць досліджуваного явища;

– дискретні – мають лише цілочислові значення (кількість укладених на біржі угод, кількість дітей в сім’ї тощо);

– неперервні – мають будь-які значення в певних межах варіації (наприклад, вік людини в межах від 0 до 100і більше років, народжуваність, урожайність, балансова ліквідність тощо).

Варіація – це відмінність, коливання значень ознаки (вік, стать, освіта, спеціалізація, форма власності, рентабельність тощо).

Ознаки мають різний рівень вимірювання, що відображується у відповідних типах шкал:

1) номінальна шкала – шкала найменувань, суть якої полягає в тому, що подібним елементам відповідає одне й те саме число, а неподібним – різні числа;

2) порядкова (рангова) шкала – встановлює не лише відношення подібності елементів, а й відношення послідовності – порядку;

3) метрична шкала – це звичайна шкала дійсних чисел, за допомогою якої вимірюються натурально-речові явища, ресурси та результати господарсько-фінансової діяльності.

Закономірність – це повторюваність, послідовність і порядок у масових процесах. Виявити і виміряти статистичну закономірність можна лише з урахуванням дії закону великих чисел, основними принципами якого є масовість і причинна зумовленість явищ. Об’єктивною основою існування закономірностей є складне переплетіння причин, які формують масовий процес. Статистичні закономірності притаманні лише сукупностям.

Статистична сукупність – це велика кількість одиниць, об’єктів, явищ, об’єднаних будь-якими загальними властивостями (ознаками), які підлягають статистичному вивченню, тобто це певна множина елементів, поєднаних умовами існування й розвитку.

Окремі об’єкти, явища, що складають статистичну сукупність, називають одиницями сукупності.

Статистичний показник – узагальнююча кількісна характеристика соціально-економічних явищ і процесів у їх якісній визначеності щодо конкретних умов місця та часу.

В статистиці виділяють наступні показники:

· натуральні – виражені у фізичних одиницях;

· вартісні – відповідають грошовій оцінці економічних об’єктів;

· об’ємні – вимірюють обсяг сукупності об’єктів (елементів) (обсяг виробництва, чисельність працівників тощо);

· якісні – характеризують рівень розвитку явища (наприклад, собівартість одиниці продукції, рівень рентабельності, рівень продуктивності тощо).

Система показників – сукупність показників, які всебічно характеризують розвиток суспільства.

Для статистики важливо правильно визначити зміст статистичних показників та методи їх побудови. З’ясувати ці питання можна на підставі економічної теорії, яка розкриває економічну сутність явищ.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Метод статистики.	\|	Тема 2. Статистичні показники

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.