Динаміка інформаційних потреб

Узагальнюючи і систематизуючи наявні в науці результати досліджень ІП, А.А. Братко і А.Н. Кочергін приходять до наступних висновків.

По-перше, ІП – це категорія, що об’єднує в собі психолого-соціальні, економічні та інформаційні риси. Звідси необхідність її комплексного вивчення з залученням пізнавальних засобів психології (оскільки ІП є виявленням індивідуальних рис особистості), соціології (оскільки індивідуальні риси тісно пов’язані з суспільством), економіки (ІП можуть бути розглянуті як економічна категорія, до того ж її предмет – інформація – частково володіє товарними властивостями), інформатики (якщо мова йде про потреби в науковій інформації). По-друге, ІП може бути виміряна на основі непрямих методів. Зокрема, на основі виявлення професійних інтересів різних категорій користувачів інформації, вивчення динаміки інтенсивності звернень до неї людини, її активності при її пошуку. По-третє, результатом вивчення ІП повинна стати система заходів, напрямлена на оптимізацію ІО працівників.

ІП динамічна. Вона може змінюватися під впливом змін умов діяльності, віку, статі, освіти, місця проживання, прибутку і інших факторів. Слід особливо підкреслити ту принципову обставину, що вона нічим не обмежена і володіє потенційними можливостями для «нескінченного» розвитку. Важливими рисами ІП є комунікативність (оскільки вона складає серцевину комунікативної потреби) та пізнавальна напрямленість (оскільки будь-яка пізнавальна діяльність здійснюється на основі інформаційного процесу і тому включає в себе ІП).

Сукупність розглянутих ознак в певній мірі вже розкриває зміст поняття «метапотреба» як інтегративної характеристики, поняття метапотреба використовують застосовно до ІП. Її методологічне значення полягає в тому, що вона уможливлює ієрархізацію соціальних потреб і чіткіше обмежити ІП від інших соціальних потреб, особливо духовних. В сучасних умовах дослідження ІП працівників має важливе значення для оптимізації роботи всіх ІС. Під інформаційною системою тут розуміють широко розгалужену мережу організацій і закладів, діяльність яких напрямлена на якнайповніше інформування всіх членів суспільства, тобто на максимальне задоволення їх ІП і інтересів.

Між пізнавальною та інформаційною потребами є не лише спільні риси, але й істотні відмінності. Вони обумовлені незбігом, нетотожністю двох видів духовної діяльності – пізнавальною та інформаційною. Пізнавальна потреба стосується перш за все внутрішніх умов творчого процесу мислення, являючи собою необхідність відношення суб’єкту до процесу отримання нового знання, вона визначається його активністю, що направляє і забезпечує виробництво цих знань.

Визначення пізнавальних потреб, як потреб в інформації призводить до ототожнення предметів двох різних потреб. Багато спроб дати різні означення пізнавальній потребі пояснюються її складністю і багатогранністю, різними позиціями в розумінні ІП як такої, що визначається некоректністю в виділенні предмету пізнавальної потреби. Отже, пізнавальна потреба – це потреба суб’єкту в вивченні властивостей об’єктивного світу з метою вироблення нового знання.

ІД на відміну від пізнавальної, являє собою систему, що зайнята виробництвом, опрацюванням, зберіганням, передаванням, сприйняттям і використанням інформації, тобто такого знання, яке вже вироблене і в процесі ІД прийняло певну знакову форму з метою його повідомлення. В наш час особливо зростає значення НІД, що виконує перетворюючу (перетворення наукових знань в наукову інформацію), комунікативно-інтегративну (опрацювання та передавання інформації), обслуговуючу і забезпечуючу функції. Інформаційна потреба відрізняються від пізнавальної за характером діяльності, що напрямлена на її задоволення, за предметом самої потреби і за функцією в соціальній системі. Такий же тісний зв’язок існує між ІП і потребою в спілкуванні. Остання також є маловивченим феноменом соціального життя, хоча її значення для індивіда, соціальної групи і суспільства в цілому важко переоцінити.

Потреба в спілкуванні обумовлена взаємодією людей, обміном діяльності в матеріальному та духовному виробництві. Серцевину акту спілкування складає обмін інформацією, що особливо яскраво виявляється в галузі наукового спілкування. Воно породжується потребою в спілкуванні. Але задоволення останньої, її форми і розвиток знаходяться в прямій залежності від інформаційної узгодженості суб’єктів спілкування. Таким чином, комунікативна потреба на якійсь стадії одночасно є і інформаційною. Поняття «інформація» і «спілкування» (комунікація) не збігаються, оскільки в них фіксують хоча і близькі, але не тотожні «зрізи» соціальних явищ. Це уможливлює проведення межі між інформаційною і комунікаційною діяльністю. Звідси і різниця предметів вказаних потреб. Комунікаційна потреба – це потреба суб’єкту в соціальному зв’язку з контрсуб’єктом. Інформація тут виконує роль засобу зв’язку. В ІП, навпаки, комунікація слугує засобом задоволення інформаційних запитів суб’єкту. Під інформаційним запитом розуміють найадекватнішу форму виявлення ІП суб’єкта. Важливим елементом при визначенні або забезпеченні ІП в галузі педагогіки є класифікаційна характеристика користувачів науково-педагогічної інформації. Виходячи з різних параметрів класифікації можна виділити наступні категорії користувачів в даній галузі:

За груповою ознакою:

I. Колективні користувачі. Ними можуть бути різні наукові колективи, що здійснюють свою наукову діяльність в будь-якому напрямку: асоціації, дослідницькі експериментальні бази.

II. Індивідуальні користувачі – до цієї групи входить будь-який фахівець, що здійснює науково-дослідну діяльність і використовує інформацію.

Особливу увагу на класифікацію користувачів накладає вид діяльності фахівців. Тут виділяють три основні категорії користувачів:

1. Працівники адміністративно-управлінського апарату. Що займаються питаннями досліджень: вищий ешелон управління в межах галузі, керівники різних наукових об’єднань.

2. Науковці, що здійснюють дослідження в різного роду наукових колективах, об’єднаннях, тимчасових колективах.

3. Фахівці, що беруть участь в наукових дослідженнях на підставі використання експериментальних майданчиків.

Взагалі, у будь-якої людини завжди виникає потреба в інформації, і фахівці не виняток. Якщо ви фахівець своєї справи, це ще не означає, що ви володієте усією потрібною інформацією, адже інформація повинна бути новою, вона постійно змінюється. За даними інтенсивність старіння інформації – 10% на день для газет, 10% на місяць для журналів, 10% на рік для книг і монографій. Тому інформація повинна бути: актуальною, достовірною, точною, повною, новою.

Але щоб отримати інформацію, яка потрібна фахівцю необхідно пройти декілька етапів: знайти інформацію; опрацювати; виділити найголовніше; зробити висновки.

При опрацюванні інформації її можна поділити на 2 групи:

Первинна – вихідна інформація, яка є результатом безпосередньо соціологічних, експертних досліджень, виявлення досвіду.

Вторинна – це результат опрацювання та публікації інформації. Це інформаційні видання (реферативні журнали, огляди); довідкова література (енциклопедії, словники); каталоги і картотеки; бібліографічні видання.

На сучасному етапі розвитку, темпи накопичення та передавання інформації зростають, тому виникло протиріччя між виробленням інформації і можливостями її використання, опрацювання, використання.

Основні джерела інформації:

ü Монографії (наукові праці);

ü Збірник (видання робіт окремих авторів);

ü Періодичні видання (журнали, бюлетені);

ü Патентно-ліцензійні видання;

ü Стандарти тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Функції інформаційних потреб	\|	ТЕМА 4. Інформаційне обслуговування

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.013 сек.