Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Аналіз потреб споживачів та аналіз конкурентів у процесі маркетингового дослідження

Розроблення стратегії збуту, яка повинні досягти поставлених цілей, - основний компонент маркетингової діяльності. Тому головне завдання маркетингового дослідження - детальний аналіз споживачів та їхніх потреб. Вивчення споживачів допоможе зрозуміти їхні вимоги до товару чи послуги, а також їхню поведінку, ставлення, переваги та процедуру купівлі. Аналіз поведінки спо­живачів торкається головним чином факторів, що визначають вибір товару. Розуміння взаємозв’язку між ціною, якістю, особливостями продукту (такими як доставка, встановлення, консультації) є основою для успішного бізнесу на будь-якому ринку. Критерії вибору товару підкажуть, як краще сформувати план виробництва та збуту, на чому зробити акцент під час просування та позиціювання товару. Дослідження споживачів, як правило, допомагає визначити окремі сегменти ринку, що потребують різних підходів, а дослідження намірів споживачів про купівлі використовують для порівняння короткострокових прогнозів попиту на товари та передбачення успіху нових товарів. Звичайно, точнішими є прогнози промислових і професійних ринків, де наміри споживачів частіше відповідають їхній реальній поведінці, але й на споживчих ринках вивчення намірів споживачів дає непогану основу для короткострокового прогнозування.

Успіх підприємства значною мірою залежить від того, наскільки його продукція (послуги) задовольняє вимогам споживачів. Досить часто аналіз потреб зводиться до діагностування обсягів продаж. Зниження темпів продажу слугує сигналом того, що продукт перестає задовольняти певні вимоги споживачів. Проте існують ситуації, коли такий метод недостатній чи неможливий.

Досить часто на підприємствах розробляють плани маркетингу для нових продуктів, ринок яких ще не сформувався. У цьому разі використовують більш комплексні підходи до вивчення потреб споживачів і процесу прийняття рішень про купівлю товару чи послуги. Використання досліджень для концептуальних оцінок потреб споживачів і тестування розробок (новинок) приводить від інтуїтивного відчуття до обґрунтованої впевненості в тому, що саме успішно продаватиметься.

Для чіткого позиціювання продукту досить часто в плані маркетингу необхідний опис «портрета споживача продукції»:

тип людей, що купують продукт (вік, сімейний стан, рівень освіти і т. ін.);

основні фактори, що впливають на позитивне рішення про купівлю;

рівень доходу потенційних споживачів;

які магазини вони відвідують для здійснення купівлі;

які форми просування продукту на ринок (реклама, промо-акції) найдієвіші.

Визначення «портрета споживача» значно сприяє розумінню питання, в якому сегменті ринку підприємство вестиме свою діяль­ність, що полегшить завдання позиціювання продукції.

Розрахунок таких показників можливостей ринку, як його міст­кість, частки ринку тощо, безумовно, дає можливість побачити перспективи підприємства. Проте всі ці дані, навіть їх динамічне відображення, не привносять повної ясності, доки невідомі потен­ціал, стратегія та інші можливості конкурентів. Становище підприємства на ринку може бути досить динамічним залежно не тільки від об’єктивних факторів, а й від стану й дій конкурентів. Дії конкурентів належать до факторів стану ринку, на які підприємство не в змозі вливати безпосередньо. Для поліпшення власного стану залишається лише ретельно вивчати продукт, поведін­ку конкурентів, їхні сильні та слабкі сторони.

Аналіз стану конкуренції в промисловому секторі передбачає визначення такої інформації:

загальна інформація про стан конкуренції в цьому секторі;

перелік компаній і короткі відомості про кожну компанію, що спроможна створити конкуренцію;

міркування про можливий вплив конкуренції на діяльність підприємства;

переваги та слабкі сторони конкурентів і підприємства перед конкурентами;

прогноз тенденцій розвитку конкуренції (нові продукти, рин­ки тощо), які можуть вплинути на порушення status quo в галузі.

Корисними та наочними виявляються надані в плані маркетин­гу порівняльні показники основних конкурентів за такими найважливішими факторами конкурентоспроможності:

продукт (якість, упакування, споживчі параметри, термін служби, післяпродажне обслуговування тощо);

ціна (гуртова, роздрібна, знижки, відтермінування платежів, умови отримання товарного кредиту і т. ін.);

дистриб’юторська мережа (ступінь охоплення ринку, система управління запасами, логістика, географія розміщення складських приміщень тощо);

просування товару на ринку (реклама, пропаганда, престиж­ність і відомість бренду, методи стимулювання збуту і т. ін.);

фінансові можливості (структура капіталу, рух коштів, інвестиційні ресурси тощо);

виробництво (продуктивність праці, виробничі потужності, джерела сировини, собівартість, контроль якості і т. ін.).

Результатом аналізу має стати чітке бачення основних переваг конкурентів і сильних сторін підприємства на ринку.

Дослідження продажу товарів дають можливість визначити відмінності в обсягах продажу товарів на окремих регіональних ринках; виявити тенденції продажу окремих груп товарів; оцінити методи продажу товарів та стимулювання тощо.

Дослідження споживчих властивостей товарів розкривають сильні та слабкі сторони товарів фірми та товарів конкурентів; можливості нових способів застосування товарів; вимоги до асорти­менту, рівня якості, упакування і т. ін.

Дослідження реклами дозволяють проаналізувати ефективність рекламних заходів. Результати впливу реклами, прямого маркетингу, виставок тощо, як правило, оцінюють за непрямими ознаками: з’ясовується, наскільки споживачі запам’ятали текст, зобра-ження й місце дії та як відреагували на них. Реальну ефективність реклами, а саме її вплив на дохід підприємства, встановити досить важко, хоча є низка моделей для підрахунку співвідношення між витратами на рекламу й обсягами збуту продукції.

Мотиваційний аналіз дає відповідь на запитання «чому купують?», розширюючи в такий спосіб маркетингові дослідження до їх стикування зі сферою соціальної психології, тобто вивчення мотивів поведінки покупців.

Наведений перелік видів маркетингових досліджень не є вичерпним, він лише окреслює напрями та межі дослідницької діяль­ності.

Аналіз маркетингових можливостей потребує розуміння різниці та сутності таких понять, як потенціал ринку, потенціал збуту, прогноз збуту та квота на продаж (частка збуту).

Ринковий потенціал - це оцінена можливість збуту товарів, груп товарів чи послуг окремої галузі на ринку протягом певного періоду в ідеальних умовах. Важливо вирізнити окремі складові цього визначення. По-перше, ринковий потенціал визначають для певного ринку протягом певного часового періоду. По-друге, це специфічний ринок на специфічній географічній території. Наприклад, ринковий потенціал ринку повітряних компресорів для конструкторської галузі (специфічна група споживачів) у Київському регіоні (специфічна географічна територія) в 2005 р. (певний часовий період) становить 10 000 од. або 10 млн грн (максимальний збут).

Рис. 3.3. Співвідношення між ринковим потенціалом,
потенціалом збуту та прогнозом збуту

До потенціалу збуту належить частина ринкового потенціалу, яку певна фірма може очікувати мати (досягти). Тобто якщо ринковий потенціал - це максимально можливий обсяг збуту для всіх фірм-продавців даного товару чи послуги в ідеальних умовах, то потенціал збуту відображає максимально можливий продаж для окремої фірми.

Прогноз збуту - це оцінка у грошових чи натуральних одиницях обсягів збуту на певний майбутній період, на основі якої розробляють план збуту й маркетингу. Це може бути прогноз для цілого ринку або для будь-якої його частки. Прогноз збуту розробляють для певного товару чи товарної групи, географічного регіону, часового періоду й узгоджують із маркетинговим планом. Якщо змінюється розроблений маркетинговий план, то трансформується і прогнозований продаж.

Прогноз збуту зазвичай менший, ніж збутовий потенціал компанії. Фірма може не мати достатньої потужності для реалізації всього потенціалу, або дистриб’юція може бути не досить розвиненою, або фінансові ресурси компанії обмежені тощо. Також прогноз збуту в галузі звичайно менший, ніж галузевий ринковий потенціал.

Відмінності між ринковим потенціалом, потенціалом збуту та прогнозом збуту ілюструє рис. 3.3

Квота на продаж (частка збуту) - це обсяг реалізації певної кількості товару, що поставлена перед конкретним виробництвом, підрозділом компанії чи торговим представництвом. Вона є первинним знаряддям менеджера для визначення заходів щодо організації збуту та його стимулювання.

Менеджери встановлюють квоти на підставі прогнозу збуту фірми. Як правило, квоти на продаж установлюються дещо вищі, ніж прогноз, щоб стимулювати активність персоналу відділу збуту.

Загалом процес планування збуту, як і маркетингу, складається з п’яти етапів:

Де ми перебуваємо зараз? (Аналіз).

Куди ми йдемо? (Прогноз тенденцій).

Де ми прагнемо бути? (Цілі).

Яким чином ми туди прийдемо? (Плани збуту).

Як ми дізнаємося, що йдемо саме туди? (Контроль).

Це можна зобразити у формі діаграми, як показано на рис. 3.4.

Плани збуту мають заповнити прогалину між кривою тенденції (де підприємство опиниться, якщо нічого не змінюватиме) та кривою цілей (де підприємство планує бути).

Крива тенденції означає, що велику частину обсягу продажу буде досягнуто без нових заходів, тобто наявні замовники та вплив випадкових подій забезпечать значну частку збуту продукції. Крива цілей та плани збуту (заповнення прогалини) повинні бути узгоджені, тобто цілі мають бути досяжними виходячи із визначених планів збуту. Цілі, не пов’язані з тенденціями збуту або планами збуту, призводять до провалу.

Рис. 3.4. Значення планів збуту для досягнення
цілей підприємства

Основні проблеми планування збуту, які виникають на підприємстві, такі:

складання не планів, а переліків (тобто не «як», а «що»);

працівників збуту не залучають до планування;

поганий аналіз збуту;

відсутність стратегії збуту;

недостатня інформація про результати для порівняння з
планом.

Прогнозування обсягів збуту охоплює визначення кількості покупців на основі властивостей товару й умов купівлі. Прогнози необхідні для визначення реальних дій підприємства та можуть допомогти плановикам обґрунтувати й прийняти рішення про те, якого розміру завод побудувати, скільки придбати обладнання, скільки найняти працівників, який обсяг реклами розмістити, яку ціну встановити тощо. Табл. 3.1 ілюструє переваги й недоліки основних методів прогнозування збуту.

 

Таблиця 3.1

ПЕРЕВАГИ Й НЕДОЛІКИ РІЗНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
ПРОГНОЗУВАННЯ [99]

Метод прогнозування збуту Переваги Недоліки
Метод споживчих очікувань 1. Прогноз здійснюють самі споживачі. 2. Інформація про очікуване використання продукту може бути дуже детальною. 3. Зауваження споживачів ура- ховують під час планування маркетингових заходів. 4. Ефективний для прогнозу збуту нових продуктів 1. Необхідний ретельний відбір споживачів. 2. Не дуже ефективний для споживчих товарів. 3. Залежить від точності оцінок споживачів. 4. Високозатратний займає багато часу, трудомісткий
Загальна оцінка працівників відділу збуту 1. Враховує знання людей (персонал збуту), які будуть відповідальними за результати. 2. Досить точний. 3. Допомагає в контролюван­ні та спрямуванні збутової діяльності. 4. Можливий прогноз збуту для окремих територій 1. Оцінювачі (персонал збуту) можуть бути упередженими. 2. Розробляючи план, інколи необхідно нейтралізувати упередження. 3. Якщо оцінка упереджена, то процес коригування даних може бути дорогим
Висновки керівництва підприємства 1. Швидко та легко отримати. 2. Не потребує статистичних даних. 3. Ураховує «колективну мудрість» керівників вищого рівня. 4. Ефективний для нових чи інноваційних продуктів 1. Результатом є зведений про­гноз. 2. Дорогий. 3. Розпорошує відповідальність за прогноз. 4. Суб’єктивність оцінки, що є наслідком впливовості окре­мих керівників
Метод Дельфі 1. Мінімізує ефект суб’єктивності оцінки. 2. Може використовувати статистичну інформацію 1. Може бути дорогим і тривалим
Тестування на ринку (пробний збут) 1. Забезпечує реальне визначення споживчої реакції на продукт. 2. Дає змогу оцінювати ефек­тивність загальної маркетингової програми. 3. Ефективний для нових та інноваційних продуктів 1. Дозволяє конкурентам ді- знатися про наміри підприємства. 2. Дає можливість конкурентам ужити запобіжних заходів. 3. Витратний та тривалий. 4. Часто займає багато часу для точної оцінки початкового та подальшого попиту

Продовження табл. 3.1.

Метод прогнозування збуту Переваги Недоліки
Аналіз часових тенденцій 1. Використовує дані мину­лих періодів. 2. Об’єктивний та недорогий 1. Неможливий для використання щодо нових та інноваційних продуктів. 2. Фактори щодо тенденцій, циклічних та сезонних змін чи стадій життєвого циклу товару мають бути точно оцінені й ураховані. 3. Потребує спеціальних знань та навичок, а також обґрунтованих оцінок. 4. Кінцевий прогноз важко роз­поділити щодо оцінки збуту на окремих територіях. 5. Не враховує запланованих маркетингових заходів
Статистичний аналіз попиту 1. Ґрунтується на інтуїтивній оцінці. 2. Потребує кількісного вимірювання припущень, на яких базуються оцінки. 3. Дає змогу менеджменту пе- ревіряти результати. 4. Викриває приховані фактори, що впливають на збут. 5. Об’єктивний 1. Фактори, що впливають на збут, мають залишатися незмінними й бути чітко визна­ченими для здійснення точ­ної оцінки. 2. Вимагає спеціальних навичок і досвіду. 3. Деякі менеджери не бажають використовувати цей метод з огляду на його складність

 

Плановики стикаються з дилемою вибору методу прогнозування збуту: який метод використовувати та який з них найточніший? Ця дилема особливо гостра, коли застосовують кілька методів, а їх результати не збігаються.

Кожен метод має свої переваги й недоліки, наведені в табл. 3.1, і рішення - який з методів використовувати - не завжди буде очевидним. Як правило, у компанії рішення значною мірою залежить від досвіду та наявних даних за минулі періоди, а також від мети застосування певного методу прогнозування. Система прогнозування, що її використовують для планування виробництва та рівня запасів, може охоплювати зовсім інші процедури, ніж та, яку розроблено для планування маркетингової діяльності.

Один із корисних способів вибору методу прогнозування - проаналізувати, які методи застосовують інші компанії.

Табл. 3.2 підсумовує результати опитування американських фірм стосовно використання ними методів прогнозування збуту. Очевидно, що на практиці менеджери покладаються більше на суб’єктивні методи порівняно з кількісними, об’єктивними. Метод загальної оцінки працівників відділу збуту й висновки керівництва підприємства особливо популярні. Ці факти повторюють ситуацію, яка була ще 15-20 років тому.

Таблиця 3.2

ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ
ЗБУТУ КОМПАНІЯМИ США,
%

Метод прогнозування Фірми, які використовують регулярно Фірми, що використовують час від часу Фірми, які не використовують
Суб’єктивні методи: Метод споживчих очікувань Опитування щодо наміру придбання      
     
Огляд ринку
Загальна оцінка працівників відділу збуту Висновки керівництва підприємства
Об’єктивні методи: Аналіз часових тенденцій Простий Ковзна середня Експоненціальне вирівнювання Статистичний аналіз попиту Проста регресія Множинна регресія 31 21 11 6 12 21 10 12 13 9 9 16 19 20 21

Когось може зацікавити, чому ситуація принципово не змінилася за цей час з огляду на значне вдосконалення кількісних методів. Частково відповідь полягає в тому, що для отримання результатів прогнозування до процесу дедалі частіше залучають рядових працівників підприємства. Процес прогнозування стимулює його учасників. Він спонукає їх думати наперед, щоб оцінити можливості для поліпшення роботи та узгоджувати плани, краще координуючи свої дії. Ці речі є важливішими, ніж висока точність цифр, що їх отримують під час прогнозування.

Однак іншим критерієм у виборі методу прогнозування є саме точність отримуваних результатів. У багатьох дослідженнях намагались оцінити точність окремих методів прогнозування за допомогою різноманітних методик. Деякі дослідження проводили в межах певних компаній; інші використовували історичні дані, щодо яких систематизовано застосовували різні методики прогнозування. В одному з найдорожчих досліджень було проаналізовано 1001 ряд історичних даних, а для кожного ряду було складено прогноз кожним з 24 методів екстраполяції.

Після цього було зроблено загальний висновок, що прогнози, розраховані різними методами, відрізнялися неістотно. Зауважимо, що порівняння точності прогнозів, отриманих об’єктивними та суб’єктивними методами, не дає чіткої відповіді на питання, який з методів кращий. Ще один важливий висновок із порівняння прогнозів полягає в тому, що більшої точності прогнозів може бути досягнуто комбінуванням методів прогнозування, що може генеруватися пошуком однієї «найкращої» технології. Відповідно в літературі роблять акцент на визначенні оптимального методу прогнозування поєднанням прогнозів за різними програмами. Це підвищує точність прогнозів.


Читайте також:

  1. ABC-XYZ аналіз
  2. II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.
  3. SWOT-аналіз у туризмі
  4. SWOT-аналіз.
  5. Tема 4. Фації та формації в історико-геологічному аналізі
  6. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
  7. V. Нюховий аналізатор
  8. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
  9. АВС (XYZ)-аналіз
  10. Автоматизація виробничих процесів
  11. Автомати­зовані інформаційні систе­ми для техніч­ного аналізу товар­них, фондових та валют­них ринків.
  12. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Оцінювання попиту та прогнозування збуту. Переваги й недоліки основних методів прогнозування збуту | Планування структури збуту та встановлення норм збуту. Планування заходів стимулювання збуту

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.