V. Нюховий аналізатор

Центри

Провідні шляхи

ІV. Присінково-завитковий аналізатор

Задня система лімфатичних просторів

Е. Лімфатична система очного яблука

Лімфатичних судин в очному яблуку немає, їх функцію виконують лімфатичні щілини і простори.

Передня система лімфатичних просторів (переважає)

Від війкового тіла рідина потрапляє в задню камеру ока, омиває кришталик і через зіницю йде в передню камеру ока. Далі через фонтанові простори або простори райдужно-рогівкового кута (лімфатичні щілини між перекладками гребінчастої зв’язки) потрапляє в передні війкові вени або венозний синус склери → шлємовий канал.

Із перихоріоідального простору (між білковою та власне судинною оболонками) крізь периваскулярні щілини вихрових вен рідина потрапляє в Теноновий простір. Далі переходить у піхву зорового нерва і через периваскулярні простори в субдуральний і субарахноідальний простори головного мозку. Таким чином, здійснюється прямий зв’язок між очним яблуком і головним мозком.

Передня та задня системи сполучаються між собою через петитовий канал – щілини в зв’язці, що підвішує кришталик.

Рецептор– орган слуху та рівноваги.

Завитковий (слуховий) аналізатор – спіральний або кортіїв орган, розміщений у завитці (внутрішнє вухо), сприймає звук.

Присінковий аналізатор (вестибулярний, рівноваги) – плями рівноваги в маточці (еліптичний мішечок) і круглому мішечку та гребені рівноваги в ампулах півколових каналів, сприймають положення тіла в просторі.

Слуховий аналізатор – VІІІ пара черепно-мозкових нервів → завитковий нерв (відростки нейронів спірального ганглія завитки).

Вестибулярний аналізатор – VІІІ пара черепно-мозкових нервів → присінковий нерв (відростки нейронів пристінкового ганглія).

Слуховий аналізатор – підкіркові – завитковий нерв проходить крізь внутрішній слуховий хід у дорсальні та вентральні ядра завиткового нерва → каудальні ядра покрівлі середнього мозку → медіальне колінчасте тіло таламуса → вищі – слухові центри вискової частик кори великих півкуль головного мозку.

Присінковий аналізатор – підкіркові – вестибулярне ядро Дейтерса довгастого мозку → ядро вершини і кора мозочка (черв’як) → вищі – вискова частка кори великих півкуль головного мозку.

Присінково-завитковий аналізатор складається із зовнішнього, середнього і внутрішнього вуха.

А. Зовнішнє вухо (знаходиться в барабанній частині кам’янистої кістки)

1. вушна раковина – складка шкіри, в основі якої лежить еластичний хрящ; форма вушної раковини в людини відповідає формі ембріона і сагітальному розрізу головного мозку;

2. руховий апарат вушної раковини – м’язи, що забезпечують рухливість вушної раковини (біля 18 м’язів);

3. зовнішній слуховий хід – складається з хрящової (дорсально) і кісткової (вентрально) частин.

Б. Середнє вухо (знаходиться в кістковому барабанному міхурі)

1. барабанна перетинка – товщина 0,2 мм, відокремлює середнє вухо від зовнішнього; складається з трьох шарів – зовнішній – шкірний (епідерміс), середній – сполучнотканинний, збагачений циркулярними, коловими і радіальними волокнами, внутрішній (з боку середнього вуха) – слизова оболонка з одношаровим плоским епітелієм;

2. барабанна порожнина – розміщена в кістковому барабанному міхурі барабанної частини кам’янистої кістки, стінки вкриті слизовою оболонкою;

3. слухові кісточки – допоміжні органи для слухового аналізатора, їх чотири: молоточок, коваделко, сочевицеподібна кісточка і стремінце, які з’єднані між собою суглобами; між коваделком і стремінцем – складний суглоб, так як між ними розміщена сочевицеподібна кісточка; в роботі кісточок допомагають м’язи: напружувач барабанної перетинки, стремінний м’яз;

4. слухова (Євстахієва) труба – сполучає барабанну порожнину з порожниною носоглотки, вирівнює тиск у середньому вусі з атмосферним; в однокопитових слизова оболонка слухових труб у результаті значної рухливості в потилично-атлантному суглобі утворює значні випини – повітряні мішки, які лежать під основою черепа, зверху і збоку від глотки.

В. Внутрішнє вухо (знаходиться в скелястій частині кам’янистої кістки)

Складається з кісткового лабіринту і вкладеного в нього перетинчастого лабіринту.

Кістковий лабіринт – це система кісткових порожнистих утворів, замурованих у кісткову речовину скелястої частини кам’янистої кістки. До нього відноситься:

1. кістковий присінок;

2. кісткові півколові канали – розміщуються дорсо-каудально від присінка і представляють собою три дуже тонких дугоподібних канальця, які лежать у різних площинах: дорсальний – у сагітальній, латеральний – у фронтальній, каудальний – у сегментальній і відкриваються чотирма отворами;

3. кісткова завитка – розміщена ростровентрально від присінка, основою межує з дном внутрішнього слухового ходу, а верхівкою – з барабанною порожниною; в завитці розрізняють стрижень і спіральний канал, який спіральною пластинкою і перетинчастою протокою поділяється на присінкові і барабанні сходи.

Перетинчастий лабіринт – система перетинчастих мішечків, вкладених у порожнину кісткового лабіринту і заповнених лімфоїдною рідиною – ендолімфою. Форма мішечків перетинчастого лабіринту не всюди співпадає з формою відповідних частин кісткового лабіринту. Щілиноподібні простори, які залишаються між перетинчастим лабіринтом і стінками кісткового також заповнені лімфоїдною рідиною – перилімфою. Еліптичний мішечок (маточка) і круглий мішечок вкладені в кістковий присінок, перетинчасті півколові канали і перетинчаста завитка – в кісткові півколові канали і кісткову завитку (відповідно).

Перилімфатичний простір, який заповнений перилімфою, через водопровід присінка і завитки з’єднується з підоболонковими порожнинами головного мозку, тобто він не замкнутий (запалення внутрішнього вуха → менінгіт).

Ендолімфатична протока, яка заповнена ендолімфою, бере початок з маточки й круглого мішечка, через водопровід присінка виходить на медіальну поверхню кам’янистої кістки, розширюється, набуває вигляду мішечка та розміщується між листками твердої мозкової оболонки, тобто простір замкнутий.

Рецептор– нюховий нейроепітелій слизової оболонки носової порожнини (більше в її дорсокаудальному відділі).

Провідні шляхи – нюховий нерв (І пара), що проходить крізь решітчастий отвір.

Центри– нюхові цибулини (первинні нюхові центри) → нюхові тракти → нюхові трикутники і нюхові закрутки (вторинні нюхові центри) → грушоподібні частки і гіпокамп (вищі асоціативні нюхові підкіркові центри) → центри кори великих півкуль.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Д. Руховий апарат очного яблука	\|	VІІІ. Філогенез органів чуття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.