Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






II. Багатофакторний дискримінантний аналіз.

Система показників Вайбеля

Система показників Бівера

В основі досліджень американського економіста В. Бівера покладено ЗО найбільш часто вживаних у фінансовому аналізі показників. За ознакою однорідності ці показники були згруповані в шість груп. Із кожної групи Бівер вибрав по одному, найбільш типовому, показнику, які й склали його систему прогнозування:

1. Відношення Cash Flow до позичкового капіталу.

2. Відношення чистого прибутку до валюти балансу.

3. Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

4. Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

5. Відношення робочого капіталу до валюти балансу.

6. Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

З використанням матеріалів аналізу 79 фінансово неспроможних і такого ж числа фінансово-спроможних підприємств Бівер розробив шкалу граничних значень для кожного із приведених показників для американських підприємств.

В основі досліджень, здійснених П. Вайбелем протягом 1960-1971 років покладено аналітичні матеріали по 72 швейцарських підприємствах будівельної, металургійної, легкої та годинникової галузей виробництва, половина з яких була у фінансовій кризі. Класифікацію підприємств за цією системою пропонується здійснювати з використанням таких показників:

1. Відношення позичкового капіталу до валюти балансу.

2. Відношення оборотних активів до поточних зобов'язань (показник покриття).

3. Відношення Cash Flow до поточних (короткострокових) зобов'язань.

4. Відношення різниці між очікуваними грошовими надходженнями та поточними зобов'язаннями до витрат підприємства (без амортизації).

5. Відношення середнього залишку кредиторської заборгованості до вартості закупок помножене на 365.

6. Відношення середніх залишків виробничих запасів до величини затрат на сировину (матеріали) помножене на 365.

Головним суперечливим моментом однофакторного дискримінантного аналізу є те, що значення окремих показників може свідчити про позитивний розвиток підприємства, а інших - про незадовільний. Така ситуація унеможливлює об'єктивне прогнозування банкрутства.

В процесі аналізу підбирається ряд показників, для кожного з яких визначається вага в так званій "дискримінантній функції". В загальному вигляді, алгоритм лінійної багатофакторної дикримінантної функції можна представити в такій формі:

Z = а0 + а1х1 + а2х2 + а3х3 +…+ anxn,

а1, а2, а3, …, an – коефіцієнти (ваги) дискримінантної функції;

х1, х2, х3, ..., хn – показники (змінні) дискримінантної функції.

Величина окремих ваг, характеризує різний вплив окремих показників (змінних), на загальний фінансовий стан підприємства. Віднесення аналізованого підприємства до групи "хворих" чи "здорових" залежить від значення інтегрального показника, який є результатом розв'язку дискримінантної функції.

Найбільш відомими моделями прогнозування банкрутства на основі багатофакторного дискримінантного аналізу є модель Альтмана (1968), модель Беермана (1976), система показників Бетге-Хуса-Ніхауса (1987), модель Краузе (1993).


Читайте також:

  1. SWOT-аналіз.
  2. Внутрішній аналіз.
  3. Внутрішньовиробничі логістичні системи: МRР, МRР II, KANBAN, ОРТ. Їх характеристика та порівняльний аналіз.
  4. Генетичний аналіз. Моногібридне схрещування.
  5. Зовнішній аналіз.
  6. Зовнішній аналіз.
  7. Комп’ютеризований контент-аналіз.
  8. Кореляційний аналіз, регресійний аналіз.
  9. Кореляційно-регресійний аналіз.
  10. Лекція 14 Поняття про дисперсійний аналіз. Однофакторний дисперсійний аналіз
  11. Лекція №6. Аналіз. Аналіз вимог




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Система раннього попередження та реагування. Методи прогнозування банкрутства | Модель Беермана

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.