Урок культурологічного аналізу

Навряд чи треба когось переконувати у тому, що уроки такого типу є досить наближеними до уроків компаративного аналізу. Проте, принаймні, одна суттєва відмінність дозволяє такий тип все ж таки виокремити, а саме: йдеться про те, що у рамках уроку культурологічного аналізу художній твір, який піддається такого типу аналізу, не порівнюється (як за умов компаративного аналізу) з іншим твором. Або, як пише О. М. Куцевол, „урок культурологічного аналізу – це такий тип навчального заняття, що передбачає вивчення літературного твору у контексті історії світової культури”.

Необхідність класифікації даного типу уроку зумовлена також і причиною, яка стосується власне самої специфіки зарубіжної літератури. Адже у межах цього курсу вивчається література, що постала на відмінному від національного, а також, у більшості випадків, на відмінному від сучасного історичному ґрунті. І для того, щоб осягнути або хоча б просто зрозуміти ідейно-естетичний зміст твору – з’ясування особливостей культури, яка породила ту чи ту літературу, є вимогою обов’язковою.

Таким чином, на думку О. М. Куцевол, „осмислити конкретний літературний твір можна, лише осмисливши його у контексті культурної епохи, у яку він народився, та зрозумівши тип художньої свідомості, що у ньому відбилась... Відтак мета уроку культурологічного аналізу: показати учням, що літературний твір – це явище культури на певному етапі її розвитку, що у ньому органічно поєднується багатовіковий досвід людства з особливостями творчої індивідуальної манери письменника, його особистим поглядом на висвітлювані проблеми”.

Що ж стосується феномену художньої свідомості, то науковці виокремлюють такі її типи: культура Давнього Сходу, античності, середньовіччя, класицизму, романтизму, реалізму і діалогічна культура людини ХХ століття, у якій, за В. С. біблером, „поєднуються в одному культурному просторі, в одній свідомості і мисленні різні форми культур: Захід і Схід, Азія, Африка або у межах західної культури – античності, середньовіччя та новочасного мислення”.

Стверджене вище вказує на широкі педагогічні можливості уроку культурологічного аналізу, оскільки, О. М. Куцевол, такий аналіз художнього твору шляхом „від культурного контексту до осмислення літературного тексту” дасть змогу учителю:

– розкрити особливості художньої свідомості певної епохи і відшукати їхнє втілення в аналізованому творі;

– актуалізувати знання учнів з курсу всесвітньої історії про суспільні процеси та історичні реалії доби, що знайшли відбиток у творчості митця;

– отримати фонові знання про країну, де народився і творив письменник, її традиції, побут, звичаї, що допоможе учням глибше зрозуміти художній твір;

– зрозуміти особливості етнопсихології народу, визначивши своєрідне й загальнолюдське, а також національну специфіку світосприйняття автора;

– познайомитись і глибше зрозуміти сутність визначних творів інших видів мистецтв тієї епохи, присвячених висвітленню подібних проблем;

– виховувати повагу учнів до надбань культури інших народів;

– збагачувати лексичний запас учнів екзотизмами, тобто словами, що називають національний одяг, житло, їжу, предмети побуту, танці, ігри тощо.

Особливого значення у зв’язку з підготовкою та проведенням уроків культурологічного, а також компаративного аналізу набувають так звані фонові знання, теорія змісту і методика використання яких на уроках зарубіжної літератури знаходиться останнім часом у центрі уваги учених та учителів-практиків.

Фонові знання. Першою, хто теоретично узагальнив та переконливо обґрунтував можливість та необхідність застосування даного терміну, була С. І. Сафарян. На думку дослідниці, фонові знання з огляду на їхнє походження можна поділити на три групи.

Перша з них об’єднує спільні для усього людства поняття, що при різних назвах, здавалося б, мали б сприйматися однаково, але якщо порівняти ставлення землян до Землі, Сонця, Місяця, до таїнств народження і смерті, то прийдеться визнати, що відмінностей тут чи не більше, ніж збігів.

Друга група фонових знань пов’язана з регіональними умовами життя, відповідно до яких аборигенам екваторіальних лісів важко уявити собі сніг так само, як ескімосам його відсутність.

Третя група має країнознавчий характер, оскільки описує національні звичаї та культуру певного народу.

Що ж стосується власне класифікації фонових знань, то важко не погодитися з дослідницею у тому, що багатогранність та різноманітність цих знань створює певні труднощі, через які, либонь, будь-яка класифікація виявиться недосконалою. Однак для того, аби мати краще уявлення про фонові знання, я все ж таки вважаю за можливе подати, за С. І. Сафарян, один з варіантів такої класифікації.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Урок компаративного аналізу	\|	І. Історико-культурні знання.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.