Доповідь

Доповідь — документ, у якому викладаються певні питання, висновки, робляться пропозиції.

Призначається доповідь для усного (публічного) повідомлення на визначену тему та обговорення.

Складаються доповіді з різних питань діяльності установи. Можуть бути: звітними, поточними, науковими та на політичні теми.

Текст доповіді будується з таких логічно пов'язаних частин:

♦ вступу;

♦ основної частини;

♦ висновку.

У вступі вказуються підстави, причини, що спонукали до створення документа. Наприклад, керівники громадських організацій згідно зі статутом повинні регулярно звітувати про виконану роботу.

В основній частині робиться фактичний аналіз справ, наводяться аргументи, посилання тощо.

Висновок у доповіді містить оцінки та пропозиції.

Ділова доповідь — це діловий документ, який містить виклад певних питань обов'язково з висновками та пропозиціями.

Ділова доповідь містить значний обсяг інформації й розрахована на обізнаних слухачів. У ній ставляться й пропонуються до розв'язання назрілі в певній галузі проблеми і визначається практична мета.

Ділова доповідь, зазвичай, містить значний фактичний матеріал, тому найчастіше вона буває заздалегідь надрукована й роздана учасникам зібрання. Особливістю ділової доповіді є те, що її текст може бути предметом обговорення, зазнавати критики, доповнюватися новими положеннями тощо.

Звітна доповідь за своєю будовою нагадує письмовий звіт. Цей публічний виступ особливо важливий і відповідальний: адже доповідач повинен правдиво, об'єктивно висвітлити факти й переконати слухачів у необхідності певних висновків і пропозицій.

Перед складанням ділової доповіді посадовій особі потрібно:

♦ чітко визначити мету, характер і завдання доповіді;

♦ до кожного положення доповіді дібрати переконливі факти, цифри, приклади, цитати;

♦ продумати й скласти загальний план доповіді, до найважливіших пунктів цього плану дібрати й опрацювати фактичний матеріал;

♦ пов'язати окремі положення загального плану в одну струнку систему викладу. Хоч доповідь звичайно читається повністю або тезисно, вступну та заюночну частину її треба написати особливо ретельно, перевірити, щоб позбутися при виступі невпевненості чи розгубленості.

Звітна доповідь не лише обговорюється, а й схвалюється зборами. До окремих її частин можуть бути внесені корективи. Переважно після обговорення такої доповіді приймається рішення — програма майбутніх дій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Довідка	\|	Замітка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.