Телефонограма — це документ, який передають адресатам по телефону. Вона фіксується у спеціальній книзі (журналі) і містить розпорядження, інформацію вищих органів.
Застосовується телефонограма також для документаційного оформлення усних телефонних переговорів і є одним із видів ділової кореспонденції.
Особа, якій адресується телефонограма, після ознайомлення з текстом ставить свій підпис: таким чином підтверджує свою відповідальність за виконання переданих розпоряджень чи доведення інформації до відома. Реквізити телефонограм:
1) назва документа (заголовок);
2) номер і дата телефонограми (слово «телефонограма», її номер і дату надходження пишуть у першому рядку; датою телефонограми є дата її передачі);
3) назва організації і службової особи — одержувача телефонограми (кому);
4) текст телефонограми, який має буї и таким самим стислим, як і текст телеграми. Треба уникати слів, що важко вимовляються, складних зворотів, (лона записують повністю, без скорочень. Текст телефонограми не повинен включати більше 50 слів;
5) підпис службової особи — керівника організації або його заступника (в окремих випадках — керівників відділів);
6) у графах «передано» і «прийнято» зазначають посаду, ініціали, прізвище того, хто передає, того, хто приймає, та номери їхніх телефонів.
На деяких підприємствах використовуються спеціальні бланки, на яких нотуються телефонограми.