МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БАНКАХІ. А. Волкова, О. Ю. Калініна НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК Рекомендовано Міністерством освіти і науки України як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів Київ «Центр учбової літератури» ББК 65.052я73 УДК 657:336.71(075.8) В 67? Гриф надано Міністерством освіти і науки України (Лист № 1.4/18-Г-2496 від 03.12.2008) Рецензенти: Писаренко Т. М. — кандидат економічних наук, доцент Луцького національного технічного університету; Пекар С. В. — начальник Волинського корпоративного центру Західного корпоративного центру регіонального департаменту АКІБ «Укрсіббанк»; Левицька С. О. — доктор економічних наук, професор Рівненського національного університету водного господарства та природокористування. Волкова І. А. Бухгалтерський облік у банках: навч. посів, [для студ. В 67 вищ. навч. закл.] /1. А. Волкова, О. Ю. Калініна; — К.: Центр учбової літератури, 2009. - 520 с- ISBN 978-966-364-888-0. Навчальний посібник «Бухгалтерський облік у банках» узагальнений у 9-ти темах у поєднанні з виконанням практичних завдань та вправ за обліковими процедурами основних банківських операцій. Посібник побудовано за інструктивно-нормативними документами НБУ з питань бухгалтерського обліку. Основний акцент зроблено на освоєння слухачами чинних методик обліку та номенклатури рахунків плану рахунків бухгалтерського обліку в банках. У посібнику вміщено додатки з формами первинних документів, чинні законодавчі нормативно-правові документи, питання для самоонрацювання та практичні завдання. Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів для самостійного вивчення предмета «Бухгалтерський облік у банках». Він може бути корисним бухгалтерам-практикам, аудиторам, фінансистам, підприємцям і слухачам, що одержують другу освіту на базі виїцої, а також усім, хто цікавиться бухгалтерським обліком у банках. ББК 65.052я73 УДК 657:336.71(075.8) ISBN 978-966-364-888-0 © Волкова І. А., Калініна О. Ю., 2009 © Центр учбової літератури, 2009 ЗМІСТ Вступ.................................................................................................................... ....... 5 ТЕМА 1. ОРГАНІЗАЦІЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В КОМЕРЦІЙНИХ БАНКАХ УКРАЇНИ........................................... ....... 7 1. Сутність банківської системи України................................................ 7 2. Порядок створення і ліцензування комерційного банку.................... 13 3. Організація обліку в комерційних банках........................................... ...... 19 4. Характеристика аналітичного обліку................................................... 21 5. Загальна характеристика синтетичного обліку.................................... ..... 23 ТЕМА 2. ПЛАН РАХУНКІВ І ФІНАНСОВА ЗВІТНІСТЬ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ.................................................................... ..... 25 1. Об'єкти бухгалтерського обліку комерційних банків України 25 2. План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України та основні принципи його побудови ЗО 3. Основні види фінансової звітності комерційних банків..................... 37
3.1. Методика складання Балансу комерційних банків......................... ..... 37 3.2. Методика складання Звіту про фінансові результати................. ...... 41 3.3. Методика складання Звіту про рух грошових коштів................... 44 3.4. Допоміжна фінансова звітність..................................................... ..... 47 ТЕМА 3. ОБЛІК РОЗРАХУНКОВО-КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ................................................ 50 1. Основи організація касової роботи комерційного банку................... 50 2. Касові операції у прибуткових касах................................................... ..... 52 3. Основи обліку операцій видаткових кас............................................. 54 4. Інкасація грошової виручки в комеційних банках............................. ..... 56 5. Зберігання та облік цінностей і документів у грошових сховищах банку 59 6. Синтетичний облік касових операцій та основні правила проведення касових операцій 61 7. Ревізія цінностей................................................................................... ..... 64 ТЕМА 4. ОБЛІК ПАСИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ................................................................................ ..... 65 1. Визначення пасивних операцій банку, порядок та умови здійснення депозитних операцій комерційного банку 65 2. Облік депозитних операцій................................................................... 71 3. Облік довірчих операцій....................................................................... ..... 74 З ТЕМА 5. ОБЛІК АКТИВНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ................................................................................ .... 76 1. Поняття про банківський кредит та його класифікація..................... .... 76 2. Загальні принципи бухгалтерського обліку кредитних операцій. . 85
2.1. Облік операцій за овердрафтом...................................................... .... 90 2.2. Облік операцій репо........................................................................... .... 92 2.3. Облік субординованих кредитів та операцій з дисконту векселів........ 95 2.4. Облік документарного акредитива................................................ .... 98
3. Принципи бухгалтерського обліку позабалансових кредитних операцій 100 4. Облік застави......................................................................................... .. 102 5. Методика аналізу кредитного ризику.................................................. 109 ТЕМА 6. ОБЛІК ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ УКРАЇНИ................................................................................ 113 1. Сутність валютних операцій комерційного банку.............................. . 113 2. Принципи ведення банками рахунків клієнтів у іноземній валюті... 118 3. Неторговельні операції з валютними цінностями.............................. . 124 4. Облік безготівкових міжнародних розрахунків................................. 138 5. Облік експортно-імпортних операцій клієнтів................................... . 142 6. Інші валютні операції............................................................................ 154 ТЕМА 7. ОБЛІК СТАТУТНОГО КАПІТАЛУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ..................................................................................................... 162 1. Поняття про власний капітал у комерційних банках.......................... 162 2. Система рахунків для обліку операцій з формування статутного капіталу банку 165 ТЕМА 8. ОБЛІК ПОДАТКОВИХ РОЗРАХУНКІВ КОМЕРЦІЙ 1.Види податків, які сплачують комерційні банки................................ 175 2. Облік податку на прибуток банків....................................................... 178 3. Облік податку на додану вартість........................................................ 179 4. Облік місцевих податків і зборів......................................................... 181 5. Звітність з основних видів податків, зборів та внесків...................... 184 ТЕМА 9. ОБЛІК ДОХОДІВ, ВИТРАТ І ФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ............................................. 185 1.Об'єкти обліку в складі доходів і витрат банку.................................. 185 2. Правила обліку доходів і витрат.......................................................... 188 3. Облік доходів і витрат банку............................................................... 189 4. Облік операцій з розподілу чистого прибутку банку......................... 195 Питання для самостійного опрацювання...................................................198 Практичні завдання......................................................................................... 201 Додатки (зразки первинних документів).....................................................207 Нормативна література.................................................................................. 239 Термінологічний словник............................................................................... 506 Список рекомендованої літератури.............................................................. 516 ВСТУП Процес переходу України до якісно нової форми економічних відносин, що грунтуються на ринкових принципах ведення господарства, зумовив необхідність внесення кардинальних змін до фінансово-кредитної сфери економіки. Основною ланкою цієї сфери є банківська система. Банківська система України нині вважається одним із найрозвинутіших елементів господарського механізму, оскільки її реформування розпочалося раніше за інші сектори економіки, що визначалось ключовою роллю банків при вирішенні завдань переходу до ринку. Нинішні показники діяльності в банківському секторі країни значно кращі за ті, які спостерігалися в минулі роки. Розвиток банківської системи як головного складника фінансового сектора покликаний прискорити трансформацію суспільства загалом і розвиток бізнесу зокрема. Утім практика висуває все складніші завдання, розв'язання яких потребує великого обсягу інформації системного характеру, переважна частина якої формується завдяки процедурі бухгалтерського обліку. Для активізації ринкових економічних відносин в Україні потр-біна серйозна робота щодо вдосконалення методологічних засад функціонування системи бухгалтерського обліку як важливого засобу реалізації ефективних управлінських рішень. Це стосується формування та запровадження в облікову практику сучасного методологічного інструментарію, адекватного потребам управління. Результативність облікового процесу залежить від чіткості постановки оперативних, тактичних і стратегічних управлінських завдань, а отримана інформація позитивно впливає на обгрунтування напрямів і варіантів їх розв'язання. Утім практика висуває все складніші завдання, розв'язання яких потребує великого обсягу інформації системного характеру, переважна частина якої формується завдяки процедурі бухгалтерського обліку. Вдале розв'язання означених проблем за своєю значущістю рівнозначне психологічній революції в бухгалтерській професії, що триває останніми роками, коли іде процес оновлення системи бухгалтерського обліку на базі нових методологій. Метою посібника є надання слухачам базових знань з основи формування облікової процедури за банківськими операціями та комплексних ґрунтовних практичних знань з бухгалтерського обліку в комерційному банку. Об'єктомпосібника є система бухгалтерського обліку в комерційних банках, реформована з урахуванням національних положень і міжнародних стандартів обліку та звітності за умов становлення ринкових відносин в Україні. Предметомпосібника є теоретично-концептуальні засади та методологічний інструментарій бухгалтерського обліку в комерційних банківських установах. Мета: напрацювання студентами теоретичних знань з методологічних засад фінансового обліку в банку через уточнення його категорійно-понятійного апарату та розкриття сутності облікової системи комерційного банку. Об'єкт: система бухгалтерського обліку в комерційних банках. 1. Сутністьбанківської системи України Банківська система— внутрішньо організована взаємопов'язана, об'єднана загальною метою сукупність банківських установ, що існують у межах єдиної фінансової системи та єдиного грошово-кредитного мєхамізму в певний проміжок часу. Банківська система — основна ланка кредитно-фінанансової системи країни. Кредитно-фінансова система 1. Банківські установи = емісійні(ЦБ) + універсальні + спеціалізовані. 2. Небанківські установи: лізингові, факторингові, страхові компанії, інвестиційні, пенсійні та інші фонди. За структурним підходом розрізняють однорівневу та дворівневу банківську систему (БС). Однорівнева БС передбачає переважно горизонтальні зв'язки між банками, універсилізацію їх операцій та функцій, всі банки на одному ієрархічному рівні. Такий принцип побудови БС характерний для країн з нерозвинутою економікою, а також з адмінісіративно-командною. Для України характерна дворівнева банківська система,яка будується на взаємовідносинах між банками як по вертикалі, так і по горизонталі. По вертикалі це відносини підлеглості між центральним банком (НБУ) як керівним і низовими ланками — комерційними банками. По горизонталі — Це відносини рівноправних партнерів — комерційних банків різних видів і типів. Продемонструємо БС України: Національний банк України (НБУ) 1) універсальні КБ; 2) спеціалізовані КБ; • іпотечні; • ощадні (2 шт.); • клірингові; • інвестиційні. Комерційні банки, як правило, розглядаються у двох аспектах — широкому та вузькому: — у широкому розумінні комерційний банк — це будь-який банк, що функціонує на другому, після центрального банку, рівні банківської системи; — у вузькому розумінні комерційний банк — це банк, який виконує певний набір базових банківських операцій та єдиною метою якого є одержання максимального прибутку. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що комерційний банк — це установа, функцією якої є кредитування суб'єктів господарської діяльності та громадян за рахунок залучення коштів підприємств, установ, організацій, населення та інших кредитних ресурсів, касове і розрахункове обслуговування народного господарства, виконання валютних та інших банківських операцій. До основних банківських операцій належать ряд операцій, які й визначають банк як фінансову установу (ст. З Закону України «Про банки і банківську діяльність»): — фінансування капітальних вкладень за дорученням власників, або розпорядників капіталів, що інвестуються; — випуск платіжних документів та інших цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо); — купівля, продаж і зберігання державних цінних паперів, а також цінних паперів інших емітентів; — видача доручень, гарантій та інших зобов'язань за третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі; — касове виконання державного бюджету; — придбання права вимоги з постачання товарів і надання послуг, прийняття ризиків виконання таких вимог та їх інкасування (факторинг); — купівля у підприємств і громадян та продаж їм іноземної валюти; — купівля і продаж у держави і за кордоном дорогоцінних металів, природних дорогоцінних каменів, а також виробів з них; — довірчі операції (залучення і розміщення коштів; управління цінними паперами тощо) за дорученням клієнтів; — надання консультативних та інших послуг, пов'язаних із банківською та іншою комерційною і господарською діяльністю. Введення бухгалтерського обліку і звітності в комерційних банках здійснюється згідно з нормативними актами, затвердженими НБУ, а саме: — інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків; — положенням про організацію бухгалтерського обліку і звітності в банках України; — правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України; — методичними вказівками про ведення параметрів аналітичного обліку; — планом рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України. Банківські операції поділяються на пасивні, активні й комісійні, що включають посередницькі операції. Пасивні— це операції, за допомогою яких створюються банківські ресурси. Комерційні банки утворюють «пасиви» за рахунок власних та залучених коштів. Переважна частина всіх банківських ресурсів створюється за рахунок депозитних операцій, які складаються з поточних рахунків і вкладів. Поточний рахунок дає можливість клієнту вносити й отримувати необхідні суми в будь-який час. З метою розпорядження поточним рахунком банк видає клієнту-власнику рахункову чекову книжку. За допомогою чеків клієнт може не тільки знімати з рахунка необхідну суму й отримувати її, а й розраховуватися з третіми особами. Відсоток, який отримує клієнт, залежить від розміру залишку на рахунка та відсоткової ставки. Другий вид депозитних операцій пов'язаний із прийманням вкладів. Вклади бувають строкові та до запитання (безстрокові). Строковий вклад може бути отриманий тільки після закінчення встановленого строку, а вклад до запитання — в будь-який час. За вкладом банк видає клієнту особливий документ—вкладне свідоцтво, після пред'явлення якого банк повертає вклад власникові. Активні операції— це операції, які проводять банки з метою прибуткового розміщення залучених коштів. Вони включають строкові та безстрокові позики, які банк надає своїм клієнтам. Строкові позики мають бути погашені після закінчення певного строку (місяця, року, трьох років і т. д.), за безстроковими позиками банк має право вимагати від клієнта повернення грошей у будь-який час. За формою власності комерційні банки поділяються на державні, кооперативні і колективні. В Україні функціонують два банки з державною формою власності: Ощадбанк і Ексімбанк. Статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ. Інші вітчизняні комерційні банки— це банки з колективною формою власності. Залежно від організаційної форми комерційні банки з колективною формою власності представлені на банківському ринку акціонерними товариствами відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариствами з обмеженою відповідальністю (пайові банки). Акціонерні банки відкритого і закритого типу (вони становлять 84 % загальної кількості банків України) формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників та учасників за допомогою випуску і розміщення акцій банку. Власником капіталу виступає саме акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери, зазвичай, не мають права вимагати від банку повернення своїх внесків. Тому акціонерні банки вважаються стійкішими і надійнішими. В Україні більшість комерційних банків — це акціонерні товариства відкритого типу (59 %). Найбільшим акціонерним товариством закритого типу (їх частка становить 25 % загальної кількості) є Промінвестбанк. Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. За кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю. Тут відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в капітал банку. Комерційні банки у формі товариств з обмеженою відповідальністю в Україні становлять близько 16 % загальної їх кількості. Залежно від розміру активів комерційні банки поділяються на малі, середні та найбільші. На банківському ринку України більшість банків — середні (активи — понад млн грн). У сімку найбільших банків (активи— понад 1 млрд грн) входять: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Приватбанк, банк «Аваль», Ощадбанк. На ці банки припадає майже половина активів банківської системи України, що свідчить про високу концентрацію банківського капіталу. Залежно від наявності філій комерційні банки можна кваліфікувати на багатофілійні, малофілійні, безфілійні. За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими). Банк набуває статусу спеціалізованого банку в разі, якщо понад 50 % його активів є активами одного типу. Універсальні банки виконують широкий спектр операцій та надають різні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними, бо майже всі вони ма- ють потенційні юридичні можливості для впровадження всіх банківських продуктів і залучення до обслуговування різних типів клієнтів. Кооперативні банки створюються за принципом територіально-сті і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку має бути не менше 50 осіб. Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. У країнах з розвинутою ринковою економікою дуже помітна деталізація і диференціація банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури. Зокрема, функціонують біржові банки, які обслуговують операції біржових структур; страхові — страхових інституцій; кооперативні — кооперативів тощо. Банківські ресурси — це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій. Відповідно до джерел формування кошти комерційного банку поділяють на власні й залучені. Власні ресурси комерційного банку, тобто його власний капітал, є основою для залучення коштів інших суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку діяльності банку. Власні кошти утворюються за рахунок коштів акціонерів, засновників банку або з відрахувань від поточного прибутку. У банківському балансі власні кошти обліковуються в різних фондах банку. Статутний фонд формується за рахунок пайових внесків власників банку (якщо це приватне підприємство), або за рахунок мобілізації коштів від випуску й розміщення акцій (якщо це акціонерне товариство). Резервний фонд утворюється за рахунок щорічних відрахувань з прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціонерів банку. Метою створення резервного капіталу є покриття загальних ризиків, що випливають із основної діяльності банку і щодо яких не формуються спеціальні резерви. Нерозподілений прибуток — це частина прибутку, яка залишається у розпорядженні банку після сплати податків, виплати дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду. З коштів нерозподіленого прибутку формуються спеціальні фонди розвитку банку — розширення його матеріально-технічної бази матеріального стимулювання персоналу, вирішення соціальних питань та ін. Власний капітал комерційного банку виконує три основні функції: захисну, оперативну і регулювальну. Захисна функція полягає в реалізації інтересів вкладників і кредиторів виплатою компенсацій у разі виникнення збитків, або банкрутства банку; її значення пов'язане із забезпеченням можливої діяльності банку незалежно від загрози виникнення збитків. Оперативна функція полягає у створенні фінансової основи діяльності банку, тобто адекватного збільшення його активних операцій. Регулювальна функція пов'язана зі встановленням центральним банком для комерційних банків певних нормативів щодо розміру власного капіталу з метою гарантування нормального функціонування банків. Головним джерелом ресурсів комерційних банків є залучені кошти, основну частину яких становлять депозити. Під депозитом розуміють кошти, передані на зберігання у фінансово-кредитну установу з відповідним режимом їх використання, що регулюється банківським законодавством. Усі депозити поділяються на три основні види: до запитання, строкові та ощадні. Активні операції комерційних банків — це діяльність, пов'язана з розміщенням власних і залучених ресурсів з метою отримання прибутку. Активи комерційного банку поділяються на такі основні види: — банківські кредити; — банківські інвестиції; — касова готівка та засоби, що прирівнюються до неї; — основні засоби та ін. Кредитні операції передбачають організацію економічних відносин, у процесі яких банки надають позичальникам грошові засоби з умовою їх повернення та сплати відсотка за користування. Такі операції, як правило, забезпечують банкам основну частину їхніх доходів та займають провідне місце серед статей активу балансу. Сукупність банківських ресурсів, вкладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель банку. Його склад і структура формуються відповідно до інвестиційної політики банку. Структура інвестиційного портфеля комерційних банків має бути оптимізована таким чином, щоб максимально знизити ризик імовірних втрат коштів, вкладених у цінні папери. Основним способом зниження цього ризику є диверсифікація, тобто розподіл інвестиційного портфеля між різними видами цінних паперів. Критеріями диверсифікації можуть бути тип цінних паперів емітента, якість і строки погашення, територіальний розподіл. Комерційні банки є суб'єктами підприємницької діяльності; вони функціонують згідно з такими принципами. 1. Комерційний розрахунок: доходи покривають витрати, відсутнє право на отримання державних субсидій, безпосередньою метою діяльності є отримання прибутку при розумному ризику. Основним джерелом прибутку є банківський відсоток. Першоосновою відсотка є додатковий продукт, створений у виробництві, а на по- верхні явищ прибуток банків виступає переважно різницею між сумою відсотків, отриманих за надані банком кредити і виплачених за внесками клієнтів. 2. Автономія: банки отримали право самостійно здійснювати ціноутворення банківських продуктів у межах діючих обмежень, тобто самостійно встановлюють відсоткові ставки за депозитами та кредитами, розміри тарифів на розрахунково-касове обслуговування тощо. 3. Самоуправління: банки самостійно визначають стратегію і тактику свого розвитку, своєї діяльності без втручання держави. 4. Комерційні банки належать до категорії підприємств — фінансових посередників і працюють за принципом: «Дешевше купити —дорожче продати». Виходячи з цього, банк з повним правом можна назвати спекулятивним підприємством. Певна річ, спекуляція з боку банку має свої межі. Будь-хто має право торгувати, але спекуляція повинна бути «цивілізованою». Для приборкання її аморальних якостей вона повинна спиратися на законодавство, не суперечити йому, для здійснення комерції кожен банк повинен мати однакові інформаційні можливості про кон'юнктуру ринку. В таких умовах спекуляція втрачає свій кримінальний відтінок і стає нормою підприємництва. Від того, наскільки успішно «спекулює» банк, залежить його дохідність та ефективність діяльності. 5. Усі гроші, всі ресурси банку повинні максимально працювати. З позиції комерції не повинно бути ресурсів, які даремно лежать. Однак реальність така, що якась частина коштів знаходиться в резервах, обертається повільно або не обертається зовсім. З позиції бізнесу це не природно, тому завжди корисно знати, що прибуток тим вищий, чим вища частка кредитів по відношенню до банківських резервів. 6. Банківська комерція повинна діяти за принципом: усе для клієнта. Це означає, що банк несе повну відповідальність за клієнта, забезпечує його прибуток. На перший погляд здається, що такий принцип не узгоджується з принципом дохідності самого банку. Разом з тим ніякого протиріччя між цими принципами немає. На практиці все повинно бути на взаємовигідній основі: насамперед прибуток клієнта, а потім прибуток банку. Вірно й те, що прибуток клієнта — це не єдина мета, а основа для одержання прибутку банку. Забезпечуючи прибуток клієнту, банк реалізовує і свій власний інтерес. 2. Порядок створення і ліцензування комерційного банку Комерційний банк вважається створеним і набуває статусу юридичної особи з часу його реєстрації НБУ в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та фінансово-кредитних установ. Засновниками комерційного банку можуть бути українські та іноземні юридичні і фізичні особи, за винятком профспілкових і політичних організацій, спілок і партій, громадських фондів, рад усіх рівнів, їх виконавчих органів, офшорних компаній і банків. Мінімальний розмір статутного фонду стакновить: — для банків з національним капіталом — не менше ніж 1 млн евро; — для банків з іноземним капіталом, якщо частка іноземного капіталу становить менше 50 %, — не менше ніж 5 млн евро; якщо частка іноземного капіталу 50 % і більше, — не менше ніж 10 млн евро; — якщо у формуванні статутного капіталу банку беруть участь підприємства з іноземними інвестиціями (спільні підприємства, частка іноземного капіталу в яких перевищує 50 %) і частка таких підприємств у статутному капіталі банку становить 10 % і більше, мінімальний розмір статутного фонду має бути не менше ніж 3 млн евро. Частка будь-якого із засновників банку не повинна перевищувати 35 % статутного фонду банку. Внески засновників акціонерів до статутного капіталу комерційного банку здійснюються у грошовій формі в національній валюті України та вільно конвертованій іноземній валюті (для нерезидентів). Для створення комерційного банку створюється ініціативна група із засновників або інших осіб. Ця група бере на себе вирішення всіх питань, пов'язаних зі створенням банку. Для формування статутного фонду до реєстрації комерційного банку в регіональному управлінні НБУ за місцем створення комерційного банку засновникам відкривається тимчасовий рахунок. На цей рахунок кожен із засновників вносить визначену установчими документами частку статутного фонду. Підставою для відкриття такого рахунка є заява на його відкриття та установчий договір. До моменту реєстрації комерційного банку статутний фонд повинен бути сплачений: для банків відкритого типу в розмірі 30 %, закритого типу — 50 %. Після реєстрації банку зібрані кошти перераховуються з тимчасового рахунка комерційного банку на кореспондентський рахунок. У разі відмови в реєстрації банку кошти з тимчасового рахунка повертаються засновникам банку за їхньою заявою в тижневий строк. Державну реєстрацію банків здійснює. Національний банк України. Уповноважені засновниками банку особи подають Націо- нальному банку України для державної реєстрації такі документи: 1) заяву про реєстрацію банку; 2) установчий договір (крім державного банку); 3) статут банку; 4) рішення про створення банку (протокол установчих зборів) або постанову Кабінету Міністрів України про створення державного банку; 5) бізнес-план, що визначає види діяльності, які банк планує здійснювати на найближчий рік, та стратегію діяльності банку на найближчі три роки згідно із встановленими Національним банком України вимогами; 6) інформацію про фінансовий стан учасників, які матимуть істотну участь у банку. Якщо ж засновником банку є юридична особа, то надається інформація про членів ради директорів та осіб, які мають істотну участь у цій юридичній особі; 7) бухгалтерську і фінансову звітність за останні чотири звітних періоди (квартали) — для учасників — юридичних осіб, які матимуть істотну участь у банку, довідку Державної податкової адміністрації України про доходи за останній звітний період (рік) — для учасників — фізичних осіб, які матимуть істотну участь у банку; 8) відомості про кількісний склад спостережної ради, правління (ради директорів), ревізійної комісії; 9) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку, що встановлюється Національним банком України;
10) нотаріально завірені копії установчих документів учасників, які є юридичними особами та матимуть істотну участь у банку; 11) копії звіту про проведення відкритої підписки на акції — для банку, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства; 12) відомості про професійну придатність та ділову репутацію голови та членів правління (ради директорів) і головного бухгалтера банку. Протягом наступних двох тижнів регіональне управління НБУ перевіряє зазначені документи і разом з висновком про доцільність створення банку передає їх до НБУ. В НБУ документи розглядають департаменти: банківського нагляду, валютного регулювання, юридичний, а в разі необхідності — й інші підрозділи. Вони готують пропозиції та висновки щодо реєстрації комерційного банку і передають їх для розгляду: а) правлінням НБУ, якщо банк створюється за участю іноземного капіталу; б) комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків, якщо банк створений тільки за участю національного капіталу. Реєстрація здійснюється шляхом внесення відповідного запису в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ у місячний термін з дня отримання документів. До розгляду питання про реєстрацію банку кандидати на посаду голови правління і головного бухгалтера проходять співбесіду в НБУ. Національний банк України може відмовити в державній реєстрації банкув разі, якщо: • порушено порядок створення банку; • установчі документи банку не відповідають законодавству України; • подано неповний пакет документів, необхідних для державної реєстрації банку; • у Національного банку України є докази, що підтверджують відсутність бездоганної ділової репутації чи відсутність задовільного фінансового стану принаймні одного із засновників, що мають істотну участь у банку; • професійна придатність та ділова репутація голови виконавчого органу і головного бухгалтера банку, а також членів виконавчого органу банку не відповідають вимогам Національного банку України. Якщо в діючому банку відбулися зміни в установчих документах, то вони повинні бути зареєстровані в НБУ. Процедура реєстрації змін і доповнень аналогічна процедурі реєстрації банку. Комерційні банки можуть відкривати філії, представництва та територіальні відокремлені безбалансові відділення, які мають бути зареєстровані в НБУ. Філія банку — це банківська установа, яка не є юридичною особою. Вона діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку, має свій субкореспондентський рахунок і МФО, здійснює банківські операції на основі довіреності головного банку і дозволу, виданого регіональним управлінням НБУ за місцем знаходження філії. Представництво банку— це установа банку, яка не є юридичною особою, діє на підставі окремого положення, виступає від імені головного банку і ним фінансується, не має права здійснювати банківські операції. Відкриває поточний рахунок у НБУ. Територіальне відокремлене безбалансове відділення банку здійснює лише розрахунково-касове обслуговування клієнтів та вкладні операції. З метою підвищення надійності та стабільності банківської системи, забезпечення інтересів кредиторів, вкладників НБУ видає ко- мерційним банкам ліцензії на здійснення банківських операцій. Ліцензування — це порядок видачі комерційним банкам, які набули статусу юридичної особи, дозволу на здійснення деяких чи всіх банківських операцій. Перелік операцій, що підлягають ліцензуванню, визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність». Комерційні банки мають право здійснювати операції тільки після отримання відповідної ліцензії НБУ. Філії комерційного банку здійснюють операції згідно з Положенням про філію та лише за умови наявності і в межах дозволу, наданого банком — юридичною особою. Копія дозволу у 3-денний строк надається регіональному управлінню НБУ за місцем розташування філії та головного банку — юридичної особи. Новоствореному комерційному банку надають ліцензію в разі дотримання таких умов: — на час прийняття рішення зареєстрований статутний капітал банку повинен бути повністю сплачений; — наявність професійно придатних керівних осіб банку; — наявність підрозділу, що виконує відповідні банківські операції; — наявність підрозділу внутрішнього аудиту, укомплектованого професійно придатними кваліфікованими кадрами; — наявність внутрішніх нормативних документів банку, що регламентують відповідні операції; — забезпеченість необхідним банківським обладнанням; — відповідність приміщення банку вимогам НБУ; — наявність угоди про оренду приміщення на строк не менше ніж 5 років або свідоцтва на право власності. Крім додержання загальних умов для отримання ліцензії, НБУ встановив особливі вимоги. Вони стосуються наявності: — технічних умов (для касових операцій — відповідним чином обладнані приміщення, належна організація охорони і т. д.); — відповідного розміру статутного фонду; — відповідної кваліфікації працівників; — відповідного строку діяльності банку; — відповідних внутрішніх регламентуючих ту чи іншу операцію документів; — задовільної діяльності комерційного банку. Організаційна структура банку схожа з іншими підприємницькими структурами і регламентується Законом України «Про банки і банківську діяльність» та Господарським кодексом і т. д. Дія банків, як і інших господарських товариств, грунтується на корпоративно-нормативних актах, до яких належать установчий договір і статут. В Україні банки діють як акціонерні товариства (AT) та товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ). В обох випадках майнова відповідальність учасників товариства обмежена розміром коштів, вкладених у статутний фонд товариства. Учасники відкритого акціонерного товариства (ВАТ) на суму своєї частки в товаристві отримують акції, які можуть вільно обертатися. Учасники закритого акціонерного товариства (ЗАТ) розподіляють акції між собою, і ці акції не можуть вільно обертатися. За схожим принципом формується і товариство з обмеженою відповідальністю, проте учасникам акції не видаються. Принциповою відмінністю між ТОВ і AT є те, що учасники ТОВ мають право вимагати виділення своєї частки в статутному капіталі у випадку виходу з товариства. Найвищим органом управління комерційного банку є загальні збори товариства, до компетенції яких належить: — визначення основних напрямів діяльності товариства і затвердження його планів та звіту про їх виконання; — затвердження річних результатів діяльності банку, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати дивідендів, визначення порядку покриття збитків; — затвердження внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури; — деякі інші повноваження. Загальне керівництво діяльністю банку здійснює рада банку (спостережна рада банку), яка контролює діяльність правління банку, а також виконує інші функції, делеговані загальними зборами. Виконавчим органом банку є правління (дирекція — для ТОВ) або інший орган, передбачений статутом. Правління вирішує всі питання, пов'язані з поточною діяльністю банку, крім тих, що належать до компетенції загальних зборів і ради банку. Очолює правління голова, який має заступників (менеджерів, які очолюють структурні підрозділи банку). Голова правління несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку. Кредитну стратегію та кредитну політику банку формує кредитний комітет. Він виконує такі функції: затверджує організаційну структуру процесу кредитування, встановлює напрями диверсифікації кредитного портфеля, аналізує кредитний ризик портфеля та інших суттєвих ризиків, що пов'язані з кредитуванням, оцінює адекватність резервів на можливі втрати за позиками, приймає рішення щодо надання «великих» кредитів та періодичне списання безнадійних позик. Контроль за фінансово-господарською діяльністю банку здійснює ревізійний комітет. Без його висновку загальні збори акціонерів не правомочні затвердити баланс. 3. Організація обліку в комерційних банках Предметом бухгалтерського обліку в комерційному банку виступають банківські операції, які випливають зі статутної діяльності банку: розрахункові операції, депозитні операції, операції з цінними паперами, позичкові операції, операції з касового обслуговування бюджетних рахунків, операції з основними засобами банку, валютні та ін. Виконання таких операцій має вплив на результати діяльності банку. Сама по собі банківська операція & досить складним фактом господарської діяльності банку. Це зумовлює необхідність класифікації операцій за певними ознаками і виділення в їх складі об'єктів, які підлягають реєстрації в бухгалтерських книгах і відображенню в звітності. Наприклад, депозитні операції можна класифікувати за суб'єктами, видами, строками депозитів. Операції з цінними паперами класифікуються за видами операцій, видами цінних паперів, емітентами та іншими ознаками. Бухгалтерський облік банку можна визначити, як систему реєстрування та підбиття підсумків операцій, виконуваних у банківському бізнесі, і з подальшим аналізом та перевіркою результатів і складанням відповідних звітів. Бухгалтерський облік є інформаційною системою, що надає фінансову інформацію про банк як суб'єкт господарської діяльності; є процесом визначення, вимірювання та передавання інформації економічного змісту. Система обліку являє собою сукупність процедур, що мають на меті фіксувати всі операції банку, а саме: — визначати зміст здійснених операцій і записувати їх; — описувати операції в часовому вираженні; — підбивати підсумки виконаних операцій згідно з принципами міжнародних стандартів обліку; — належним чином подавати операції з відповідними деталями. Бухгалтерський облік є важливим елементом структури внутрішнього контролю. Зокрема, на управлінські рішення істотно впливає бухгалтерська інформація щодо готівки, стану розрахунків, цінних паперів, якими володіє банк, депозитних операцій, валютних коштів, кредитних ресурсів та його кредитного портфеля. Бухгалтерська інформація ґрунтується на документах, які дають змогу простежити рух активів від моменту отримання дозволу на них та придбання до списання чи реалізації. Те саме стосується й пасивів— ідеться про часовий період від виникнення зобов'язань до їх погашення. Адже банк не може успішно функціонувати в конкурентному середовищі без відповідної системи щоденного об- ід ліку всіх своїх операцій і зобов'язань. Лише за такої умови керівництво цієї установи постійно відстежує всі аспекти її діяльності, а отже, і ризики, яким вона піддається. З огляду на сказане, система бухгалтерського обліку має задовольняти такі вимоги: 1) актуальність; 2) надійність; Читайте також:
|
||||||||
|