Ефективність.

Система бухгалтерського обліку поряд з об'єктивними вимогами має відповідати й таким, що зафіксовані законодавчо та нормативними документами НБУ.

Метод бухгалтерського обліку включає такі елементи:

— документацію та інвентаризацію;

— оцінку й калькуляцію;

— рахунки та подвійний запис;

— бухгалтерський баланс і звітність.

Бухгалтерські системи банківських установ України комп'ютеризовані, завдяки чому система бухгалтерських проведень (занесення інформації до щоденних балансів, касових книг, оборотно-сальдових відомостей) виконується в автоматичному режимі. Проте навіть за цих умов перелічені елементи методу бухгалтерського обліку є похідними щодо концепції такого обліку.

Для поточного обліку банківських операцій у бухгалтерському обліку банку використовується система рахунків фінансового обліку. Вся сукупність бухгалтерських рахунків може бути розподілена на дві групи: балансові та позабалансові.

Балансові рахунки бувають постійними і тимчасовими.

Постійні балансові рахунки мають залишок на кінець звітного періоду. На їхній основі складається баланс банку. Серед них виділяють такі групи рахунків:

— рахунки активів;

— рахунки зобов'язань;

— рахунки власного капіталу.

Рахунки активів — це активні рахунки, які відображають наявність та зміни різних активів банку.

Рахунки зобов'язань — це пасивні рахунки, які відображають наявність та зміни заборгованості банку. Виділяють короткострокову та довгострокову заборгованість. Рахунки власного капіталу — це також пасивні рахунки, які відображають зміну власного капіталу банку за звітний період.

У складі балансових рахунків виділяють:

— контрпасивні рахунки (активні);

— контрактивні рахунки (пасивні).

За своїм характером контрпасивні рахунки активні. До них належать, наприклад, рахунки № 5041 «Збитки минулого року, що очікують затвердження», № 2511 «Технічний рахунок для перерахування коштів Державного бюджету України».

Контрактивні рахунки — пасивні. До них належать, наприклад, рахунки № 2400 «Резерви під заборгованість за кредитами, які надані клієнтам» та № 4409 «Знос операційних основних засобів». Особливість цих рахунків полягає в тому, що в балансі контрактивні рахунки відображаються в складі активів, а контрпасивні — в складі пасивів зі знаком мінус. Така методика дозволяє достовірно оцінювати окремі статті активів та пасивів. Так, у балансі рахунок «Знос операційних засобів» відображається в складі активів після рахунка «Операційні основні засоби».

4. Характеристика аналітичного обліку

Щоденна детальна інформація про здійснені банком операції відображається в основній формі аналітичного обліку — особовому рахунка. По кожному балансовому і позабалансовому рахунка відкриваються рахунки аналітичного обліку. Виділення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами.

Процедури аналітичного обліку забезпечують надто деталізоване відображення банківської операції, тобто зазначається дата проведення операції, вид документа, за яким її проведено, номер рахунка, сума. Такого ступеня деталізації додержуються під час ведення банківських особових рахунків, які визнано основною формою аналітичного обліку в банку.

Особові рахунки клієнтів ведуться у двох примірниках. Другий примірник (виписка) щодня передається клієнтові. Угодами на розрахунково-касове обслуговування, що укладаються між клієнтом і банком, можуть визначатися інші терміни подачі виписок.

Крім особових рахунків, до засобів аналітичного обліку належать штафелі (спрощена форма особового рахунка, застосовувана щодо позабалансових рахунків), а також картотеки документів, операційні журнали.

Аналітичний облік ведеться згідно з первинними документами.

Отже, банки мають змогу контролювати операції як за змістом, так і за формою. Крім того, дані аналітичного обліку становлять базу економічного аналізу та використовуються для групування за балансовими рахунками інформації, яка далі подається у фінансовій звітності.

Методи перевірок відповідності даних синтетичного і аналітичного обліку можна згрупувати за такими напрямками.

1. Перевірка узгодженням —.здійснюється за допомогою порівняння проміжних і остаточних сум. Порівнюють між собою дані, враховані в системі аналітичного та синтетичного обліку, а отже, і в різних носіях інформації (первинних документах, щоденному балансі, оборотно-сальдових відомостях, особових рахунках). Зрозуміло, що суми мають збігатися.

2. Перевірка перенесення — установлюється правильність перенесення даних з одного носія інформації на інший. З автоматизацією ведення бухгалтерського обліку цей вид перевірок поступово втратив своє значення.

3. Перевірка підрахунків (обчислень) — має на меті встановити правильність розрахунків числового матеріалу, що додається.

Первинні документи перевіряють за двома напрямами:

1) суми, зазначені в документах, звіряються з відповідними сумами, занесеними до регістрів аналітичного обліку;

2) документи контролюються щодо правильності заповнення (повноти реквізитів).

Окремо виконується вартісна перевірка, мета якої — установити відповідність числового матеріалу його економічному обгрунтуванню.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК У БАНКАХ	\|	Формування номера аналітичного рахунка

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.