ТОКСИЧНІСТЬ НАФТОПРОДУКТІВ

Екологія - наука про взаємозв'язки людини з навколишнім середовищем. Оточуюче нас середовище - земля, повітря, води річок, озер, морів, рослинний та тваринний світ - являють собою рівноважну систему, в якій відбуваються складні взаємопов'язані процеси.

Рішення питань екології - найактуальніша проблема людства. Розвиток цивілізації, на жаль, призвів до сильного забруднення повітря, води, ґрунту. Забруднення навколишнього середовища дедалі збільшується, в атмосфері підвищується вміст продуктів згоряння палив, відходів виробництва і т. ін. Перенасичення води і ґрунту різними відходами провокує знищення тваринного і рослинного світу.

В забрудненні довкілля немала частка належить автотракторній, дорожньо-будівельній та іншій техніці. У промислових містах більше половини токсичних сполук в атмосфері - це відпрацьовані гази автомобільного транспорту. Паливо, оливи, технічні рідини для мобільної техніки є нафтопродуктами, які діють на навколишнє середовище, перш за все, як вуглеводні та деякі інші сполуки.

Дія на людину нафтопродуктів залежить від концентрації їх парів у повітрі, терміну часу, коли людина знаходиться у загазованій атмосфері, фізіологічних властивостей людини до дії забруднювачів.

Допустимою концентрацією речовини вважається така, яка не впливає на самопочуття людини, її настрій, не зменшує її працездатності, а також не впливає на рослинний і тваринний світ, клімат місцевості, прозорість і запах атмосфери, на побутові умови населення. Здатність нафтопродуктів порушувати життєдіяльність живих організмів - це токсичність.

Токсичність нафтопродуктів залежить від хімічного і фракційного складу. Так, н. парафінові вуглеводні діють як наркотики на нервову систему; ізопарафінові вуглеводні менш токсичні. Цикланові вуглеводні і, зокрема, ароматичні більш токсичні порівняно з параф водоймищ, забруднюють прибережну рослинність, а потрапляючи в організм риб та інших мешканців водоймищ, надають їм неприємного запаху. Вода не набуває запаху нафтопродуктів при вмісті бензину і гасу до 0,1 мг/дм³, олив і мазуту - до 0,3 мг/дм³ води, риби не набувають запаху нафтопродуктів при вмісті їх у воді до 0,05 мг/дм³води.

Деякі сірчані сполуки, які містяться в нафтопродуктах, мають високу токсичність, отруйні властивості.

Вміст сірчаних сполук у нафті різних родовищ та в нафтопродуктах відрізняються; при переробці нафти їх вміст збільшується від низькокиплячих до висококиплячих фракцій.

Сірчані сполуки, що умовно відносяться до активних, такі як сірководень, меркаптани, - високотоксичні, отруйні речовини.

Сірководень у нафті міститься дуже рідко, він утворюється при її переробці. Сірководень - сильна отрута із запахом тухлих яєць. Він спричиняє запаморочення, головний біль, нудоту, при великих концентраціях - смерть. Сірководень має велику відносну (за повітрям) густину-1,19 і тому він накопичується в низьких місцях (ямах, лотках, каналізаціях).

Меркаптани також мають неприємний запах, який відчувається при малих концентраціях у повітрі (1 • 10^-7 % ваг.). Тому їх використовують як одоранти: додають до газових палив, щоб відчувати запах при можливому їх витіканні через нещільності.

Низькомолекулярні меркаптани є високотоксичними речовинами. Вони спричиняють запаморочення, біль в очах, головний біль та ін.

Такі сірчані сполуки, як сульфіди, дисульфіди також мають неприємний запах, але не такий різкий, як меркаптани. Отруйні властивості їх менші порівняно з отруйними властивостями сірководню та меркаптанів.

При згорянні сірчаних сполук, що містяться в нафтопродуктах, утворюються ангідриди, які є також високотоксичними речовинами.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	ТОКСИЧНІСТЬ ВІДПРАЦЬОВАНИХ ГАЗІВ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.