Правові засади використання земельних ресурсів

Опорні поняття теми: земельні правовідносини, земельний фонд України, земельна ділянка, цільове призначення земельної ділянки, категорія земель, земельні ресурси, основне цільове призначення земельної ділянки, землеустрій, земельний кадастр, оцінка земель, охорона земель.

Методичні рекомендації:

Під час самостійної роботи студент повинен ознайомитися з рекомендованою літературою та нормативним матеріалом.

При вивченні цієї теми необхідно звернути увагу на наступне: земельні правовідносини становлять суспільні відносини, що виникають у сфері взаємодії суспільства з навколишнім природним середовищем і врегульовані нормами земельного права. Зважаючи на це не зовсім вдалим є законодавче поняття земельних відносин закріплене у ст. 2 ЗК України, адже відповідно до цієї норми земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, що фактично відображає лише зміст поняття права власності.Залежно від інститутів земельного права, підстав виникнення прав на земельні ділянки, матеріального чи процесуального характеру, об’єктного чи суб’єктного складу, тощо земельні відносини можна класифікувати на: земельні правовідносини у сфері власності на землю та похідних від права власності прав, правовідносини щодо використання земель певних категорій, правовідносини щодо здійснення загального землекористування, правовідносини у галузі управління використанням і охороною земель, матеріальні і процесуальні земельні правовідносини ті інші відносини. На практиці земельні правовідносини виявляються як складне співвідношення різних видів суспільних відносин, врегульованих нормами права.

Готуючись до відповіді на друге питання слід звернути увагу, що під земельним фондом розуміють всю територію України. Поділ земель здійснюється за принципом основного цільового призначення на 9 категорій земель (стаття 19 ЗК України). Хоча використання земель за цільовим призначенням законодавчо не закріплено як принцип земельного законодавства у статті 5 ЗК України, цей принцип є основоположним для раціонального використання та охорони земель. Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» під цільовим призначенням земельної ділянки розуміється використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 13,14 Конституції України, закріплено що земля є об’єктом права власності Українського народу , право на землю гарантується, набувається і реалізується відповідно до закону.

Згідно з статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Будь яка діяльність власника на своїй земельній ділянці здійснюється у визначеному просторі: повітряному чи підземному (стаття 79 ЗК України). Здійснюючи свої права власник земельної ділянки використовує її на власний розсуд, але обов’язково враховує її цільове призначення. Використання земельної ділянки здійснюється також на підставі постійного землекористування, орендного землекористування та земельного сервітуту.

Завдання для самостійної роботи:

1. Охарактеризуйте умови та порядок вирішення земельних спорів стосовно використання земельних ресурсів.

2. Охарактеризуйте правове регулювання співвідношення понять основне цільове призначення земельної ділянки, цільове призначення, функціональне використання та дозволений вид використання земельної ділянки.

3. Охарактеризуйте правове регулювання набуття та припинення прав на землю.

ТЕМА 6:

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Охарактеризуйте форми участі громадськості в екологічному управлінні.	\|	ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.