• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тема 6. Облік розрахункових операцій в іноземній валюті.

Лекція 1. Міжнародні розрахунки в ЗЕД

1. Сутність міжнародних розрахунків.

2. Розрахункові операції банківськими переказами: їх сутність та відображення в обліку.

Мета: розглянути порядок організації міжнародних розрахунків та порядок їх бухгалтерського обліку.

Питання 1.

Міжнародні розрахунки охоплюють розрахунки по зовнішній торгівлі за товари і послуги, а також по некомерційнім операціям, кредитам і руху капіталів між країнами.

Міжнародні розрахунки - регулювання платежів по грошовим вимогам і зобов'язанням, що виникають в зв'язку з економічними, політичними і культурними відносинами між юридичними особами і громадянами різних країн, а також між урядами цих країн. Міжнародні розрахунки включають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, вироблені практикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, із іншого - щоденну практичну діяльність банків по їх проведенню. Найбільший обсяг розрахунків здійснюється безготівковим шляхом, шляхом записів на рахунках банків. При цьому провідну роль в міжнародних розрахунках відіграють великі банки. Міра їх впливу на міжнародні розрахунки залежить від масштабів зовнішньоекономічних зв'язків країни базування, застосування її національної валюти, спеціалізації, фінансового стану, ділової репутації, мережі банків-кореспондентів. Для здійснення розрахунків банки використають свої закордонні відділення і кореспондентські відносини з іноземними банками, що супроводжуються відкриттям рахунків "лоро" (іноземних банків в даному банку) і "ностро" (даного банка в іноземних).

Поняття наявних платежів в міжнародних розрахунках означає оплату експортних товарів після їх передачі (відвантаження) покупцеві чи платіж проти документів, що підтверджують відвантаження товару згідно з умовами контракту. Проте в сучасних умовах в більшості випадків товар прибуває в країну імпортера раніше документів, що підлягають оплаті, і покупець намагається одержати товар до його оплати, як правило, під трастову розписку або банківську гарантію. Таким чином, платіж фактично проводиться після прибуття товарів в порт призначення, за винятком платежів проти сповіщення про відвантаження товару. Традиційно залежно від домовленості контрагентів, а також специфіки товарів, що продаються імпортер здійснює платіж на певній стадії:

- по одержанні підтвердження про завершення навантаження товару в порту відправлення;

- проти комплекту товарних документів (рахунок-фактура, коносамент, страховий поліс та ін.), інколи з правом відстрочки платежу на 5-7 днів, а по постачанням нафти - 30 днів;

- проти приймання товару імпортером в порту призначення.

Залежно від виду товару інколи застосовують змішані умови розрахунків:

частково - платіж проти вручення товарних документів; остаточно - після приймання товарів, що по прибули в порт призначення потрібно змонтувати або перевірити якісні характеристики товару, бо вони могли погіршитися в період транспортування.

Міжнародні розрахунки переплітаються з обміном валют і наданням кредиту зовнішньоторговими партнерами одне одному. В цьому проявляється взаємозв'язок міжнародних валютно-кредитних і розрахункових операцій. Залежно від виду товару, що продається (наприклад, машини і устаткування), а також в зв'язку з підсиленням конкуренції на ринку продавців і їх прагненням використати кредит для поширення ринков збуту нової продукції розрахунки по зовнішньоторговим операціям здійснюються з використанням комерційного кредиту. Комерційний кредит надається продавцем товару покупцеві на терміни від декількох місяців до 5-8 років, а в окремих випадках і на більш тривалі терміни. При зовнішньоторгових операціях в рахунок комерційного кредиту імпортер виписує боргові зобов'язання на погашення одержаного кредиту в формі простого векселя або дає письмову згоду на платіж (акцепт) на перевідних векселях - траттах, виписаних експортером.

Розрахунки за товари в формі комерційного кредиту можуть поєднуватися з наявними платежами, коли певний процент вартості оплачується проти подання комерційних документів, а інша частина - через встановлений в контракті період часу. Крім комерційного кредиту на окремих етапах виконання зовнішньоторгового контракту сторони намагаються також вимушено кредитувати один одного, наприклад, при платежах в формі авансу імпортер кредитує експортера, а при розрахунках по відкритому рахунку - постачальник кредитує покупця.

Альтернативна форма умов розрахунків - кредит з опционом наявного платежа. Якщо імпортер скористається правом відстрочки платежу за куплений товар, то він позбавляється скидки, що надається при наявній оплаті. Розрахунки здійснюються при допомозі різноманітних засобів платежа, використовуваних в міжнародному обігу, - векселів, платіжних доручень, банківських перекладів (поштових і телеграфних), чеків, кредитних карток. Найбільш складною частиною платіжних умов контракту є вибір форми розрахунків і формулювання деталей проведення розрахунків. Ув'язка супротивних інтересів контрагентів в міжнародних економічних відносинах і організація їх платіжних стосунків реалізуються шляхом застосування різноманітних форм розрахунків.

Історично склалися такі особливості міжнародних розрахунків.

1. Імпортери і експортери, їх банки вступають в певні відокремлені від зовнішньоторгового контракту відношення, зв'язані з оформленням, пересилкою, обробкою товаророзпорядних і платіжних документів, здійсненням платежів. Обсяг зобов'язань і розподіл відповідальності між ними залежать від конкретної форми розрахунків.

2. Міжнародні розрахунки регулюються нормативними національними законодавчими актами, а також міжнародними банківськими правилами і звичаями. В США одноманітний торговельний кодекс містить норми щодо розрахунків, в тому числі міжнародних.

3. Міжнародні розрахунки - об'єкт уніфікації, що зумовлено інтернаціоналізацією господарських зв'язків, універсалізацією банківських операцій. На конференціях в Женеві в 1930 і 1931 рр. прийняті міжнародні Вексельна і Чекова конвенції, спрямовані на уніфікацію вексельних і чекових законів і усунення складностей використання векселів і чеків в міжнародних розрахунках. Вексельний закон служить базою національного законодавства в більшості країн. Комісія по праву міжнародної торгівлі ООН ( ЮНСIТРАЛ ) здійснює подальшу уніфікацію вексельного законодавства. Міжнародна торговельна палата, створена в Парижі на початку XХ в., опрацьовує і видає Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів, та інкасо. Наприклад, перші правила по інкасо були розроблені в 1936 р., після цього перепрацьовані в 1967 і 1978 рр. (вступили в силу із січня 1979 р. ). Більшість банків світу оголосили про своє приєднання до Уніфікованих правил по акредитивам і інкасо. Міжнародна торговельна палата розробила Правила по контрактним гарантіям, веде роботу по підготовці правил по платіжним гарантіям.

4. Міжнародні розрахунки мають, як правило, документарний характер, тобто здійснюються проти фінансових і комерційних документів. До фінансових документів відносяться прості і передодні векселя, чеки, платіжні розписки. Комерційні документи включають:

а) рахунки-фактури

б) документи, підтверджуючі відвантаження або відправлення товарів, чи прийняття до навантаження ( коносаменти, залізничні, автомобільні і авіаційні накладні, поштові квитанції, що комбінувалися транспортні документи на змішані перевезення);

в) страхові документи страхових компаній морських страховиків або їх агентів, оскільки експортні вантажі звичайно страхуються;

г) інші документи - сертифікати, що посвідчать походження, вага, якість чи аналіз товарів, а також пересічення ними кордону, митні і консульські рахунку і т.д. Банк перевіряє зміст і комплектність цих документів.

5. Міжнародні платежі здійснюються в різноманітних валютах. Тому вони тісно пов'язані з валютними операціями, купівлею-продажем валют. На ефективність їх проведення впливає динаміка валютних курсів. На вибір форм міжнародних розрахунків впливає ряд чинників: вид товару, що є об'єктом зовнішньоторгової угоди ( форми розрахунків відрізняються при постачаннях машин і устаткування чи, наприклад, продовольства ); по постачанням деяких товарів деревини, зерна - застосовуються традиційні форми, вироблені практикою; наявність кредитної угоди; платоспроможність і репутація контрагентів по зовнішньоекономічним угодам, що визначать характер компромісу між ними; рівень попиту і пропозиції на такий же товар на світових ринках. В контракті обумовлюються умови і форми міжнародних розрахунків.

Питання 2.

В міжнародній банківській практиці застосовуються банківські перекази в оплату авансу по контракту. Це означає, шо певний відсоток від загальної вартості контракту (як правило, від 15 до 30 %) повинен бути перерахований експортеру ще до початку відвантаження ним товару. Надалі оплата здійснюється за фактично поставлені цінності або надані послуги. Переказ авансу до початку відвантаження товару не вигідний імпортеру, тому що представляє собою приховану форму кредитування експортера в розмірі переказного авансу. Окрім того, переказ авансу створює для імпортера ризик втрати грошей в разі непоставки товару експортером. В міжнародній банківській практиці існує декілька заходів захисту імпортера від ризику неповернення (втрати) авансу в разі непоставки товару експортером:

1) банківська гарантія на повернення авансу;

2) документарний або умовний переказ.

Якщо в "умовах платежу" контракту міститься положення про переказ авансу під гарантію першокласного комерційного банка на повернення авансу, то до Його переказу фірма-експортер (принципал по гарантії) звертається в один з банків своєї країни (банк-гарант) з проханням видати гарантію на повернення авансу на користь імпортера (бенефіціару по гарантіям). Як правило, банки беруть високу комісію за видачу такої гарантії. Основний зміст гарантії полягає в тому, що банк гарантує імпортеру повернення переведеного авансу в разі непоставки товару (невиконання контракту). Крім того, передбачено, що гарантія мас безумовний характер, а також що банк-гарант поверне суму авансу із врахуванням відсотків, отриманих за весь період користування коштами.

Під документарним (умовним) переказом розуміють переказ авансу з умовою, що банк експортера (бенефіціара) здійснить фактичну виплату авансу на його рахунок лише проти надання транспортного (відвантажувального) документу. При цьому зазначається період, протягом якого повинно бути проведено відвантаження і наданий вілвантажувальний документ.

Переказ за експортними операціями Комерційний банк виконує платіжні доручення іноземних банків-кореспондентів про виплату коштів на користь переказоодержувачів - клієнтів свого банку або клієнтів банків-кореспондентів цього комерційного банку всередині країни - за умови зазначення в платіжному дорученні одного з наступних способів відшкодування сум, що виплачують:

а) зарахування суми переказу на рахунок "Ностро" в банку переказодавця;

б) зарахування суми переказу на рахунок "Ностро" в третьому банку;

в) надання права дебетувати сумою переказу рахунку "Лоро" банку переказодавця у комерційному банку.

Платіжні доручення іноземних банків надходять у вигляді поштових. телеграфних доручень або доручень, направлених за системою телекомунікаційних повідомлень СВІФТ.

Суми документарних переказів, шо надійшли від банків-кореспондентів, не зараховуються на рахунок клієнта, а зараховуються на проміжний рахунок до пред'явлення вказаних у дорученні документів у встановлені строки. При неотриманні документів у іноземного банка-переказодавця вимагаються інструкції щодо переказу.

Переказ за імпортними операціями. Комерційний банк виконує доручення своїх клієнтів-підприємств і організацій, що мають в банку поточний валютний балансовий рахунок, - на переказ валюти за кордон в оплату вартості імпортованого товару, товарних документів або документів про надання послуг, як авансових платежів, шо передбачені умовами зовнішньоторговельних контрактів; в оплату простих і переказних векселів за придбані в кредит товари; в погашення заборгованості, шо виникла в результаті переплат, і на інші цілі, пов'язані з імпортом та експортом товарів і послуг у межах залишку коштів на валютному рахунку клієнта.

Переказ коштів за кордон за дорученням клієнтів комерційних банків проводиться на підставі заяви на переказ.

В цьому документі банк, що переказує, повинен вказати:

1. повну назву платника;

2. найменування банку платника;

3. номер банківського рахунку, який дебетується;

4. код валюти і суму платежу;

5. повну назву бенефіціара, його адресу;

6. найменування банку бенефіціара і номер його рахунку;

7. найменування, номер і дату документу (контракту тощо), по якому здійснюється оплата;

8. особу, що несе витрати на здійснення переказу (банківська комісія і поштові або телеграфні витрати);

9. мету і призначення переказу (найменування товару і послуг, за які здійснюється оплата).

Найменування переказоодержувача і його адреса, а також технічні і спеціальні терміни у заяві на переказ зазначаються на іноземній мові. Організації-переказоодержувачу слід звертати увагу на правильність реквізитів, тому що наслідком викривлення найменування фірми або її адреси навіть у одній літері може бути невиконання банківського переказу банком переказоодержувача.

В заяві на переказ обов'язково зазначається спосіб передачі платіжного доручення за кордон. Як вже було зазначено, застосовується одна із загальноприйнятих форм переказу: поштою, телексом або каналами SWIFT. Заява на переказ підписується від імені підприємства уповноваженими особами і закріплюється печаткою.

Порядок виконання наданих заяв на переказ залежить від наявності у комерційного банку іноземних банків кореспондентів. Діє два варіанти виконання представлених заяв на переказ: самостійне виконання через систему банків-кореспондентів за кордоном (при наявності генеральної ліцензії); через інший український банк, в якому відкрито кореспондуючий рахунок даному комерційному банку.

На даний час банківський переказ має широку сферу застосування у розрахунках по українському експорту і імпорту. Це пов'язано, перш за все, з простотою оформлення даних операцій з проміжного рахунку через комерційний банк, а також із збільшенням частки авансових переказів за кордон через існуючу недовіру іноземних фірм до української сторони з точки зору її платоспроможності. В цих умовах має значення захист інтересів українських імпортерів, особливо коли мова йде про 100%-у передплату. В цілому банківський переказ за фактично поставлений товар більш вигідний імпортеру, тому що він отримує товар і документи, минаючи банки, і лише потім здійснює оплату. При цьому для експортера не виникає гарантії платежу за поставлений товар, що призводить до застосування банківського переказу у поєднанні з іншим елементом платежу, наприклад, авансом або банківською гарантією. В такому випадку робота комерційною банку по банківському переказу дещо ускладнюється.

Ііанківський переказ - це доручення банку своєму банку-кореспонденту виплатити певну суму грошей за розпорядженням і за рахунок переказодавця іноземному отримувачу (бенефіціару) із зазначенням способу відшкодування банку-платника виплаченої ним суми.

Банк переказоотримувача керується конкретними вказівками, що містяться в платіжному дорученні. Так, в платіжному дорученні може зазначатися умова про виплату бенефіціару відповідних сум проти пред'явлення ним вказаних комерційних і фінансових документів або проти пред'явлення розписки (документарний або умовний переказ).

В розділі "Умови платежу" зовнішньоторговельного контракту повинно бути вказано, що розрахунки за поставлений товар будуть здійснюватись у формі банківського переказу. При цьому повинен бути наданий детальний перелік документів, що направляються від експортера імпортеру (за видом і кількістю). Крім того, повинні бути вказані банківські реквізити переказоодержувача (номер рахунку, найменування банку експортера, адреса), а також в які строки буде здійснюватися платіж.

Банки починають брати участь в цій формі розрахунків при поданні в банк імпортера відповідного доручення на оплату контракту. Банки не несуть ніякої відповідальності за платіж (поставка товару, передача документів, а також сам платіж не входять в функції банку до моменту надання платіжного доручення). Таким чином, банки несуть мінімальну відповідальність при банківському переказі і, як наслідок, стягують при цій формі розрахунків мінімальну комісію. Так, при банківському переказі комісію, як правило, стягує банк імпортера з переказодавця, у відповідності з Тарифами комісійної винагороди комерційного банку по роботі з клієнтами (розмір її встановлюється самим банком і є або фіксованим, або виражається в промилях, відсотках тощо). Банк імпортера, що прийняв платіжне доручення від клієнта - імпортера, направляє від свого імені платіжне доручення у відповідний банк експортера тим шляхом, який вказаний в доручені клієнта: по пошті, телексу, системі СВІФТ (SWIFT). На теперішній час у міжнародній банківській практиці застосовується направлення платіжних доручень або по телексу, або по каналах системи СВІФТ (тими банками, які приєдналися до цієї системи).

По одержанню платіжного доручення банк експортера перевіряє його достовірність і робить відповідне зарахування на рахунок експортера

Питання для самоконтролю:

1. Назвіть найбільш розповсюджені форми міжнародних розрахунків.

2. Які особливості слід враховувати при проведенні міжнародних банківських переказів?

Лекція 2. Розрахунки інкасо та чеками в іноземній валюті в ЗЕД

1. Організація розрахунків у формі інкасо та їх облік.

2. Розрахункові чеками в іноземній валюті.

Мета: розглянути порядок та особливості відображення в бухгалтерському обліку розрахунків у формі інкасо та чеками в іноземній валюті.

Питання 1.

Розрахунки інкасо - передбачають, що продавець направляє до банку, в якому відкритий його рахунок, інкасове доручення у комплекті з обумовленим у контракті набором документів та доручає цьому банку-ремітенту здійснити з банком-кореспондентом, в якому є рахунок покупця (інкасуючим банком), платіж або акцепт векселів проти перерахованих у дорученні документів з умовою, що передача документів покупцю буде здійснена інкасуючим (представляючим) банком лише після згаданих платежу або акцепту. Такі розрахунки регулюються міжнародним документом "Уніфіковані правила по інкасо" (редакція 1995р.).

Інкасо - виручка, отримання грошей від боржника шляхом пред'явлення йому платіжних документів через банк.

Інкасове доручення - це письмові інструкції клієнта банку одержати для нього платіж проти видачі покупцю комплекту документів. Інкасове доручення містить:

• номер ЗТК;

• найменування товару;

• повну адресу платника або Його довіреного, якому повинні бути надані на акцепт документи;

• зазначення, що платіж повинен бути здійснений без затримки (або в Інший строк); ;

• зазначення, що товаророзпорядчі документи повинні бути видані покупцю лише проти платежу;

• якщо ЗТК передбачає поставку товару декількома партіями, то дозвіл на здійснення часткових платежів;

• зазначення про розділ оплати комісії банкам, які беруть участь в операції;

• інструкції банкам відносно здійснення протесту у випадку відмови покупця від оплати.

У міжнародній банківській практиці інкасові послуги являють собою "отримання, передану та надання для платежу тратти, векселя, чека або іншого інструмента інкасуючим банком покупцю з наступним направленням отриманих коштів на рахунок постачальника" (ВРР Bank Training & Concultancy.- London, 1995 - Chapter "Collections".- P. 1.).

Залежно від того, який тип документів пред'являється банкам, розрізняють два типи інкасо:

• документарне інкасо - коли інкасуючі операції здійснюються з фінансовими документами у супроводі комерційних або тільки з комерційними документами; це звичайна форма готівкового платежу. Важливою особливістю документарного інкасо є те, що комплект інкасованих комерційних документів може включати у себе коносамент, який є документом, що дає право власності на товар. Маючи у розпорядженні повний комплект підписаних оригіналів коносамента, банк зберігає контроль над товаром доти, доки імпортер:

- не оплатить товар;

- не акцептує тратту;

- не виставить простий вексель або боргову розписку; 1

• чисте інкасо - це інкасо фінансових документів, які не супроводжуються комерційними документами. У даному разі банки мають справу лише з векселями, борговими розписками або чеками для отримання платежу від імпортера, а робота банків з рахунками, коносаментами та іншими комерційними документами відсутня.

У міжнародній практиці зустрічається інкасо без документів, яке застосовується у тих випадках, коли товар'Потрібен покупцю негайно і відправляється повітряним або наземним транспортом, до того ж не виключено, що він надійде раніше, ніж документи, відправлені поштою. Тоді документи висипаються разом із товаром, але на адресу банку покупця. Цей банк одержує розпорядження та інструкції від банку продавця шляхом телекса, факсу або через комп'ютерну мережу.

Послідовність розрахунків по інкасо така:

1) імпортер (покупець) звертається за банківською гарантією платежу на повну суму ЗТК до свого банку (інкасуючого банку);

2) банк імпортера (у разі своєї згоди) надає через банк експортера (банк-ремітент) банківську гарантію платежу експортеру (продавцю);

3) продавець перевіряє банківську гарантію платежу;

4) продавець відвантажує товар на адресу покупця або зазначеного ним вантажоотримувача (4а) та передає до банку експортера (банку-ремітента) інкасове доручення (доручення виплати на інкасо), а також обумовлений у контракті комплект документів (специфікацію, сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок, страховий поліс, коносамент), та, якщо необхідно, комплект тратт (46);

5) банк-ремітент, отримавши інкасове доручення, формально перевіряє наявність перерахованих у ньому документів та їх форму. При цьому він не повинен перевіряти правильність їх змісту і не несе за це відповідальності;

6) банк-ремітент пересилає інкасове доручення разом із комплектом документів до інкасуючого банку;

7) інкасуючий банк формально перевіряє отримані документи та їх форму;

8) інкасуючий банк переказує гроші через банк-ремітент продавцю (8а) та інформує платника (покупця, імпортера) про прибуття документів і передає їх йому для перевірки (86);

9) платник протягом певного терміну (термін попереднього акцепту) досконально перевіряє відповідність змісту документів умовам ЗТК; тривалість терміну попереднього акцепту (його можна прийняти таким, що дорівнює ЗО дням), а також розмір штрафу (пені) за кожний день затримки акцепту (у абсолютній сумі або у відсотках від вартості угоди) встановлюються у ЗТК;

10) платник, переконавшись, що поставка здійснена згідно з умовами. ЗТК, акцептує документи, підтверджуючи свою згоду на вже здійснений платіж; він, таким чином, викуповує документи;

11) інкасуючий банк ставить на документах позначку про оплату,

12) інкасуючий банк передає документи покупцю як товаророзпорядчі для отримання вантажу у перевізника;

13) інкасуючий банк направляє баику-ремітенту повідомлення про здійснений платіж;

14) банк-ремітент зараховує кошти на рахунок продавця;

15) банк-ремітент інформує продавця проте, що такого-то числа, за таким-то ЗТК на Його раїунок надійшла така-то сума у виконання такого-то Інкасового доручення. На цьому розрахунок інкасо завершений.

Якщо покупець при розгляді товаророзпорядчих документів знайде допущені продавцем порушення умов ЗТК, він має право заявити протест і відмовитись від акцепту. Інкасуючий банк повідомляє банк-ремітент про списання попередньо виплаченої суми з його коррахунка, поновлює її на рахунку покупця і згідно з інструкціями в інкасовому дорученні направляє через банк-ремітент або прямо продавцю обґрунтування відмови від платежу. Врегулюванням розбіжностей з причин неплатежу займаються між собою продавець та покупець.

Причини відмови від платежу такі:

• помилки продавця при складанні документів. Продавець має внести відповідні виправлення і знов направити у банк-ремітент інкасове доручення з комплектом виправлених документів. Усі комісійні несе сторона, яка допустила помилки;

• помилки у самому ЗТК або неправильні дії продавця чи покупця. Продавець має направити у банк-ремітент нове інкасове доручення з комплектом документів лише після розв'язку усіх комерційних питань; .

• якщо покупець відмовляється від платежу з причини фінансових утруднень або з іншої неправомочної причини, продавець пред'являє до оплати гарантію банку.

Інкасо - це відносно нескладна і недорога для контрагентів банківська операція. Частіше витрати по її оплаті розподіляють між сторонами порівну або кожний з контрагентів несе їх на своїй території. Якщо ж у контракті умови оплати послуг банку не зафіксовані, то вони покладаються на продавця.

Інкасо е формою розрахунків, яка більш вигідна покупцю. Він оплачує товар і майже одночасно одержує його у своє розпорядження. Отже, йому заздалегідь не потрібна валюта і вона не вилучається з обігу. Більше того, покупець може домовитись з продавцем про відтермінування платежу на декілька тижнів.

Для продавця інкасо у принципі є порівняно надійною формою розрахунків. Річ у тім, що перехід права власності на товар до покупця здійснюється у момент одержання документів на нього, тому що без документів товар йому не видадуть ні порт, ні залізнична станція тощо. А документи при інкасо можуть бути одержані при неодмінному здійсненні платежу.

Проте експортери повинні враховувати і такий варіант, що у деяких країнах, перш за все неєвропейських, не завжди є гарантія того, що банк покупця передасть йому документи тільки проти платежу.

Інкасо має й очевидні для продавця недоліки. Перш за все е ризик невикупу товарних документів після того, як товар уже відправлений імпортеру; Це може статися при зміні кон'юнктури ринку, якщо товар купувався для перепродажу й імпортеру стає вигідніше оплатити витрати, або ж під час транспортування вантажу з'ясовується, що покупець виявився неплатоспроможним.

Тому експортеру рекомендується використовувати інкасо, тільки якщо він впевнений у надійному фінансовому становищі покупця; не зайвим є для продавця попередній підбір іншого можливого покупця.

Крім того, для продавця є незручним тривалий термін (від декількох тижнів до декількох місяців) одержання платежу після поставки товару. Міжнародна практика показує, що при розрахунках на умовах негайного платежу максимальний строк оплати по інкасо звичайно становить 80-90 днів, мінімальний - 15 днів, а в середньому - ЗО днів, незважаючи на те, що нормативним в строк 10 днів. Враховуючи те, що при інкасовій формі розрахунків банки не тільки не відповідальні за платіж або акцепт тратти покупцем, а й не мають реального права впливати на своєчасність виконання покупцем своїх платіжних зобов'язань, у ЗТК доцільно включити додаткові умови:

• встановити граничну кількість днів на оплату після отримання документів іноземним банком і передбачити штрафні санкції до покупця за затримку платежів понад встановлені граничні терміни; у таких випадках в інкасовому дорученні інкасуючому/представляючому банку даються інструкції, в якому розмірі і з якого строку починати нарахування процентів та пені на користь експортера;

• передбачити оплату товару банком країни-експортера з наступним повідомленням банку-отримувача телеграфом, факсом, e-mail про прийняття ним на інкасо документів продавця та про відсилання їх банку покупця; при телеграфному інкасо покупець платить не проти одержання документів у своєму банку, а проти направленого безпосередньо йому Телеграфного повідомлення банку продавця про прийняття документів на інкасо. Отже, в інтересах продавця прискорюється платіж, і він має час, щоб при виникненні ризику неплатежу повернути вже відвантажений товар (особливо якщо він не перетнув кордон) або якось інакше ним розпорядитись.

Порівняння основних переваг та недоліків інкасової форми розрахунків свідчить, що її використання доцільне, коли експортер не бажає поставляти на відкритий рахунок, але може відмовитись від гарантій, які надає акредитивна форма розрахунків.

Експортеру доцільно погоджуватись на інкасову форму розрахунків, якщо:

• інкасо використовується на принципах взаємності;

• контрагенти довіряють один одному;

• можливість та бажання покупця здійснити платіж не викликає сумніву;

• політичні, економічні та правові умови у країні імпортера стабільні;

• країна імпортера не накладає обмежень на імпорт та відповідні йому валютні платежі; якщо державні обмеження на переказ валюти існують, то експортер має бути впевнений, що імпортер отримав необхідні дозволи;

• товар, що поставляється не виготовлений в одиничному екземплярі. Оскільки зазвичай яка-небудь із зазначених умов не виконується, більшість розрахунків по інкасо здійснюється з наданням банківських гарантій платежу; у разі використання векселів експортери наполягають на авалюванні векселя банком імпортера або першокласним міжнародним банком.

Питання 2.

Операцій з чеками в іноземній валюті на території України, які емітовані за кордоном і пред'явлені до сплати на території України, регламентуються Положенням про порядок здійснення операцій з чеками в іноземній валюті на території України.

Використання чеків в іноземній валюті при розрахунках за зовнішньоекономічними операціями суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України дозволяється, якщо:

- у зовнішньоекономічному договорі вказано, що чек виписується нерезидентом на резидента, які є сторонами договору;

- чек виписаний нерезидентом для сплати за товар або для використання його як застави згідно з чинним законодавством України або гарантії забезпечення виконання зобов'язань перед резидентом;

- нерезидентом-чекодавцем є банк, держава (в особі уповноваженого державного органу), міжнародна організація, корпорація, страхова компанія. Чекодавці мають міжнародний довгостроковий кредитний рейтинг, підтверджений у бюлетені провідних рейтингових агенцій світу (Fitch, Standard & Poor's, Moody's, Thomson Bank Watch), який на дату складання чека належить до групи "інвестиційний клас" (investment grade).

Чеки сплачуються за пред'явленням за рахунок коштів чекодавця.

Чекодавець- юридична особа - нерезидент або фізична особа - нерезидент, що видає іншій особі чек, який підписує;

Чекодержатель(отримувач,власник)- будь-яка фізична або юридична особа, яка має право отримати кошти за чеком.

Банк (установа) на території України приймає від чекодержателя іменні чеки до сплати тільки на інкасо.

Інкасо - банківська операція, за допомогою якої банк (установа) одержує кошти від платника, що призначені для виплати за чеком чекодержателю Приймання чеків на інкасо до банку (установи) для одержання платежу вважається пред'явленням чека до сплати (платежу).

Зарахування коштів і видача готівки за інкасованим чеком здійснюються банками (установами) після одержання відшкодування за чеком від платника. Банки (установи) приймають чеки до сплати на інкасо від юридичної особи - резидента чи представництва юридичної особи - нерезидента на підставі заяви про приймання до сплати на інкасо чеків в іноземній валюті .

Після одержання коштів за чеками від платника банк (установа) за попередньою домовленістю з власником чеків повідомляє його телефоном або письмово за адресою, що зазначена власником чеків у заяві, про приймання чеків до сплати на інкасо, про надходження коштів і про назву та місцезнаходження банку (установи), до якого потрібно звернутися для одержання цих коштів.

Фізичні особи (резиденти та нерезиденти), які мають поточний рахунок в іноземній валюті в банку (установі), можуть одержати покриття за чеками на свій рахунок.

Дорожній чек- паперовий розрахунковий документ, виражений в іноземній валюті й використовується як засіб міжнародних розрахунків неторговельного характеру і є грошовим зобов'язанням чекодавця виплатити зазначену в чеку суму чекодержателю (власнику), підпис якого проставляється у вказаному місці під час продажу.

Операції з купівлі (сплати) й продажу дорожніх чеків (обмін готівкової іноземної валюти на чеки в іноземній валюті, далі - продаж) здійснюються банком (установою) за іноземну валюту I групи Класифікатора або за гривні.

Операції з продажу дорожніх чеків за іноземну валюту здійснюються:

- касою банку (установи) юридичним особам-резидентам та представництвам юридичних осіб - нерезидентів для їх працівників, які направляються за кордон у службове відрядження, за заявою на видачу дорожніх чеків у довільній формі та з оформленням повідомлення про продаж дорожніх чеків;

- касою банку (установи) фізичним особам з оформленням квитанції за формою N 377-К та повідомлення про продаж дорожніх чеків;

- пунктом обміну валюти банку (установи) фізичним особам - резидентам з оформленням повідомлення про продаж дорожніх чеків.

Операції з продажу дорожніх чеків протягом операційного дня здійснюються:

а) фізичним особам – резидентам та нерезидентам:

- касою банку (установи) у межах сум, які встановлені нормативно-правовим актом НБУ щодо переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, інших банківських документів і платіжних карток через митний кордон України.

- пунктом обміну валюти банку (установи) на суму до 1000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті.

б) юридичним особам - резидентам та представництвам юридичних осіб - нерезидентів для їх працівників, які від'їжджають за кордон у службове відрядження, за рахунок коштів, що обліковуються на поточному рахунку юридичної особи - резидента та представництва юридичної особи - нерезидента, тільки через каси банків.

Після продажу дорожніх чеків фізична особа (резидент чи нерезидент) або уповноважений представник юридичної особи - резидента, або уповноважена особа представництва юридичної особи - нерезидента, що від'їжджають у службове відрядження, в присутності працівника банку (установи) ставлять свій підпис на повідомленні про їх продаж і на кожному чеку у визначеному іноземною компанією - емітентом місці.

Дорожні чеки сплачуються тільки власнику чека, зразок підпису якого є на чеку, після ідентифікації підпису в присутності уповноваженого працівника банку (установи) і тільки в повній сумі, що зазначена в чеку.

Операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків протягом операційного дня у фізичної особи (резидента та нерезидента) здійснюються на суму:

- до 3000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті касами банків (установ) або пунктами обміну валюти банку (установи);

- понад 3000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті тільки касами банків (установ).

У пунктах обміну валюти банку (установи) протягом операційного дня операції з купівлі (сплати) дорожніх чеків у фізичної особи (резидента та нерезидента) здійснюються на суму:

- до 1000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті на бажання цієї особи за готівкові гривні або за іноземну валюту;

- понад 1000 доларів США, але не більше 3000 доларів США або на її еквівалент в іншій іноземній валюті лише за готівкові гривні.

Не приймаються до сплати дорожні чеки без підпису їх власника, що ставиться в зазначеному місці відповідно до правил.

Питання для самоконтролю:

1. Які переваги та недоліки проведення розрахунків інкасо?

2. Які переваги та недоліки проведення розрахунків чеками в іноземній валюті?

Читайте також:

1. II. Елементи операційних витрат
2. IV. Політика держав, юридична регламентація операцій із золотом.
3. IV. Розширення депозитів шляхом операцій на відкритому ринку.
4. IX. Відомості про військовий облік
5. IX. Відомості про військовий облік
6. POS -Інтелект - відеоконтроль касових операцій
7. Автоматизація зведеного обліку та складання звітності засобами універсального програмного продукту
8. Автоматизація касових операцій
9. Автоматизація обліку виробничих запасів та МШП засобами універсального програмного продукту
10. Автоматизація обліку витрат на виробництво засобами універсального програмного продукту
11. Автоматизація обліку праці та її оплати засобами універсального програмного продукту
12. Автоматизація обліку фінансово-розрахункових операцій засобами універсального програмного продукту

Переглядів: 792