Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови.

Цілі, пріоритети і політика підприємства реалізуються за до­помогою відповідних методик, інструкцій, положень, нормативів, які на основі єдності принципів їх підготовки становлять реаль­ний механізм управління економікою.

Господарський механізм — це механізм, що забезпечує взає­модію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управля­ють. Він складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку.

Однак господарський механізм не може бути розрізненим на­бором методик і розпоряджень, відірваним від реальних завдань виробництва, які, у свою чергу, визначаються не тільки держав­ним законодавством, а й об'єктивними законами виробництва, у тому числі законом відповідності рівня розвитку інтелектуально­го та виробничого потенціалу суспільства і характеру суспільно-виробничих і політичних відносин..

У політичній економії відрізняють дію економічних законів від їх свідомого використання. Механізм економічних законів і госпо­дарський механізм (механізм їх використання) є поняттями різних рівнів: перший передбачає об'єктивну необхідність економічних за­конів, другий використовується в конкретній господарській практиці.

Господарський механізм — складна суспільна система, для якої характерний досить високий ступінь невизначеності прита­манних їй зв'язків і відносин. Це відкрита, здебільшого ймовірна, непостійна система з гнучкими і переважно нестійкими внутріш­німи і зовнішніми зв'язками.

Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб'єкти (організатори виробництва) і відносини, У які вони вступають з приводу організації суспільного виробни­цтва (або господарські відносини).

Господарюючі суб'єкти, якими можуть бути як окремі особи, так і

підприємства, мають достатню самостійність. Це дає їм змо­гу на основі визначення економічних інтересів проявляти підприємницьку ініціативу, приймати відповідні рішення, реально брати участь в процесі організації виробництва.

Суб'єкти господарювання вступають в економічні відносини, які можуть бути прямими (двосторонні угоди і прямий продукто­обмін), непрямими (субпідряд або ринковий продуктообмін), ви­робничими, невиробничими та ін. Економічні відносини реалізу­ються як юридично оформлені, так і юридично неоформлені.

Центральним у системі господарського механізму є економіч­ний механізм,що діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей та складається з комплексу економіч­них способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допо­могою яких реалізуються об'єктивні економічні закони.

Економічний механізм підприємства має складну структуру, однак можна виділити такі його складові, як механізм формуван­ня і використання ресурсів (капіталу); механізм управління за тратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком.

Таким чином, економічний механізм підприємства, з одного боку, має забезпечувати зовнішні зв'язки останнього і створювати відповідні умови отримання доходу. З іншого боку, цей механізм спрямований на розвиток виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючої формою власності на засоби виробництва, існуючими системам ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому в* падку — особливостями виробничих відносин на підприємстві.

Функціонування підприємства як системи господарюючих еле­ментів (підрозділів) забезпечується через його внутрішній еконо­мічний механізм. Структура цього механізму визначається через:

• організаційно-технічну систему або формування вертикаль­них зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та го­ризонтальних зв'язків між окремими підрозділами;

• систему планування діяльності підрозділів;

• систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;
• установлення матеріальної відповідальності підрозділів;

• мотиваційний механізм функціонування

Організаційно-технічна система підприємства визначається переважно

формою зв'язків між окремими підрозділами. Можна визначити три типи технологічних зв'язків виробництва:

1. Послідовний технологічний зв’язок, якому притаманна від­крита мережа зв'язків між виробництвами, що спеціалізуються на виробництві однорідного кінцевого продукту. У такій мережі ви­хідна сировина послідовно переробляється в п виробництвах. Центром цієї системи (головним виробництвом) є виробництво кінцевого продукту, яке визначається результатами діяльності всіх елементів технологічної системи. Така мережа зв'язків хара­ктерна для металургійної, текстильної, хімічної, лісової та інших галузей промисловості.

2. Паралельний технологічний зв’язок, що являє собою мережу зв'язків з

розгортанням виходів з першої виробничої ланки в ряд паралельних виробництв, які виготовляють з напівфабрикатів рі­зні кінцеві продукти. Центральним елементом такої виробничої системи є виробництво, яке переробляє вихідну сировину. Така структура має місце у нафтопереробній, деревообробній, взуттєвій та швейній промисловості.

3.Послідовно-паралельний технологічний зв’язок — це мережа зв'язків з

різними входами вихідної сировини у ряд виробництв з послідовним розгортанням входів у такі виробництва, одно- чи дворівневим напівфабрикатом і кінцевим продуктом. У середній ланці такої виробничої системи виготовляються напівпродукти для кінцевої ланки, проте вони самі можуть бути кінцевими про­дуктами. Така структура характерна для машинобудівних галузей промисловості (авіаційної, автомобільної, суднобудівної та ін.).

Структура технологічної мережі виробництва кінцевого про­дукту впливає на організацію виробничої кооперації між підроз­ділами, визначає ступінь залежності підрозділу підприємства від його адміністративного центру, а також організацію управління на рівні адміністративного центру.

Планування діяльності підрозділів здійснюється шляхом уста­новлення основних показників виробничо-господарської діяльності підрозділів та базується на прогресивних нормах матеріальних, трудових і грошових витрат. Залежно від завдань, які вирішують ті чи інші підрозділи, застосовуються такі показники, які найбіль­шою мірою стимулюють досягнення високих результатів.

Система контролю й оцінки діяльності підрозділів дає змо­гу визначити причини відхилень, місце їх виникнення і вжити відповідних заходів щодо усунення недоліків і поширення пози­тивних результатів. Система оцінки діяльності визначає ті підро­зділи, які найраціональніше використовують економічні важелі в організації своєї діяльності та забезпечують зростання результа­тивності функціонування підприємства в цілому.

Установлення матеріальної відповідальності підрозділів передбачає компенсацію збитків одного підрозділу за рахунок прибутку або собівартості іншого, з вини якого вони виникли.

Мотиваційний механізм створюється відповідно до структу­ри підприємства та складності його цілей. Він охоплює, як пра­вило, три підсистеми мотивів, кожна з яких спрямована на досяг­нення певних цілей підприємства, а саме:

• мотиваційного механізму високоякісної продуктивної праці;

• мотиваційного механізму науково-технічного розвитку ви­робництва;

• мотиваційного механізму підприємництва.

Мотиваційний механізм високоякісної продуктивної праці спря­мований на раціональне використання виробничих ресурсів, під­вищення продуктивності праці, бездефектне виготовлення про­дукції, скорочення термінів освоєння виробництва нової конку­рентоспроможної продукції. Як показують численні соціологічні дослідження, переважним є мотиваційний механізм праці, в яко­му схильність особистості до праці має більшу мотиваційну цін­ність, ніж спонукання до праці, а останнє — більшу цінність, ніж примушення до праці.

Дослідження мотиваційних механізмів трудових колективів бригад, дільниць, цехів (середня групова оцінка особистих моти­вів) на підприємствах текстильної та легкої промисловості дово­дять, що для колективів, де переважає мотиваційний механізм праці, характерні висока якість виготовлення продукції, переви­конання норм виробітку, задоволення працею, висока дисципліна та низька плинність кадрів.

Мотиваційний механізм розвитку підприємства спрямова­ний передусім на підвищення науково-технічного рівня підпри­ємства, створення та освоєння нових видів продукції. В основу цього механізму покладено мотиви нововведень у виробництві, які генеруються внутрішніми елементами виробничого процесу і зовнішнім оточенням, мотиви сприйняття нововведень вироб­ничою системою (відкритість технологічної системи для ново­введення, сприйняття нововведень організацією та персоналом), мотиви інженерно-технічної творчості як безпосередніх учасни­ків процесу технічного розвитку, так і учасників виробничого процесу.

В умовах централізованого управління основними мотивоутворюючими чинниками розвитку підприємства були план і наяв­ність централізованих капіталовкладень. У ринковій економіці мо­тиви науково-технічного розвитку генеруються внутрішніми і зо­внішніми чинниками виробничої системи: параметрами вироб­ничого процесу (якісними результатами процесу, рівнем соціаль­ної організації та мотивації праці), параметрами ринкового сере­довища (конкурентоспроможність, прибуток, нові потреби), но­вими досягненнями науково-технічного прогресу, екологічними параметрами.

Мотиваційний механізм підприємництва спрямований на ви­живання та досягнення успіху в умовах конкуренції в коротко - і довгостроковому періодах. Функціонування цього механізму за­безпечують мотиви конкуренції і кооперації при створенні нової продукції і технології, підприємницькі стратегії, мотиви підпри­ємницького ризику, мотиви підприємницьких реакцій на зміну зовнішнього оточення, мотиви внутрішньофірмового підприєм­ництва, які забезпечують гнучкість управління і сприйняття но­вовведень.

Таким чином, особливості кожної з наведених складових вну­трішнього економічного механізму визначають характер діяльно­сті підприємства як системи та створюють умови для досягнення поставлених цілей.

Як будь-яка система, внутрішній економічний механізм під­приємства будується при дотриманні чітко визначених та науко­во обґрунтованих принципів.

Принцип цільової сумісності та зосередженості передбачає створення цілеспрямованої системи управління, в якій усі її лан­ки складають єдиний механізм, спрямований на вирішення за­гального завдання. Робота окремих цехів, виробничих дільниць, лабораторій, відділів будується таким чином, щоб у кінцевому підсумку у визначений термін було вироблено саме ту продукцію, на яку у даний момент є попит споживача.

Принцип безперервності і надійності виявляється у ство­ренні таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму ви­робничого процесу. Вирішення цього завдання забезпечується:

• надійністю та злагодженістю функціонування як самої упра­вляючої системи та її органів, так і об'єкта, яким управляють;

• наявністю зворотного зв'язку між усіма компонентами упра­вляючих органів та об'єктів управління;

• визначеними процедурами та конкретними заходами усунен­ня

виникаючих дисфункціональних ефектів (відхилень), що ви­никають.

Принцип планомірності, пропорційності та динамізму означає, що

система управління має бути націлена на вирішення не тільки поточних, а й довгострокових завдань розвитку підпри­ємства. Система господарського управління пов'язує у часі дії людей, кількість, асортимент і якість ресурсів, що витрачаються. Пов'язати всі послідовні етапи виробничого процесу, подальшу діяльність підприємства з його конкретною роботою в даний пе­ріод можливо лише за допомогою довгострокового, поточного та оперативного планування, яке, на думку американських фахівців, має бути «спрямоване не на контроль поточної, а на проектуван­ня майбутньої діяльності фірми».

Демократичний принцип розподілу функцій управління ґрунтується на методах і правилах суспільного поділу праці. Під­готовка управлінського рішення та відповідальність за його реа­лізацію на практиці повинні покладатися на той орган, який:

• краще за інших інформований про стан справ на відповідно­му об'єкті;

• найбільше заінтересований у реалізації та високій ефектив­ності прийнятого рішення;

• може нести матеріальну, юридичну, адміністративну відпові­дальність за якість прийнятого рішення і повноту його реалізації.

Принцип науковості та обґрунтованості методів управ­ління виходить з того, що методи, форми та засоби управління мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці. Принцип науковості не може бути реалізований лише на основі пізнання законів виробництва. Дотримання вимог цих законів по­требує безперервного збору, обробки та аналізу різної інформа­ції: науково-технічної, економічної, правової та ін. Це, у свою чергу, передбачає використання новітньої комп'ютерної техніки та математичних методів як важливої передумови нормального функціонування механізму управління економікою на всіх її рів­нях, і передусім на підприємствах.

Існування принципу ефективності управління пов'язане з наявністю багатоваріантних шляхів досягнення однієї й тієї самої мети. Підприємство постійно перебуває в пошуку ефективних рішень, спрямованих на поліпшення організації виробництва та випуск конкурентоспроможної продукції.


Читайте також:

  1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
  2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
  3. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
  4. ISO 15504.Структура еталонної моделі
  5. IY.3. Общество и его структура.
  6. VІ. План та організаційна структура заняття
  7. А) Структура економічних відносин.
  8. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження.
  9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
  10. Аграрна структура та її елементи
  11. Агропромисловий комплекс та його структура
  12. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.




Переглядів: 415

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Тема 2 Структура та форми функціонування внутрішнього економічного механізму | Організаційні передумови функціонування внутрішнього економічного механізму.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.013 сек.