• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура внутрішнього економічного механізму та принципи його побудови.

Цілі, пріоритети і політика підприємства реалізуються за до­помогою відповідних методик, інструкцій, положень, нормативів, які на основі єдності принципів їх підготовки становлять реаль­ний механізм управління економікою.

Господарський механізм — це механізм, що забезпечує взає­модію підсистеми, яка управляє, та підсистеми, якою управля­ють. Він складається із сукупності конкретних форм і методів свідомого впливу на економіку.

Однак господарський механізм не може бути розрізненим на­бором методик і розпоряджень, відірваним від реальних завдань виробництва, які, у свою чергу, визначаються не тільки держав­ним законодавством, а й об'єктивними законами виробництва, у тому числі законом відповідності рівня розвитку інтелектуально­го та виробничого потенціалу суспільства і характеру суспільно-виробничих і політичних відносин..

У політичній економії відрізняють дію економічних законів від їх свідомого використання. Механізм економічних законів і госпо­дарський механізм (механізм їх використання) є поняттями різних рівнів: перший передбачає об'єктивну необхідність економічних за­конів, другий використовується в конкретній господарській практиці.

Господарський механізм — складна суспільна система, для якої характерний досить високий ступінь невизначеності прита­манних їй зв'язків і відносин. Це відкрита, здебільшого ймовірна, непостійна система з гнучкими і переважно нестійкими внутріш­німи і зовнішніми зв'язками.

Основними елементами будь-якого господарського механізму є господарюючі суб'єкти (організатори виробництва) і відносини, У які вони вступають з приводу організації суспільного виробни­цтва (або господарські відносини).

Господарюючі суб'єкти, якими можуть бути як окремі особи, так і

підприємства, мають достатню самостійність. Це дає їм змо­гу на основі визначення економічних інтересів проявляти підприємницьку ініціативу, приймати відповідні рішення, реально брати участь в процесі організації виробництва.

Суб'єкти господарювання вступають в економічні відносини, які можуть бути прямими (двосторонні угоди і прямий продукто­обмін), непрямими (субпідряд або ринковий продуктообмін), ви­робничими, невиробничими та ін. Економічні відносини реалізу­ються як юридично оформлені, так і юридично неоформлені.

Центральним у системі господарського механізму є економіч­ний механізм,що діє через економічні інтереси як усвідомлені матеріальні потреби людей та складається з комплексу економіч­них способів, методів, важелів, нормативів, показників, за допо­могою яких реалізуються об'єктивні економічні закони.

Економічний механізм підприємства має складну структуру, однак можна виділити такі його складові, як механізм формуван­ня і використання ресурсів (капіталу); механізм управління за тратами; механізм управління фінансами; мотиваційний механізм; механізм взаємодії з ринком.

Таким чином, економічний механізм підприємства, з одного боку, має забезпечувати зовнішні зв'язки останнього і створювати відповідні умови отримання доходу. З іншого боку, цей механізм спрямований на розвиток виробничих відносин усередині підприємства. У першому випадку його принципи цілком визначаються особливостями господарського механізму суспільства (домінуючої формою власності на засоби виробництва, існуючими системам ціноутворення, оподаткування, планування тощо), а в другому в* падку — особливостями виробничих відносин на підприємстві.

Функціонування підприємства як системи господарюючих еле­ментів (підрозділів) забезпечується через його внутрішній еконо­мічний механізм. Структура цього механізму визначається через:

• організаційно-технічну систему або формування вертикаль­них зв'язків між підрозділами й адміністративним центром та го­ризонтальних зв'язків між окремими підрозділами;

• систему планування діяльності підрозділів;

• систему контролю й оцінки діяльності підрозділів;
• установлення матеріальної відповідальності підрозділів;

• мотиваційний механізм функціонування

Організаційно-технічна система підприємства визначається переважно

формою зв'язків між окремими підрозділами. Можна визначити три типи технологічних зв'язків виробництва:

1. Послідовний технологічний зв’язок, якому притаманна від­крита мережа зв'язків між виробництвами, що спеціалізуються на виробництві однорідного кінцевого продукту. У такій мережі ви­хідна сировина послідовно переробляється в п виробництвах. Центром цієї системи (головним виробництвом) є виробництво кінцевого продукту, яке визначається результатами діяльності всіх елементів технологічної системи. Така мережа зв'язків хара­ктерна для металургійної, текстильної, хімічної, лісової та інших галузей промисловості.

2. Паралельний технологічний зв’язок, що являє собою мережу зв'язків з

розгортанням виходів з першої виробничої ланки в ряд паралельних виробництв, які виготовляють з напівфабрикатів рі­зні кінцеві продукти. Центральним елементом такої виробничої системи є виробництво, яке переробляє вихідну сировину. Така структура має місце у нафтопереробній, деревообробній, взуттєвій та швейній промисловості.

3.Послідовно-паралельний технологічний зв’язок — це мережа зв'язків з

різними входами вихідної сировини у ряд виробництв з послідовним розгортанням входів у такі виробництва, одно- чи дворівневим напівфабрикатом і кінцевим продуктом. У середній ланці такої виробничої системи виготовляються напівпродукти для кінцевої ланки, проте вони самі можуть бути кінцевими про­дуктами. Така структура характерна для машинобудівних галузей промисловості (авіаційної, автомобільної, суднобудівної та ін.).

Структура технологічної мережі виробництва кінцевого про­дукту впливає на організацію виробничої кооперації між підроз­ділами, визначає ступінь залежності підрозділу підприємства від його адміністративного центру, а також організацію управління ^на рівні адміністративного центру.

Планування діяльності підрозділів здійснюється шляхом уста­новлення основних показників виробничо-господарської діяльності підрозділів та базується на прогресивних нормах матеріальних, трудових і грошових витрат. Залежно від завдань, які вирішують ті чи інші підрозділи, застосовуються такі показники, які найбіль­шою мірою стимулюють досягнення високих результатів.

Система контролю й оцінки діяльності підрозділів дає змо­гу визначити причини відхилень, місце їх виникнення і вжити відповідних заходів щодо усунення недоліків і поширення пози­тивних результатів. Система оцінки діяльності визначає ті підро­зділи, які найраціональніше використовують економічні важелі в організації своєї діяльності та забезпечують зростання результа­тивності функціонування підприємства в цілому.

Установлення матеріальної відповідальності підрозділів передбачає компенсацію збитків одного підрозділу за рахунок прибутку або собівартості іншого, з вини якого вони виникли.

Мотиваційний механізм створюється відповідно до структу­ри підприємства та складності його цілей. Він охоплює, як пра­вило, три підсистеми мотивів, кожна з яких спрямована на досяг­нення певних цілей підприємства, а саме:

• мотиваційного механізму високоякісної продуктивної праці;

• мотиваційного механізму науково-технічного розвитку ви­робництва;

• мотиваційного механізму підприємництва.

Мотиваційний механізм високоякісної продуктивної праці спря­мований на раціональне використання виробничих ресурсів, під­вищення продуктивності праці, бездефектне виготовлення про­дукції, скорочення термінів освоєння виробництва нової конку­рентоспроможної продукції. Як показують численні соціологічні дослідження, переважним є мотиваційний механізм праці, в яко­му схильність особистості до праці має більшу мотиваційну цін­ність, ніж спонукання до праці, а останнє — більшу цінність, ніж примушення до праці.

Дослідження мотиваційних механізмів трудових колективів бригад, дільниць, цехів (середня групова оцінка особистих моти­вів) на підприємствах текстильної та легкої промисловості дово­дять, що для колективів, де переважає мотиваційний механізм праці, характерні висока якість виготовлення продукції, переви­конання норм виробітку, задоволення працею, висока дисципліна та низька плинність кадрів.

Мотиваційний механізм розвитку підприємства спрямова­ний передусім на підвищення науково-технічного рівня підпри­ємства, створення та освоєння нових видів продукції. В основу цього механізму покладено мотиви нововведень у виробництві, які генеруються внутрішніми елементами виробничого процесу і зовнішнім оточенням, мотиви сприйняття нововведень вироб­ничою системою (відкритість технологічної системи для ново­введення, сприйняття нововведень організацією та персоналом), мотиви інженерно-технічної творчості як безпосередніх учасни­ків процесу технічного розвитку, так і учасників виробничого процесу.

В умовах централізованого управління основними мотивоутворюючими чинниками розвитку підприємства були план і наяв­ність централізованих капіталовкладень. У ринковій економіці мо­тиви науково-технічного розвитку генеруються внутрішніми і зо­внішніми чинниками виробничої системи: параметрами вироб­ничого процесу (якісними результатами процесу, рівнем соціаль­ної організації та мотивації праці), параметрами ринкового сере­довища (конкурентоспроможність, прибуток, нові потреби), но­вими досягненнями науково-технічного прогресу, екологічними параметрами.

Мотиваційний механізм підприємництва спрямований на ви­живання та досягнення успіху в умовах конкуренції в коротко - і довгостроковому періодах. Функціонування цього механізму за­безпечують мотиви конкуренції і кооперації при створенні нової продукції і технології, підприємницькі стратегії, мотиви підпри­ємницького ризику, мотиви підприємницьких реакцій на зміну зовнішнього оточення, мотиви внутрішньофірмового підприєм­ництва, які забезпечують гнучкість управління і сприйняття но­вовведень.

Таким чином, особливості кожної з наведених складових вну­трішнього економічного механізму визначають характер діяльно­сті підприємства як системи та створюють умови для досягнення поставлених цілей.

Як будь-яка система, внутрішній економічний механізм під­приємства будується при дотриманні чітко визначених та науко­во обґрунтованих принципів.

Принцип цільової сумісності та зосередженості передбачає створення цілеспрямованої системи управління, в якій усі її лан­ки складають єдиний механізм, спрямований на вирішення за­гального завдання. Робота окремих цехів, виробничих дільниць, лабораторій, відділів будується таким чином, щоб у кінцевому підсумку у визначений термін було вироблено саме ту продукцію, на яку у даний момент є попит споживача.

Принцип безперервності і надійності виявляється у ство­ренні таких організаційно-господарських та технічних умов, за яких досягається стійкість і безперервність заданого режиму ви­робничого процесу. Вирішення цього завдання забезпечується:

• надійністю та злагодженістю функціонування як самої упра­вляючої системи та її органів, так і об'єкта, яким управляють;

• наявністю зворотного зв'язку між усіма компонентами упра­вляючих органів та об'єктів управління;

• визначеними процедурами та конкретними заходами усунен­ня

виникаючих дисфункціональних ефектів (відхилень), що ви­никають.

Принцип планомірності, пропорційності та динамізму означає, що

система управління має бути націлена на вирішення не тільки поточних, а й довгострокових завдань розвитку підпри­ємства. Система господарського управління пов'язує у часі дії людей, кількість, асортимент і якість ресурсів, що витрачаються. Пов'язати всі послідовні етапи виробничого процесу, подальшу діяльність підприємства з його конкретною роботою в даний пе­ріод можливо лише за допомогою довгострокового, поточного та оперативного планування, яке, на думку американських фахівців, має бути «спрямоване не на контроль поточної, а на проектуван­ня майбутньої діяльності фірми».

Демократичний принцип розподілу функцій управління ґрунтується на методах і правилах суспільного поділу праці. Під­готовка управлінського рішення та відповідальність за його реа­лізацію на практиці повинні покладатися на той орган, який:

• краще за інших інформований про стан справ на відповідно­му об'єкті;

• найбільше заінтересований у реалізації та високій ефектив­ності прийнятого рішення;

• може нести матеріальну, юридичну, адміністративну відпові­дальність за якість прийнятого рішення і повноту його реалізації.

Принцип науковості та обґрунтованості методів управ­ління виходить з того, що методи, форми та засоби управління мають бути науково обґрунтовані та перевірені на практиці. Принцип науковості не може бути реалізований лише на основі пізнання законів виробництва. Дотримання вимог цих законів по­требує безперервного збору, обробки та аналізу різної інформа­ції: науково-технічної, економічної, правової та ін. Це, у свою чергу, передбачає використання новітньої комп'ютерної техніки та математичних методів як важливої передумови нормального функціонування механізму управління економікою на всіх її рів­нях, і передусім на підприємствах.

Існування принципу ефективності управління пов'язане з наявністю багатоваріантних шляхів досягнення однієї й тієї самої мети. Підприємство постійно перебуває в пошуку ефективних рішень, спрямованих на поліпшення організації виробництва та випуск конкурентоспроможної продукції.

Читайте також:

1. B. Тип, структура, зміст уроку і методика його проведення.
2. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
3. ISO 15504. Призначення і структура стандарту
4. ISO 15504.Структура еталонної моделі
5. IY.3. Общество и его структура.
6. VІ. План та організаційна структура заняття
7. А) Структура економічних відносин.
8. Абстрактно-логічні прийоми економічного дослідження.
9. Аграрна політика як складова економічної політики держави. Сут­ність і принципи аграрної політики
10. Аграрна структура та її елементи
11. Агропромисловий комплекс та його структура
12. Адвокатура — неодмінний складовий елемент механізму забезпечення прав людини.

Переглядів: 415