• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Особливості внутрішньовиробничої матеріальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність підприємства в цілому і його підрозділів тісно взаємозв'язана, здійснюється на єдиній методи­чній основі. Слід зауважити, що економічні санкції адресовані підприємству, повинні доводитись тією чи іншою мірою до його підрозділів, безпосередніх винуватців заподіяних збитків сторон­нім контрагентам. Разом з тим внутрішня матеріальна відпові­дальність має свої особливості, що суттєво впливають на її орга­нізацію.

Внутрішня матеріальна відповідальність обмежується відно­синами між підрозділами підприємства, що не є юридичними особами і власниками майна, яке перебуває в їх оперативному розпорядженні. Тому таку відповідальність майновою в юридич­ному розумінні цього слова назвати не можна. Внутрішня матері­альна відповідальність підрозділів організується самим підпри­ємством і ним регулюється, хоча це й здійснюється на загальних засадах цивільного права і методики визначення збитків. Крім цього, треба мати на увазі, що внутрішні відносини й адекватна їм матеріальна відповідальність здебільшого ґрунтуються не на договірній, а на плановій основі, тобто вони здійснюються в про­цесі виконання встановлених планових завдань і є інструментом їх реалізації.

Незважаючи на певну обмеженість, внутрішня матеріальна відповідальність відіграє важливу стимулюючу і дисциплінуючу роль. Кожний організаційний підрозділ повинен матеріально від­повідати за недоліки в роботі, неякісне і несвоєчасне виконання робіт, спричинені збитки іншим підрозділам. Підрозділи підпри­ємства поєднані технологічними і коопераційними зв'язками ви­готовлення продукції та надання послуг, працюють за чітко ско­ординованим планом. Тому невиконання одним із підрозділів своїх завдань призводить до негативних наслідків у інших підроз­ділах.

Внутрішня матеріальна відповідальність реалізується через систему економічних претензій виробничих, обслуговуючих під­розділів і функціональних служб у випадках порушення взаємних зобов'язань. Функціонування такої системи претензій і застосу­вання економічних санкцій потребує чіткого організаційного за­безпечення. Це стосується передусім сутності, термінів і порядку пред'явлення претензій, їх розгляду, реалізації і впливу на еко­номічні інтереси підрозділів.

Система внутрішньої матеріальної відповідальності на основі економічних претензій включає такі регламентуючі складові:

- класифікатор претензій, в якому зазначається зміст типових порушень, і наслідки, що призводять до втрат (простої, брак то­що);

- документи, що фіксують факт порушень і на основі яких може бути оформлена претензія;

- порядок оформлення і подання претензії;

- терміни подання, розгляду і задоволення чи відхилення претензії;

- організація обліку пред'явлених і одержаних претензій;

- вплив пред'явлених і одержаних претензій на результати діяльності підрозділів та їх економічні інтереси;

- орган (комісія), що виконує арбітражні функції щодо взає­мних внутрішніх і зовнішніх претензій;

- методика обчислення збитків (втрат) і величини претензій.

Принципова схема функціонування системи внутрішніх пре­тензій дає загальне уявлення про її ор­ганізацію. Щодо конкретних форм і методів реалізації матеріаль­ної відповідальності, то вони можуть суттєво різнитися на різних підприємствах. На деяких підприємствах взагалі може бути від­сутня подібна система матеріальної відповідальності підрозділів. що свідчить про невисокий рівень внутрішнього економічного механізму.

У системі внутрішньої матеріальної відповідальності на осно­ві взаємних претензій особливої уваги заслуговують методичні питання обчислення збитків (втрат) підрозділів унаслідок пору­шень планової (договірної) дисципліни та способи врахування цих збитків і компенсацій через відповідні санкції (претензії) у показниках кінцевих результатів діяльності.

Для підрозділів, які є центрами витрат, відсут­ня така складова збитків, як неодержаний прибуток (втрачена вигода) через зменшення обсягу виробництва внаслідок нена­лежного виконання зобов'язань забезпечуючими підрозділами. У даному випадку доцільно застосовувати штрафні санкції або обчислювати збитки в обсязі відносного збільшення постійних витрат.

Як відомо, зі зменшенням обсягу виробництва частка постій­них загальновиробничих витрат збільшується у загальній їх сумі (собівартості продукції), і собівартість одиниці продукції зростає. Відносне збільшення постійних витрат (собівартості продукції) підрозділу можна обчислити за формулою:

= С_п (1-І_В), (9.3 )

де — відносне збільшення постійних витрат, грн.;

С_п - планова величина постійних витрат за певний період, грн.;

І_в — індекс зменшення обсягу виробництва внаслідок невико­нання зобов'язань забезпечуючим підрозділом.

Величина І_в обчислюється так:

I_в = (9.4 )

де В_к.пл - плановий обсяг виробництва кінцевої продукції в пев­них одиницях виміру;

В_к.з - зниження обсягу виробництва внаслідок невиконання зобов'язань забезпечуючим підрозділом.

Визнані одержані та пред'явлені санкції повинні впливати на економічні інтереси підрозділів і на інтереси їх керівництва та інших працівників через основні оцінні показники. Це пере­дусім витрати і прибуток. У підрозділах — центрах витрат са­льдо економічних претензій додається до фактичної собіварто­сті продукції за звітний період, у підрозділах — центрах прибутку віднімається від фактичної величини останнього. За­лежно від того, яке сальдо — від'ємне чи додатне — фактичні величини витрат і прибутку зменшуються або збільшуються. Таким чином величина санкцій впливає на суму коштів, що спрямовуються на загальні потреби підрозділів і заохочення їх працівників.

Тема 10 Аналіз системи “витрати – випуск - прибуток”

10.1 Сутність і передумови аналізу системи “витрати – випуск -прибуток”.

10.2 Аналіз рівноваги та безпеки операційної діяльності

10.3 Залежність прибутку від операційної активності та структури витрат.

Читайте також:

1. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
2. IXX. ОСОБЛИВОСТІ ПРИЙОМУ ДО кафедри військової підготовки НАУ
3. VI.3.3. Особливості концепції Йоганна Гайнріха Песталоцці
4. VI.3.4. Особливості концепції Йоганна Фрідриха Гербарта
5. XVIII. Особливості прийому та навчання іноземців та осіб без громадянства у вищих навчальних закладах України
6. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
7. А. Особливості диференціації навчального процесу в школах США
8. Агітація за і проти та деякі особливості її техніки.
9. Аграрна сфера виробництва та її особливості
10. Аграрне виробництво і його особливості
11. Аграрне право як галузь права, його історичні витоки та особливості.
12. Аналіз витрат за центрами відповідальності.

Переглядів: 421