• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Процедури, що застосовуються до боржника у справах про банкрутство

Розпорядження майном. Ця процедура вводиться на термін, зазначений у Законі. Правовий статус розпорядника майна визначений законодавчо.

Введення процедури розпорядника майна накладає на органи управління боржника ряд обмежень у здійсненні господарської діяльності, зокрема, після призначення розпорядника майна і до припинення його повноважень органи управління боржника не мають права без згоди розпорядника майном приймати відповідні рішення й укладати господарські угоди щодо передавання нерухомого майна в оренду, заставу, внесення цього майна у статутний капітал товариства чи розпорядження цим майном іншим чином; одержання і видачі позик (кредитів), поручительств, видачі гарантій, переведення боргу, передачі в довірче управління майна боржника; розпорядження іншим майном боржника.

Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення діяльності керівника підприємства-боржника за винятком, якщо дії керівника підприємства створюють перешкоди для здійснення діяльності розпорядника майном. Ініціатива про припинення повноважень керівника може виходити від розпорядника майна, комітету кредиторів, рішення приймає господарський суд, що розглядає справу про банкрутство.

Складовою частиною процедури розпорядження майном є виявлення конкурсних кредиторів, а також осіб, що бажають взяти участь у санації.

Після затвердження господарським судом у попередньому засіданні реєстру вимог кредиторів, кредитори на підставі підготовлених розпорядником майна відомостей про фінансовий стан боржника повинні прийняти рішення про його подальшу долю, для цього проводяться збори кредиторів, а потім – засідання комітету кредиторів. Компетенція зборів кредиторів установлена Законом. Рішення зборів кредиторів приймаються більшістю голосів кредиторів, що присутні на зборах. Підрахунок голосів кредиторів відбувається, виходячи із суми основного боргу. Основним повноваженням зборів кредиторів є формування комітету кредиторів у складі не більше 7 осіб. Рішення зборів кредиторів про створення і склад комітету кредиторів надсилається до господарського суду. Компетенція комітету кредиторів установлена Законом.

Санація. Процедура санації вводиться за клопотанням комітету кредиторів. Санація вводиться на термін зазначений Законом, який за рішенням суду може бути продовжено. Правовий статус керуючого санацією визначений у Законі.

Санація передбачає дві основні цілі:

· поліпшення фінансового стану підприємства-боржника;

· задоволення вимог кредиторів.

Для виконання цих цілей керуючий санацією має ряд інструментів. До таких належать:

· можливість відмовитися від виконання невигідних для боржника договорів;

· право звернутися до суду з позовом про визнання недійсними угод, що завдали збитків боржнику, а також дають переваги одному кредитору перед іншими.

Відповідно до Закону із дня винесення ухвали про санацію і призначення керуючого санацією:

· керівник боржника усувається з посади;

· припиняються повноваження органів управління боржника;

· арешт на майно боржника може бути накладений тільки в рамках процедури санації.

Виконання заходів для поновлення платоспроможності боржника і задоволення вимог кредиторів відбувається в порядку і терміни, встановлені в плані санації. План санації повинен бути поданий керуючим санацією комітету кредиторів упродовж терміну, визначеного законодавчо, і містити заходи, спрямовані на поновлення платоспроможності боржника, і умови щодо задоволення вимог кредиторів.

План санації розглядається комітетом кредиторів. Схвалений комітетом кредиторів план санації і протокол засідання комітету кредиторів подаються керуючим санацією до господарського суду для затвердження.

Одним із найпоширеніших способів поновлення платоспроможності боржника у процедурі санації є продаж майна боржника. Правове регулювання даної операції залежить від того, чи реалізується цілісний майновий комплекс або частина майна боржника.

Підсумки проведення процедури санації відбиваються в звіті керуючого санацією.

Законом передбачене також проведення санації самим боржником та санація боржника до порушення справи про банкрутство.

Ініціювати процедуру санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство мають право боржник або кредитор. Згода між боржником і кредитором (кредиторами) щодо проведення санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство може бути досягнута як до, так і після виникнення заборгованості боржника. Санацію боржника до порушення провадження у справі про банкрутство може бути передбачено правочином (договором), на підставі якого виникло грошове зобов’язання боржника. Процедуру санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство може бути введено за наявності:

· відповідної письмової згоди власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника;

· відповідної письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п’ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку;

· плану санації, який повинен бути письмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами та схвалений загальними зборами кредиторів боржника.

План санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство може містити умови, передбачені Законом. Умови плану санації щодо задоволення вимог кредиторів, які не брали участі в голосуванні або голосували проти схвалення плану санації боржника, повинні бути не гіршими, ніж умови задоволення вимог кредиторів, які голосували за схвалення плану санації. План санації може передбачити поділ кредиторів, які беруть участь у санації, на категорії залежно від виду вимог та наявності (відсутності) забезпечення вимог таких кредиторів. Умовами плану санації може встановлюватися різний порядок задоволення вимог для кредиторів різних категорій. Умови плану санації, а також мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

План санації може передбачати призначення керуючого санацією. Порядок призначення, повноваження керуючого санацією визначаються у плані санації. Боржник або представник кредиторів, уповноважений загальними зборами кредиторів повинен подати до господарського суду за місцезнаходженням боржника заяву про затвердження плану санації. До заяви про затвердження такого плану санації додаються:

· план санації;

· протокол засідання загальних зборів кредиторів, на якому було прийнято рішення про схвалення плану санації;

· список кредиторів із зазначенням їх імен, поштової адреси, ідентифікаційного коду (номера) та суми заборгованості;

· письмові заперечення кредиторів, які не брали участі в голосуванні чи проголосували проти схвалення плану санації, за їх наявності.

За подання заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство справляється судовий збір.

Ухвала про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство оскарженню не підлягає.

Повідомлення про прийняття до розгляду заяви про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство публікується на офіційному веб-сайті Вищого Господарського Суду України в мережі Інтернет. Повідомлення повинно мати ім’я боржника і його ідентифікаційний код, номер справи, назву господарського суду, у провадженні якого перебуває справа, а також дату першого судового засідання у справі.

Господарський суд виносить ухвалу про відмову в затвердженні плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство, якщо:

· при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування загальних зборів кредиторів;

· кредитор, який не брав участі в голосуванні або ж голосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Законом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації;

· відсутнє письмове погодження плану санації усіма забезпеченими кредиторами;

· боржником були надані недостовірні дані щодо кредиторської заборгованості.

В інших випадках господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство та вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації.

Термін дії процедури санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство встановлюється Законом.

Протягом дії цієї процедури не може бути порушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів.

Положення про порядок проведення санації до порушення провадження у справі про банкрутство затверджується Вищим Господарським Судом України.

Санація державних підприємств до порушення справи про банкрутство провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України, державних підприємств та інших джерел фінансування. Обсяг коштів для проведення санації державних підприємств за рахунок коштів Державного бюджету України щороку встановлюється Законом України “Про Державний бюджет України”. Умови та порядок проведення санації державних підприємств до порушення справи про банкрутство за рахунок інших джерел фінансування погоджуються із суб’єктом управління об’єктами державної власності у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Санація державних підприємств до порушення справи про банкрутство провадиться згідно з Законом.

Ліквідація. Господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і починає ліквідаційну процедуру у таких випадках:

· за клопотанням комітету кредиторів;

· у результаті дострокового припинення процедури розпорядження майном фермерського господарства;

· за наявності незадовільних результатів проведення санації;

· застосування судом спрощених процедур банкрутства;

· банкрутства фізичних осіб – підприємців.

Також у постанові призначається ліквідатор. Термін ліквідаційної процедури не може перевищувати термін, зазначений у Законі. Починаючи з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і початку ліквідаційної процедури:

· підприємницька діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу;

· термін виконання всіх грошових зобов’язань банкрута та зобов’язання щодо сплати податків і обов’язкових платежів вважається таким, що настав;

· припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), відсотків та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута;

· відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю;

· укладання угод, пов’язаних із відчуженням майна банкрута чи передаванням його майна третім особам, допускається в межах цієї процедури;

· скасовується арешт, накладений на майно банкрута, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника, а накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається;

· вимоги за зобов’язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть ставитися тільки в межах ліквідаційної процедури.

З дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і початку ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута та розпорядження його майном. Керівник банкрута звільняється з роботи у зв’язку з банкрутством підприємства, а також припиняється повноваження власника (власників) майна банкрута, якщо цього не було зроблено раніше.

У постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд призначає ліквідатора. Господарський суд має право призначити ліквідатором особу, яка виконувала повноваження розпорядника майна та/або керуючого санацією боржника. Ліквідатор виконує свої повноваження до завершення ліквідаційної процедури.

За клопотанням ліквідатора, погодженим із комітетом кредиторів, господарський суд призначає членів ліквідаційної комісії.

Ліквідатор з дня призначення фактично виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута – здійснює управління та розпорядження майном банкрута. У межах цих повноважень він бере у своє розпорядження майно боржника, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута, аналізує фінансове становище банкрута, формує ліквідаційну масу, заявляє про відмову від виконання договорів банкрута, передає у встановленому порядку на зберігання документи банкрута, які відповідно до нормативно-правових документів підлягають обов’язковому зберіганню, і виконує інші важливі повноваження.

Упродовж терміну, визначеного Законом, із дня призначення ліквідатора органи управління банкрута забезпечують передавання ліквідатору матеріальних та інших цінностей, бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, а у разі їх втрати ліквідатор має право замовити виготовлення дублікатів.

Дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені в господарському суді власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов’язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, заперечує правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

При здійсненні своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями боржника у зв’язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Ліквідатор подає комітету кредиторів щомісячний звіт про свою діяльність, інформацію про фінансове становище і майно боржника на день початку та при проведенні ліквідаційної процедури, використання коштів боржника.

У разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов’язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і за пропозицією комітету кредиторів призначити нового ліквідатора.

Мирова угода. Під мировою угодою Закон України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” розуміє домовленість між боржником і кредиторами щодо відстрочення і (чи) розстрочення, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, що оформляється угодою сторін. Специфіку мирової угоди як процесуальної процедури у справі про банкрутство й одночасно документа, що фіксує домовленість між сторонами у справі, відображає таке:

1. Мирова угода укладається на будь-якій стадії провадження у справі про банкрутство.

2. Мирова угода складається тільки щодо вимог, внесених до реєстру кредиторів.

3. Мирова угода передбачає розстрочення (відстрочення і (чи) прощення кредиторських вимог до боржника.

4. Мирова угода не може передбачати умови про перехід прав власності на майно боржника третім особам.

5. Рішення про укладення мирової угоди від імені кредиторів приймає комітет кредиторів більшістю голосів і вважається прийнятим за умови, що всі кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника, висловили письмову згоду на укладення мирової угоди. Рішення про укладення мирової угоди від імені боржника приймає:

· у процедурі розпорядження майном – керівник підприємства чи розпорядник майна, якщо керівник рішенням суду усунений від виконання своїх обов’язків;

· у процедурі санації - керуючий санацією;

· у процедурі ліквідації – ліквідатор.

6. Для конкурсних кредиторів, що не беруть участі у голосуванні щодо укладання мирової угоди чи що проголосували проти укладання мирової угоди, не повинні бути встановлені умови, гірші, ніж для кредиторів, що висловили згоду на укладання мирової угоди, вимоги яких віднесені до однієї черги.

7. Мирова угода укладається у письмовій формі, підлягає затвердженню господарським судом і набирає чинності з дня її затвердження.

За заявою будь-якого з конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують для цього підстави.

Мирова угода розривається, якщо боржник не виконує умови мирової угоди щодо не менше 1/3 вимог кредиторів.

Читайте також:

1. I. Сторони в справі про банкрутство
2. IIІ. Інші учасники провадження у справі про банкрутство
3. Арешт майна боржника.
4. Банкрутство підприємств
5. Банкрутство підприємств як економічне явище
6. Банкрутство підприємства: причини, наслідки, процедура.
7. Банкрутство підприємства: причини, оцінка ймовірності настання та наслідки
8. Банкрутство як правовий механізм регулювання підприємницької діяльності.
9. Банкрутство, санація, ліквідація – методи антикризового управління
10. Види покарань, які застосовуються до неповнолітнього, і особливості їх призначення
11. Види стягнень, що застосовуються до курсантів і старшин
12. Визнання боржника банкрутом.

Переглядів: 1000