• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Несвідомі механізми свідомих дій

Лекція 6. Несвідомі психічні явища

6.1. Несвідомі механізми свідомих дій.

6.2. Несвідомі чинники свідомих дій.

6.3. Надсвідомі процеси.

Несвідомі психічні явища є зворотною стороною свідомості людини.

Усі неусвідомлювані психічні процеси можна розділити на три класи:

1) неусвідомлювані механізми свідомих дій;

2) неусвідомлювані чинники свідомих дій;

3) “надсвідомі” процеси (рис.6.1.).

До неусвідомлюваних механізмів належать:

1.1. Неусвідомлювані автоматизми – дії чи акти, які відбуваються без участі свідомості.

Аналіз автоматизмів виявляє їх двояке походження: деякі ніколи не усвідомлювалися (первинні автоматизми чи автоматичні дії), інші пройшли через свідомість й перестали усвідомлюватися (вторинні автоматизми або автоматизовані дії – навички).

До первинних автоматизмів належать уроджені акти або ті, які формуються дуже рано, часто протягом першого року життя дитини: смоктальні рухи, моргання, схоплювання предметів, ходьба, конвергенція очей тощо.

Група навичок особливо широка й цікава. Завдяки навичці:

– дія починає здійснюватися швидко й точно;

– свідомість вивільнюється й може бути спрямована на освоєння більш складної дії.

Рис. 6.1. Неусвідомлені форми психічної діяльності людини

Поле свідомості неоднорідне й містить: фокус, периферію, границю, за якою починається сфера неусвідомлюваного. Ця неоднорідна картина свідомості нібито накладається на ієрархічну систему складної дії. Найвищі поверхи системи – найбільш пізні і складні компоненти дії – виявляються у фокусі свідомості; наступні поверхи потрапляють на периферію свідомості; найнижчі й найбільш відпрацьовані – виходять за межі свідомості.

Відношення різних компонентів дії до свідомості нестабільне: у полі свідомості з’являється той чи інший “шар” ієрархічної системи актів, які складають дану дію: добре засвоєні компоненти дії ідуть з фокуса свідомості на його периферію, і звідти – в область неусвідомлюваного; деякі компоненти навички повертаються у свідомість у разі виникнення труднощів, стомлення, емоційної напруги. Це повернення у свідомість може бути результатом свідомого наміру.

Первинні автоматизми не усвідомлюються й не піддаються усвідомленню. Більш того, спроби їх усвідомлення звичайно руйнують дію.

1.2. Неусвідомлена установка – готовність організму або суб'єкта до здійснення певної дії чи до реагування певним чином.

Підготовка руки дитиною під форму предмета, який вона хоче взяти, – це приклад моторної установки. Якщо в темній кімнаті чекаєте чогось страшного і дійсно починаєте це бачити – це перцептивна установка. Можливе існування розумової установки, яка виявляється в схильності справлятися із завданням тільки звичним способом.

Установка, тобто готовність до певної дії, дає можливість здійснювати її більш ефективно.

1.3. Неусвідомлене супроводження свідомих дій не реалізує дію, як автоматизми, і не підготовляє її, як установка, а саме супроводжує. До нього відносять: мимовільні рухи, тонічні напруги, міміка й пантоміміка, а також вегетативні реакції, які супроводжують дії і стани людини.

Ці процеси включені в спілкування між людьми і служать найважливішими додатковими засобами комунікації. Вони можуть бути використані як об'єктивні показники різних психологічних станів людини – її намірів, відносин, прихованих бажань тощо. Найлегше людині вдається контролювати зовнішні дії, важче – м'язову тоніку (позу, міміку, інтонацію), найважче – вегетативні компоненти дій: сльози, тремтіння, зміну зіниці.

2. Несвідомі чинники свідомих дій

Уперше конкретно-психологічне вивчення несвідомих чинників свідомих дій розпочав З. Фройд (1856–1939). Він визначив напрямок розвитку всієї світової психологічної науки ХХ ст., помістив психологію в центр людської культури. Це стало можливим завдяки тому, що він створив теорію нового типу – психоаналіз.

1. Психічні процеси самі по собі несвідомі, свідомі лише окремі акти й сторони душевного життя.

2. Тіло – єдине джерело душевного досвіду.

3. У душевному житті немає перерв і непослідовності. Кожна думка, яка виникає, спогад, почуття або дія мають свою причину, але можуть “здаватися” такими, що виникли спонтанно.

4. Потяги, які можна назвати сексуальними у вузькому й широкому значенні, відіграють неймовірно велику роль у виникненні нервових захворювань. Більш того, ці ж сексуальні потяги беруть участь у створенні вищих культурних, художніх і соціальних цінностей людського духу.

Структура психіки, за Фройдом, мала такий вигляд:

1. Свідомість.

2. Передсвідомість – частина несвідомого, але така його частина, що легко може стати свідомою.

3. Несвідоме – первинний психічний процес, вихідний момент душевного життя, справжня психічна реальність.

Якщо якісь думки або почуття здаються не пов'язаними з попередніми думками або почуттями, зв'язок слід шукати в несвідомому. Якщо він виявляється, удавана незв'язність руйнується.

До несвідомого належать інстинктивні елементи, які ніколи не були свідомими й узагалі недоступні свідомості. Крім того, у несвідомому міститься матеріал, який відділений від свідомості, підданий цензурі і “подавлений”. Цей матеріал не забутий і не загублений, але він не допускається до свідомості. Думка або спогад діє на свідомість, але опосередковано.

Несвідомий матеріал має життєвість і безпосередність. Через кілька десятиліть спогади, знову допущені у свідомість, не втрачають своєї емоційної сили.

У несвідомому знаходяться основні детермінанти особистості, джерела психічної енергії, спонукання й інстинкти.

Інстинкти – це ті напруги, що направляють організм до певних цілей. Інстинкт для Фройда – це причина будь-якої діяльності.

Фізичний аспект інстинктів – потреби, психологічний – бажання.

До основних інстинктів належать:

– сексуальний (підтримуючий життя);

– агресивний (закликаючий до смерті).

Обидві ці сили діють разом – і в цьому полягає фундаментальний біологічний конфлікт людини.

З сексуальним інстинктом пов’язаний особливий вид енергії – лібідо (від лат. – бажання), це енергія життя, доступна кількісному виміру. Лібідо рухливе, може переходити з однієї сфери в іншу.

Крім інстинктів, несвідоме містить витиснутий матеріал. Витісняються ті бажання, з якими наша соціалізована свідомість не може примиритися, тому що вони не відповідають соціальним нормам.

Несвідоме виявляється:

– у сновидіннях;

– помилкових діях;

– невротичній симптоматиці;

– гуморі.

Прихований зміст сновидінь – бажання, у яких ми не хочемо собі зізнатися, тому що вони неприйнятні для нас, але вони виражаються в символіці сновидінь. Описки, обмовки, втрата речей – не випадкові й виражають імпульси і наміри, що відсторонені й повинні бути сховані від свідомості. Через них людина видає свої таємниці. Жарти, каламбури, гостроти – замаскований намір щось сказати не прямо, натяком. Невротичні симптоми – заступник витиснутого в несвідоме бажання.

В остаточному варіанті психічна сфера була розділена на три частини: Его (Я), Ід (воно) і супер-Его (над-Я).

Карл Густав Юнг (1875–1961) розвивав інше уявлення про динаміку несвідомого. Він розглядав психіку як взаємодію свідомих і несвідомих компонентів при безупинному обміні енергією між ними. Для нього несвідоме не було смітником відірваних інстинктивних тенденцій, витиснутих спогадів і підсвідомо асимільованих заборон. Він вважав його творчим, розумним принципом, що пов'язує індивіда з усім людством, із природою і Космосом.

На думку Юнга, психіка складається з декількох диференційованих, але взаємозалежних систем:

Его – свідомий розум. Воно будується зі свідомих перцепцій, спогадів, думок і почуттів. Его відповідає за почуття ідентичності й безперервності і з погляду індивідуальної людини розглядається як центр свідомості.

Особисте несвідоме – регіон, що прилягає до Его. Складається з переживань, що колись були усвідомленими, але пізніше були витиснуті, і з переживань, що при своїй появі були занадто слабкі, щоб досягти свідомості. Зміст особистого несвідомого, подібно до матеріалу передсвідомості у Фройда, доступний свідомості; між особистим несвідомим і Его йде сильний двосторонній рух. Структурні одиниці особистого несвідомого – комплекси. Комплекси – організована група почуттів, думок, перцепцій, спогадів, що існують в особистому несвідомому. Кожний комплекс має ядро, яке притягає різні переживання.

Колективне несвідоме (трансперсональне) – сховище прихованих спогадів, успадкованих від предків; уроджена, расова основа всієї структури особистості. На ньому виростають Его, особисте несвідоме й інші індивідуальні набутки. Структурний компонент колективного несвідомого – архетипи. Архетип – універсальна розумова форма (ідея), що містить значний емоційний елемент. Архетип – постійний “осад” переживань, що стабільно повторюються протягом багатьох поколінь.

Основні архетипи: народження, відродження, смерті, влади, чарівництва, цілісності, героя, дитини, Бога, мудрого старця, матері-землі, тварини.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
3. Альдостерон та механізми ренін-ангіотензину
4. Види атак на механізми та протоколи автентифікації
5. Виконавчі пристрої. Регулюючі органи. Виконавчі механізми. Гідравлічні виконавчі механізми.
6. Властивості м’язового волокна. Механізми утворення та передачі збудження, скорочення скелетних м’язів.
7. Внутрішні механізми нейтралізації фінансових ризиків
8. Всмоктування в травному каналі. Механізми всмоктування йонів натрію, води, вуглеводів, білків, жирів.
9. Джерела, шляхи і механізми забруднення харчових продуктів металами і металоїдами.
10. Допоміжні механізми затворів.
11. Електромагнітні виконавчі механізми
12. Електропневматичні виконавчі механізми

Переглядів: 6464