• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Вимоги до приміщень

1. Розміщення біохімічних лабораторій в підвальних та напівпідвальних приміщеннях заборонено.

2. Розрахункова температура і кратність повітрообміну у приміщенні повинна прийматись згідно «Будівельних норм і правил», затверджених у встановленому порядку.

3. приміщення лабораторії повинні освітлюватись безпосередньо прямим природним світлом. Відношення площі вікон до площі підлоги повинно складати 1:4 або 1:5. Електрична частина освітлювальних установок повинна задовольняти вимоги діючих «Правил будови електроустановок».

4. Найменша освітленість лабораторії приймається згідно «Будівельних норм і правил», затверджених у встановленому порядку.

5. Поверхні стін та стелі повинні бути гладкими, дозволяючи легку очистку їх від пилу або «вологе» прибирання приміщення.

6. В лабораторії, де по умовам експлуатації необхідно знезаражування поверхні стін, проводять облицювання глазурованою плиткою на висоту 1,6 м.

7. В приміщеннях без облицювання стін, облицювання слід передбачити в місцях встановлення санітарно-технічних приладів, а також обладнання, яка викликає зволоження стін – на висоту 1,6 м і шириною, що дорівнює ширині приладу (обладнання) _ по 15 см з кожної бокової сторони.

8. Ширина основних проходів до робочих місць повинна бути не менше 1,5 м з урахуванням виступаючих конструкцій стін.

9. Двері в приміщеннях лабораторій повинні відкриватись у сторону виходу з приміщення.

10. Підлога в лабораторних приміщеннях покривається лінолеумом або релином. В боксах – гладкою плиткою.

11. У приміщеннях лабораторії повинні бути водопровідні крани з підведенням холодної та гарячої води для миття рук персоналу і окремо водопровідні крани передбачені для миття лабораторного інвентарю та посуду.

12. Приміщення лабораторії повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією з механічним приводом. Вентиляційні пристрої повинні розташовуватися таким чином, щоб шум від них не заважав роботі персоналу. Швидкість руху повітря в повністю відкритих стулках витяжної шафи повинні бути 0,3 м/с, при роботі з ртуттю – 0,4 м/с, з сірководнем – 0,7 м/с.

13. Стулки (дверцята) витяжної шафи під час роботи слід тримати максимально зачиненими (опущеними з невеликим зазором знизу для тяги). Відкривати їх можна тільки під час обслуговування приладів та установок.

14. Витяжні шафи, передбачені для роботи з використанням полум’я, повинні покриватися негорючим матеріалом, а при роботі з кислотами, лугами та іншими хімічно активними речовинами, стійкими до їх впливу і мати бортики.

15. Штепсельні розетки повинні розташовуватися на торцевій стороні ззовні витяжної шафи, шнури до електроприладів обов’язково ізолюються гумовими трубками.

16. Незалежно від наявності припливно-витяжної вентиляції повинні бути фрамуги чи кватирки, які легко відчиняються у всіх приміщення. Виключенням є спеціальні бокси бактеріологічної лабораторії. В літній час вікна лабораторних приміщень повинні бути закриті сітками від мух.

3. Правила роботи з небезпечними шкідливими речовинами:

За ступенем дії на організм людини, шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпечності згідно ДСТу 12.1.007-76.

1-й - речовини надзвичайно небезпечні;

2-й - речовини високо небезпечні;

3-й - речовини помірно небезпечні;

4-й - речовини мало небезпечні.

Клас небезпечності шкідливих речовин встановлюється в залежності від норм i показників вказаних у додатку.

а) загальні положення:

1. В лабораторії заборонено вживати їжу, палити. Працювати слід у спецодязі (халатах). Після роботи з реактивами слід мити руки, а після роботи з токсичними сполуками – вимити руки, почистити зуби, сполоснути ротову порожнину, змінити одяг.

2. Всі реактиви повинні знаходитись у зразковому порядку у відповідності до вимог зберігання.

3. Отруйні та вибухонебезпечні речовини слід зберігати у сейфі.

4. Під час роботи з реактивами не слід торкатися обличчя, очей та відкритих ділянок шкіри.

5. У випадку роботи з великими об’ємами концентрованих кислот та при їх наливанні використовують захисні окуляри та спецодяг.

6. Роботи, пов’язані з виділенням газів та випарів, проводять лише під витяжною шафою.

7. Заборонено пробувати реактиви на смак. Не вдихати невідомі речовини – вони можуть бути отруйними.

8. Відбирати розчини потрібно лише піпетками, використовуючи спеціальні пристосування з гумовими грушами або дозатори, а не тягнути розчини через піпетку ротом.

9. При приготуванні розчинів речовини відбирають шпателем, кількісно переносять в мірні стакани чи колби. Приготовлені реактиви зберігають у закритому посуді з етикетками, на яких вказують формулу сполуки, концентрацію та дату приготування.

10. Перед проведенням досліджень ретельно вивчають методику та готують робоче місце.

11. Дотримуватися правил техніки безпеки при роботі з реактивами.

12. При потраплянні на шкіру кислот чи лугів, вражені ділянки промити відповідно 1% розчином NаНСО₃ або 1% водним розчином СН₃СООН, а потім змити струменями води.

б) вимоги безпеки при роботі з шкідливими отруйними речовинами:

1. Зберігання і використання отруйних речовин у лабораторії проводиться згідно із затвердженими інструкціями.

2. Доступ до отруйних і небезпечних речовин повинен бути обмеженим.

3. За збереження і використання шкідливих речовин відповідає призначена особа або завідуючий лабораторією.

4. При роботі із шкідливими і отруйними речовинами потрібно використовувати спецодяг та засоби особистого захисту (халати, окуляри, гумові рукавички).

5. Не використовувати посуд із-під отруйних і шкідливих речовин.

6. Роботи з газоподібними отруйними речовинами проводити під тягою.

7. В лабораторії повинні бути протигаз і респіратори.

8. Заборонено користуватися пошкодженими гумовими рукавичками.

9. Отруйні речовини, які потрапили на шкіру, видаляють органічними розчинниками за допомогою змоченого в ньому ватного тампону.

10. З одягу отруйні речовини видаляють пастою із органічного розчинника змішаного з тальком або зубним порошком.

11. Для переливання отруйних речовин користуються сифонами.

12. У випадку потрапляння отруйних речовин на поверхню столу їх затрушують стружками або тальком, збирають і знищують, а поверхню столу промивають і витирають фільтрувальним папером, який потім спалюють під тягою.

13. Відбирати отруйні речовини слід спеціальними піпетками, які потім старанно промивають.

14. Заборонено виливати отруйні речовини в каналізацію.

15. Необхідно пам’ятати правила знезараження отруйних речовин.

в) вимоги безпеки при роботі з кислотами і лугами:

1. Основні (запасні) кількості кислот повинні зберігатись у спеціально передбаченому для цього приміщенні.

2. Переливання кислот з бутилів великої ємності проводиться за допомогою сифону.

3. Переливання конц. кислот (азотної, соляної, аміаку) щоб запобігти отруєння, повинно проводитися з особливою обережністю під тягою .

4. Перенесення склянок з реактивами повинно проводитись у плетених корзинах.

5. Заборонено переносити склянки з кислотами, взявши їх тільки за горлечко.

6. При розбавленні концентрованих кислот водою потрібно лити кислоту у воду при постійному помішуванні.

7. При розбавленні концентрованих кислот, при змішуванні їх одна з дру­гою виділяється велика кількість тепла і тому при цьому слід корис­туватися фарфоровим посудом.

8. При всіх операціях з кислотами і лугами слід обов‘язково викорис­товувати гумові рукавички, захисні окуляри, кислотостійкі халати та прогумовані фартухи.

9. Використовувати сірчану кислоту в якості водопоглинаючого засобу за­бороняється.

10. Розчиняти луги слід у фарфоровому посуді. ,

11. Відпрацьовані кислоти і луги слід збирати окремо у склянки для зливання.

12. Розлиті кислоти й луги необхідно швидко нейтралізувати і після цього прибрати.

г) вимоги безпеки при роботі з органічними розчинниками:

1. Робота з розчинниками обов’язково проводиться у витяжній шафі.

2. Прилад, з якому демонструється дослід, пов’язаний з небезпекою вибуху, повинен відокремлюватись від студентів екраном з оргскла.

3. Посуд, в якому проводиться дослід повинен бути чистим і сухим.

4. Залишати робоче місце без нагляду забороняється.

5. Виливати органічні розчинники у каналізацію забороняється.

6. Нагрівання й відгонку горючих і легко займистих органічних розчин­ників дозволяється проводити тільки на водяній або повітряній бані.

д) вимоги безпеки при роботі з ртуттю та її сполуками:

1. Забруднену поверхню промивають 5% розчином дихлораміну у ССІ₄, потім 5% розчином Nа₂S₂О₇, а через 8-10 годин промивають водою.

2. Добрі результати отримують при обробці забрудненої поверхні 1% розчином КМnО₄, підкисленим НСІ, або активованим вугіллям насиченим йодом.

3. Аналіз повітря на ртуть проводять за допомогою фільтрувального паперу, просоченого Сu₂I₂. При наявності парів ртуті він забарвлюється в рожевий колір.

4. Індикаторний папір на пари ртуті отримують наступним чином: фільтрувальний папір оброблюють 5% розчином СuSO₄×5H₂O, просушують і оброблюють 10% розчином КІ. Бурий папір оброблюють Nа₂SО₃ до знебарвлення і промивають водою. Папір нарізають на смужки шириною 1см і довжиною 5-6 см.

є) вимоги безпеки при роботі з легкозаймистими та горючими рідинами:

1. До групи горючих відносяться речовини i матеріали здатні самозайматися, а також
займатися при дії джерела займання i самостійно горіти після його видалення. Горючі рідини із температурою займання не більше 61 °С в закритому тиглі або 66°С у відкритому тиглі,
відносяться до легкозаймистих.

2. Легкозаймисті (ЛЗР) i горючі (ГР) рідини належить доставляти в лабораторію у спеціально закритому посуді, який поміщено у спеціальний металевий ящик з ручкою.

3. Загальний запас ЛЗР, які одночасно зберігаються в кожному робочому приміщенні, не
повинен перевищувати добової потреби. При виконанні робіт, які вимагають збільшення їх
витрат, i у зв’язку з цим кількість ЛЗР, які зберігаються, керівник робіт повинен отримувати
письмовий дозвіл керівника лабораторії.

4. Забороняється збереження в лабораторних приміщеннях ЛЗР з температурою кипіння
нижче 50°С (диетиловий ефір та ін).

5. В лабораторному примиренні ЛЗР i ГР повинні зберігатися в товстостінному скляному
посуді з щільно притертими пробками, які поміщають у спеціальні металеві ящики, дно i стінки яких повинні бути викладені азбестом. Список ЛЗР i ГР з вказівкою допустимої норми зберігання кожної речовини для даного приміщення вивішується в місцях їх зберігання. Вміст скляного посуду для ЛЗР i ГР не повинен перевищувати 1 л, посуд з більшим вмістом повинен мати герметичний футляр.

6. Склянки, в яких міститься більше 50 мл ЛЗР, повинні зберігатися в металевих ящиках.

7. Забороняється зберігати ЛЗР i ГР в поліетиленовому i тонкостінному скляному посуді.

8. Всі роботи з ЛЗР i ГР повинні проводитись у витяжній шафі при працюючій вентиляції,
вимкнутих газових горілках i електронагрівальних приладах відкритого типу. Забороняється
концентрувати роботу з пожежонебезпечними речовинами в одному місці.

9. Нагрівання i перегонку ЛЗР i ГР слід проводити у витяжній шафі в круглодонних колбах
на рідинних банях, заповнених відповідним теплоносієм. Діаметр бані повинен перевищувати розмір нагрівального приладу (електричних плиток із закритою спіраллю), який використовується, а вільний об’єм бані повинен перевищувати об’єм вміщених ЛЗР i ГР.

10. Забороняється нагрівання або перегонка в скляному посуді більше ніж 0,5 л ЛЗР. Робота з
ЛЗР в кількостях, які не перевищують 0,5 л, може проводитись тільки з дозволу керівника
лабораторії.

11. При випадкових розливах ЛЗР (ефіру, спирту, ацетону та ін) необхідно терміново
вимкнути всі джерела відкритого вогню, електронагрівальні прилади, вимкнути струм в кімнаті вимкненням загального вимикача, а при великих кількостях розлитої речовини вимкнути всі джерела відкритого вогню, електронагрівальні прилади i в сусідніх (прилеглих) кімнатах. Місце розливу рідини слід засипати піском, або фільтроперлітовим порошком, забруднений пісок або порошок зібрати дерев'яною лопатою або совком. Застосування металевих лопат або совків забороняється.

12. Посуд, в якому проводились роботи з ЛЗР i ГР після закінчення досліджень слід негайно
вимити.

13. Забороняється виливати ЛЗР i ГР в каналізацію. Їх слід збирати окремо у спеціальну тару,
яка герметично закривається, її в кінці робочого дня передають для регенерації або
знешкодження.

14. Забороняється зберігання ЛЗР в побутових холодильниках.

ж) вимоги безпеки при роботі в бактеріологічних лабораторіях та з інфікованим матеріалом:

1.Загальні правила безпеки

1.1. Кожен працівник бактеріологічної лабораторії повинен мати закріплене за ним робоче місце.

1.2.Перед початком роботи слід одягти спецодяг, який зберігається в індивідуальних шафах, окремо від верхнього одягу. Тип захисного костюма і частота його зміни визначаються в залежності від характеру роботи.

1.3.В спецодязі забороняється знаходитись за межами лабораторних приміщень (адміністративні, побутові приміщення, тощо).

1.4. При роботі з БПА, реактивами заборонено торкатися обличчя, рота, носу, очей руками.

1.5 .При роботі з БПА виконують таки вимоги:

- працюють з БПА користуючись інструментом (петлею, пінцетом, ножицями тощо);

- забороняється торкатися досліджуваного матеріалу руками;

- перед використанням посуд, піпетки, обладнання, шприци і т.ін. повинні бути перевіренні на цілісність і справність;

- усі технічні маніпуляції проводять таким чином, щоб уникнути виникнення аерозолів;

- пробки матраців, флаконів, пробірок відкривають тільки над полум'ям пальника. БПА вносять в посудини так, щоб не інфікувати горловину посудини. Краї отворів посудин прожарюють над полум'ям пальника і закривають пробками. Забороняється переливання рідких культур і матеріалу, що досліджується;

- при піпетуванні користуються піпетками з грушами, дозаторами або автоматичним обладнанням. Кінець піпетки завжди повинен бути нижче рівня рідини в посудині або рідина з піпетки повинна стікати по внутрішній стінці посудини;

- обов'язкова наявність ватної пробки у тупому кінці піпетки, що дозволяє уникнути можливості контамінації;

- інфекційний матеріал не слід перемішувати шляхом піпетування. А також з силою виприскувати з піпетки;

- центрифугування проводиться спеціально підготовленим персоналом. Якщо в процесі центрифугування розбивається пробірка, що вміщувала БПА, центрифугу відключають від мережі, знезаражують і очищають забруднені місця;

- всі роботи, що можуть супроводжуватися випадковими прямими контактами з кров'ю, сироваткою, інфекційним матеріалом або зараженими тваринами, виконують у гумових рукавичках.

2.Правила прийому матеріалу

2.1.Будь-який матеріал, що надходить на дослідження до лабораторії, розглядається як потенційно небезпечний.

2.2.Доставка проб до лабораторії здійснюється навченим персоналом з дотриманням вимог НД, у спеціальних контейнерах (металевому або пластиковому футлярі, біксі та т.ін.), стійких до автоклавування та дії дезінфектантів, на дно яких укладається серветка з адсорбуючого матеріалу. Забороняється перевезення БПА в господарчих сумках, портфелях і інших предметах особистого використання.

2.3.При транспортуванні на далекі відстані, а також для вірусологічних і серологічних досліджень, контейнери з БПА доставляються в сумках-холодильниках (термоконтейнерах). Рідкі матеріали (зразки сироваток) повинні бути у флаконах, пробірках герметично закритих гумовими пробками або у пробірках типу "Епендорф".

2.4.Фекалії для досліджень, в тому числі при масових обстеженнях, доставляються в скляному або пластиковому посуді з кришками, що загвинчуються або щільно закриваються, упаковані згідно вимог.

2.5.Ємкості з матеріалом повинні бути промарковані відповідно до направлення. Направлення на дослідження упаковують окремо. Забороняється обертати їх навкруги ємкості з об'єктом досліджень, вкладати в контейнер або бікс. Направлення зберігаються в лабораторії протягом терміну, визначеного нормативною документацією.

2.6.Розпакування матеріалу, що надійшов до лабораторії, проводиться з дотриманням запобіжних заходів. Персонал діагностичних лабораторій повинен використовувати маску та гумові рукавички. Ємкості, що містять матеріал, обробляють дезрозчином, ставлять на металеві підноси або в штативи і переносять в кімнату для реєстрації, сортування і підготовки матеріалу. Контейнери, в яких доставлено зразки, після розвантаження, обробляють дезрозчинами.

2.7. Зразки і посуд, в якому надходять зразки для дослідження, поверненню не підлягають.

3.Правила роботи при бактеріологічних дослідженнях:

3.1.Робочі місця в лабораторії повинні постійно бути обладнані необхідним для роботи: спиртівка або газовий пальник, бактеріологічна петля, предметні та покривні скельця, банка з ватою, пінцет, корнцанг, ножиці, скальпель, склянки з дезрозчинами: циліндр 1-2 дм"1 або інший посуд, що забезпечує повне занурення піпеток; склянки (0,5-ідм') для відпрацьованих предметних скелець; невелика склянка з притертою кришкою для покривних скелець; фіксатори для мазків, сірники або запальничка, олівці, маркери для скла, дозатори, гумові груші зі шлангами або інші пристрої для піпетування, 70 ° спирт для обробки рук, пробірки з фізіологічним розчином. Стіл для мікроскопії бажано обладнати окремо.

3.2.Для фарбування мазків обладнують спеціальне місце, на якому необхідно мати набір фарб, спирт, пісочні годинники або таймер, промивалку з дистильованою водою, кювет або іншу ємкість з місточком, пінцет та фільтрувальний папір.

3.3.При роботі з БПА необхідно виконувати наступні правила:

Перед початком роботи предмети на столі необхідно розмістити так, щоб середина стола була вільною. Дезінфікуючі розчини для обробки рук, ємкість для піпеток, банка для відходів повинні знаходитися справа від працівника на відстані, що дозволяє, не встаючи з робочого місця, обробляти руки, занурювати в дезінфікуючий розчин піпетки й інший відпрацьований матеріал.

3.4 Газовий пальник або спиртівка повинні знаходитись у центрі стола, на відстані 30 см від його краю з боку працюючого. Об'єкти з посівами, незасіяні поживні середовища розташовують з лівого боку на одному рівні з пальником.

3.5 Культуру з поверхні агару збирають петлею, металевим, скляним або пластиковим шпателем.

3.6 Бактеріологічна петля повинна бути замкнута в неперервне кільце й мати плече довжиною не менше 6 см.

Бактеріологічна петля знезаражується наступним чином: повільно вводять у полум'я (починаючи з петлеутримувача), підсушують залишок матеріалу на ній, потім вводять її в полум'я, прожарюючи до почервоніння по всій довжині. При цьому необхідно слідкувати, щоб не трапилось розбризкування заразного матеріалу. Якщо петлю із залишками заразного матеріалу швидко ввести в полум'я, то він зовні обвуглиться, може відскочити від петлі і впасти на стіл. В середині такого шматочка мікроорганізми повністю зберігаються. В таких випадках необхідно знайти цей шматочок і обробити дезінфікуючим розчином.

3.7 Засіяні чашки виймають з термостату в положенні паралельно поверхні стола або підлоги. Перевертати їх не можна із-за ризику витікання конденсату.

4.Правила роботи при серологічних дослідженнях:

4.1.Зразки крові, що надходять на дослідження до лабораторії, розглядаються як потенційно-небезпечний матеріал.

4.2.При серологічній діагностиці інфекційних захворювань як антигени використовуються суспензії живих або вбитих мікроорганізмів, екстракти або ізольовані хімічні фракції з них, тому потрібно суворо дотримуватись протиепідемічного режиму роботи.

4.3.Режим роботи при серологічних дослідженнях повинен забезпечити захист персоналу від патогенних агентів, що знаходяться в крові. Персонал лабораторії повинен дотримуватись усіх запобіжних заходів, що використовуються в мікробіологічних лабораторіях.

4.4.Лабораторії, що створюються для проведення імуносерологічних досліджень з метою діагностики інфекційних захворювань, повинні мати дозвіл режимної комісії на проведення цих досліджень, оформлений відповідно до ДСП 9.9.5-064-2000.

4.5.Усі процедури при роботі з біологічними рідинами проводяться в гумових рукавичках за допомогою гумових груш, автоматичних піпеток, дозаторів.

4.6.Сироватки крові доставляються в лабораторію не пізніше 2-3 годин після забору, упаковані й оформлені як вказано в розділі 13.2. цих правил.

4.7.Кімнати, де проводять серологічні дослідження повинні мати:

- лабораторні столи для посуду, що використовується в роботі, апаратури (спектрофотометр, промивач, та ін), та серологічних досліджень;

- холодильники побутові для зразків сироваток, зберігання тест-систем (окремі) та низькотемпературні холодильники (-20-40°С) термостати.

5. Правила роботи з матеріалами, що містять пріони:

Пріони - "невідомі" агенти" або "повільні віруси" - пов'язані з деякими трансмісивними енцефалопатіями, такими як хвороба Крейтцфельда-Якоба, синдром Герстманна-Штрауслера-Шейнкера і т.п. людей; лишаї овець та кіз; бичача спонгіформна енцефалопатія рогатої худоби; інші трансмісивні енцефалопатії оленів, лосів і норок.

Хоч випадків внутрішньолабораторних заражень хворобою Крейтцфельда-Якоба до цього часу не спостерігалося, вона передається людині, тому необхідно додержуватися суворих запобіжних заходів при роботі з інфікованими або потенційно інфікованими матеріалами і тваринами.

Оскільки зазначені патогенні агенти не знищуються стандартними лабораторними засобами дезінфекції і стерилізації, робота з подібними матеріалами проводиться в умовах максимального захисту із дотриманням таких запобіжних заходів:

5.1. Обов'язковий ретельний захист очей та рук (окуляри, гумові рукавички.)

5.2. Проведення всіх маніпуляцій в боксах біологічної безпеки.

5.3. Уникнення утворення аерозолів, подряпин і уколів шкіри працюючого.

5.4. Фіксовані проби, навіть після тривалого витримування у формаліні, розцінюються як інфекційно небезпечні.

5.5. Томограф для готування зрізів тканин не застосовується через складність його дезінфекції. Варто користуватися подрібнювачами і гомогенізаторами.

5.6. Усі гомогенізатори, подрібнювачі, ємкості для промивання, воскові епілятори, інструменти, захисний одяг й ін. підлягають знезараженню.

5.7. Найбільш ефективним методом знезараження пріонів є автоклавування у 2-молярному (8%) натрію гідроксиді при температурі 121 °С протягом 30 хвилин.

5.8. Інструменти, що не підлягають обробці автоклавуванням, поміщаються в розчин гіпохлориту, 10 г/л, не менше ніж на 18 годин. Поверхні, що підлягають знезараженню, обробляють гіпохлоритом, 10 г/л, не менше 30 хвилин.

6.Правила роботи при паразитологічних дослідженнях:

6.1.При паразитологічних дослідженнях дотримуються всіх запобіжних заходів, що використовуються в бактеріологічних лабораторіях.

6.2.Дослідження на наявність гельмінтів, кишкових найпростіших і паразитів крові проводять у приміщеннях, обладнаних витяжною шафою.

6.3.При роботі з фекаліями, сечею та іншими матеріалами, що підозрілі або містять дорослих гельмінтів, стробіли, онкосфери, яйця та личинки гельмінтів, цисти та ооцисти кишкових найпростіших, дотримуються таких правил:

– підготовка матеріалу виконується у витяжній шафі;

– банки для дослідження методами збагачення встановлюють в кювети;

– препарати, підготовані для мікроскопії, поміщають на спеціальні лотки (емальовані або виготовлені з іншого матеріалу, що легко знезаражується);

– для запобігання зараження рук під предметні скельця з мазками підкладають скло більшого розміру. Після закінчення дослідження дерев'яні палички, папір і т.ін. спалюють, залишки матеріалу заливають дезінфікуючими розчинами згідно НД, після чого виливають у каналізацію;

– предметні, покривні скельця, пастерівські піпетки, банки та інший скляний посуд знезаражують кип'ятінням або дезінфікують відповідно до вимог НД; – лабораторні столи та стіл витяжної шафи знезаражують дезрозчинами або прожарюванням спиртом.

6.4.При дослідженні фекалій, дуоденального вмісту, м'язів та ін. матеріалу на личинки гельмінтів дотримуються таких запобіжних заходів:

- рідину з апарата Бермана забирають над кюветою або іншим посудом, при цьому роботу виконують в гумових рукавичках;

- пробірки з осадом тримають в склянках з насиченим розчином хлористого натрію;

- після закінчення досліджень весь посуд та апаратуру миють і знезаражують.

6.5.При дослідженні крові на гемопаразити або проведенні серологічних досліджень дотримуються таких правил:

- усі маніпуляції або їх етапи, в тому числі миття, споліскування лабораторного посуду, при яких можуть забруднитися руки кров'ю або сироваткою, виконують в гумових рукавичках;

- під час роботи усі пошкодження на руках повинні бути закриті;

- у випадку забруднення рук кров'ю. їх негайно миють теплою водою з милом, висушують і обробляють тампоном, змоченим антисептиком:

- слід уникати надто частого застосування дезінфектантів, котрі можуть викликати подразнення шкіри та дерматити, що в свою чергу, сприяє проникненню збудника в організм;

- при виготовленні мазків і товстих крапель крові користуються гумовою грушею або іншим пристроєм для піпетування. Відсмоктування ротом не допускається;

- використані піпетки, пробірки, капіляри, предметні та покривні скельця негайно дезінфікують.

6.6.Експериментальні роботи із стробілярною стадією одно- і багатокамерного ехінококів дозволяються лише протягом 2 тижнів з моменту орального зараження тварин протоскодексами паразитів.

Роботи із зрілими яйцями стробілярної стадії зазначених ехінококів проводять в боксах біологічної безпеки II класу.

7.Дезінфекційні заходи:

7.1.В установах, що працюють з БПА, повинна бути достатня кількість дезінфікуючих засобів. Дезрозчини готує лаборант або дезінфектор дотримуючись правил безпеки роботи з конкретним дезінфектантом. За якістю приготування слідкує лікар.

7.2.Для приготування дезінфектантів краще використовувати ємкості із матеріалу, що не б'ється або одноразові (пластикові).

7.3.Посуд з дезрозчинами повинен бути позначений: назва деззасобу, його концентрація, дата виготовлення.

7.4.Об'єкти, що знезаражуються, повинні знаходитись в тісному контакті з дезінфектантом (тобто не бути оточеними повітрям і не містити пухирці повітря) протягом 18-24 годин. Після чого дезінфектант обережно зливають, а вміст переносять в контейнери для автоклавування або знищення.

7.5.Ємкості для дезрозчинів перед повторним використанням автоклавують і миють.

7.6.Дезінфекцію різних об'єктів при роботі з біологічним матеріалом проводять відповідно до діючих інструкцій, а також цих правил в залежності від виду БПА і характеру матеріалу, що підлягає знезараженню.

7.7.В процесі роботи і після її закінчення застосовують наступні способи дезінфекції:

- ватні пробки, супровідну документацію дезінфікують сухогюепрлним або іншим методом;

- знезараження посуду та інших предметів одноразового застосування, виготовлених з полімерних матеріалів, проводять відповідно до виду збудника шляхом автоклавування, після чого їх утилізують згідно з інструкцією від 22.10.93 № 223;

- використані предметні скельця, піпетки, шпателі занурюють в ємкості з дезінфікуючим розчином, потім миють і кип'ятять;

- посуд з фекаліями, сечею, та ін. матеріалами від інфекційних хворих і заражених тварин, відпрацьовані чашки Петрі, пробірки з посівами, матраци з зараженими культурами клітин збирають в ємкості з кришками і автоклавують. Залишати вказаний посуд на наступну добу дозволяється, як виключення, в закритих ємкостях з дезрозчином;

- пробірки (флакони) із згустками крові знезаражують тільки із застосуванням дезінфікуючого розчину. При зануренні в дезінфікуючий розчин, ємкість беруть анатомічним пінцетом таким чином, щоб бранша увійшла у середину, і занурюють її у нахиленому стані до повного заповнення розчином. При правильному зануренні пухирів повітря не утворюється і ємкість опускається на дно. Після занурення усіх ємкостей пінцет знезаражують. Забороняється видаляти незнезаражені згустки з пробірок (флаконів) шляхом витрушування.

- посуд після знезараження миють в гумових рукавичках;

- трупи заражених тварин занурюють в ємкість з дезрозчином і після закінчення робочого дня спалюють в спеціальних печах (крематоріях) або автоклавують протягом години при температурі 132±2 0С, після чого можливе відправлення трупів на утильзавод;

- руки дезінфікують одним з рекомендованих для цієї мети засобів;

- гумові рукавички знімають робочою поверхнею у середину, після чого негайно миють руки. Руки також миють після зняття захисного одягу, перед виходом з лабораторії, перед вживанням їжі, палінням і протягом дня через інтервали, визначені характером роботи.

Рукавички одноразового використання підлягають автоклавуванню і видаленню з лабораторії. Рукавички, що використовуються багаторазово, миють перед зняттям і після зняття і дезінфікують.

7.8.Поточне вологе прибирання приміщень проводиться щоденно після закінчення робочого дня: у "чистій зоні" з застосуванням миючих засобів, в "заразній" із застосуванням дезінфектантів.

Інвентар для прибирання повинен бути промаркованим окремо для "чистої" і "заразної" зон. Після закінчення роботи його дезінфікують, миють і висушують. Зберігають його окремо в спеціально визначеному приміщенні.

У робочих кімнатах (боксах) проводиться щотижня генеральне прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів шляхом протирання меблів, обладнання, стін, столів. Після вологого прибирання включають ультрафіолетові опромінювачі (УФ). Скляні поверхні опромінювачів протирають ганчіркою, змоченою спиртом, не ріже ніж 1 раз на тиждень.

7.9.У приміщеннях (боксах), де проводять серологічні дослідження, забороняється застосовувати для дезінфекції препарати, до складу яких входять хлор і аміак.

7.10.В лабораторіях діагностики СН1Д поверхні столів і всі предмети, що торкались досліджуваного матеріалу, знезаражують тільки 70° спиртом.

7.11 Забороняється обробляти спиртом оптичну частину спектрофотометрів, гребінки промивачів для планшет. Після проведення досліджень гребінка промивача для імунологічних планшет промивається теплою дистильованою водою (30-37 0С) для уникнення забиття капілярів кристалами солей.

7.12. Робочі поверхні в приміщеннях ПЛР-генодіагностичної лабораторії до і після роботи з клінічним матеріалом обробляють дезрозчином, потім 70% етиловим спиртом і УФ.

7.13. У кімнаті виготовлення реакційної суміші ПЛР-генодіагностичної лабораторії робочі поверхні обробляють 70% етиловим спиртом і УФ.

7.14.Відповідальність за знезараження матеріалу покладається на керівника структурного підрозділу або призначеного для цього фахівця.

8. Правила роботи в установах, де проводиться підготовка з мікробіології, вірусології, лабораторної імунології, паразитології:

8.1. Приміщення кафедр мікробіології (відділень) вищих та середніх навчальних закладів та установ післядипломної освіти училищ, повинні розміщуватись в окремому будинку або ізольованому крилі будинку.

Блок приміщень кафедри повинен бути ізольованим від науково-дослідницьких лабораторій кафедри.

8.2.Приміщеннях кафедри необхідно чітко розподілити на зони:

"Чиста зона"

гардеробна для студентів, слухачів, курсантів, лікарів (далі студентів) та співробітників кафедри - зняття верхнього одягу і одягання спеціального одягу (халати, шапочки (косинки), тапочки), кімната для прийому їжі для студентів і співробітників, кабінети для викладачів (зав. кафедрою, професорська, доцентська, тощо), конференц-зал; кімната для учбово-методичної роботи (для позааудиторної роботи студентів), таблична, складські приміщення, туалет, душова; виготовлення поживних середовищ; стерилізаційна; мийна; препараторська; лаборантська; пральна з кімнатою для сушки спецодягу.

"Заразна зона"

учбові кімнати для практичних занять із студентами; кімната для підготовки учбового матеріалу; автоклавна для знешкодження матеріалу; люмінесцентна; термостатна.

8.3.Перед початком роботи викладачі і студенти повинні переодягтися в спеціальний одяг (халат, шапочка/косинка), змінне взуття, що легко обробляється дезінфікуючим розчином).

8.4.Після закінчення занять спецодяг складається в індивідуальні поліетиленові пакети (халати і шапочки окремо від змінного взуття). З цих індивідуальних поліетиленових пакетів формується великий груповий мішок на групу, котрий зберігається до наступних занять.

8.5.Учбові кімнати повинні бути обладнані учбовими столами, поверхня яких легко обробляється, і стільцями з гігієнічним покриттям. Усі робочі місця повинні бути промарковані.

8.6.Учбові столи повинні бути обладнані згідно п. 13.3.1. цих правил. Увесь посуд маркується написами, що не стираються.

8.7.На посуді з матеріалом, що досліджується, повинні бути написи: найменування матеріалу або культури (за бінарною номенклатурою), дата посіву, номер робочого місця.

8.8.Перенесення матеріалу з однієї ємкості в іншу (незалежно біологічний матеріал або хімічна речовина) здійснюється за допомогою груші, дозатора, тощо. Піпетування ротом суворо забороняється.

8.9.Перенесення посівів з матеріалом, чистих культур в межах заразної зони здійснюється в кюветах з бортиками або металевих біксах, окремо від об'єктів, що не підлягають знезараженню.

8.10.Після закінчення учбового заняття або роботи із заразним матеріалом усі заражені об'єкті з учбового класу видаляються, робочі місця знезаражуються.

8.11.Формування ємкостей для знезараження проводиться безпосередньо в учбових кімнатах. Знезараження матеріалу здійснюється за допомогою автоклавування, з обов'язковим контролем відповідно до МВ №15/6-5 від 28.02.91.

8.12.Всі учбові кімнати й інші приміщення, де проводиться робота з заразним матеріалом, повинні бути обладнані бактерицидними лампами.

8.13.На першому занятті усі студенти повинні пройти інструктаж з питань біологічної безпеки і безпеки праці в лабораторіях, а на другому - здати залік з цих питань, з особистим підписом кожного. Тільки після цього студенти можуть бути допущені до роботи із біологічним матеріалом.

8.14.Усі інші заходи, що стосуються охорони праці, виконання вимог протиепідемічного режиму, порядку ліквідації аварій в лабораторії, тощо здійснюються відповідно до діючих державних санітарних правил.

Читайте також:

1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
3. II. Вимоги до складання паспорта бюджетної програми
4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
5. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
6. III. Вимоги до учасників, складу груп і керівників туристських подорожей
7. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
8. IV. ВИМОГИ ПРОФЕСIЇ ДО IНДИВIДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГIЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ФАХIВЦЯ
9. V. Вимоги безпеки в аварійних ситуаціях
10. V. Вимоги безпеки в екстремальних ситуаціях
11. Акустичний контроль приміщень через засоби телефонного зв'язку
12. Аналітичні реакції та вимоги, яким вони повинні відповідати.

Переглядів: 3829