• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення.

Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення полягає у психічному ставленні суб'єкта до вчиненого антигромадського діяння.

Основною ознакою, ядром суб'єктивної сторони складу є вина. Вста­новлення вини — головне завдання аналізу суб'єктивної сторони адмі­ністративного правопорушення.

У ст. 9 КУпАП прямо зафіксовано, що адміністративний просту­пок — діяння винне. Таким чином, відсутність у діянні вини означає від­сутність у ньому суб'єктивної сторони і складу правопорушення взагалі.

Під виною правопорушника розуміють його негативне психічне став­лення до інтересів суспільства і конкретних громадян.

Такий стан свідомості осуджується державою і суспільством.

Вина — поняття родове, вона охоплює дві можливі форми стану пси­хіки, що осуджується: умисел і необережність. Тільки умисне або необе­режне відношення до свого протиправного поводження може осуджува­тися, тільки в цих двох формах може існувати вина.

Адміністративно-деліктне право______________________________ 249

Умисел. Згідно зі ст. 10 КУпАП, проступок визнається умисним, як­що особа, яка його вчинила:

а) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала
його шкідливі наслідки; бажала настання цих наслідків.

б) усвідомлювала протиправний характер свого діяння; передбачала
його шкідливі наслідки; свідомо допускала настання цих наслідків.

Таким чином, закон називає два елементи умислу:

по-перше, прямий (сіоіиз сіігесіиз), коли особа усвідомлює протиправ-ність свого діяння, передбачає і бажає настання шкідливих наслідків;

по-друге, непрямий (сіоіиз ішгігесШз), коли особа усвідомлює проти-правність свого діяння, передбачає шкідливі наслідки і при цьому прямо не бажає, але свідомо допускає їх настання.

У цьому зв'язку необхідно підкреслити, що багато складів адмініст­ративних проступків є формальними і в них не описується така ознака, як настання шкідливих наслідків чи заподіяння правопорушником збитку.

Це положення обумовлене різними обставинами:

в одних випадках збиток очевидний (незаконна порубка, ушкоджен­ня і знищення лісових культур — ст. 65; знищення зелених насаджень — ст. 153);

у других його складно визначити (обчислити) і законодавець не вва­жає за потрібне обтяжувати правозастосувачів установленням ще однієї ознаки складу (марнотратне використання електричної і теплової енер­гії — ст. 98);

у третіх існування шкідливих наслідків конкретного діяння взагалі проблематично, хоч шкода від маси аналогічних правопорушень очевид­на (проживання за недійсним паспортом — ст. 197).

У формальних складах обсяг об'єктивної сторони вичерпується пере­ліком ознак діяння й обставин його здійснення. Виходить, і від винного можна вимагати усвідомлення, розуміння лише тих обставин, що названі у складі, але не передбачення шкідливих наслідків і, тим більше, бажання їх настання.

При виконанні формальних складів умисел полягає в усвідомленні протиправності дій і бажанні їх вчинити (у навмисності протиправного поводження).

Лише у деяких статтях КУпАП (41^і, 46^і, 116, 121, 164³, 198, 211) умисел прямо зазначається як ознака складу проступку. У багатьох же інших статтях умисел як необхідна ознака складу мається на увазі, хоч у тексті цього слова немає.

При вчиненні таких правопорушень, як підпал лісу (ст. 77), дрібне розкрадання (ст. 51), ухилення від проходження огляду на стан сп'яніння (ст. 131) питання про форму вини вирішується шляхом тлумачення цих статей (теорія і практика тлумачить їх однозначно: у названих випадках вина може бути тільки умисною).

З урахуванням зазначеного, можна стверджувати, що кількість адмі-

250______________________________________________ Глава 7

ністративних проступків, що вчиняються тільки навмисно, досить вели­ка. Крім того, значна кількість проступків може вчинятися навмисно або необережно (порушення санітарно-гігієнічних правил), а деякі — найчас­тіше навмисно (безквитковий проїзд).

Необережність. У ст. 11 КУпАП дано визначення необережності.

У ній говориться, що проступок визнається необережним, якщо осо­ба, яка його вчинила:

а) передбачала настання шкідливих наслідків свого діяння, але лег­
коважно розраховувала на їх відвернення;

б) не передбачала настання таких наслідків, хоч повинна була і могла
їх передбачити.

Необережність може виступати як необачність, самовпевненість, лег­кодумство, недбалість, неощадливість, необдуманість і т. ін.

Опис психічної діяльності за необережної форми вини, сформульова­ний у КУпАП, запозичено з кримінального законодавства (ст. 25 КК).

У кримінальному праві розрізняють два види необережної вини: зло­чинну самовпевненість і злочинну недбалість.

За аналогією можна розрізняти два види необережної вини і в адмі­ністративному праві — легковажну самовпевненість і недбалість.

Самовпевненість характеризується законодавцем як передбачення можливості настання шкідливих наслідків свого діяння і легковажний розрахунок на їх запобігання.

Недбалість полягає в тому, що винний не передбачав шкідливих на­слідків, але був зобов'язаний і міг їх передбачити.

З тексту ст. 11 КУпАП видно, що поняття необережності пов'язуєть­ся законодавцем із психічним ставленням до шкідливих наслідків.

Будучи придатним для матеріальних складів проступків, таке визна­чення необережності не цілком підходить для формальних складів.

Наприклад, громадянин, якому виповнилося 25 років, через недба­лість не звернувся до РВВС з проханням про вклеювання в паспорт но­вої фотографії. Внаслідок цього він живе за недійсним паспортом, тобто вчинив проступок, передбачений ст. 197 КУпАП. Які суспільне шкідливі наслідки він міг і повинен був передбачити? Очевидно, ніяких.

Якщо при виконанні формальних складів умисел характеризується як навмисність дій, то необережність можна розуміти як відсутність на­лежної обачності, недбалість.

Необережна форма вини як конструктивна ознака складу використо­вується в Особливій частині КУпАП рідко. Так, ст. 198 КУпАП передба­чає відповідальність за втрату паспорта через недбалість, а ст. 211 — від­повідальність за втрату через недбалість обліково-військових документів.

Конструктивною ознакою складу в ряді випадків є і підлягає вста­новленню мета правопорушення. Як така вона є у текстах статей 42², 103^і, 132, 157, 160², 164³, 181², 185⁷ та ін.

Ціль — це уявний образ результату, до якого прагне винний, його

Адміністративно-деліктне право______________________________ 251

уявлення про ті бажані наслідки, що мають настати в результаті здійс­нення проступку.

Як конструктивна ознака складу ціль називається тільки в тих ситуа­ціях, коли діяння вчиняється умисно.

Наприклад, використання засобів зв'язку з метою порушення громад­ського порядку (148³); використання з корисливою метою транспортних засобів (132); використання комерційної таємниці з метою заподіяння шкоди діловій репутації (164³) та ін.

У ряді статей КУпАП ознаку мети прямо не названо, але вона все одно є у складах таких проступків, як дрібне розкрадання (ст. 51), прос­титуція (ст. 181^і), організація азартних ігор (ст. 181) та ін.

У цьому зв'язку слід зазначити, що там, де є умисел, обов'язково ви­никає питання про мету, хоч вона може бути і не включена до конструк­тивних ознак складу.

На закінчення необхідно відзначити, що психічний стан правопоруш­ника значно більший, об'ємніший за своїм змістом порівняно з тими ком­понентами, що включені до суб'єктивної сторони складу, і становлять зміст умислу, необережності, мети.

У психіці винної особи в період підготовки і вчинення адміністратив­ного проступку істотне місце посідають настрій і емоції, спонукання, різ­ного роду переживання.

Ці явища не включаються до конструктивних ознак складів, але у ря­ді випадків мають юридичне значення. Так, здійснення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу важких осо­бистих чи сімейних обставин визнається обставинами, що пом'якшують відповідальність (п. З ст. 34 КУпАП).

Переглядів: 1606