З 1 січня 2012 р. набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності» від 04.11.2011 р. № 4014-VI. З дня появи проекту цього Закону, він став об'єктом уваги підприємців, економістів-практиків, юристів. Основною причиною такого зацікавлення стали перспективи подальшого існування спрощеної системи оподаткування. Адже прийнятий у 2010 р. Податковий кодекс залишив не розв’язаним питання про спрощену систему оподаткування. Протягом 2011 року порядок переходу на спрощену систему оподаткування, обмеження щодо використання спрощеної системи юридичними особами, терміни сплати та подання до податкових органів розрахунку про сплату єдиного податку, порядок ведення книги обліку доходів і витрат, як і раніше визначались відповідно Указу Президента України №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Це було викликано тим, що згідно підрозділу 8, розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України дія Указу Президента України №727/98 щодо оподаткування суб'єктів малого бізнесу - юридичних осіб була пролонгована до внесення змін в розділ XIV Податкового кодексу «Спеціальні податкові режими». Неврегульованість питань негативно позначилась на суб’єктах малого бізнесу. Згідно статистичних даних Державної реєстраційної служби у другому кварталі 2011 р. кількість фізичних осіб-підприємців, які зареєстрували свою діяльність, скоротилася більш ніж у 2,5 раза, порівняно з аналогічним періодом 2010 р. За даними служби, за три місяці 2011 р. кількість підприємців скоротилася більш ніж на 10 тис., зокрема, у період з квітня по липень 2011 р. було зареєстровано близько 31 тис. підприємців, тоді як припинили свою діяльність майже 42 тисячі [Коваль Л.П. Зміни у спрощеній системі оподаткування та їх вплив на фінансову безпеку малого підприємництва / Л.П. Коваль // Науковий вісник НЛТУ України. – 2012. – Вип. 22.1. – С. 244-250. – С. 244]. Це стало причиною прийняття вищезазначеного Закону № 4014-VI та включення до Податкового кодексу глави 1 розділу ХІV «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», яка і визначає на сьогодні порядок справляння єдиного податку.Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України, та реєструється платником єдиного податкуСуб'єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: 1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 150 000 гривень; 2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: ¾ не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; ¾ обсяг доходу не перевищує 1 000 000 гривень. Виняток складають фізичні особи - підприємці, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої або п’ятої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для таких груп.3) третя група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: ¾ не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; ¾ обсяг доходу не перевищує 3 000 000 гривень; 4) четверта група - юридичні особи - суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: ¾ середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; ¾ обсяг доходу не перевищує 5 000 000 гривень. 5) п’ята група - фізичні особи - підприємці, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: ¾ не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 20 осіб; ¾ обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень;6) шоста група - юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, які протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: ¾ середньооблікова кількість працівників не перевищує 50 осіб; ¾ обсяг доходу не перевищує 20 000 000 гривень.Не можуть бути платниками єдиного податку:¾ суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють:1) діяльність з організації, проведення азартних ігор;2) обмін іноземної валюти; 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин);4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у фері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами; 7) діяльність з управління підприємствами; 8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур'єрської діяльності) та зв'язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;¾ фізичні особи - підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження, діяльність у сфері аудиту; ¾ фізичні особи - підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;¾ страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів; ¾ суб'єкти господарювання, у статутному капіталі яких сукупність часток, що належать юридичним особам, які не є платниками єдиного податку, дорівнює або перевищує 25 відсотків; ¾ представництва, філії, відділення та інші відокремлені ідрозділи юридичної особи, яка не є платником єдиного податку; ¾ фізичні та юридичні особи - нерезиденти; ¾ суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Ставки єдиного податку встановлюються:¾ у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;¾ у відсотках до доходу (відсоткові ставки). Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними та міськими радами для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: 1) для першої групи платників єдиного податку - у межах від 1 до 10 відсотків розміру мінімальної заробітної плати; 2) для другої групи платників єдиного податку - у межах від 2 до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.Відсоткова ставка єдиного податку встановлюється у розмірі:Для третьої і четвертої груп платників єдиного податку: 1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом; 2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку. Для п’ятої і шостої груп платників єдиного податку: 1) 7 відсотків доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з Податковим кодексом; 2) 10 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності. У разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп господарської діяльності на територіях більш як однієї сільської, селищної або міської ради застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений цією статтею для відповідної групи таких платників єдиного податку. 4. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової нерухомості.
Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової нерухомості. Не можуть бути об’єктами оподаткування:
а) об’єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
б) об’єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення, визначені законом;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) об’єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім’ям та прийомним сім’ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об’єкта на сім’ю;
д) гуртожитки.
Базою оподаткування є житлова площа об’єкта житлової нерухомості.
Базою оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.
База оподаткування об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об’єктів оподаткування на основі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
У разі наявності у платника кількох об’єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об’єктів.
База оподаткування об’єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи, зменшується:
а) для квартири - на 120 кв. метрів;
б) для житлового будинку - на 250 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об’єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа - платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об’єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.
Ставки податку встановлюються сільською, селищною або міською радою в таких розмірах за 1 кв. метр об’єкта житлової нерухомості:
¾ для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів, ставки податку не можуть перевищувати 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;
¾ для квартир, житлова площа яких перевищує 240 кв. метрів, та житлових будинків, житлова площа яких перевищує 500 кв. метрів, ставки податку становлять 2,7 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.
Базовий податковий (звітний) період для податку дорівнює календарному року.
Обчислення суми податку з об’єктів житлової нерухомості, які знаходяться у власності фізичних осіб, проводиться органом державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості.
Податкове повідомлення рішення про суму податку, що підлягає сплаті, та платіжні реквізити надсилаються органами податкової служби платникам за місцезнаходженням об’єкта житлової нерухомості до 1 липня звітного року.
Платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Податок сплачується за місцем розташування об’єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями до Бюджетного кодексу України.
Податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується:
а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;
б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.
