Особливості обліку статутного капіталу на підприємствах, створених за участю іноземних інвесторів

Особливості обліку технічної допомоги

Основним нормативним документом є Постанова Кабінету Міністрів України вiд 15.02.2002 р. № 153 “Про створення єдиної системи залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги”.

Офіційні звернення до країн і міжнародних організацій - донорів щодо залучення та використання міжнародної технічної допомоги надсилаються Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

При цьому застосовують наступні терміни:

виконавець - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту (програми);

відповідальна особа - фізична особа, яка призначена реципієнтом (бенефіціаром) для організації робіт, пов'язаних з реалізацією проекту (програми), та яка безпосередньо готує звіти для подання Міністерству економічного розвитку і торгівлі;

донор - іноземна держава, уряд та уповноважені урядом іноземної держави органи, іноземний муніципальний орган або міжнародна організація, що надають міжнародну технічну допомогу відповідно до міжнародних договорів України;

міжнародна технічна допомога - ресурси та послуги, що відповідно до міжнародних договорів України надаються донорами на безоплатній та безповоротній основі з метою підтримки України;

проект - документ, яким визначаються спільні дії учасників проекту (донорів, виконавців, бенефіціарів, реципієнтів), а також ресурси, необхідні для досягнення цілей надання міжнародної технічної допомоги протягом установлених строків;

реципієнт - резидент (фізична або юридична особа), який безпосередньо одержує міжнародну технічну допомогу згідно з проектом (програмою);

стратегічна програма - документ, яким на підставі результатів аналізу проблем соціально-економічного розвитку України визначаються пріоритетні напрями техніко-економічного співробітництва між донором та Україною. Цей документ розробляється в порядку та на термін, узгоджений між донором і Міністерством економічного розвитку і торгівлі.

Міжнародна технічна допомога може залучатись у вигляді:

- будь-якого майна, необхідного для забезпечення виконання завдань проектів (програм), яке ввозиться або набувається в Україні; робіт і послуг;

- прав інтелектуальної власності;

- фінансових ресурсів (грантів) у національній чи іноземній валюті;

- інших ресурсів, не заборонених законодавством, у тому числі стипендій.

Операції, пов’язані з рухом капіталу, особливо цікавлять іноземних інвесторів, тому слід приділити особливу увагу і відображенню цих операцій в обліку. До іноземних інвесторів відносяться суб'єкти інвестиційної діяльності на території України, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства;

- фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені в дієздатності;

- закордонні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності, що визнаються такими відповідно до законодавства України.

Підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене згідно з законодавством України, іноземна інвестиція у статутному капіталі якого складає 10 %, визнається підприємством з іноземними інвестиціями.

Облік статутного капіталу починається з дати державної реєстрації підприємства. Особливістю організації обліку операцій в іноземній валюті товариства з обмеженою відповідальністю є те, що до моменту державної реєстрації підприємства у нього виникає заборгованість засновників по внесках до статутного капіталу, яка перераховується у грошову одиницю України. Для цього підприємству необхідно:

- сформувати розмір статутного капіталу підприємства за участю іноземних інвесторів за курсом, зафіксованим в установчому договорі. В бухгалтерському обліку розмір статутного капіталу підлягає оцінці в грошовій одиниці України за курсом НБУ на дату здійснення господарської операції і не підлягає переоцінці в подальшому в зв'язку зі зміною курсу іноземних валют;

- зафіксувати дату виникнення заборгованості іноземних інвесторів, яка одночасно є датою підписання установчого договору. Перерахунок зобов'язань з внесків до статутного капіталу проводиться на дату здійснення операції в іноземній валюті, а також на дату складання бухгалтерської звітності.

Якщо засновником підприємства є нерезидент України, то підприємство здійснює розрахунки з ним в іноземній валюті країни цього нерезидента. У зв'язку з цим в іноземній валюті здійснюються всі внески до статутного капіталу (шляхом внесення до статутного капіталу основних засобів, нематеріальних активів, запасів, а також шляхом перерахування валютних коштів на рахунок підприємства). В іноземній валюті здійснюється також виплата засновнику-нерезиденту дивідендів.

На практиці на рахунку 46 “Неоплачений капітал” зручно самостійно ввести наступні субрахунки: 461 – “Неоплачений капітал засновників національній валюті України” і 462 – “Неоплачений капітал засновників в іноземній валюті”. Введення таких субрахунків дозволить без перешкод поділити валютний і гривневий облік з можливістю розрахунку курсових валютних різниць на квартальні залишки субрахунку 462.

Валютну різницю по залишках дебіторської заборгованості в іноземній валюті засновників-нерезидентів по внесках до статутного капіталу підприємства необхідно розрахувати в загальному порядку. І ця валютна різниця може бути включена до об'єкту оподаткування на загальних засадах. Те саме стосується перерахунку залишків по виплаті дивідендів в іноземній валюті засновникам-нерезидентам.

Для нарахування дивідендів по субрахунку 671 “Розрахунки за нарахованими дивідендами” також зручно вести непередбачені Планом рахунків субрахунки другого рівня: 6711 – “Розрахунки з засновниками-резидентами України в національній валюті України” і 6712 – “Розрахунки з засновниками-нерезидентами України в іноземній валюті”. Введення таких субрахунків до субрахунку 671 дозволить розподілити валютний і гривневий облік з можливістю нарахування курсових різниць.

У випадку ввезення непідакцизних товарів (майна) як внеску до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями, ці товари звільнюються від сплати податку на додану вартість під час перетину митного кордону України.

Майно, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного капіталу підприємства з іноземними інвестиціями (крім товарів для реалізації або власного споживання), звільняється від сплати мита.

При митному оформленні майна, що ввозиться, підприємство / з іноземними інвестиціями видає митному органу простий вексель на суму мита. Вексель погашається і ввізне мито не справляється, якщо в період, на який надається відстрочення платежу, ввезене майно зараховано на баланс підприємства з іноземними інвестиціями і податковою інспекцією за місцем знаходження такого підприємства зроблено відмітку про це на примірнику векселя.

З моменту виникнення у підприємства з іноземними інвестиціями права власності на майно, яке є внеском до статутного капіталу, це підприємство має право розпоряджатися ним на свій розсуд, тобто здійснювати щодо даного майна всі дії, не заборонені законодавством, наприклад, продати, подарувати, здати в оренду тощо. Оподаткування таких операцій здійснюється в загальноприйнятому порядку.

Однак у разі відчуження майна, отриманого як внесок до статутного капіталу від іноземного інвестори, в тому числі у зв’язку з припиненням діяльності цього підприємства (крім вивезення іноземної інвестиції за кордон), діє особливе правило: якщо відчуження відбулось протягом трьох років з моменту зарахування іноземної інвестиції на баланс підприємства з іноземними інвестиціями, таке підприємство сплачує ввізне мито. Розмір авізного мита обчислюється виходячи з митної вартості ввезеного майна, перерахованої у валюту України за офіційним курсом НБУ, що діяв на дату відчуження майна. Мито сплачується не пізніше ніж за день до відчуження майна.

Якщо підприємство добровільно не сплатило ввізне мито, а податкова інспекція встановила факт відчуження майна раніше трирічного строку при несплаченому ввізному миті, вона повідомляє про це відповідний митний орган.

Митний орган, отримавши таке повідомлення, у свою чергу, в безспірному порядку стягує ввізне мито. При цьому на суму несплаченого ввізного мита нараховується пеня за весь час заборгованості, починаючи від дня відчуження майна і включаючи день сплати. Пеня обчислюється в розмірах, передбачених законодавством.

Таким чином, заборони на продаж майна, внесеного іноземним, інвестором до статутного капіталу підприємств з іноземними інвестиціями, не існує. Однак у разі продажу цього майна раніше трьох років з моменту зарахування іноземної інвестиції на баланс потрібно сплатити ввізне мито. Якщо продаж майна відбувся після закінчення цього строку, ввізне мито не сплачується.

Відповідно до законодавства України іноземні суб’єкти господарської діяльності, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність на території України, мають право на її території відкривати свої представництва.

Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – це установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні.

Зміст функцій представництва визначається у дорученні, що видається його керівнику.

Представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності повинні бути зареєстровані в Міністерстві економіки, після чого заявнику видається свідоцтво про реєстрацію встановленого зразка з відповідним номером.

На території України до представництв застосовується національний режим валютного регулювання, встановлений законами України для підприємств, створених без участі іноземних інвестицій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік наданої та отриманої технічної та гуманітарної допомоги	\|	Облік розрахунків по відрядженню за кордон

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.