Непорозуміння між людьми, яке є наслідком того, що одне повідомлення має для них різний смисл — суб'єктивний зміст, якого набуває слово у конкретному контексті, в конкретній ситуації спілкування. Слово в різних ситуаціях може мати неоднаковий смисл, який завжди є індивідуально-особистісним: він зароджується у свідомості того, хто говорить, але не обов'язково є зрозумілим тому, хто слухає.
- незбігання смислів висловлювань, прохань, наказів та ін.;
- ігнорування поглядів, цінностей, системи особистісних смислів співрозмовника;
- відмінності у знаннях, інформаційному фонді співрозмовників та ін.
Логічний
Неадекватне розуміння інформації, породжене особливостями мислення партнерів по спілкуванню. Більше того, думку зумовлюють різні потреби людини. Тому за кожною думкою фігурує мотив, який і є первинною інстанцією у породженні мовлення
- неоднаковий вид мислення (наприклад, у одного абстрактно-логічне, в іншого — наочно-образне);
- використання операцій мислення (порівняння, аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування) з різним ступенем глибини (поки один заглиблюється в аналіз проблеми, інший, зібравши поверхову інформацію, вже має готову відповідь);
- превалювання форм мислення в інтелекті кожного з партнерів та ін.
Фонетич-ний
Перешкода, створена особливостями мови того, хто говорить
- учасники комунікативного процесу розмовляють різними мовами і діалектами;
- співрозмовники мають суттєві дефекти мови та дикції;
- партнери по спілкуванню перекручують граматичну структуру висловлювань;
- невиразна мова, велика кількість слів-паразитів, мова-скоромовка або дуже голосна мова та ін.
Семантич-ний
Незбігання у системах значень партнерів по комунікації — тезаурусах, тобто лінгвістичного словника мови, з повною смисловою інформацією
- партнери користуються однаковими знаками (і словами) для позначення різних речей;
- обмежений лексикон в одного зі співрозмовників;
- соціальні, культурні, психологічні, національні, релігійні, професійні, групові та інші відмінності;
- невідповідність між мовними засобами, що використовує комунікатор, і мовними ресурсами реципієнта;
- - індивідуальні особливості реципієнта, передусім здатність оперувати мовою як засобом мислення та ін
Стилістичний
Невідповідність стилю мови комунікатора і ситуації спілкування або стилю мови й актуального психологічного стану реципієнта
- панібратська манера спілкування;
- використання стилю спілкування, який може бути недоречним, занадто важким, не відповідати комунікативній ситуації і намірам партнера;
- використання стилю, який має примусові акценти (якщо комунікатор використовує мовні звороти «вам потрібно», «ви зобов’язані», «ти повинен» та подібні, у реципієнта виникає явний чи прихований спротив);
- неправильна організація повідомлення (повідомлення, сприймається краще, якщо воно побудоване від уваги до інтересу; від інтересу до основних положень; від основних
положень до заперечень і
запитань; відповіді
висновки, резюмування);
- форма і зміст комунікації не відповідають одне одному (наприклад, запрошена на розмову людина змушена вислуховувати монолог. Це провокує не тільки незадоволення, а й нерозуміння інформації, оскільки негативні емоції заважають зосередитися і сприймати почуте);
- інформація передається науково-канцелярським стилем, який більш зрозумілий при читанні і утруднений при слуховому сприйнятті та ін.
Комунікативні бар’єри залежать від індивідуальних особливостей учасників комунікації, їх уміння декодувати думки в слова, слухати і концентрувати увагу та ін. У зв’язку з цим виникають такі бар’єри, як межа уяви, словниковий запас відправника інформації, словниковий запас одержувача, його здатність розуміти значення слів, обсяг запам’ятовування.
Бар’єри спілкування можуть бути пов’язані також з невмінням враховувати особливості сприйняття інформації співрозмовника (аудіальний, візуальний, кінестетичний тип).
Вивчення перешкод на шляху спілкування та способів їх уникнення сприяє досягненню мети спілкування, поліпшенню психологічного клімату і взаємодії в колективі.