Поняття, особливості, структурні елементи правопорядку
Правопорядок–це певна організація суспільного життя, що заснована на праві та законності та відображає якісний стан суспільних відносин на певному етапі розвитку суспільства.
Правопорядок характеризується певними особливостями:
1) це певний стан впорядкованості та організованості суспільного життя;
2) це певний порядок, який передбачений нормою права;
3) це певна організація суспільного життя, що є результатом реалізації правових норм;
4) це порядок, який забезпечується примусовою силою держави.
Правопорядок здійснюється на певних принципах, серед яких виділяють:
1) системність, тобто це певна система відносин, яка заснована на єдності права;
2) визначеність, тобто правопорядок, заснований на певних правових приписах, реалізація яких забезпечує визначеність суспільних відносин;
3) стійкість правопорядку забезпечується примусовою силою держави;
4) єдність правопорядку на всій території держави;
5) організованість правопорядку, що забезпечується організуючою діяльністю державних органів.
Правопорядок є складним системним утворенням, що складається з ряду елементів, серед яких виділяють:
· правова структура суспільства, що закріплена нормами права (держава, органи та організації, недержавні утворення тощо);
· правові відносини та зв’язки, що існують в статичному та просторовому вимірах, та в динамічному та часовому вимірах;
· атрибутивні елементи– це певна впорядкованість елементної структури правопорядку.
Правопорядок в науковій літературі класифікують за різними критеріями:
І. В залежності від об’єму та значимості розрізняють:
ü загальний;
ü галузевий;
ü що виникає в зв’язку з реалізацією правових інститутів;
ü спеціальний.
II. По характеру відносин:
o конституційний;
o судовий;
o фінансовий;
o адміністративний тощо.
III. По складності:
─ складний;
─ спрощений;
─ елементарний.
IV. За ступенем оформленості:
Ø оформлений;
Ø неоформлений (звичай, прецедент тощо).
Тема 7. Законність та її зв’язок з реалізацією правових приписів.