Алгоритм надання провізором належної інформації про безрецептурний ЛП під час здійснення фармацевтичної опіки при симптоматичному лікуванні уражень шкіри

При відпуску препаратів провізор надає рекомендації щодо режиму дозування лікарського засобу, умов прийому препарату, терміну лікування, правил зберігання лікарських засобів, здійснює застереження при застосуванніі (особливості прийому, побічні ефекти).

ТАБЛИЦЯ 79

№ з/п	Назва фармакотерапевтичної групи	Інформація для пацієнта щодо особливостей застосування препаратів групи
1.	Нестероїдні протизапальні та протиревматичні засоби (Державний формуляр, п. 8.7.1 розділу «Ревматологія. Лікарські засоби»)	Всі нестероїдні протизапальні і протиревматичні засоби з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок. Всі препарати цієї групи необхідно приймати після їди. Для зняття болю тривалість прийому нестероїдних протизапальних препаратів без консультації лікаря не повинна перевищувати 3 дні. Препарати, що містять напроксен, диклофенак, німесулід, не призначають дітям до 12 років. Мазі та гелі, що містять нестероїдні протизапальні засоби, необхідно наносити тільки на інтактні ділянки тіла, ретельно уникаючи потрапляння на ушкоджені ділянки або ранові поверхні. При нанесенні мазей і гелів, що містять нестероїдні протизапальні засоби, необхідно ретельно уникати їх потрапляння на слизові оболонки. При застосуванні мазей і гелів, що містять нестероїдні протизапальні засоби, можлива поява контактного дерматиту – свербіж, гіперемія, набряк, висипи. У таких випадках застосування препарату слід негайно припинити. При тривалому застосуванні або при застосуванні на великих ділянках тіла мазей і гелів цієї групи можуть виникати побічні ефекти, характерні для перорального прийому відповідних препаратів.
2.	Антитромботичні засоби (для топічного застосування), (Державний формуляр, п. 13.8 розділу «Гематологія. Лікарські засоби»)	NB! Гепаринвмісні препарати для місцевого застосування не можна наносити при наявності кровотечі, на відкриті рани, інфіковані ділянки, за наявності геморрагій і схильності до кровотеч. При виборі м’якої лікарської форми лікарського засобу необхідно враховувати особливості мазевої основи: препарати на жировій основі можуть залишати сліди на білизні, одязі, але мають тривалішу дію і підходять для сухої шкіри; гелі швидко проникають в шкіру, за рахунок вмісту спирту та інших речовин, що швидко випаровуються, виявляють охолоджуючу дію, тому їх доцільно застосовувати відразу після травмування.
3.	Ангіопротектори (для топічного застосування), (Державний формуляр, п. 6.1.12 розділу «Неврологія. Лікарські засоби»)	Мазі та гелі, що містять венотонізуючі препарати, необхідно наносити тільки на інтактні ділянки тіла, ретельно уникаючи потрапляння на ушкоджені ділянки або ранові поверхні, а також в очі та на інші слизові оболонки. При застосуванні мазей і гелів можливі шкірно-алергічні реакції у вигляді свербіжу, почервоніння, кропив’янки, які минають самостійно після відміни лікарського засобу. Мазі та гелі наносять на ушкоджені ділянки шкіри тонким шаром, обережно, легкими рухами, не масажуючи.
4.	Анальгетики і антипіретики, (Державний формуляр, п. 2.14.3.1. розділу «Кардіологія. Лікарські засоби», п. 8.7.1.2., 8.8.2. розділу «Ревматологія. Лікарські засоби», п. 10.3.5. розділу «Анестезіологія і реаніматологія. Лікарські засоби»)	Всі анальгетики й антипіретики, особливо препарати ацетилсаліцилової кислоти, з обережністю призначають пацієнтам з бронхіальною астмою, ерозивно-виразковими захворюваннями шлунково-кишкового тракту, схильністю до кровотеч, із захворюваннями печінки, порушенням функції нирок. Всі анальгетики й антипіретики необхідно приймати після їди. Для всіх анальгетиків й антипіретиків, особливо для препаратів ацетилсаліцилової кислоти, характерна ульцерогенна дія, вони можуть знижувати діуретичний ефект петльових діуретиків, сприяти кумуляції дигоксину, аміноглікозидів і розвитку інтоксикації цими препаратами. У дітей застосовування ацетилсаліцилової кислоти і метамізолу натрію можливо тільки за наявності чітких показань і тільки у тих випадках, коли інші препарати неефективні. Препарати, що містять ацетилсаліцилову кислоту, не можна приймати разом з антикоагулянтами, антиагрегантами, у період вагітності та годування грудьми. Основний недолік препаратів, що містять парацетамол, – невеликий спектр терапевтичної дії (токсична доза перевищує максимальну терапевтичну всього в 2–3 рази), тому необхідно дотримуватися призначеного дозування. Препарати, що містять парацетамол, з обережністю призначають при порушені функції печінки. Не можна поєднувати прийом анальгетиків й антипіретиків з алкоголем (різко підвищується ульцерогенна – особливо у ацетилсаліцилової кислоти і гепатотоксична дія – особливо у парацетамолу). Для купірування болю тривалість прийому анальгетиків без консультації лікаря не повинна перевищувати 3 дні.
5.	Антисептичні й дезинфікуючі засоби (Державний формуляр, п. 9.1.2 розділу «Дерматовенеологія. Лікарські засоби»)	Не можна обробляти опіки концентрованими розчинами етанолу. Лікарські засоби, що містять повідон-йод, не застосовують у дітей віком до 1 року і в осіб із захворюваннями щитоподібної залози. В окремих випадках при застосуванні препаратів, що містять мірамістин, диоксидин, можливе короткочасне відчуття печіння, яке зникає самостійно через 15–20 хв і не потребує відміни лікарського засобу. Розчини перекису водню не застосовують для промивання і введення в глибокі рани – можлива емболія пухирцями повітря. При застосуванні мазі етонію можуть відмічати шкірно-алергічні реакції у вигляді почервоніння і свербежу.
6.	Антибактеріальні засоби для топічного застосування (Державний формуляр, п.9.1.2 розділу «Дерматовенеологія. Лікарські засоби»)	Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани. Унаслідок тривалого лікування або лікування великих ділянок шкіри препаратами, що містять сульфадіазин, може виникнути аргірія —накопичення срібла в тканинах. Шкіра може набувати злегка сіруватого забарвлення.
7.	Ранозагоювальні засоби для топічного застосування	Для лікування опіків переважно застосовують препарати, що містять декспантенол. Лікарські засоби у вигляді мазей не можна наносити на мокнучі рани. Лікарські засоби у вигляді гелю можна застосовувати в першу фазу раневого процесу, крем – в другу фазу, а мазь – в третю фазу. При застосуванні препаратів актовегін і солкосерил можливі явища локальних больових відчуттів, які не потребують відміни лікарського засобу. При застосуванні метилурацилової мазі можливі шкірно-алергічні реакції у вигляді висипів і свербіжу.

Після проведення роз’яснювальної фармацевтичної опіки здійснити контроль доступності наданої інформації про лікарський засіб: з’ясувати, наскільки пацієнт засвоїв інформацію; попросити пацієнта повторити найбільш важливу інформацію; з’ясувати, чи залишились у пацієнта запитання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Протиепідемічні заходи	\|	Тести для самоконтролю

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.