Вальдорфські школи

Завдання цілісного розвитку особистості стало основою діяльності школиРудольфа Штеннера, що започаткувала широкий педагогічна рух, теоретична основа якого отримала назву вальдорфська педагогіка.

Перша вальдорфська школа була відкрита у Німеччині у 1919 році у м.Штутгарт для дітей робітників і службовців сигаретної фабрик Вальдорф-Асторія. Педагогічну концепцію цієї школи розробив німецький філософ, дослідник творчості Гете і Шіллера Рудольф Штейнер. основу її покладено релігійно-філософське учення - антропософія, що було предметом творчих пошуків Штейиера протягом багатьох років Це вчення названо його послідовниками ''найпрогресивнішим духовним науковим напрямом XX століття". Сутність антропософії викладена її автором у багатьох наукових працях і у більш ніж 180 науково-практичних доповідях.

Характеризуючи сутність антропософії, Штейнер писав про неї як про духовну науку, що виводить пізнання за рамки односторонності матеріалістичного світосприйняття, як про справжній синтез науки, мистецтва і духоведення, що несе оновлюючі імпульси практично у всі сфери життя: природничі науки, гносеологію, медицину і психологію, мистецтво і соціологію, економіку і сільське господарство.

Згідно з уявленнями антропософії розвиток людини відбувається за семирічними ритмами. Знання їх сутності дозволяє правильно будувати виховний процес. Протягом кожного з періодів відбувається дозрівання одного з членів складної людської природи.

Так, з моменту зачаття і до моменту народження формується фізичне тіло людини. Від народження і до зміни зубів (7 років) дитина освоює фізичне тіло, що надане їй у спадок від батьків. Здійснюється цей процес завдяки активній діяльності життєвих "ефірно-створюючих сил". Зміна молочних зубів на корінні знаменує народження другого тіла - життєвого, ефірного, що і є власне "творцем" тіла фізичного. Протягом наступного семиріччя формується третє - душевне, астральне тіло. Це період засвоєння силами "Я" діяльності душі з її почуттями, пристрастями, емоціями.

Отже, у 14 років, за Штейнером, у період статевого дозрівання душевне, або астральне тіло набуває самостійності. З 14 до 21 року формується тіло "Я ", організація ''Я ", завдяки чому людина набуває здатності самосвідомості, тобто усвідомлює свій власний індивідуальний дух, що базується на самому собі. Вся вальдорфська педагогіка базується на знанні законів розвитку у кожному з 7-річних періодів.

Протягом першого періоду дитина являє собою, на думку Штейне-ра, майже суцільний орган відчуття. Наприклад, те, що доросла людина приймає лише зоровим аналізатором, дитина переживає всім тілом. Її вольові імпульси проявляються безпосередньо як рефлекторні явища, без будь-якої участі суджень. Завдяки цьому дух, душа і тіло дитини ще не є розмежованими і складають єдине ціле. Кожне душевне збудження дитини проникає у кровообіг, дихання, травлення. Тому будь-яке враження з оточуючого середовища здатне вплинути на всі сутнісні сили дитини.

Оскільки головним у першому семиріччі є тілесний розвиток, то кожне передчасне напруження інтелектуальних сил (пояснення, критична оцінка, всі спровоковані спроби запам'ятовування) відволікають сили, що повинні слугувати фізичному здоров'ю, формуванню фізичного організму і розвитку вольових якостей. Таким чином, у цьому віці виховує не повчання, а особистий приклад дорослих, що оточують дитину і слугують їй прикладом для наслідування.

Штейнер підкреслює, що такі емоційні і психологічні стани, як радість, задоволення - це ті сили, які сприяють правильному розвитку фізичних органів у перші роки життя, отже, вони є безумовно корисними для дитини. Ці стани прекрасно створюються піснями, танцями, музикальними ритмами. Величезну роль у розвитку здорового фізичного тіла дитини відіграє щиросердна любов вихователя.

У другому 7-річчі життєві сили дитини спрямовані не тільки на розвиток фізичного тіла, але і на навчання. Разом з тим, до періоду статевої зрілості ці сили продовжують активно працювати над тілесним організмом, тому занадто високі інтелектуальні вимоги виснажують організм, роблять його блідим і кволим. Кожен лікар знає шкідливі для здоров'я наслідки зайвої інтелектуалізації навчання: неврози, страхи, перевтомлення тощо. Тому у вальдорфській школі правилом є: жодної однорічної інтелектуалізації у цей період. Головне - художній дух, навіть при вивченні природничо-математичного циклу, образна мова, казки і міфи як матеріал для спілкування, живопис, декламація, музика, театралізація, фізичні рухи в гімнастиці та евритмії.

У період статевого дозрівання дуже чутливим стає не тільки тіло, але й душа, яка потребує відповідного матеріалу для свого розвитку. У підлітка пробуджується всеохоплююча здатність любові та інтересу до людей, до оточуючих речей, до наук; починається бурхливе життя почуттів, так само як у 7 років пробуджуються сили пам'яті і мислення. І точно так же, як для першого семиріччя шкідливою є рання інтелектуалізація, і другому періоді приносять шкоду рання сексуалізація і дефіцит "душевно-духовної їжі". Наслідком неправильного виховання у цьому віці є схильність до насилля, еротизація і душевна туга.

Якщо у першому періоді життя дорослі (батьки, вихователі) повинні показувати дитині цілі і ціннісні орієнтації, які надають сенс життю, то у другому періоді їх поведінка повинна запалювати, збуджувати. Зростання ефірного тіла означає формування нахилів, звичок, характеру, темпераменту, пам'яті, совісті. Тому у цьому віці важливим є звернення до прикладів видатних історичних осіб, авторитетних вихователів з метою збудження моральних почуттів, пробудження почуття прекрасного, музичного, релігійного почуття, почуття архітектурних форм, пластичних образів, гармонії фарб. Через догляд за відчуттям краси і мистецтва збуджується радість життя, любов до всього оточуючого, сила до праці. Взаємозв'язок етичного і естетичного сприяє утвердженню моральних почуттів, тому добро повинно зображуватись прекрасним, а зло -потворним.

Мислення повинно розвиватись на цьому етапі як наслідок душевних переживань, без спеціального втручання, щоб потім, у період зрілості, людина була здатна формувати самостійну точку зору на явища життя. Штейнер вважає, що занадто рано сформована здатність до суджень приносить шкоду юній душі, оскільки у неї ще нема основи для суджень (життєвого досвіду). Щоб дозріти для мислення необхідно сформувати повагу до того, про що думали попередні покоління людства. Для виховання такого ставлення необхідний великий педагогічний такт.

"Душевна і духовна їжа", культура особливо важливі у третьому семиріччі, оскільки допомагають людині здобути її "Я -сутність" - те, що підіймає її над тваринним та рослинним царством у духовний світ, що робить її особистістю, людським "Я ".

Головними принципами діяльності вальдорфської школи є:

1. Принцип виховання у дусі свободи, який полягає у необхідності вести дитину до вільного і плідного самопізнання, самовизначення, до повноцінного розвитку всіх сил особистості. Керуючись цим принципом, вальдорфська педагогіка критикує традиційну школу за переобтяження абстрактним інтелектуалізмом, що веде до дегуманізації почуттів, безсердечності. Принцип свободи полягає і у відсутності єдиних методик навчання, точних стабільних навчальних планів. Учитель самостійний, вільний у своїх діях. Є лише рекомендації, пов'язані з необхідністю урахування вікових особливостей дітей, що пов'язані з антропософсь-ким розумінням їх природи.

2. Принцип цілісності формування особистості: тілесної, душевної і духовної її сторін. Головне у вальдорфській школі - розвинути здатність вільно і оригінальне мислити, відчувати, творити. Тому поряд з навчанням, яке здійснюється у живій активній формі, велика увага приділяється розвитку культури почуттів, художньо-музичних навичок, ремісничої майстерності, фізичному розвитку.

3. Принцип циклічності навчально-виховної діяльності, який полягає в урахуванні особливостей вікових циклів розвитку, добових біоритмів, у застосуванні методу епох, ритмічних вправ тощо.

4. Принцип авторитету вчителя, вихователя, батьків, духовного ідеалу, що розглядається як одна із найважливіших рушійних сил розвитку дитини, перш за все у підлітковому віці, коли очима такого авторитету, морального взірця дитина дивиться на світ.

Вальдорфські школи являють собою альтернативні навчальні заклади, створені громадськими організаціями. Частину витрат на їх існування бере на себе, як правило, держава. Так, у Німеччині 80% коштів на утримання таких шкіл сплачує держава, решту - батьки.

Строк навчання у вальдорфській школі 13 (14 років). Останній рік передбачає підготовку до навчання у вузі, тому навчальний процес і екзамени відбуваються у державній школі.

Досить часто вальдорфські школи розташовані на лоні природи. Кожен клас має своє окреме приміщення. Школа утримує майстерні, сад, город, зали для занять різними видами мистецтва.

Організація навчального процесу у вальдорфських школах має ряд специфічних особливостей. По-перше, у них відсутня абсолютизація предметних уроків як основної форми навчального процесу. 45-хвилин-і;і уроки поєднуються тут із заняттями за методом епох.

Сутність методу епох полягає у тому, що викладання предмета проводиться кожного навчального дня протягом 3-4 тижнів з 7 годин 45 хвилин до 10 годин ранку. За цей навчальний час, що складає близько .'О годин, засвоюється більша частина навчального матеріалу відповідного навчального року, або навіть весь матеріал з предмета за рік.

Застосування методу епох передбачає ретельний відбір навчального матеріалу, виділення основної, першочергової, ключової ідеї, завдяки якій з окремих частин формується цілісне уявлення про певну галузь знань.

Отже, на заняттях за методом епох учнів ознайомлюють з навчальним матеріалом спочатку концентровано, як із сукупністю систематизованих ідей, а потім, під час 45-хвилинних практичних занять, матеріал засвоюється розгорнуто, деталізовано.

Таким шляхом викладаються провідні академічні дисципліни: рід-га мова і література, математика, історія, фізика, хімія, біологія, географія, історія мистецтва, праця. На вивчення таких предметів як рідна мова, математика у старших класах виділяють по дві епохи (8 тижнів). 45-хпилинні уроки особливо важливі для засвоєння тих дисциплін, у яких

суттєву роль відіграють практичні вправи: математика, рідна мова, іноземні мови, предмети художньо-естетичного циклу. У розкладі такі заняття займають час з 10 годин ранку до 11.30. Після 12 години дня у вальдорфських школах починаються уроки, які не пов'язані з великим інтелектуальним напруженням. Це ще одна з особливостей організації навчального процесу у подібних школах. Такий розподіл навчального часу пояснюється врахуванням щоденних біологічних ритмів дитячого організму: піки інтелектуальної активності припадають на першу половину дня - від 5 до 12 годин. Опівдні ж наступає спад інтелектуальної активності.

Отже, після інтелектуально насичених занять першої половини дня йдуть два інші компоненти, що разом складають потрійний ритм життя вальдорфської школи. Другий компонент - заняття естетично-художнього циклу - музика, живопис, скульптура, архітектура, театр, евритмія (особливий вид мистецтва: синтез думки і слова, кольору і музики, рухів тіла і душі). Нарешті, третій компонент - заняття ручною працею: столярною і слюсарною справою, шиттям, плетінням тощо. Випускники вальдорфських шкіл як правило грають на кількох музичних інструментах, володіють кількома іноземними мовами, займаються театром, співом, живописом, танцями; завдяки щоденній "рукотвор-чості" уміють шити, пекти хліб, обробляти землю; можуть побудувати будинок, працювати з глиною, деревом, металом.

Такий потрійний ритм навчального часу побудований на ідеї гармонійного розвитку трьох сфер внутрішньої діяльності людини - мислення, почуття і волі.

Заслуговує на увагу і так званий ритмічний початок кожного робочого дня. На нього відводиться до 20 хвилин заняття за методом епох. У молодших класах змістом ритмічного початку є повторення хором вірша, пісеньки, що супроводжується грою на сопілці з дзвіночками, приплескуванням і притоптуванням. У середніх і старших класах змістом ритмічної частини є декламація вірша хором. Вона може повторюватися декілька разів як з метою поліпшення вимови, дотримання чіткості артикуляції звуків, мелодики вірша, так і з метою пробудження і стимулювання уяви, фантазії. У цей час активізуються всі органи почуттів. Важливими, на думку вальдорфських педагогів, є і спільні вольові зусилля, що докладаються учнями. Їх наслідком є активна трудова готовність, зумовлена активізацією інтелектуальної та емоційно-вольової сфер. В цілому вважається, що все, що пов'язано з ритмом, позитивно впливає на здоров'я людини.

Після ритмічного початку на занятті, що проводиться за методом епох, учителем перевіряються домашні завдання, пояснюється і закріп-

люється новий матеріал. Навчання являє собою процес результативної дії. Вчитель викладає матеріал не рецептивним, а продуктивним методом, тобто не дає готових визначень та рецептів, сам здійснює разом з дітьми всі дії, необхідні для відповідних умовиводів. Малює разом з ними малюнок до прочитаної казки, складає план місцевості під час \ року-походу. І у всіх випадках у процесі спільної дії у кожного народжується свій зразок.

Один з головних методів вальдорфської школи - образний виклад матеріалу на будь-якому занятті. Дітей вчать образно мислити, співпереживати, співчувати, тобто включають у процес пізнання всю людину, її уявлення, фантазію, почуття. Вальдорфська педагогіка розвиває творчі сили кожного, тому природною тут є парна робота вчителя з учнем, побудована з урахуванням її природи і потреб. Діти не знають тут насилля і принизливих порівнянь, їх розвиток будується на власному успіху і на взаємодії "я" і "ми".

Традиційним для вальдорфських шкіл є гетеаністичний метод пізнання, який означає буквально - пізнавати світ, пізнаючи себе; пізнавати себе, пізнаючи світ. Зрозуміти себе, щоб зрозуміти іншу людину, побачити багатогранність і неповторність її душі, щоб побачити і зрозумілі різноманіття і красу оточуючого світу. Дуже цінується тут здатність дивуватись і бачити чудо. Тому у перших - п'ятих класах так багато казок, міфів, легенд, у яких перемагає добро, краса. Загальним правилом є те, що заключні 15 хвилин заняття відводяться розповіді на морально-етичні теми. У молодших та середніх класах їх сюжети, як уже було відзначено, пов'язані з казками, міфологією, історією. Біблією. В цілому у школах знайомлять з різними релігіями, використовуючиїх моральний потенціал [2, 7-14].

Найбільшу складність для відкриття вальдорфської школи створює підготовка вчителів, оскільки вони повинні бути майстрами і чарівниками у повному розумінні цього слова: один учитель веде всі предмети від першого до восьмого класу. Він повинен бути тонким психологом, розуміти і "відчувати" кожного свого учня, створювати теплі приязні міжособові стосунки у класі.

Неписаною вимогою для всіх учителів вальдорфських шкіл є інтенсивне самовдосконалення, постійне підвищення професійної кваліфікації. У кожній такій школі існують курси підготовки вчителів, на яких поглиблено вивчають педагогіку, психологію, філософію [II].

Традиційно велика увага приділяється різним формам співпраці з батьками. Це і батьківські вечори, і проведення батьками уроків ручної праці, і заняття разом з дітьми евритмією тощо.

Управління школами здійснюється на основі самоврядування, що реалізується у діяльності колегії, яка щотижня проводить засідання. До таких колегій входять учителі, батьки, старшокласники.

У 1990 році у ФРН нараховувалося 180 вальдорфських шкіл, у яких навчалося понад 50 тисяч дітей, а всього у світі на той час було 512 таких альтернативних навчальних закладів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Школа Роже Кузіне	\|	Школа Селестена Френе

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.