• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Виникнення і становлення школи і системи освіти в Київській Русі

У 882 році відбулося об’єднання племен східних слов’ян (14) в єдину ранньофеодальну державу - Київську Русь. Розквіт і посилення держави Київська Русь припадає на 9 - 10 століття. 3 її посиленням виникає необхідність у освічених працівниках, які здатні вести облік земель, записи історичних подій (літопис), складати закони, підтримувати дипломатичні зв'язки з іншими державами.

Розвиток феодальних відносин у Київській Русі призвів до необхідності введення нової офіційної державної релігії християнства у формі візантійського православ’я (988). Цей важливий акт дозволив розширити і закріпити зв’язки Русі з Візантією і країнами Західної Європи.

Для цього періоду характерно виникнення нової азбуки-кирилиці, створеної болгарами Кирилом і Мефодієм, хоча писемність на території Київської Русі була відома ще в 6-8 століттях. Болгарський монах Храбр (9 ст.) стверджував, що ще в дохристиянський час слов’яни писали "чертами і резами". У житті Святого Кирила розповідається, що Кирил бачив у Криму у одного руського книги, які були написані "руськими письменами".

3 розвитком суспільства новий політичний статус вимагав створення шкіл, в яких готували дітей знаті і духівництва. У літописі (988) про це пишеться так: “разом з побудовою церков князь Володимир став збирати дітей нарочитої чаді на книжне вчення”. Це вказує на те, що в (988) році князь Володимир створює першу двірцеву школу, куди і віддає дітей бояр і своїх синів.

Сутність поняття “книжкове вчення” у тому, що це не просто навчання грамоти, а школа, де викладались науки, давалась на той час серйозна освіта. Двірцева школа Володимира була державним навчальним закладом підвище­ного типу і утримувалась за рахунок князівської казни. Діти були ізольовані від домашнього впливу батьків, які хоч і приймали нову віру, але в поглядах залишились язичниками. Князь Володимир зібрав 300 дітей для “книжного вчення”. Якщо виходити із цієі кількості дітей, то за 48 років управління він випустив тисячу освічених людей. Одночасно виникає школа у Новгороді, де навчається 500 дітей.

В ХІ ст. школи “княжого вчення” відкриваються по всіх вели­ких містах Київської Русі.

Найвищого розквіту культура і освіта отримує при Ярославі Мудрому, який усвідомлював велике значення навчання, виховання, освіти у житті суспільства. Він запрошує до Києва перекладачів і переписувачів грецьких книг. При Софіївському соборі в 1037 році створюється велика бібліотека і майстерня з перепису книг, які стали фундаментальною навчальною базою школи.

Історики називають школу Ярослава Мудрого першим універ­ситетом, школою підвищеного типу. У ній вивчали 17 дисциплін. Про навчання грамот в школі при Софіївському соборі свідчать дані графіті, виявлені на його стінах.

Літописи, латинські хроніки називають претендентів на корони європейських монархів, які через різні політичні ситуації змушені були залишати свої країни і виховуватись при дворі Ярослава. Серед них - сини англійського короля Едуард і Едвін, угорські королевичі Андрій і Левінте, датський королевич Герман, польський - Вистрим та ін. Отже, двірцева школа XI ст. мала міжнародне значення, а Київ був відомим освітнім центром.

У 1086 році внучка Ярослава Мудрого, сестра київського князя Володимира Мономаха княжна Анна Всеволодівна відкриває перше в Європі жіноче училище при Андріївському монастирі. У цій школі навчали грамоті, співам, шиттю та рукоділлю. 300 дівчаток займалось у ній. 26 років пропрацювала в школі сама Анна Всеволодівна. Жіноча школа для середньовічної Європи була надзвичайним явищем.

З 1068 році почали на Русі поширюватись монастирські школи. Але при монастирях вони були внутрішніми і обмежувались навчанням лише тих, хто поповнював ряди ченців. Після завершен­ня навчання грамоти новоприйнятих ченців вони здебільшого припиняли свою роботу. Навчання носило індивідуальний характері здійснювалось диференційовано: молодих ченців із заможних санів готували до високих церковних посад, а рядове поповнення - до церковної служби і праці в монастирському господарстві.

У кінці ХІ - на початку ХІІ ст. в пам’ятках давньоруської письм­енності виникає поняття “навчання грамоти”, під яким розуміли навчання дітей читанню, письму, лічбі й хорошому співу. За обсягом знань “навчання грамоти” було рівнозначним елементарній початковій освіті.

Термін школа не властивий для української мови. Він увійшов у вжиток лише в XIV ст. Від слова вчити виник термін училище, який довго вживали. На це вказує і той факт, що в карпатських поселеннях аж до ХІХ століття замість слова школа вживали учильня.

Утримувались школи грамоти на Русі за кошти батьків, тому для бідного населення вони були недоступні. Так більшість берестяних грамот, що їх знайдено в Новгороді, виявлені в садибах бояр, купців, заможних ремісників. Мережа шкіл обмежувалась містами, у село письменність проникала повільно. На кінець ХІ століття прошарок освічених людей становив 2%, у вмістах – 10%.

У ХІ-ХІІ ст. з’являються “майстри грамоти” - приватні вчителі, які за певну плату навчають дітей грамоті. Вчитель працював з кожним учнем або невеликою групою, тому континент школярів був невеликий - до восьми, десяти чоловік.

Висновок:

У ХІІ ст. в Київській Русі формується певна система освіти, що включає елементарне професійне навчання і вищу освіту (школа Ярослава Мудрого).

Історичні джерела домонгольської доби свідчать, що шкільна освіта України стояла не нижче, ніж у Візантії у відповідні часи. Історики вказують на те, що такого рівня освіти рідною мовою не досягло багато країн Західної Європи на той час.

На відміну від шкіл Західної Європи школи Київської Русі створювались не церквою, а князями: носили державний характер і відрізнялись своєю демократичністю. Дух, який панував у давньоруський школі, різко відрізнявся від атмосфери шкіл Західної Європи (монастирських шкіл). Становище вчителів та учнів у школі Київської Русі було більш сприятливим, оскільки навчання велось зрозумілою церковнослов’янською мовою на відміну від шкіл Західної Європи, де використовувалася латинська мова. Але покарання застосовувались і в Київській Русі, хвала різці оспівувалась у всіх азбуковниках.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
5. IV. Розподіл нервової системи
6. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
7. IV. Філогенез кровоносної системи
8. POS-системи
9. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
10. VI. Філогенез нервової системи
11. XVII ст.). Виникнення козацтва.
12. Автокореляційна характеристика системи

Переглядів: 7238