Конституція закріплює традиційні права і свободи громадян: недоторканність особи, що доповнюється недоторканністю житла і таємницею листування, свободою пересування по країні, свободою зборів і асоціацій (за винятком таємних і військових організацій), свободою совісті, слова, друку, маніфестацій і т. ін. На судову владу покладене гарантування прав і свобод.
Політичні права і свободи представлені дуже повно й широко. Громадянам надане виборче право, право утворення політичних партій тощо.
Соціально-економічні права і свободи — право на працю, що Республіка визнає за всіма громадянами й заохочує умови, що роблять це право реальним.
Конституція ставить в обов'язок державі надавати своїм громадянам безкоштовне початкове утримання тривалістю в 9 років.
Визнається право на утворення профспілок і на захист своїх інтересів з боку трудящих (ст. 39); на використання в цих цілях страйку (ст. 40).
Проголошення прав і свобод мають юридичне й політичне значення. Усі прості закони й акти виконавчої влади, що не відповідають конституційним нормам про права і свободи, підлягають анулюванню Конституційним судом.
Хоча в Конституції 1947 року прямо не йдеться про матеріальні гарантії прав і свобод, але покладені на державу обов'язки (наприклад, безкоштовна початкова освіта) не можуть бути реалізовані без матеріального забезпечення за рахунок бюджету.