• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хімічний зв 'язок виникає за рахунок електростатичної взаємодії ядер, що заряджені позитивно, та електронів, що заряджені негативно.

Основні типи хімічного зв’язку.

Тема 3.1. Будова речовин

Лекція № 8

1.Основні типи хімічного зв’язку.

2.Іонний зв’язок.

3.Ковалентний зв’язок: неполярний; полярний.

4.Металічний зв’язок.

5.Водневий зв’язок.

Атоми різних елементів, що надходять до складу простих та складних речовин, утримуються разом завдяки наявності хімічного зв'язку.

Хімічний зв'язок утворюється внаслідок взаємодії атомів (чи будь-яких інших частинок у речовині), яка зумовлює їхнє сполучення в молекули (кристали).

Згідно сучасним уявленням, хімічний зв'язок має електричний характер. Частинки, які взаємодіють, обмінюються електронами, тобто відбувається змінення електронної конфігурації атомів.

Одна з найбільш суттєвих властивостей, що визначає тип зв'язку між атомами, — це електронегативність, тобто здатність атомів у сполуці притягати до себе електрони.Умовну кількісну оцінку електронегативності дає шкала відносних електронегативностей.

У періодах спостерігається загальна тенденція зростання електронегативностей елементів, а в групах — її падіння. Елементи розташо-вуються в ряд, на основі якого можна порівняти електронегативності еле-ментів, що знаходяться у різних періодах:

F>O>N>Cl>Br>S>P>C>H>Si>Al>Mg> Са > Na Ж > Cs ...

Тип хімічного зв'язку залежить від того, наскільки велика різниця значень електронегативностей атомів елементів, що сполучаються. Чим більше відрізняються за електронегативністю атоми елементів, що утворюють зв'язок, тим зв'язок більш полярний. Провести різку межу між типами хімічного зв'язку не можна.

При утворенні молекул виявляється загальна закономірність: стан системи найстійкіший тоді, коли її енергія мінімальна. Це спостерігається, коли сили кулонівського притягання врівноважені силами відштовхування згідно з зако­ном Борна.

В основу теорії хімічного зв'язку покладені уявлення про те, що стійким є такий стан атома, коли його зовнішній енергетичний рівень закінчений, тобто містить 8 електронів (для елементів І періоду— 2).

Атоми, що мають завершені зовнішні рівні, хімічно інертні, тобто стійкі. Завершені зовнішні рівні мають атоми наступних шести хімічних елементів: Не, Ne, Аr, Кr, Хе, Rn. Звідси їх назва — інертні, або благородні гази. Атоми інших хімічних елементів мають незавершені зовнішні рівні та в процесі хімічних реакцій прагнуть завершити їх шляхом:

♦ утворення спільних електронних пар з іншими атомами;

♦ віддавання або приєднання електронів;

♦ усуспільнення електронів.

Ці процеси призводять до утворення хімічного зв'язку між атомами хімічних елементів, внаслідок чого електронні структури атомів стають енергетично більш вигідними, а отже, більш стійкими.

Найважливішими характеристиками хімічного зв'язку є енергія і довжина зв'язку. Довжина зв'язку — відстань між двома ядрами атомів, які утворюють молекулу. Одиницею виміру довжини зв'язку є нанометр:

1 нм = 10^–9м.

Переглядів: 875