Мідь, Цинк, Титан, Хром, Залізо, Нікол, Платина.

Атоми металів побічних підгруп мають, як правило, у зовнішньому електронному шарі 1—2 електрони, а в передостанньому — більше восьми s²p⁶d^1…10). Значення потенціалів (тонізації атомів цих металів вищі, а їх активність із збільшенням протонного числа зменшується. Так, найактивнішим металом побічної підгрупи І групи є мідь, найменш активним — золото.

Для металів характерні металічний зв'язок та металічні кристалічні решітки.

Металічний зв'язок — це зв'язок, який виникає між усуспільненими відносно вільними електронами та позитивно зарядженими іонами металів, що утворюють кристалічну решітку.

Металічними називаються кристалічні решітки, у вузлах яких знаходяться окремі атоми або іони металів, зв'язані один з одним за рахунок усуспільнених електронів. Відмінність металічної решітки від іонної та молекулярної в основному полягає в наявності електронів, які вільно переміщаються.

Метали добре проводять електричний струм та тепло. Це пояснюється наявністю вільних електронів у металевій кристалічній решітці. Атоми та іони, що утворюють кристалічну решітку металів, слабо пов'язані між собою, унаслідок цього окремі частини кристала легко переміщаються або зсуваються відносно один одного, тому більшість металів пластична.

Метали поділяють на легкоплавкі (t_пл<1000°С) та тугоплавкі (t_пл>1000°С). За значенням густини метали поділяють на легкі (ρ< 0,5 г/см³) та важкі (ρ>0,5 г/см³).

Найважчий із металів — осмій Оs, він у 40 разів важчий за найлегший — літій Lі.-Твердість металів різна. Найтвердіший — хром Сr — ріже скло, найбільш м'які — калій, рубідій та цезій — ріжуться ножем.

Величини електропровідності різних металів змінюються у широких межах. Кращі провідники тепла та електрики — срібло та мідь.

Різноманітністю забарвлення метали не відрізняються: вони або сріблясто-білі (срібло, алюміній), або сріблясто-сірі (свинець, залізо), і тільки мідь червоного, а золото — жовтого кольору.

В атомах перехідних металів електрони заповнюють внутрішні енергетичні рівні, тому утримуються ядром сильніше, ніж електрони, розміщені на останньому енергетичному рівні. Цим і пояснюється той факт, що радіуси атомів елементів побічних підгруп менші, ніж передбачалися за аналогією з атомами металів головних підгруп за нормального заповнення електронних шарів. Тому й виникає різка зміна активностей металів головних і побічних підгруп.

До побічної підгрупи І групи належать елементи Купрум Сu, Аргентум Аg і Аурум Аu. Кожен з них у своєму періоді є передостаннім d-елементом. Отже, в зовнішньому електронному шарі атомів елементів підгрупи Купруму в (п-1) d-стані повинно знаходитись по дев'ять електронів. Оскільки цей під-рівень близький до завершення, енергетично вигіднішим є перехід одного з s-електронів із зовнішнього шару в (п - 1) d-стан. Тому атоми Сu, Аg, Аu в зовнішньому електронному шарі містять по одному електрону, а в передостанньому — по 18 електронів (s²р⁶d¹⁰).

У разі збудження атомів Сu, Аg, Аu в утворенні хімічного зв'язку можуть брати участь один або два d-електрони передостаннього електронного шару, оскільки завершення d -підрівня атомів цих елементів відбувається внаслідок переходу зовнішнього s-електрона, і повна стабілізація 18-електронної структури ще не досягається. Відповідно до цього елементи підгрупи Купруму виявляють ступені окиснення не тільки +1, а й +2 і +3. Для Купруму найхарактернішим є ступінь окиснення +2, для Аргентуму+1, для Ауруму+3 і навіть +5. Особлива стійкість ступеня окиснення атома Аргентуму +1 пояснюється відносно більшою міцністю конфігурації 4 d¹⁰, оскільки ця конфігурація утворюється ще у попередника Аргентуму — Паладію.

У табл. 5.2.1. подано деякі властивості елементів підгрупи Купруму.

Таблиця 5.2.1

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальний огляд металічних елементів побічних підгруп.	\|	Побічної підгрупи І групи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.