Атоми металів побічних підгруп мають, як правило, у зовнішньому електронному шарі 1—2 електрони, а в передостанньому — більше восьми (s2p6d1…10). Значення потенціалів (іонізації атомів цих металів вищі, а їх активність із збільшенням протонного числа зменшується. Так, найактивнішим металом побічної підгрупи І групи є мідь, найменш активним — золото.
В атомах перехідних металів електрони заповнюють внутрішні енергетичні рівні, тому утримуються ядром сильніше, ніж електрони, розміщені на останньому енергетичному рівні. Цим і пояснюється той факт, що радіуси атомів елементів побічних підгруп менші, ніж передбачалися за аналогією з атомами металів головних підгруп за нормального заповнення електронних шарів. Тому й виникає різка зміна активностей металів головних і побічних підгруп.
У металів головних підгруп заповнюється зовнішній рівень – s– та p –орбіталі.
У металів же побічних підгруп заповнюється рівень, який передує зовнішньому, — d-орбіталь.
Якщо на попередньому зовнішньому рівні d-орбіталі знаходяться 4 (до половинного заповнення не вистачає одного) та 9 (до повного заповнення не вистачає одного) електронів, то із зовнішнього рівня s-орбіталі один електрон переходить на рівень, який передує зовнішньому.
Порівняємо будову та властивості металів головної та побічної підгруп на прикладі К та Сu.
Слабка здатність віддавати електрони.
Відновні властивості слабкіші.
Заповнюється рівень, який передує зовнішньому, d-орбіталь, у Купруму відбу-вається «провал»зовнішніх електронів.
Ступінь окиснення +1, +2.
Світло-рожевий метал, тягучий, в'язкий, легко прокатується, висока температура плавлення, добре проводить електричний струм.
Реагує з концентрованою сірчаною та азотною кислотами.