Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Контрольні питания

План

Віртуальні підприємства

Лекція 12 Електронний ринок на базі Інтернету

Контрольні питания

1. Дайте визначення поняття «електронна комерція».

2. У чому різниця між «електронною комерцією та електронним бізнесом»?

3. Назвіть суб’єктів електронної комерції.

4. Що означають абревіатури B2C, B2B, G2C?

5. Назвіть сфери, у яких на сьогодні використовується електронна комерція.

6. На яких рівнях може здійснюватися електронна комерція?

7. Яке правове підґрунтя для здійснення електронної комерції існує в Україні?

8. Що таке Інтернет-платіжна система?

9. Що таке електронні гроші?

10. Назвіть платіжні системи на основі електронних грошей, які використовуються в Україні.

11. Які ви знаєте українські платіжні системи на основі кредитних карток? На основі смарт-карток?

12. Які послуги можуть надавати системи Інтернет-банкінгу?

13. Які послуги надають системи Інтернет-брокеридж?

14. У чому відмінність між поняттями «Інтернет-брокеридж» та «Інтернет-трейдинг»?

15. Що розуміють під інформаційною безпекою системи електронної комерції?

16. Які існують основні проблеми безпеки інформації в системах електронної комерції?

17. Назвіть рівні, на яких можуть здійснюватися заходи з безпеки систем електронної комерції.

18. Які ви знаєте групи процедурних заходів безпеки.

19. Назвіть основні механізми безпеки систем електронної комерції.

20. Які типи загроз безпеці систем електронної комерції існують?

21. У чому полягає розробка концепції інформаційної безпеки?

22. Назвіть основні групи програмного забезпечення, що може бути використане для захисту систем електронної комерції.

23.

Що таке Firewall? Наведіть приклади.

Тема 8 Організація електронної комерції.

Електронний ринок на базі Інтернету
Віртуальні підприємства

1 Електронний ринок на базі Інтернету

На сьогоднішній день існує глобальний міжнародний ринок на базі мережі Інтернет. Цей ринок характеризується своїми правилами та принципами торгівлі. Виділяють декілька секторів ринку електронної комерції:

· сектор роздрібної торгівлі;

· ринок торгівлі між підприємствами;

· фінансовий сектор.

Для кращого розуміння процесів, що відбуваються на цих ринках, можна розглянути статистику оборотів ринку електронної комерції (маркетингових агентств IDC, Forester Research та ін.).

Основою для функціонування роздрібного електронного ринку є електронні магазини, для ринку торгівлі між підприємствами (В2В) — різноманітні торгові майданчики, спеціалізовані за галузями промисловості. Обороти фінансового електронного ринку формують, надаючи свої послуги через Інтернет, банки, страхові компанії, а також інші фінансові компанії, наприклад, ті, що забезпечують можливість купівлі-продажу різноманітних фінансових активів через Інтернет.

Існує кілька способів створення електронних магазинів в Інтернет. Вони відрізняються вартістю витрат, а також можливостями, які може мати електронний магазин.

1) Використання торгових Інтернет-порталів. Найдешевший і найпростіший (а також і найобмеженіший у можливостях) варіант — скористатися засобами, що надаються для створення електронних магазинів на одному з електронних порталів. У цьому випадку магазин зазвичай буде мати стандартний дизайн та надавати покупцям лише ті способи оплати покупок, які передбачені на порталі. Необхідно також щомісяця оплачувати послуги порталу (проте у переважній більшості випадків це невеликі суми). Перевагами такого варіанта, окрім дешевизни і простоти, є ще й те, що популярні Інтернет-портали зазвичай мають досить багато відвідувачів. Як приклади таких порталів можна назвати іноземні: America Online, Amazon.com, eBay.com; російські: Internetmagazin.ru, Торговий Центр EU (www.eu.ru), Торговий ряд Покровка (www.pokrovka.nnov.ru) та ін.; українські: Віртуальний торговий центр (www.e-t-e.com).

2) Використання спеціального програмного забезпечення. Даний варіант не вимагає високої кваліфікації розробника і дозволяє не лише за короткий час створити електронний магазин, але й набудовувати та змінювати його у подальшому. Проте необхідно придбати спеціальне програмне забезпечення. На ринку представлено багато різних програм, призначених для створення електронних магазинів. Серед них є як досить потужні і дорогі (наприклад, INTERSHOP та ін.), так і програми з невеликою вартістю та необхідними можливостями (наприклад, пакет MoneyMethod3000 від російської компанії Гіперметод www.hypermethod.ru ), а також безплатні програми. Звичайно, витрати на створення магазину в даному випадку (як і в попередньому) будуть також включати оплату послуг Інтернет-провайдера.

3) Створення Інтернет-магазину на основі стандартних алгоритмічних мов програмування і стандартних засобів розробки Інтернет-систем. Серед них: редактори та мова HTML, мови сценаріїв JavaScript або VisualBasicScript мови PHP, Perl, Java, C, C++, Vіsual Basіc та ін. Даний варіант створення електронного магазину потребує досить високої кваліфікації розробника-програміста. Проте він може якнайкраще врахувати особливості конкретної сфери бізнесу і має найширші можливості щодо створення. Вартість розробки при цьому може коливатися в значних межах залежно від реалізованих функцій та вимог, а також обраних технологій і програмного забезпечення. При створенні електронного магазину за таким варіантом необхідно також продумати варіанти щодо його розміщення в Інтернет — чи на сервері провайдера (вигідно для невеликих магазинів), чи з розміщенням на власному сервері, підключеному виділеними каналами до Інтернет.

2 Віртуальні підприємства

Важливою особливістю економічного розвитку розвинутих країн на початку ХХІ ст. є перехід від індустріальної до постіндустріальної економіки. Становлення постіндустріального (посткапіталістичного, інформаційного або електронно-цифрового) суспільства викликано формуванням єдиного світового інформаційного простору на базі мережі Інтернет, проникненням процесів інформатизації, глобалізації та віртуалізації у всі сфери економіки, створенням міжнародного ринку інформації та управління на додаток до традиційних ринків товарів (зокрема, природних ресурсів), праці і капітала. Глобалізація означає новий етап розвитку міжнародної економічної діяльності, направлений на створення економічних мереж різних країн.

Сьогодні в бізнесі паралельно з реальним середовищем, в якому функціонує підприємство, створюється віртуальне середовище. Здійснюється цикл експериментальних досліджень, пов’язаних з імітаційним моделюванням життєвого циклу самого підприємства, його продукції та дій на ринку. В зовнішньекономічній галузі простір віртуалізації включає такі поняття, як електронний ринок, електронна комерція, віртуальний продукт, віртуальне виробництво, віртуальна фабрика, віртуальний банк і віртуальні організації (підприємства, корпорації) в цілому.

Концепція віртуалізації підприємств виникла понад 10 років тому і в першу чергу пов’язана з публікацією роботи У. Девідоу та М. Мелоуна «Віртуальна корпорація». Як зазначено в цій роботі, віртуальне підприємство створюється шляхом відбору людських, фінансових, матеріальних, організаційно-технологічних та інших ресурсів з різних підприємств та їх інтеграції з використанням комп’ютерних мереж. Це дозволяє сформувати гнучку та динамічну організаційну структуру, що є найбільш пристосованою до найшвидшого випуску та оперативної доставки нової продукції на ринок.

Одним із перших термін «віртуальне підприємство « запропонував Дж. Хопланд (фірма DEC), який скористався аналогією з віртуальними машинами із області комп’ютерної техніки. В віртуальній машині жоден процес не може монопольно використовувати будь-який ресурс, і всі системні ресурси розглядаються потенційно призначеними для спільного (колективного) використання. Ідея такого підходу до географічно розділених ресурсів в інтересах спільної роботи над унікальними проектами чи новими продуктами стала загальновизнаним трактуванням віртуальної організації.

Існують різні інтерпретації терміна «віртуальне підприємство». В абстрактному розумінні (за У. Девідоу та М. Мелоуну) — це передова та ефективна форма огранізації підприємства із можливих, найкраща з точки зору наявних технічних та економічних умов. Конкретніше, віртуальне підприємство означає мережну, комп’ютерну, інтегровану організаційну структуру, що об’єднує неоднорідні ресурси, розміщені в різних місцях. Нерідко акцент робиться на тимчасовий характер об’єднання ресурсів у віртуальній організації — в такому випадку вона розуміється як міжорганізаційне гнучке підприємство, що створюється на обмежений період, головною метою якого є отримання переваг завдяки розширенню асортименту товарів та послуг.

Таким чином, однією із найбільш важливих характеристик віртуальної організації є гнучка, адаптивна, динамічна мережева структура.

Основні форми віртуальних підприємств. Можна назвати наступні критерії класифікації віртуальних підприємств: 1) юридичні; 2) географічні; 3) господарсько-економічні; 4) системно-мережеві. Виділяються два головні класи:

1) віртуальні корпорації;

2) віртуальні співтовариства.

Віртуальна корпорація (ВК) являє собою електронне об’єднання капіталів (ресурсів) різного типу — фінансового, технологічного, людського (зокрема, інтелектуального) в інтересах виконання складних унікальних проектів, створення продукції світового класу та максимально повного задоволення вимог замовника. ВК сприяє вирішенню двох фундаментальних проблем ринкової економіки: 1) залученню капіталів для виконання унікальних проектів чи розподілу бізнес-процесів з метою підвищення конкурентоспроможності продукції; 2) розподілу ринку в інвестиційних проектах.

Віртуальне співтовариство (партнерство) являє собою комп’ютерно інтегровану (штучну) організацію осіб, які разом ведуть справу (осіб, що знаходяться у відносинах кооперації, тобто виконують спільну справу та координують свої дії) з метою сприяння отримання прибутку та які є географічно віддаленими одна від одної.

За критерієм управління ресурсами віртуальні підприємства поділяються на: а) децентралізовані (стратегічні ресурси максимально розподілені в мережі між партнерами); б) централізовані (стратегічні ресурси в основному зосереджені в певному вузлі мережі).

Іншими організаційними формами віртуальних підприємств є: віртуальні асоціації, віртуальні консорціуми, віртуальні картелі, віртуальні пули, віртуальні концерни, віртуальні трести та віртуальні фінансово-промислові групи. Іншими ознаками класифікації ВП є: 1) тривалість існування; 2) топологія; 3) участь; 4) координація; 5) видимість. Детально ці ознаки розглянуті в основному літературному джерелі, запропонованому для вивчення цієї теми.

При опрацюванні літератури, рекомендованої для вивчення теми, слід також звернути увагу на такі поняття, як:

a) життєвий цикл ВП, який складається з таких етапів: створення, співпраця, модифікація та припинення діяльності;

б) функціональні можливості, які повинні бути у кожного підприємства (залежать насамперед від ролі, яку відіграє те чи інше підприємство в складі ВП);

в) технологічні засоби для побудови ВП (мультиагентні системи, інжинірингові додатки, мультимедіа, телеконференції, системи workflow, управління знаннями, операційними системи та комп’ютерні мережі, системи управління інформацією, засоби побудови бізнес-процесів тощо);

г) процедуру створення ВП (проектування бізнес-процесів, прив’язка до ресурсів, залучення ресурсів за контрактами, експлуатація створеного підприємства, моніторинг процесів, управління підприємством).

Кращому засвоєнню теми сприятиме і знайомство з реальними ВП. Класичними прикладами віртуальних підприємств виступають європейський консорціум Airbus Industries, що виготовляє добре відомі аеробуси, а також ВП фірм Apple та Sony, що об’єднали свої зусилля під час роботи над проектом Powerbook. тощо. Приклади реальних ВП можна знайти на сайтах www.niiip.org та www.virtual-organization.net та ін.

1. Якими засобами в Інтернет можна проводити вторинні маркетингові дослідження?

2. Опишіть основні методи первинних маркетингових досліджень в мережі Інтернет.

3. Назвіть основні форми реклами.

4. Що таке банер?

5. Сформулюйте основні принципи, які має використовувати електронний ринок.

6. Які основні відмінності та переваги електронного ринку у порівнянні з традиційним?

7. Які існують основні сектори Інтернет-ринку?

8. Визначте особливості та основні показники електронного споживчого ринку.

9. Які існують види фінансових електронних ринків?

10. На основі чого функціонує електронний споживацький ринок?

11. Назвіть дві основні складові електронного магазину.

12. Назвіть програмні засоби, які можуть використовуватися для створення електронного магазину (чи іншої системи для електронної комерції).

13. Дайте визначення поняття «віртуальне підприємство».

14. Опишіть структуру віртуального підприємства.

15. На основі яких ознак можна здійснювати класифікацію віртуальних підприємств?

16. Як класифікуються віртуальні підприємства на основі топологій?

17. Які функціональні можливості щодо обробки інформації повинні бути передбачені в ВП ?

18. Які етапи створення ВП існують? Охарактеризуйте їх.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція 11 Основні поняття електронної комерції. Платіжні інструменти в Інтернеті	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.