• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІІ. ТЕСТОВІ КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ.

ТЕСТОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 1.

1. Вид соціологічного дослідження, що дозволяє сформувати відносно цілісне уявлення про досліджуване соціальне явище чи процес, його структурні елементи – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

2. Вид соціологічного дослідження, що вирішує дуже обмежені за своїм змістом завдання і охоплює, як правило, невеликі обстежувані сукупності та ґрунтується на стислому та спрощеному інструментарії – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

3. Вид соціологічного дослідження, що ставить за мету найбільш поглиблене вивчення соціологічних явищ, коли потрібно описати не тільки структуру, а і дізнатися, що визначає його основні кількісні та якісні параметри – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

4. Вид соціологічного дослідження, що засноване на єдиному інструментарії та єдиній програмі і проводиться декілька разів послідовно через визначені проміжки часу – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

5. Вид соціологічного дослідження, що подає інформацію про стан і кількісні характеристики будь-якого соціального явища чи процесу в момент його вивчення – це дослідження:

А) аналітичне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

6. Вид соціологічного дослідження, що передбачає кількаразове вивчення тих самих об’єктів через задані інтервали часу – це дослідження:

А) панельне;

Б) розвідувальне;

В) описове;

Г) крапкове;

Д) повторне.

7. Якщо соціологічне дослідження подає статичну інформацію про об’єкт, але не дає відповіді на питання про тенденції його зміни у часовому просторі, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

8. Якщо соціологічне дослідження використовується для попереднього обстеження соціального об’єкта, явища або процесу, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

9. Якщо соціологічне дослідження проводиться на основі повної і докладно розробленої програми, а також на базі методично апробованого інструментарію, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

10. Якщо одним із різновидів соціологічного дослідження є соціологічний експеримент, то таке дослідження є:

А) аналітичним;

Б) розвідувальним;

В) описовим;

Г) крапковим;

Д) повторним.

11. Збирання, систематизація та нагромадження соціологічної інформації, отриманої у результаті проведення соціологічних та інших емпіричних досліджень – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

12. Підготовка та обґрунтування короткострокових, середньострокових та довгострокових прогнозів досліджуваних об’єктів – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

13. Розробка і створення, на основі соціологічних знань, ефективних моделей управління різноманітними соціальними системами та інститутами, соціальними процесами і об’єктами – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

14. Розробка цілей соціального розвитку, формування соціальних ідеалів і цінностей, програм науково-технічного й соціокультурного розвитку суспільства – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) управлінська;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

15. Об’єктивна участь соціології в духовному житті суспільства, вироблення перспектив його розвитку, поширення наукової ідеології серед населення – це така функція соціології, як:

А) гуманістична;

Б) ідеологічна;

В) прогностична;

Г) інформаційна.

16. Вивчення закономірностей соціального розвитку, тенденцій зміни різних соціальних явищ і процесів – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

17. Участь соціології у розробці практичних рекомендацій і пропозицій щодо підвищення ефективності управління різними соціальними процесами та суспільством в цілому – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

18. Концентрація, пояснення, поповнення та збагачення наявного соціологічного знання, а також розробка категорій, законів і методів науки на основі дослідження соціальної дійсності – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

19. Систематизація, опис, нагромадження одержаного дослідницького матеріалу у вигляді аналітичних розвідок, різного роду наукових звітів, статей, книг – це така функція соціології, як:

А) пізнавальна;

Б) практична;

В) теоретична;

Г) описова.

20. Закони соціології, що виявляються протягом усієї історії розвитку людства, діють в усіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) часткові;

В) специфічні;

Г) загальні.

21. Закони соціології, дія яких обмежена однією чи декількома суспільними системами – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) часткові;

В) специфічні;

Г) загальні.

22. Закони соціології, що діють протягом часу існування якої-небудь суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери у їхньому взаємозв’язку із суспільством – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) часткові;

В) специфічні;

Г) загальні.

23. Закони соціології, що визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують твердий, однозначний зв’язок між послідовністю соціальних подій у конкретних соціальних умовах – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

24. Закони соціології, що відбивають основні напрямки змін, їхні тенденції при збереженні стабільності даного соціального цілого явища – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

25. Закони соціології, які характеризують переходи від одного етапу або стану соціального об’єкта, явища чи процесу до іншого етапу або стану – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

26. Закони соціології, які виражають зв’язки і взаємодії елементів соціального явища, процесу, цілісного соціального організму, а також спосіб їх взаємного існування у визначеній якості, соціальному просторі і часі – це соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

27. На причинні і функціональні закони поділяються такі соціологічні закони:

А) динамічні;

Б) статистичні;

В) розвитку;

Г) функціонування.

28. Спосіб збирання даних у соціологічних дослідженнях, який передбачає отримання та використання інформації, зафіксованої у рукописних або друкованих текстах, на магнітних стрічках, кіноплівках та інших носіях інформації – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) соціологічне опитування;

Б) соціологічне спостереження;

В) соціологічний аналіз документів;

Г) соціологічний експеримент.

29. Цілісне сприйняття явищ об’єктивної дійсності, у процесі якого одержують знання щодо зовнішніх сторін, властивостей та відносин об’єктів, що вивчаються – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) соціологічне опитування;

Б) соціологічне спостереження;

В) соціологічний аналіз документів;

Г) соціологічний експеримент.

30. Одержання первинної соціологічної інформації, що ґрунтується на усному або письмовому зверненні до людей за допомогою анкети – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) соціологічне опитування;

Б) соціологічне спостереження;

В) соціологічний аналіз документів;

Г) соціологічний експеримент.

31. Спосіб отримання соціологічної інформації, що проводиться у спеціально створених і контрольованих умовах, які дозволяють щоразу поновлювати хід явища при повторенні умов – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) опитування;

Б) спостереження;

В) соціомертія;

Г) експеримент.

32. Вивчення структури і динаміки неформальних взаємовідносин між індивідами в межах структури соціальної групи – це такий метод збирання соціологічної інформації, як:

А) опитування;

Б) спостереження;

В) соціомертія;

Г) експеримент.

33. Найважливіша категорія, спосіб буття людства, що історично розвивається, сукупність зв'язків і відносин між людьми, що складаються на основі їхньої спільної діяль­ності і культури:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

34. Реально існуюча й емпірично фіксована су­купність індивідів, що відрізняється відносною цілісністю і виступає само­стійним суб'єктом історичної і соціальної дії і поведінки:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

35. Велика група людей, що розрізняється за місцем в історично визначеній системі суспільного виробництва, за їхнім став­ленням до засобів виробництва, за їхньою роллю в суспільній організації праці, тобто за способом одержання і розмірам тієї частки суспільного багатства, якою вони володіють:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

36. Соціальне утворення, об'єднане внутрішнім зв'яз­ком, почуттям належності, що має орієнтовно окреслений принцип відок­ремлення, який знаходить своє вираження в тому, що в основу взаємодії між членами шару покладається висота суспільного становища:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна спільнота;

Г) глобальне суспільство.

37. Відносно стійка сукупність людей, об'єднаних загальними інтересами, цінностями, нормами свідомості і поведінки, що складається в конкретно-історичних умовах певного етапу розвитку сус­пільства:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна група;

Г) особистість.

38. Стійка система соціально значущих рис, що ха­рактеризують індивіда як члена того чи іншого суспільства чи спільноти, включеного в систему соціальних відносин шляхом предметної діяльності і спілкування:

А) соціальний шар;

Б) соціальний клас;

В) соціальна група;

Г) особистість.

39. Визначене, структурно впорядковане цілісне утворення, основними елементами якого є люди, норми, зв'язки і від­носини:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

40. Історично сформована, стійка форма закріплення й органі­зації відносин між людьми у специфічних видах діяльності:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

41. Складна, взаємозалежна система соціаль­них позицій і ролей, виконуваних індивідами, об'єднаними для реаліза­ції визначених загальних цілей організованим способом:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

42. Механізм саморегуляції в соціальних сис­темах, здійснюваний за допомогою нормативного регулювання поведінки людей з метою забезпе­чення соціального порядку:

А) соціальна система;

Б) соціальний інститут;

В) соціальна організація;

Г) соціальний контроль.

43. Визначена система вчинків, засобів і методів, за допомогою яких особа чи група має намір змінити поведінку, установки або думки інших осіб чи груп:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

44. Вид суспільних відносин між будь-якими соціальними спіль­нотами:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

45. Галузь відносин між групами, що посідають різ­не соціально-економічне положення в суспільстві, у першу чергу розрізня­ються роллю в суспільній організації праці, відношенням до засобів вироб­ництва, джерелами і розмірами одержуваної частки суспільного багатства:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

46. Визначений елемент соціальних відносин, що виникає між людьми, які живуть в одному суспільстві, і випливає зі свідомих впливів одне на одного членів суспільства:

А) соціальні дії;

Б) соціальні відносини;

В) соціальна сфера;

Г) соціальна залежність.

47. Організована система відносин, інститутів і засобів соціального контролю, що єднає індивідів, підгрупи й інші основні елементи у функціональне ціле, здатне до самозбереження і розвитку:

А) соціальні дії;

Б) соціальний зв’язок;

В) соціальна сфера;

Г) соціальний факт.

48. Фіксована одинична суспільно значуща подія соціальної реальності, вихідний момент соціологічного й інших видів соціального аналізу:

А) соціальні дії;

Б) соціальний зв’язок;

В) соціальна сфера;

Г) соціальний факт.

49. Обгрунтоване конструювання соці­ального об'єкта як стану, так і процесу, що відповідає заданим вимогам і наміченого до побудови в близькому або віддаленому майбутньому:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

50. Одна з форм конкретизації наукового передбачення, доведення гіпотез до втілення в теоретичні й імітаційні моделі, тобто випереджального проектування і конструювання соціаль­них об'єктів:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

51. Система розробки планів економічного і соціального розвитку на всіх рівнях організації суспільства:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

52. Сукупність прийомів, методів і впливів, що застосовуються для досягнення поставлених цілей у процесі соціаль­ного планування і розвитку, вирішення різного роду соціальних проблем:

А) соціальна технологія;

Б) соціальне планування;

В) соціальне прогнозування;

Г) соціальне проектування.

53. Серія явищ взаємодії людей чи серія явищ, що відбуваються в організації або структурі груп, які змінюють відносини між людьми чи відносини між складовими елементами спільноти і харак­теризують перехід з одного стану в інший зі зміною якісних або кількіс­них характеристик:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

54. Процес становлення особистості, що забезпечує включення індивіда в систему цінностей (норми, установки, зразки пове­дінки і діяльності) і культуру суспільства, соціальної спільноти чи групи, їх засвоєння і створення на цій основі сприятливих умов життєдіяльності:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

55. Процес взаємодії індивіда чи соціальної групи із зовнішнім середовищем, у результаті якої відбувається засвоєння нової соціальної ситуації:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

56. Процес пе­реходу людей з одних соціальних груп чи прошарків до інших, а також їх просування до позицій з вищим статусом, престижем, доходом і владою або рух до нижчих ієрархічних позицій:

А) соціалізація;

Б) соціальний процес;

В) соціальна адаптація;

Г) соціальна мобільність.

57. Сукупність процесів, унаслідок яких від­бувається зчеплення різнорідних взаємодіючих елементів у соціальну спільноту, що забезпечує певну стійкість і рівновагу сус­пільних відносин:

А) соціальна інтеграція;

Б) соціальний конфлікт;

В) соціальна дезорганізація;

Г) соціальна мобільність.

58. Процес, у якому індивід чи група прагне досягнення власних цілей шля­хом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда чи гру­пи, що прагнуть подібних чи ідентичних цілей:

А) соціальна інтеграція;

Б) соціальний конфлікт;

В) соціальна дезорганізація;

Г) соціальна мобільність.

59. Сукупність соціальних процесів, які призводять до того, що в рамках визначеної спільності від­буваються дії, що відхиляються від норми й оцінюються негативно, а та­кож перевищують припустимий оптимум, загрожуючи усталеному плину процесів колективного життя:

А) соціальна інтеграція;

Б) соціальний конфлікт;

В) соціальна дезорганізація;

Г) соціальна мобільність.

60. Послідовне сходження до більш складних форм суспільного життя, яка здійснюється в результаті вирішення проти­річ, що розгортаються на попередніх етапах і фазах соціального розвит­ку, і яке глибоко змінює всі сфери колективного життя, структуру спільнот, їхню культуру і спосіб задоволення повсякденних потреб:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний рух;

В) соціальна дія;

Г) соціальний прогрес.

61. Спосіб вирішення соціальних проблем і протиріч, в основі якого лежить зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил даного суспільства:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний рух;

В) соціальна дія;

Г) соціальний прогрес.

62. Спільна дія різних соціальних груп, об'єднаних загальною метою, цінностями, системою норм, що регулюють їх поведінку, неформальним лідером і специфічними способами символізації своїх цінностей в ідеології:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний рух;

В) соціальна дія;

Г) соціальний прогрес.

63. Спосіб існування і розвитку соціальної дійсності, прояв соціальної активності індивіда або групи чи цілеспря­моване відображення і перетворення навколишнього світу:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний розвиток;

В) соціальна інновація;

Г) соціальний прогрес.

64. Постійне поліпшення функціонування соціальних груп, спільнот і суспільства в цілому:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний розвиток;

В) соціальна інновація;

Г) соціальний прогрес.

65. Запровадження нових форм організації праці, життєдіяльності людей і управління, що охоп­лює не тільки окремий соціальний об'єкт, але і їх сукупність, тобто соціальну організацію, інститут, спільноту:

А) соціальна діяльність;

Б) соціальний розвиток;

В) соціальна інновація;

Г) соціальний прогрес.

66. Хто із названих філософів та соціологів належить до початкового етапу розвитку світової соціології?

А) Карл Маркс;

Б) Еміль Дюркгейм;

В) Георг Зіммель;

Г) Джордж Хоманс.

67. Кого із перерахованих вчених вважають родоначальником соціології як науки?

А) Огюста Конта;

Б) Герберта Спенсера;

В) Карла Маркса;

Г) Еміля Дюркгейма;

Д) Макса Вебера.

68. Кого із перерахованих вчених вважають першим теоретиком соціології як науки?

А) Огюста Конта;

Б) Герберта Спенсера;

В) Карла Маркса;

Г) Еміля Дюркгейма;

Д) Макса Вебера.

69. Хто із перерахованих вчених був першим крупним соціологом-антипозитивістом?

А) Огюст Конт;

Б) Герберт Спенсер;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм;

Д) Макс Вебер.

70. Хто із перерахованих соціологів вперше визначив поняття «аномія»?

А) Огюст Конт;

Б) Герберт Спенсер;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм;

Д) Макс Вебер.

71. Хто із названих філософів та соціологів не належить до початкового етапу розвитку світової соціології?

А) Огюст Конт;

Б) Герберт Спенсер;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм.

72. Хто із названих філософів та соціологів не належить до класичного етапу розвитку світової соціології?

А) Макс Вебер;

Б) Георг Зіммель;

В) Карл Маркс;

Г) Еміль Дюркгейм.

73. Хто із названих філософів та соціологів належить до класичного етапу розвитку світової соціології?

А) Пауль Монсон;

Б) Георг Зіммель;

В) Карл Маркс;

Г) Толкотт Парсонс.

74. З ім’ям якого із названих соціологів пов’язують початок сучасного етапу розвитку світової соціології?

А) Пауль Монсон;

Б) Макс Вебер;

В) Питирим Сорокін;

Г) Еріх Фромм.

75. Хто із названих соціологів зробив спробу класифікувати всі існуючі течії в сучасній соціології?

А) Пауль Монсон;

Б) Макс Вебер;

В) Питирим Сорокін;

Г) Еріх Фромм.

76. Автором структурно-функціонального аналізу як теорії суспільства є:

А) Питирим Сорокін;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Пауль Монсон.

77. Засновником структурно-функціонального аналізу як методу соціального дослідження є:

А) Питирим Сорокін;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Пауль Монсон.

78. Основоположником теорії соціального обміну вважають американського соціолога і соціального психолога:

А) Питирима Сорокіна;

Б) Роберта Мертона;

В) Толкотта Парсонса;

Г) Джорджа Хоманса;

Д) Пауля Монсона.

79. Одним із найвідоміших представників психоаналітичної теорії в сучасній соціології є німецько-американський соціолог і психолог:

А) Еріх Фромм;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Джордж-Герберт Мід.

80. Засновником теорії символічного інтеракціонізму є американський соціолог:

А) Еріх Фромм;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Джордж-Герберт Мід.

81. Автором теорії соціальної стратифікації і соціальної мобільності є американський соціолог:

А) Питирим Сорокін;

Б) Роберт Мертон;

В) Толкотт Парсонс;

Г) Джордж Хоманс;

Д) Пауль Монсон.

82. Теорія соціального обміну Дж. Хоманса є логічним продовження вчення:

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

83. Теорія структурно-функціонального аналізу Т. Парсонса є логічним продовженням вчення:

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

84. Теорія символічного інтеракціонізму Дж.-Г. Міда є логічним продовженням вчення:

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

85. Вчення якого із названих філософів та соціологів не має продовження в теоріях сучасної соціології?

А) Огюста Конта;

Б) Карла Маркса;

В) Макса Вебера;

Г) Питирима Сорокіна.

ТЕСТОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 2.

1. Термін, що вказує лише на якісну відмінність людей від тварин і нічого не говорить про соціально зумовлені відмінності між самими людьми – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

2. Поняття, що означає конкретного індивіда як суб’єкта діяльності в єдності його індивідуальних властивостей та соціальних ролей – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

3. Термін, яким переважно визначають людину як одиничного представника будь-якого цілого соціального роду чи соціальної спільноти, але при цьому специфічні особливості реального життя конкретної людини до змісту цього поняття не входять – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

4. Поняття, під яким розуміється соціальна властивість індивіда та сукупність інтегрованих у ньому соціально важливих властивостей, якостей і рис, що виникають в процесі прямої або непрямої взаємодії цієї особи з іншими людьми – це:

А) людина;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) особистість.

5. Термін, що означає те особливе. Конкретне і специфічне, що відрізняє одну людину від іншої, включаючи як природні, так і соціальні, як соматичні, так і психічні, як успадковані, так і набуті в процесі онтогенезу властивості – це:

А) особистість;

Б) індивідуальність;

В) індивід;

Г) людина.

6. Стійка система соціально значущих властивостей, якостей та рис, що характеризують індивіда як продукт соціального розвитку і залучення його до системи соціальних відносин через активну предметну діяльність та спілкування – це:

А) індивід;

Б) індивідуальність;

В) особистість;

Г) людина.

7. Процес виникнення особистості та перетворення біологічно заданого матеріалу силами соціальної дійсності – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

8. Усвідомлення особистістю своєї належності до певної соціальної спільноти – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

9. Сприйняття особистістю суспільно заданих функцій і групових вимог як таких, що відповідають її ж інтересам та потребам – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

10. Усвідомлення особистістю власної самобутності в межах певного соціуму – це:

А) соціалізація особистості;

Б) соціальна ідентифікація особистості;

В) рольова ідентифікація особистості;

Г) самоусвідомлення особистості.

11. Виходячи із функціонального підходу, в соціологічній структурі особистості виділяють таких три основних елементи:

А) соціальний статус, соціальна роль, рольова ідентифікація;

Б) соціальний статус, соціальна спрямованість, соціальна ідентифікація;

В) соціальний статус, соціальна роль, соціальна спрямованість;

Г) соціальна роль, соціальна ідентифікація, рольова ідентифікація.

12. Елемент соціологічної структури особистості, що розкриває її ставлення до навколишньої соціальної дійсності та до самої себе:

А) соціальна спрямованість особистості;

Б) соціальна роль особистості;

В) соціальний статус особистості.

13. Нормативний зразок поведінки індивіда, що займає певну соціальну позицію і виконує відповідні їй соціальні функції:

А) соціальна спрямованість особистості;

Б) соціальна роль особистості;

В) соціальний статус особистості.

14. Становище індивіда стосовно інших індивідів, яке пізнається за соціально значущими для даної соціальної системи ознаками:

А) соціальна спрямованість особистості;

Б) соціальна роль особистості;

В) соціальний статус особистості.

15. Елемент соціологічної структури особистості, з яким пов’язують певні права та обов’язки індивіда, ступінь реалізації яких залежить від можливостей і якостей самого індивіда:

А) соціальна роль особистості;

Б) соціальна спрямованість особистості;

В) соціальний статус особистості.

16. Елемент соціологічної структури особистості, з яким пов’язують певні права та обов’язки індивіда, ступінь реалізації яких залежить від змісту рольових вимог;

А) соціальний статус особистості;

Б) соціальна спрямованість особистості;

В) соціальна роль особистості.

17. Аспект соціальної спрямованості особистості, який містить різні сторони суб’єктивного ставлення людини до певних ідеологій, класів, націй, держав, правових систем, мікросоціальних груп, спільнот і політичних організацій – це:

А) ідейно-політична спрямованість особистості;

Б) соціально-культурна спрямованість особистості;

В) моральна спрямованість особистості.

18. Аспект соціальної спрямованості особистості, який розкриває ставлення до праці та інших видів неполітичної діяльності, до сім’ї та до інших малочисельних соціальних груп:

А) ідейно-політична спрямованість особистості;

Б) соціально-культурна спрямованість особистості;

В) моральна спрямованість особистості.

19. Аспект соціальної спрямованості особистості, який включає етичні орієнтири, які відображають суб’єктивне, особистісне ставлення людини до інших людей та до самої себе:

А) ідейно-політична спрямованість особистості;

Б) соціально-культурна спрямованість особистості;

В) моральна спрямованість особистості.

20. Поняття, яке використовується для вивчення соціальних ролей, які виконує в суспільстві особистість і яке відображає соціальне в індивідуальному:

А) спосіб життя;

Б) час життя;

В) стиль життя;

Г) ідеал життя.

21. Поняття, яке використовується для вивчення соціальних ролей, які виконує в суспільстві особистість і яке відображає індивідуальне в соціальному:

А) спосіб життя;

Б) час життя;

В) стиль життя;

Г) ідеал життя.

22. На цьому рівні розвитку особистості людина проявляє себе як безумовно талановита, з високим творчим потенціалом та нестандартним мисленням, самостійною, ініціативною, відповідальною та ризикованою – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

23. На цьому рівні розвитку особистості людина проявляє себе як парадоксальна особистість, незрозуміла багатьом і яку майже неможливо характеризувати з точки зору здорового глузду – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

24. На цьому рівні розвитку особистість як така ще не сформувалася, людина відчуває себе «гвинтиком» якогось механізму, свої функції виконує тільки під тиском і суворим контролем, здатна реагувати тільки на матеріальні стимули – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

25. На цьому рівні розвитку особистості людина не здатна зрозуміти всю складність і взаємозумовленість оточуючої дійсності, підтекст сказаного, прихований зміст того, що сталося – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

26. На цьому рівні розвитку особистості людина здатна сприймати навколишню дійсність у всім її різноманітті і складності, розуміти підтекст і символіку, однак творчі можливості її обмежені – це:

А) примітивна людина;

Б) однозначна особистість;

В) особистість із здоровим глуздом;

Г) обдарована особистість;

Д) геніальна особистість.

27. Суспільство здійснює суворий добір претендентів на ту чи іншу соціальну роль на підставі принципу відповідності наявних знань, умінь, навичок і якостей особистості певним вимогам – це один із основних елементів моделі підпорядкування соціалізації особистості:

А) контроль;

Б) розпорядження;

В) добір.

28. Соціальне середовище визначає виконавцям ролей норми і правила поведінки відповідно до стереотипів, а на основі цього відбувається вироблення стійких переконань, позицій і світогляду – це один із основних елементів моделі підпорядкування соціалізації особистості:

А) контроль;

Б) розпорядження;

В) добір.

29. Суспільство не тільки впливає на індивіда, але і контролює, як виконується обрана ним соціальна роль, чи відповідає вона наявним нормам – це один із основних елементів моделі підпорядкування соціалізації особистості:

А) контроль;

Б) розпорядження;

В) добір.

30. Усвідомлений вибір особистістю соціальних ролей для себе на основі врахування наявних інтересів, потреб, здібностей, бажань, знань, умінь і навичок – це один із основних елементів моделі інтересу соціалізації особистості:

А) вибір;

Б) аналіз;

В) самоконтроль.

31. Особистість самостійно оцінює вимоги зовнішнього середовища і починає активно опановувати необхідними знаннями і розвивати потрібні якості – це один із основних елементів моделі інтересу соціалізації особистості:

А) вибір;

Б) аналіз;

В) самоконтроль.

32. Індивід особисто визначає ефективність виконання соціальних ролей і рівень задоволення особистих потреб та інтересів – це один із основних елементів моделі інтересу соціалізації особистості:

А) вибір;

Б) аналіз;

В) самоконтроль.

33. Соціально схвалювана поведінка людини, реалізація нею своїх прав та обов’язків, а також соціально-психологічне ототожнення себе із своїм положенням в суспільстві – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

34. Положення людини, яке вона посідає в малій соціальній групі в залежності від того, як вона оцінюється за своїми соціальними якостями – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

35. Положення людини, яке вона автоматично посідає в суспільстві як представник великої соціальної групи – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

36. Соціальне положення людини в суспільстві, що дає їй узагальнену характеристику – це:

А) соціальний статус в широкому значенні;

Б) соціальний статус у вузькому значенні;

В) особистий статус;

Г) соціальна роль.

37. Статус, із яким людина народжується або який призначається їй протягом певного часу, тобто який соціально здобувається:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

38. Статус, який заданий біологічно і який людина успадковує поза своєю волею і свідомістю:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

39. Статус, який людина одержує завдяки власним зусиллям, бажанню, вільному вибору або здобувається в результаті удачі чи везіння:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

40. Статус людини, що спочатку досягається, але згодом стає довічним, хоча і не наслідуваним:

А) приписуваний статус;

Б) природжений статус;

В) досяжний статус;

Г) змішаний статус.

41. Якщо розташувати всю безліч соціальних статусів і скріпити їх між собою функціонально – взаємними правами та обов’язками, то формується:

А) соціальна стратифікація суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальна структура суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

42. Сукупність великих соціальних груп, кожна із яких має свій соціальний статус утворює:

А) соціальну стратифікацію суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальну структуру суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

43. Великі соціальні групи, які в суспільстві розташовані по вертикалі, і поставлені при цьому за ступенем їх нерівності – це:

А) соціальна стратифікація суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальна структура суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

44. Зміна індивідом чи соціальною групою свого соціального статусу, тобто місця в соціальній структурі суспільства – це:

А) соціальна стратифікація суспільства;

Б) соціальний склад населення;

В) соціальна структура суспільства;

Г) соціальна мобільність в суспільстві.

45. Суспільний клас, представники якого володіють дуже значними ресурсами, а їхнє положення настільки міцне, що практично не залежить від соціально-економічних змін в суспільстві – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) вищий-вищий клас;

Д) вищий-середній клас.

46. Суспільний клас, для представників якого важливим моментом є економічна, соціальна і політична стабільність у суспільстві, а тому він є основним джерелом підтримки існуючої влади – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) вищий-вищий клас;

Д) вищий-середній клас.

47. Суспільний клас, представники якого не претендують на вплив у масштабах країни, однак у вузьких сферах діяльності їх положення досить міцне і стійке, у своїх сферах діяльності вони користуються високим престижем – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) вищий-вищий клас;

Д) вищий-середній клас.

48. Суспільний клас, представники якого досягли вищих статусів завдяки особистим якостям, але не мають достатнього впливу в усіх сферах діяльності даного суспільства і залежать від політичної та економічної ситуації в суспільстві – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) нижчий-нижчий клас;

Д) вищий-середній клас.

49. Суспільний клас, представники якого створюють прибавочну вартість в даному суспільстві, а в багатьох відношеннях залежать від інших класів стосовно одержання засобів для існування – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) нижчий-нижчий клас;

Д) вищий-середній клас.

50. Суспільний клас, представниками якого є маргінальні групи населення даного суспільства – це:

А) нижчий-середній клас;

Б) вищий-нижчий клас;

В) нижчий-вищий клас;

Г) нижчий-нижчий клас;

Д) вищий-середній клас.

51. Повага, якою в суспільстві та суспільній свідомості користується та чи інша професія, посада або рід заняття:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

52. Здатність нав’язувати свою волю всупереч бажанню інших людей:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

53. Кількість наявних або опредмечених грошових засобів у вигляді рухомого або нерухомого майна:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

54. Кількість грошових надходжень індивіда чи родини протягом визначеного періоду часу:

А) доход;

Б) багатство;

В) влада;

Г) престиж.

55. Набір футорів, що зумовлюють спільну діяльність людей у конкретних спільностях у визначений час для досягнення тих чи інших цілей:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

56. Форма спілкування соціальних спільностей, за якої систематично здійснюється їх вплив один на одного, реалізується соціальна дія кожного з партнерів, досягається спільність у розумінні ситуації:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

57. Відносно стійкі і самостійні зв’язки між індивідами та соціальними групами:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

58. Виконують у суспільстві функції соціального управління і соціального контролю як одного з елементів управління:

А) соціальний зв’язок;

Б) соціальна взаємодія;

В) соціальні відносини;

Г) соціальні інститути.

59. Визнані всім суспільством або більшістю його чле­нів уявлення про те, до яких цілей повинна або може прагнути людина, або до чого вона прагнути не може:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) цінності;

Д) мова.

60. Сукупність знаків і символів, що використовується чле­нами суспільства для здійснення комунікацій, а також в рамках вторин­них моделюючих систем:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) цінності;

Д) мова.

61. Сукупність правил поведінки по відношенню до ін­ших людей, що охоплює особливі традиції, ритуали і норми, які були ви­роблені суспільством або його частиною і можуть мати релігійне, філо­софське чи якесь інше обгрунтування;

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) цінності;

Д) мова.

62. Правила і стандарти поведінки, яких має дотримувати­ся людина, якщо вона розподіляє систему цінностей культури:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) традиції;

Д) мова.

63. Сукупність елементів культурної спадщини, які пере­даються із покоління в покоління і є цінністю в межах цієї культури:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) традиції;

Д) мова.

64. Усталені схеми поведінки, обов'язково на рівні культури загалом. Їх можна охарактеризувати як культурні звички:

А) етикет;

Б) звичаї;

В) норми;

Г) традиції;

Д) мова.

65. Сукупність колективних людський дій, що втілюють у собі певні уявлення і цінності конкретного суспільства і викликають у всіх носіїв цієї культури аналогічні почуття; такі почуття носять, як пра­вило, колективний характер:

А) обряди;

Б) звичаї;

В) церемонії;

Г) традиції;

Д) ритуали.

66. Сильно стилізовані та ретельно сплановані набори жестів і слів, які виконуються особами, підготовленими та вибраними для цього:

А) обряди;

Б) звичаї;

В) церемонії;

Г) традиції;

Д) ритуали.

67. Послідовні дії, що мають символічне значення і присвячені святкуванню будь-яких знаменних подій або дат, функція яких полягає в урочистому підкресленні особливої цінності для суспільства чи будь-якої соціальної групи подій, що відзначаються:

А) обряди;

Б) звичаї;

В) церемонії;

Г) традиції;

Д) ритуали.

68. Такі форми поведінки людей, що властиві тому чи іншому суспільстві і мають моральну оцінку:

А) обряди;

Б) уподобання;

В) церемонії;

Г) табу;

Д) ритуали.

69. Абсолютна заборона, що накладається на будь-яку дію, слово, предмет:

А) обряди;

Б) уподобання;

В) церемонії;

Г) табу;

Д) закони.

70. Є нормою поведінки, які підкріп­люються політичним авторитетом держави і вимагають обов'язкового виконання:

А) обряди;

Б) уподобання;

В) церемонії;

Г) табу;

Д) закони.

71. Забезпечує цілісність самої куль­тури, усвідомлення цієї цілісності індивідами, що належить до неї така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) ціннісно-орієнтаційна;

В) нормативно-регулююча;

Г) комунікативна.

72. Задає певну систему координат або своєрідну "карту життєвих цінностей", в яких існує і на які орієнтується людина у процесі суспільної життєдіяльності така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) ціннісно-орієнтаційна;

В) нормативно-регулююча;

Г) комунікативна.

73. По­лягає в тому, що культура є важливим інструментом соціального управ­ління поведінкою людини в суспільстві така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) ціннісно-орієнтаційна;

В) нормативно-регулююча;

Г) комунікативна.

74. Полягає у трансляції соціально­го досвіду, що до того ж забезпечує зв'язок часів – минулого, теперіш­нього і майбутнього така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) управлінська;

В) інформаційна;

Г) комунікативна.

75. Пов'язана із передаванням по­відомлень під час спільної людської діяльності, яка також передбачає транс­ляцію соціального досвіду така функція культури, як:

А) інтегруюча;

Б) управлінська;

В) інформаційна;

Г) комунікативна.

76. Полягає у розвитку творчого потенціалу людини в усіх формах її життєдіяльності така функція культури, як:

А) гуманістична;

Б) гносеологічна;

В) кумулятивна;

Г) комунікативна.

77. Спрямована на накопичення і збереження соціального досвіду, отриманого культурою в результаті взаємодії індивідів усередині культури і взаємодії з іншими культурами така функція культури, як:

А) гуманістична;

Б) гносеологічна;

В) кумулятивна;

Г) комунікативна.

78. Полягає в тому, що культура є основним засобом пізнання і самопізнання суспільства, соціальної спільноти, групи й окремої людини така функція культури, як:

А) гуманістична;

Б) гносеологічна;

В) кумулятивна;

Г) комунікативна.

79. Предмети ремесел, виробництва, техні­ка, технології, споруди, знаряддя праці тощо, тобто артефакти (все, що зроблене руками людини) – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) матеріальна культура;

Д) духовна культура.

80. Містить у собі все те, що не має безпосереднього матеріального субстрату, але виражається лише опосередковано у продуктах матеріальної культури – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) матеріальна культура;

Д) духовна культура.

81. Культура, сутність якої полягає в тому, що вона створюється переважно для споживання, а головна її функція – розважально-компенсаторна – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

82. Культура, яку поді­ляють більшість членів того чи іншого суспільства і яка є антонімом контркультури – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

83. Культура, сформована в тій чи іншій соціаль­ній групі, в тому чи іншому співтоваристві – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

84. Сукупність культурних норм, цінностей, способів комунікації, що вироб­лена членами певної соціальної групи на противагу загально­прийнятим нормам і цінностям – це:

А) домінуюча культура;

Б) субкультура;

В) контркультура;

Г) масова культура.

85. Культура, яка ство­рюється інтелігенцією, професіоналами, тобто в якій завжди можна чітко встановити авторство – це:

А) народна культура;

Б) елітарна культура;

В) загальна культура;

Г) масова культура.

ТЕСТОВА КОНТРОЛЬНА РОБОТА № 3.

1. Міжгалузевий науковий напрям, що вивчає економіку як соціаль­ний інститут – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) економічна соціологія;

Б) соціологія праці;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія управління.

2. Га­лузь соціологічного знання, закономірності розвитку та функціонування економіки – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія зайнятості;

Б) соціологія праці;

В) економічна соціологія;

Г) соціологія управління.

3. Галузева соціологічна тео­рія, яка вивчає закономірності формування, функціонування і розвитку соціальних утворень (систем, спільнот та інститутів) у сфері праці й пов'язані з ними процеси та явища – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) економічна соціологія;

Б) соціологія праці та зайнятості;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія праці.

4. Галузь соціології, що вивчає соціальний аспект управлінської діяльності – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) економічна соціологія;

Б) соціологія праці;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія управління.

5. Галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія праці;

В) соціологія зайнятості;

Г) соціологія управління.

6. Галузь соціологічного знання, яка вивчає за­кономірності впливу соціальних спільнот, інститутів на політич­ний порядок – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія права;

Б) соціологія праці;

В) соціологія політики;

Г) соціологія управління.

7. Галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні засади політичних та державних інсти­тутів – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія спілкування;

Б) соціологія політики;

В) соціологія права;

Г) соціологія управління.

8. Галузь соціологічного знання, яка вивчає стан, тенденції, напрями функціонування політичної сві­домості, політичної поведінки в соціальному середовищі – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія управління.

9. Галузь соціології, що вивчає закономір­ності функціонування права в системі соціальних інститутів – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія управління.

10. Галузь соціології, що вивчає ге­незис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспіль­стві – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія управління;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія права.

11. Галузь соціології, що вивчає механізми реалізації правових норм в поведінці та діяльності особисто­сті, групи, організації, інститутів, суспільства – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія спілкування;

Б) соціологія політики;

В) соціологія права;

Г) соціологія управління.

12. Спеціальна соціологічна тео­рія, яка вивчає сутність громадської думки, її структуру, функ­ції, канали висловлювання – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія громадської думки;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія права.

13. Спеціальна соціологічна тео­рія, яка вивчає закономірності функціонування громадської думки в різноманітних сферах суспільного життя – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія громадської думки.

14. Галузь соціології, яка вивчає закономірності масових інформаційних явищ і про­цесів – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія політики;

Б) соціологія права;

В) соціологія масових комунікацій;

Г) соціологія громадської думки.

15. Галузь соціології, яка вивчає діяльність соціальних інститутів, що виробляють та поши­рюють масову інформацію – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія масових комунікацій;

Б) соціологія права;

В) соціологія політики;

Г) соціологія громадської думки.

16. Галузева соціологічна наука про фармацію як соціальний інститут та її взаємозв'язки з іншими структурами суспільства – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія релігії;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія медицини;

Г) соціологія молоді.

17. Галузь соціології, частина соціологічного знання, що визначає релігію як складне суспільне явище в різних со­ціальних проявах, у взаємодії з усіма іншими соціальними явищами – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія релігії;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія медицини;

Г) соціологія молоді.

18. Галузь соціології, що вивчає законо­мірності диференціації чоловічих і жіночих ролей – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія сім’ї;

Б) соціологія молоді;

В) гендерна соціологія;

Г) соціологія освіти.

19. Галузь соціології, що вивчає статеві від­мінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіс­нування, на особливості соціальної організації – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) гендерна соціологія;

Б) соціологія молоді;

В) соціологія сім’ї;

Г) соціологія освіти.

20. Галузь соціології, що вивчає специфіку чоловічої та жіночої соціальних спільнот – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія молоді;

Б) гендерна соціологія;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія освіти.

21. Галузева соціологічна дисципліна, яка вивчає освіту як соціокультурний інститут – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія молоді;

Б) гендерна соціологія;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія освіти.

22. Галузева соціологічна дисципліна, яка вивчає взаємодію освіти з іншими інститутами і суспільством взагалі – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія освіти;

Б) соціологія медицини;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія молоді.

23. Галузева соціологічна дисципліна, яка вивчає соціокультурні процеси у сфері освіти – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія медицини;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія молоді.

24. Галузева соціологічна наука про ме­дицину як соціальний інститут та її взаємозв'язки з іншими структурами суспільства – це така соціологічна теорія середнього рівня, як:

А) соціологія медицини;

Б) соціологія освіти;

В) соціологія релігії;

Г) соціологія молоді.

25. Соціальні механізми регулювання економічних відно­син, особливості поведінки соціальних суб'єктів в економічній сфері – це предмет:

А) соціології управління;

Б) економічної соціології;

В) соціології праці;

Г) соціології конфлікту.

26. Структура і механізми соціально-трудових відносин, соціальні процеси у сфері праці є предметом:

А) соціології праці та зайнятості;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології управління;

Г) економічної соціології.

27. Соціальні ас­пекти функціонування політичної сфери – це предмет:

А) соціології права;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології управління.

28. Вся сукупність со­ціальних явищ і процесів в організації є предметом дослідження:

А) соціології молоді;

Б) соціології управління;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології конфлікту.

29. Стан і динаміка соціокультурних процесів у сфері осві­ти – це предмет:

А) соціології молоді;

Б) соціології освіти;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології релігії.

30. Зв'язки, відносини, функції, структури, процеси як у групових взаємодіях релі­гійних індивідів та спільностей, так і релігійних організацій – це предмет:

А) соціології сім’ї;

Б) соціології релігії;

В) соціології освіти;

Г) соціології молоді.

31. Взаємодія комунікатора, аудиторії та визначення змісту, особливостей сприйнят­тя масової інформації є предметом досліджень:

А) соціології громадської думки;

Б) соціології праці та управління;

В) соціології масових комунікацій;

Г) соціології конфлікту.

32. Суспільні відносини, за яких формувалися правові норми та акти, соціаль­на зумовленість права є предметом дослідження:

А) соціології управління;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології права.

33. Законо­мірності, чинники, механізми формування оцінного ставлення великих соціальних груп до ак­туальних проблем дійсності – це предмет:

А) соціології масових комунікацій;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології громадської думки;

Г) соціології праці та управління.

34. Економіка як со­ціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в житті суспільства – це об'єкт:

А) соціології управління;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології праці;

Г) економічної соціології.

35. Праця як суспільне значуще явище є об'єктом:

А) соціології управління;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології праці та зайнятості;

Г) економічної соціології.

36. Організована діяльність людей виступає об'єктом дослід­ження:

А) соціології права;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології управління.

37. Соціальне середовище, в якому розгорта­ються, функціонують процеси освіти, діють суб'єкти освіти – це об'єкт:

А) соціології освіти;

Б) соціології молоді;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології релігії.

38. Релігія як соціальне явище є об'єктом дослідження:

А) соціології освіти;

Б) соціології молоді;

В) соціології сім’ї;

Г) соціології релігії.

39. Сукупність масових інформаційних і комунікаційних явищ у їх соціальному вимірі є об'єктом досліджень:

А) соціології масових комунікацій;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології громадської думки;

Г) соціології праці та управління.

40. Соціально-правові відносини є об'єктом дослідження:

А) соціології права;

Б) соціології конфлікту;

В) соціології політики;

Г) соціології управління.

41. Стійка система взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, регу­льована історично сформованими в даній країні типом культури, системою управління і соціальною структурою суспільства:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

42. Виконувані соціальними суб'єкта­ми функції, які визначаються їх місцем у системі економічних відносин, пануванням певного типу економічних відносин:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

43. Погляди та уявлення, породжені прак­тичним досвідом людей, їх участю в економічній діяльності:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

44. Погляди, потреби, інтереси, ідеї, уяв­лення і переконання стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності, економічної самостійності:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна соціальна роль;

Г) соціальний механізм розвитку економіки.

45. Вияв індивідуальності, самореалізації особистості у сфері виробництва обміну та споживання, рівень її економічної взаємодії із зовнішнім середовищем:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна активність;

Г) економічний інтерес;

Д) економічна поведінка.

46. Усвідомлена економічна потреба лю­дини, груп, спільнот, об'єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна активність;

Г) економічний інтерес;

Д) економічна поведінка.

47. Система соціальних дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економіч­них цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання ко­ристі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу:

А) економічне мислення;

Б) економічна свідомість;

В) економічна активність;

Г) економічний інтерес;

Д) економічна поведінка.

48. Певна система суспільних відносин, які уз­годжують інтереси роботодавців і найманих працівників:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

49. Зв'язок між працівником і суспільст­вом, працівником і працею щодо виробництва та розподілу матеріальних і духовних благ:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

50. Соціальна сутність праці як суспільно зна­чущого процесу:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

51. Узагальнена характеристика процесу праці, яка враховує різноманітні функції праці, види трудових операцій, поділ виробничої діяльності за галузями, фізичне та інтелек­туальне навантаження учасників процесу праці, ступінь само­стійності працівника у регулюванні послідовності трудових операцій, наявність або відсутність новизни, творчості, склад­ність, технічну оснащеність праці:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

52. Сукупність чинників, які впливають на праце­здатність і здоров'я працівника:

А) характер праці;

Б) зміст праці;

В) умови праці;

Г) ринок праці;

Д) ставлення до праці.

53. Діяльність громадян, пов'язана із за­доволенням особистих і суспільних потреб, яка є джерелом до­ходу:

А) зайнятість населення;

Б) мотивація трудової діяльності;

В) трудова адаптація;

Г) соціально-психологічний клімат.

54. Відносно стійкий і типовий для певної групи загальний емоційний настрій, який формуєть­ся в процесі спільної трудової діяльності колективу, спілкуван­ня між людьми:

А) зайнятість населення;

Б) мотивація трудової діяльності;

В) трудова адаптація;

Г) соціально-психологічний клімат.

55. Соціал

Читайте також:

1. Арматурні роботи.
2. Балансувальні роботи.
3. Будівельний підряд. Підряд на проектні та пошукові роботи.
4. Будівельні роботи. Поняття. Підготовчі роботи. Поняття, особливості виконання.
5. Вибір підходу до процесу соціальної роботи зале­жить від теоретичної моделі, якої дотримуються соці­альні працівники, обраної стратегії втручання і методу соціальної роботи.
6. Види і форми науково-дослідної роботи.
7. Виконання роботи.
8. Дайте відповіді на контрольні питання
9. Державно-правові засади соціальної роботи.
10. Добір теми курсової та дипломної роботи.
11. З метою зацікавлення читачів співпрацею із газетою, зміцнення обопільних зв’язків практикується низка ефективних заходів для пожвавлення масової роботи.
12. Завдання для самостійної роботи.

Переглядів: 1088