Морфо-функціональні особливості коронарного кровотоку
Капілярна сітка в міокарді дуже густа: кількість капілярів на одиницю маси серцевого м'язу в 3–4 рази більша, ніж в скелетних. При цьому на кожне м'язове волокно міокарда припадає капіляр. Артеріовенозні анастомози в серці не встановлені. Тонкий прошарок міокарда, який безпосередньо прилягає до ендокарда, майже не має судин і кисень одержує переважно із порожнин шлуночків. Недостатньо має судин і провідна система серця. Відтік крові здійснюється переважно в коронарний синус, що відкривається в праве передсердя. Кров передніх відділів правого шлуночка відтікає в порожнину правої половини серця. Особливістю коронарного кровотоку є його залежність від зміни фаз серцевого циклу. Саме місце відходження вінцевих артерій від аорти сприяє деякому обмеженню коронарного обміну: під час систоли серця стулки аортальних клапанів частково закривають вхід у коронарні судини.
Під час діастоли, коли аортальні клапани закриті, аортальний діастолічний тиск передається без перешкод вінцевим судинам. Тому діастолічний тиск крові в аорті є визначальним для коронарного кровотоку. Притік крові до міокарда під час систоли мінімальний, а у фазу діастолічного спокою – максимальний. Венозний відтік коронарної крові, навпаки, максимальний в систолу. Підвищення частоти серцевих скорочень також обмежує коронарний кровотік, оскільки при цьому зменшується тривалість діастоли і, відповідно, величина діастолічного кровотоку.
У нормі між потребою міокарда в кисні і ступені розширення коронарних судин існує пряма залежність. Підвищення обміну речовин в міокарді супроводжується збільшенням коронарного кровотоку і поступанням кисню з кров'ю.