Особливості кровотоку у плода

Органи кровообігу починають закладатися на другому тижні внутрішньоутробного життя, а функціонувати – з 3–4 тижня.

Основні особливості внутрішньоутробного кровообігу:

1. Наявність додаткового кровоносного русла в плаценті і пупковому канатику;

2. Великий опір у системі легеневої артерії;

3. З'єднання обох половин серця, внаслідок існування овального отвору (між передсердями) і артеріальної (боталової) протоки (між легеневою артерією і аортою).

Через легені плода протікає лише 25 % всієї циркулюючої в організмі крові. Це пояснюється високим опором у системі легеневої артерії. Легеневі артерії мають виражений м'язовий шар, просвіт їх вузький, і вони знаходяться в спазмованому стані.

Тому, в основному, кров з легеневої артерії через широку артеріальну (боталову) протоку поступає в низхідну дугу аорти, де має місце третє змішування крові, нижче місця відходження судин, які несуть кров до голови і верхніх кінцівок. Низхідною аортою кров тече до нижніх частин тіла. Тому в плода в найбільш вигідних умовах, щодо живлення, знаходяться голова, верхні кінцівки, що сприяє їх більш швидкому розвитку. Змішана кров по судинах великого кола кровообігу надходить до органів і тканин, віддає їм кисень і поживні речовини, насичується вуглекислим газом та продуктами обміну і по пупкових артеріях повертається до плаценти .Таким чином, обидва шлуночки в плода нагнітають кров у велике коло кровообігу. Артеріальна кров тече в плода лише в пупковій вені і венозній протоці. У всіх артеріях плода циркулює змішана кров.

Рис.17. Кровообіг плода

1 — аорта; 2 — рух крові до верхньої частини тіла; 3 — артеріальна (Боталова) протока (легеневий анастомоз); 4 — ліве передсердя; 5 — серце; 6 — нижня порожниста вена; 7 — низхідна аорта; 8 — рух крові до нижньої частини тіла; 9 — плацента; 10 — пупкові артерії; 11 — пупкова вена; 12 — венозна протока (печінковий анастомоз); 13 — легенева артерія; 14 — овальний отвір; 15 — легеня; 16 — праве передсердя; 17 — рух крові з верхньої частини тіла.

Після народження дитини відбувається різка перебудова системи кровообігу. З початком легеневого дихання розширюються кровоносні судини легенів, їх кровонаповнення збільшується в 4–10 разів, починає функціонувати мале коло кровообігу. Кров по легеневій артерії йде в легені, минаючи артеріальну (боталову) протоку. Протока ця втрачає своє значення і незабаром перетворюється на сполучнотканинний тяж. Протока заростає до 6–8-го, інколи до 9–10-го тижня життя, а овальний отвір ніж передсердями до кінця першого півріччя життя.

2.15. Фізіологія лімфатичних судин

Лімфатична система складається лімфатичних капілярів, які утворюють густу сітку в усіх органах і тканинах (за винятком кісткової системи, нервової і поверхневого шару шкіри; лімфатичних судин, що зливаються між собою, закінчуються двома лімфатичними протоками, які впадають у верхню порожнисту вену. У лімфатичних судинах, як і у венах, є півмісяцеві клапани. Ці клапани роблять можливим рух лімфи лише в одному напрямку.

По ходу лімфатичних судин розташовані потовщення — лімфатичні вузли. В цих вузлах утворюються В-лімфоцити, а також відбувається очищення лімфи від хвороботворних мікроорганізмів.

Лімфа утворюється в органах в результаті всмоктування тканинної рідини в капіляри завдяки високої проникненості їх стінки. Просвіт лімфатичних капілярів досягає 200мкм, один кінець замкнений, тому рух лімфи здійснюється тільки в одному напрямку.

Склад лімфи непостійний, залежить від місця утворення та функціонального стану органу, де що нагадує склад плазми крові. Містить 2 – 20x10⁹/л лімфоцитів. Кількість лімфи в організмі приблизно 1500 мл.

Рух лімфи забезпечує:

· негативний тиск крові у венозних судинах (у місці впадання аліфатичних протоків);

· ритмічні скорочення самих лімфатичних судин (до 8 – 10 скорочень за хвилину);

· скорочення скелетних м’язів;

· клапани лімфатичних судин (забезпечують однобічний рух);

· присмоктувальна дія грудної клітини під час дихання.

Швидкість руху лімфи не однакова в різних частинах тіла й у цілому значно менше швидкості руху крові. В працюючих органах вона збільшується.

Питання для самоконтролю.

1. Загальна характеристику системи кровообігу.

2. Фактори, які забезпечують рух крові по судинах, його спрямованість та безперервність.

3. Фізіологічні властивості серцевого м'яза. Автоматизм.

4. Провідна система серця. Послідовність і швидкість проведення збудження у серці.

5. Теорія формування ЕКГ. Електрокардіографічні відведення. Походження зубців, сегментів та інтервалів ЕКГ.

6. Серцевий цикл, його фази, фізіологічна роль.

7. Роль клапанів серця. Тони серця, механізм походження, аналіз.

8. Внутрішньосерцевий механізм регуляції діяльності серця.

9. Роль симпатичної та парасимпатичної регуляції серцевої діяльності.

10. Гуморальну регуляцію діяльності серця.

11. Структурно-функціональні особливості різних відділів кровоносних судин. Основний закон гемодинаміки.

12. Артеріальний тиск, фактори, що визначають його величину, методи реєстрації.

13. Артеріальний пульс, його походження та аналіз.

14. Кровообіг у капілярах. Механізм обміну рідини між кров’ю та тканинами.

15. Нервова, гуморальна, місцева та центральна регуляція тонусу судин.

16. Особливості кровообігу в судинах головного мозку та серця, їх регуляція.

17. Особливості легеневого та печінкового кровообігу, їх регуляція.

18. Механізм утворення лімфи. Рух лімфи у судинах.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Морфо-функціональні особливості легеневого кровотоку	\|	Ситуаційні задачі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.