Діти завмирають та зображують ляк. Відкривають трохи рот, закривають очі, піднімають брови, напружують руки, плечі, шию, «тремтять» від страху. Після закінчення вправи діти, стоячи, розслаблюються, відпускають страх і напругу.
Гусеничка злізла з Квіточки і поповзла під землю. Одразу ж вона знайшла якісь тоненькі ниточки, які були дуже смачні.
- Ой-ой-ой! - пискнула Квіточка. - Це ж моє коріння, ними я добувала поживну вологу. Без них я загину ще скоріше.
Довелося Гусеничці знову вибиратися на поверхню. Вона вже підросла, завдяки Квіточці, і з усіх сил намагалася стримувати свій апетит, бо їй дуже не хотілося шкодити Квіточці. Вона сиділа і думала, думала, думала : «Як же зберегти Квіточку, і непомітно для себе стала їсти все менше і менше і, нарешті, зовсім перестала гризти ніжні листочки. Її тонка шкіра затверділа і перетворилася на захисний кокон, і наша Гусеничка перетворилася на лялечку. Лялечка заснула і, навіть, уві сні продовжувала уявляти, як вона зробить колись для квіточки щось гарне.
Вправа «Сон Лялечки»
Діти сідають або лягають на підлогу, закривають очі, розслабляються та слухають «голоси природи».
Час плинув, і поки Лялечка мріяла, Квіточка відрощувала листочки, а згодом з'явилися бутони, і Квіточка розквітла.
Роздаю метеликів, діти сідають в позу розслаблення.
Через деякий час тверда оболонка Лялечки лопнула, і на світ з'явився прекрасний Метелик. Він розправив крильця, котрі на сонечку вигравали всіма кольорами веселки, і полетів.