Вибирається дитина «мураха», а діти ходять навколо неї, зображуючи подив: піднімають плечі, розводячи руки в сторони; піднімають вгору брови та відкривають рот. По сигналу вихователя діти починають швидко рухатися в протилежному напрямі, сердито фиркаючи та чмихаючи.
Він вже було зібрався пройти далі, як та тихенько застогнала і прийшла до тями.
- Добрий день, - привіталася вихована мураха.
У відповідь їжачок лише чмихнув.
- Вибачте мене, шановний їжачок, я не послухалася маму, відійшла далеко від дому і потрапила у халепу, зламавши собі ніжку. Чи не допоможете ви мені?
Їжачок аж підстрибнув від несподіванки, йому аж ніяк не хотілося приймати у своєму будиночку гостей, але діватися було нікуди. Він підняв бідолашну мураху, заніс її у будиночок , поклав на своє ліжко і пішов, нарешті, на полювання, все ще сердячись на мураху, на себе і на весь білий світ.