Теоретичні основи Internet

Інтернет

Загальні відомості

Internet – найвеличезніша глобальна комп’ютерна мережа, що зв’язує десятки мільйонів абонентів у більш ніж 200 країнах світу. Internet можна розглядати як деякий глобальний простір. При низькій вартості послуг користувачі можуть отримати доступ до інформаційних служб будь-якої країни. Internet – всесвітня комп’ютерна мережа. Internet – це не сукупність прямих з’єднань між комп’ютерами. Так наприклад, якщо два комп’ютери, які знаходяться на різних континентах, обмінюються даними в Internet, це зовсім не значить, що між ними діє одне пряме чи віртуальне з’єднання. Дані, які вони надсилають один одному, розбиваються на пакети, і навіть в одному сеансі зв’язку різні пакети одного повідомлення можуть пройти різними маршрутами. Якими б маршрутами не рухалися пакети даних, вони все одно досягнуть пункту призначення і будуть зібрані разом в цілий документ. При цьому дані , які були відправлені пізніше, можуть прийти раніше, але не завадить правильно зібрати документ, оскільки кожен пакет має своє маркування. Таким чином, Internet є ніби “простір”, в середині якого іде безперервна циркуляція даних. Тому його можна порівняти з теле- і радіо ефіром, хоча є суттєва різниця, в ефірі ніяка інформація не зберігається, а Internet вона переміщається між комп’ютерами, які складають вузли мережі, і деякий час зберігається на їх жорстких дисках.

Теоретичні основи Internet

Перші експерименти по передачі і прийому інформації за допомогою комп’ютерів почалася ще в 50-х роках і мали лабораторний характер. Лише в кінці 60-х років на кошти Агентства Перспективних Розробок міністерства оборони США (DARPA – Defense Advanced Research Project Agency) була створена перша мережа національного масштабу. По імені агентства вона отримала назву ARPANET. Ця мережа зв’язала декілька великих наукових, дослідницьких і навчальних центрів. Її основною задачею стала координація груп колективів, які працюють над однаковими науково-технічними проектами, а основним призначенням став обмін електронною поштою і файлами з науковою і проектно-конструкторською документацією. Мережа ARPANET запрацювала в 1969 році. В процесі роботи вона розширювалась, за рахунок підключення нових вузлових комп’ютерів, і стала прототипом Internet.

Кожен раз, коли мова іде про обчислювальну техніку, слід пам’ятати про принцип поєднання апаратного і програмного забезпечення. Поки глобальне розширення ARPANET відбувалося за рахунок механічного підключення все нових і нових апаратних засобів (вузлів і мереж), до Internet в сучасному розумінні цього слова було ще дуже далеко. Датою народження Internet прийнято вважати 1983 рік. В цьому році відбулися революційні зміни в програмному забезпеченні комп’ютерної мережі, а саме стандартизація протоколу зв’язку TCP/IP, який є програмною основою Всесвітньої мережі по сьогоднішній день.

TCP/IP – це не один мережний протокол, а два протоколи, які лежать на різних рівнях (так званий стек протоколів). Протокол TCP – протокол транспортного рівня. Він керує тим, як відбувається передачею інформації. Протокол IP – адресний. Він належить мережному рівню і визначає, куди слід передати інформацію.

Протокол TCP(TransmissionControl Protocol). Згідно протоколу TCP, дані які відправляються розділяються на пакети, після чого кожен пакет маркується таким чином, щоб в ньому були дані, необхідні для правильної зборки документа на комп’ютері одержувача.

Протокол IP (Internet Protocol).Його суть полягає в тому, що у кожного учасника Всесвітньої мережі є своя унікальна адреса (IP - адреса). Без якої не можна говорити про точність доставки TCP – пакетів потрібне робоче місце. Ця адреса складається з чотирьох байтів, наприклад, 195.38.46.11. Структура IP – адреси організована таким чином, що кожний комп’ютер, через який проходить будь-який TCP – пакет, може за цими чотирма числами визначити, кому із сусідів слід переслати пакет, щоб він наблизився до одержувача, враховуючи умови зв’язку і пропускну здатність лінії. Два комп’ютера, які знаходяться на різних континентах, але з’єднаних високопродуктивною лінією космічного зв’язку, вважаються більш “близькими”, ніж два комп’ютери з сусідніх міст, з’єднаних простим телефонним проводом. Відповіддю на питання, що вважати “ближче”, а що ні, займаються спеціальні засоби – маршрутизатори. Роль маршрутизаторів мережі може виконувати як спеціалізований комп’ютер, так і спеціальна програма, яка працює на вузловому сервері мережі.

Так як байт вміщує до 256 різних значень, то теоретично за допомогою чотирьох байтів можна визначити більш ніж чотири міліарда унікальних IP – адрес (256⁴ не враховуючи деякої кількості адрес, які використовуються як службові).

Інтернет не має централізованого управління, правил використання чи доступу. Кожна складова мережа встановлює свої власні стандарти. Централізовано визначаються правила використання адресного простору Інтернет-протоколу та Системи доменних імен. Керує цим Інтернет корпорація з присвоєння імен та номерів (англ. Internet Corporation for Assigned Names and Numbers, або ICANN), міжнародна некомерційна організація з головним офісом у США. Технічне обґрунтування і стандартизацію основних протоколів (IPv4 та IPv6) проводить Internet Engineering Task Force (IETF), некомерційна організація, відкрите міжнародне співтовариство проектувальників, учених, мережевих операторів і постачальників послуг.

До 1971 року була розроблена перша програма для відправки електронної пошти мережею, котра відразу стала дуже популярною.

У 1973 році до мережі через трансатлантичний кабель були підключені перші іноземні організації з Великобританії та Норвегії — мережа стала міжнародною.

У 1988 році було винайдено протокол Internet Relay Chat (IRC), завдяки якому в Інтернеті стало можливим спілкування в реальному часі (чат).

У 1989 році в Європі, в стінах Європейського центру ядерних досліджень (франц. Conseil Européen pour la Recherche Nucléaire, CERN) народилась концепція тенет. Її запропонував знаменитий британський вчений Тім Бернерс-Лі, він же протягом двох років розробляв протокол HTTP, мову гіпертекстової розмітки HTML та ідентифікатори URI.

У 1991 році тенета стали доступні в Інтернеті, а в 1993 році з'явився знаменитий Веб-браузер (англ. web-browser) NCSA Mosaic. Всесвітня павутина ставала дедалі популярнішою.

У 1995 році NSFNet повернулась до ролі дослідницької мережі; маршрутизацією всього трафіку Інтернету тепер займались мережеві провайдери (постачальники послуг), а не суперкомп'ютери Національного наукового фонду.

В тому ж році тенета стали основним постачальником інформації в Інтернеті, обігнавши за обсягом трафіку протокол передачі файлів FTP; було сформовано Консорціум всесвітньої павутини (англ. WWW Consorcium, W3C). Можна сказати, що тенета перетворили Інтернет і створили його сучасний вигляд. З 1996 року Всесвітнє павутиння майже повністю підмінило собою поняття «Інтернет».

У 1998 році Папа Римський Іоанн Павло II заснував Міжнародний день інтернету, який щорічно святкується 4 квітня[1], в Україні з 2001 року «День Інтернету» відмічається щорічно 14 грудня[2].

У наш час Інтернет став доступним не лише через комп'ютерні мережі, але й через супутники зв'язку, радіосигнали, кабельне телебачення, телефонні лінії, мережі стільникового зв'язку, спеціальні оптико-волоконні лінії і електропроводи. Всесвітня мережа стала невід'ємною часткою життя у розвинутих країнах, та країнах, котрі розвиваються.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
The Economy of the Netherlands	\|	Служби Internet

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.01 сек.