Інвесторські кошториси

Сучасний стан ціноутворення в Україні вкрай незадовільний. Вищевикладена методика проектування цін на будівельно-монтажні роботи та окремі об’єкти недосконала і громіздка, позначена наслідками командно-адміністративної системи. Базисна вартість будівництва і визначена на її підставі договірна ціна обґрунтовуються на фіктивному рівні цін і дезорієнтують інвестора або навіть ставлять у важке фінансове становище і можуть призвести до банкрутства.

Підрядник також має великі труднощі через необхідність періодично переглядати та обґрунтовувати приріст цін на інвестиційні товари, що використовуються в будівництві (матеріали, деталі, напівфабрикати), вартість робочої сили та експлуатації будівельних машин і механізмів, а також інші статті витрат.

Методика визначення базисних цін ґрунтується на підставі нормування прямих витрат і планових нагромаджень, поточних витрат, що лімітуються, а також інших витрат, що не залежать по суті від згаданих прямих витрат.

Вартість будівельно-монтажних робіт включає витрати на монтаж технологічного обладнання. Тобто вартість монтажу обладнання виокремлена від вартості самого обладнання і враховується в складі витрат на зведення будівель, споруд. Такий порядок ціноутворення не зацікавлює підрядника в економії матеріалів, збереженні конструкцій, зниженні витрат на їх транспортування. З розвитком ринкових відносин даний порядок ціноутворення призводить до необґрунтованого зростання цін на всі елементи собівартості будівельно-монтажних робіт.

У країнах з розвинутою ринковою економікою нагромаджено великий досвід ціноутворення. Визначення вартості інвестиційних товарів здійснюється інвестором або, за його дорученням, фірмою-проектантом, інжиніринго-консалтинговою фірмою на кожній стадії інвестиційного процесу із залученням широкої інформаційної бази.

Одиничні розцінки відображаються в офіційній статистичній звітності і періодично публікуються в довідниках різних консалтингових фірм. Ці видання вміщують близько 50 тис. одиничних розцінок за всіма видами робіт з урахуванням витрат, поточних витрат і прибутку безпосереднього виконавця робіт, з урахуванням місцевих коригуючих коефіцієнтів. Рівень цін має реальний, очікуваний у наступному році характер. Ці збірники також включають близько 3 тис. укрупнених розцінок у розрахунку за 1 м² будівель. Видаються також збірники показників вартості споживчої одиниці будівельної продукції, тобто вартості будівлі в розрахунку на 1 кв. м площі. У США і Канаді не менше одного разу на квартал публікуються ставки оплати праці по багатьох будівельних професіях, узгоджені між асоціаціями підприємців і профспілками.

Ціни на будівельні роботи, що оприлюднюються, враховують середню вартість матеріалів і регіональні коефіцієнти, що встановлені для великих міст США, Канади і регіонів, які до них прилягають, тобто для зосередженого будівництва (міської агломерації) радіусом 20 миль.

При розробці інвесторських кошторисів проектувальник закладає середні норми поточних витрат, враховує непередбачуваний прибуток. При цьому нормування поточних витрат і прибутку виконується стосовно не прямих витрат, а основної зарплати робітників-будівельників та операторів будівельних машин (у нас такий порядок встановлений для деяких видів монтажних і пусконалагоджувальних робіт). Крім того, в США розраховується середня вартість 1 люд.-год. роботи бригади як інтегральний показник механізованої праці, що також щорічно публікується для кількох сотень типового (характерного) складу бригад.

Отже, у країнах з розвинутою ринковою економікою для розробки інвесторських кошторисів використовується велика кількість інформації, що зумовлюється високими вимогами до якості кошторисної документації. Підрядник за умов конкуренції змушений зважати на ціни, що закладені в інвесторському кошторисі, якщо він прагне перемогти на тендері.

Необхідність участі у тендерах і прагнення до отримання замовлень на виконання будівельних робіт змушує підрядників також розробляти кошториси, що пропонують зустрічні ціни, які враховують уже свої, індивідуально складені рівні витрат ресурсів на проведення робіт, індивідуальні норми поточних витрат і нагромаджень, що залежать від розмірів будівельної фірми, її технічної оснащеності, рівня кваліфікації персоналу та інших чинників. Великі фірми пропонують нижчі ціни від тих, що закладені в інвесторському кошторисі, прагнучи перемогти в тендері.

Витрати на технічне обладнання в інвесторських кошторисах враховуються за даними довідників фірм-виробників, що оприлюднюються не рідше одного разу на рік. Наприклад, у США інформаційна фірма «Маршал Д СВІФТ» щорічно публікує ціни на обладнання приблизно по 30 галузях промисловості, які враховують вартість установки або монтажу і транспортні витрати на доставку до споживача.

З урахуванням світового досвіду можна рекомендувати деякі шляхи вдосконалення ціноутворення в інвестиційній сфері України:

· вже на стадії обґрунтування доцільності інвестицій замовником повинні розроблятись інвесторські кошториси, де визначається прийнятна на всіх стадіях інвестиційного процесу вартість будівництва;

· інвесторські кошториси на тендерах повинні бути основою для розробки проектів цін на будівельну продукцію підрядників, що беруть участь у торгах;

· державні і недержавні інвестори повинні мати змогу вибрати з підрядників тих, що пропонують ціни, нижчі від закладених в інвесторських кошторисах;

· нормування поточних витрат, що лімітуються, слід здійснювати до базису (прямих витрат, кошторисної собівартості), з якого повинна вилучатися вартість матеріалів, деталей і конструкцій;

· прогнозований рівень цін, укрупнених розцінок споживчої одиниці будівельної продукції повинен коригуватися системою регіональних індексів цін, що склалися, а не встановлюватись стосовно граничних нормативів;

· кошториси підрядної фірми мають розроблятися на підставі інвесторських кошторисів з урахуванням можливого зниження рівня собівартості робіт як умови, що забезпечує перемогу у тендері;

· у підрядних контрактах у предметі договірної ціни слід виокремити: на будівельну частину (будівлі, споруди з інженерним обладнанням) і на технологічну (доставка, установка або монтаж технологічного обладнання), що дозволить проводити розрахунки між замовником і підрядником окремо за будівельні роботи і монтаж обладнання;

· доцільно також надати можливість незалежним інжиніринго-консалтинговим фірмам оприлюднювати регіональні ціни на матеріально-технічні і людські ресурси, що складаються в будівельному виробництві.

5.5. Практичні заняття
і контрольні запитання

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Ціноутворення в інвестиційній сфері	\|	Заняття 1

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.03 сек.