• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Ціноутворення в інвестиційній сфері

У ринковій економіці ціна є найпоширенішою економічною категорією: вона — грошовий вираз вартості товарів, послуг, ресурсів. За допомогою ціни вимірюються економічні показники обсягів виробництва і споживання, основних та оборотних фондів тощо. Роль ціни за умов ринку різко відрізняється від її ролі при централізованому плануванні народного господарства. У першому випадку вона виступає всезагальним регулятором процесу суспільного відтворення, вплив якого на діяльність господарюючих суб’єктів доповнюється іншими регуляторами, які застосовує держава (податками, відсотковими ставками, валютним курсом, дотаціями).

Вартісна ціна обсягів виробництва і підтримка економічного порядку в ході коливань ринкової кон’юнктури здійснюється за допомогою системи ринкових цін. Рух даних цін під впливом співвідношення попиту і пропозиції є основою, вихідним моментом дії ринкового механізму щодо регулювання суспільного відтворення.

У ринковій економіці діють різні види цін залежно від сфери обігу й видів реалізованої продукції чи послуг. Так, у відносинах між підприємствами-виробниками і підприємствами-споживачами, а також між підприємствами-виробниками та оптово-збутовими організаціями використовуються ціни оптового обігу. Це, перш за все, оптові ціни, за якими реалізується промислова продукція. Продукцію сільського господарства держава придбаває за закупівельними цінами. У будівництві для розрахунків за споруджені об’єкти застосовується ціна, яка визначається на основі кошторисної вартості будівництва. Товари народного споживання для населення реалізуються за роздрібними цінами. Розрахунки за послуги транспорту, комунально-побутового господарства здійс­нюються за особливими цінами — тарифами.

Вченими-економістами запропоновано класифікацію цін (рис 5.3), згідно з якою вони поділяються на: ринкові (світова, монопольна, картельна пропозиції і попиту), ціни для покупців (споживча, оптова, роздрібна, довідкова), ціни виробника (прейскурантна, контрактна, розрахункова), а також ціни статистичні (середньостатистична, експортна, імпортна, поточна).

Теоретичні передумови організації ціноутворення ґрунтуються на положенні, що ціна повинна забезпечити всім працюючим підприємствам можливість відшкодування витрат на виробництво продукції, виконання робіт або надання послуг, тобто можливість розрахунків за використані трудові, матеріальні і технічні ресурси, а також гарантувати прибуток, достатній для сплати відсотків за банківський кредит, розрахунків з державним і місцевим бюджетом, сплати дивідендів акціонерам і, нарешті, інвестування розвитку. Це — загальні положення щодо ціноутворення у всіх галузях економіки, які працюють за ринкових умов.

Рис. 5.3. Класифікація цін

Інвестиційна сфера з точки зору ціноутворення має певні особливості. По-перше, для визначення вартості будівництва використовується дворівнева система цін, яка включає базисну кошторисну вартість будівництва і вартість будівництва, що встановлюється на стадії укладання підрядного контракту. Базисна кошторисна вартість визначається на стадії розробки проектно-кошторисної документації за кошторисними нормами і цінами. Вартість будівництва, яка обчислюється у процесі укладання підрядного договору (договірна ціна), враховує додаткові витрати замовника і підрядника, спричинені лібералізацією цін за ринкових умов. Отже, ціна на будівельну продукцію у недержавному секторі затверджується замовником (інвестором).

По-друге, в будівництві можуть визначатися ціни споживчої одиниці продукції (вартість 1 м² житлової, виробничої або загальної площі), вартість одного ліжко-місця для лікарень, санаторіїв; вартість одного посадочного місця для кафе, ресторанів, кінотеатрів тощо. Ці ціни мають важливе значення при продажу будівельної продукції.

По-третє, ціни на будівельну продукцію визначаються індивідуальним кошторисом. І навіть об’єкти, споруджені за типовим проектом, мають різну кошторисну вартість за рахунок місцевих відмінностей: вартість земельного майданчика, обсяг земельних робіт і нульового циклу, витрат на спорудження елементів виробничої та соціальної інфраструктури тощо.

По-четверте, ціни в будівництві виконують планово-облікові функції, є підстава для укладання договорів і розрахунків за виконані роботи і надані послуги, а також для складання звітів.

По-п’яте, дуже значною особливістю ціноутворення в інвестуванні є метод нормування поточних витрат і планових нагромаджень, тобто накладні витрати визначаються за затвердженими нормами у відсотках до прямих витрат, а планові нагромадження — у відсотках до кошторисної собівартості робіт (суми прямих і накладних витрат). Перелічені особливості ціноутворення мають суттєві вади, які впливають на якість кошторисів.

Уряд України поступово вдосконалює систему ціноутворення в інвестиційній сфері. У 1996 р. затверджено новий порядок ціноутворення у складі державних будівельних норм (ДБН). Цей порядок визначення вартості будівництва, що здійснюється на території України (ДБН ІV-16-96), розроблений у зв’язку з проведенням в Україні грошової реформи. Порядок враховує нові оптові ціни на промислову продукцію, тарифи на транспортування вантажів, тарифні ставки на оплату праці, постачальницько-збутові націнки. Цим порядком встановлюються правила визначення вартості нового будівництва, реконструкції і технічного переозброєння підприємств, будівель і споруд всіх галузей економіки України для всіх учасників інвестиційного процесу незалежно від форм власності і відомчої належності. Поширюється він на підрядний, господарський і змішаний способи будівництва, має обов’язковий характер для інвестицій, які фінансуються за рахунок державного бюджету, державного кредиту, для державних підприємств і бюджетів всіх рівнів, а також при визначенні базисної кошторисної вартості для будівель, які фінансуються інвесторами недержавних форм. При визначенні договір­них цін порядок має рекомендаційний характер.

Розробка і затвердження цін на будівельну продукцію мають свої особливості. Зокрема, ціни розраховуються у вигляді базисної кошторисної вартості на основі кошторисних норм на будівельні роботи, монтаж устаткування, а потім у складі проекту затверджуються відповідними органами замовників (інвесторів). Таким чином, ціною окремого будівельного об’єкта є кошторисна вартість. Кошторис — це сукупність нормативних розрахунків, які визначають вартість робіт зі спорудження окремого об’єкта та матеріально-технічні і трудові витрати для цього.

Потрібні прямі витрати праці, матеріально-технічні ресурси визначаються державними будівельними нормами, до яких належать норми витрат матеріалів, конструкцій і деталей, норми витрат праці, норми використання будівельних машин і механізмів. Крім цього, при визначенні кошторисної вартості слід враховувати витрати, що пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами, фінансовими ресурсами. Для цих цілей застосовують норми і нормативи, що затверджуються постановами Кабінету Міністрів України:

· норми амортизаційних відрахувань по будівельних машинах та устаткуванню;

· норми накладних витрат;

· норми заготівельно-складських витрат;

· норми націнок постачальницько-збутових організацій;

· норми планових нагромаджень.

За призначенням, використанням і методами визначення розрізняють базисну кошторисну вартість:

ü всього будівництва промислового підприємства, його черги чи пускового комплексу, житлового кварталу тощо;

ü окремих об’єктів в його складі — будівель, споруд, інженерних комунікацій;

ü окремих видів і комплексів будівельно-монтажних робіт.

Залежно від економічних особливостей і витрат у загальній кошторисній вартості будівництва виокремлюють три основні групи відповідно до технологічної структури інвестицій:

¨ будівельно-монтажні роботи по спорудженню будівель, спо­руд і встановленню в них устаткування:

¨ витрати на придбання технологічного та інших видів устаткування, пристосувань, інструментів і виробничого інвентарю, необхідних для подальшої експлуатації збудованого об’єкта;

¨ інші витрати і роботи, пов’язані з підготовкою та проведенням будівництва (вартість дослідницьких і проектно-розвідуваль­них робіт, утримання дирекції замовника, підготовка експлуатаційних кадрів майбутнього підприємства, витрати по відведенню землі під забудову та ін.). Ця група витрат майже на всіх будовах становить 8—10 % загальної базисної кошторисної вартості будівництва і використовується для аналізу, планування, фінансування та обліку інвестицій.

Будівельні роботи поділяються на три групи:

· загальнобудівельні (земляні, кам’яні, бетонні тощо);

· спеціальні будівельні роботи (фундаменти під устаткування, технологічні канали, тунелі);

· санітарно-технічні (водопровід, каналізація, опалення, газопостачання, вентиляція та ін.).

До монтажних робіт належить ув’язка і встановлення всіх видів устаткування з виконанням усіх супутних робіт, які з цим пов’язані, а також електромонтажні та інші енергопостачальницькі роботи.

Відповідно до практики нормування, що склалася, кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт складається з прямих накладних витрат і планових нагромаджень. Сума прямих і накладних витрат у підсумку дає кошторисну собівартість робіт.

До прямих витрат належать: кошторисна вартість будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, основна заробітна плата працюючих, витрати до експлуатації будівельних машин і механізмів. Суму прямих витрат у кошторисах можна розрахувати за формулою:

,

де О_рі — кількість (обсяг) окремих видів робіт чи конструктивних елементів в одиницях виміру, які відповідають затвердженим розцінкам;

ОР_і — одинична розцінка і-ї роботи;

О_кі — обсяг конструктивних елементів відповідних видів робіт, вартість матеріалів яких не включена до одиничної розцінки;

Н_і, Ц_і — відповідно норма витрат і кошторисна ціна матеріалів, конструктивних елементів, які не враховані в одиничних розцінках.

У складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати становлять у середньому 75—80%.

Накладні витрати, на відміну від прямих, не пов’язані безпосередньо з технологічним процесом будівельного виробництва, а призначаються для його обслуговування — організації, управління, інженерної підготовки та забезпечення інших умов. Накладні витрати поділяються на чотири групи:

1) адміністративно-господарські — основна і додаткова заробітна плата керівників, спеціалістів і службовців; відрахування на утримання вищої організації; витрати на відрядження; інші витрати (поштово-телеграфні, канцелярські, утримання приміщень);

2) витрати по обслуговуванню всіх працюючих — додаткова заробітна плата працюючих; витрати на санітарно-побутове обслуговування, охорону праці і техніку безпеки; внески на соціальне страхування; відрахування профспілкам на фізичну культуру та культурно-масову роботу;

3) витрати на організацію робіт на будівельних майданчиках — утримання сторожової та пожежної охорони; витрати на проектування технології та організації робіт; утримання виробничого інвентаря (поточний ремонт, знос тимчасових нетитульних будівель і споруд тощо); амортизацію і поточний ремонт устаткуван­ня навчальних комбінатів і лабораторій по випробуванню матеріалів і виробів; витрати на науково-дослідну роботу, а також підготовку об’єктів до здачі в експлуатацію;

4) інші накладні витрати — виконання важливих завдань, утри­мання редакцій багатотиражних газет та ін.

Традиційно накладні витрати нормуються двома способами: на будівельні роботи — у відсотках від прямих витрат; на монтажні — у відсотках від основної заробітної плати працюючих.

Планові нагромадження відповідно до ДБН передбачаються в кошторисах на будівництво об’єктів у розмірі 30 % від суми прямих і накладних витрат. Вони разом з економією від зниження собівартості будівельно-монтажних робіт складають загальний прибуток від здачі будівельної продукції замовникам.

Кошторисні розрахунки проводяться по окремих видах робіт, об’єктах і будівництву в цілому. Базисна кошторисна вартість, що визначається при цьому, відображається відповідно у локальних, об’єктних кошторисах і зведеному кошторисному розрахунку.

Основою для складання договірних цін є затверджений у встановленому порядку зведений кошторисний розрахунок, розроблений у складі проектно-кошторисної документації, яка прой­шла експертизу.

5.3. Методика проектування цін
на будівельно-монтажні роботи
та окремі об’єкти

Для визначення кошторисної вартості реальних інвестиційних об’єктів (підприємств, їх черг, пускових комплексів, кварталів забудови, окремих складних будівель і споруд, які виділені у самостійні будови) складаються такі кошторисні документи: у складі проекту (на перший стадії проектування) — локальні та об’єктні кошторисні розрахунки; кошториси на проектно-дослідницькі роботи; зведений кошторисний розрахунок; зведений, об’єктний і локальні ресурсні кошториси; відомість витрат; відомість базисної кошторисної вартості будівництва об’єктів, що входять до пускового комплексу; відомість базисної кошторисної вартості об’єктів і робіт з охорони довкілля.

У 1998 р. нормативна база для розробки проектно-кошторис­ної документації складалася з:

· кошторисних норм України на будівельні роботи і монтаж устаткування (РНУ-93, НМУ-93);

· одиничних розцінок України на будівельні роботи (ОРУ-96);

· кошторисних норм і розцінок на експлуатацію будівельних машин і механізмів (СН_і РУ-93/96);

· розцінок на монтаж устаткування (РМУ-96);

· середніх районних кошторисних цін на привізні матеріали, вироби і конструкції (СРСЦ 4.04-96), скоригованих для умов будівництва в Україні;

· єдиних для України середніх кошторисних цін на місцеві будівельні матеріали, вироби і конструкції (СЕСЦ-96);

· кошторисних цін на перевезення вантажів для будівництва (СЦПВ 4.09-96), скоригованих для України;

· граничних цін на матеріали, вироби і конструкції (франко-приоб’єктний склад) (лист Держкоммістобудування від 11.10.96 № 6/390);

· норм поточних витрат у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.91 № 236;

· норм планових нагромаджень;

· лімітованих та інших витрат, що визначені в ДБН IV-16-96, ч. 1.

Для перерахунку зведених кошторисів у ціни поточного року встановлені підвищуючі індекси і коефіцієнти:

ü індекси для визначення кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт;

ü індекси для визначення базисної кошторисної вартості устаткування, меблів та інвентаря;

ü коефіцієнти для визначення надбавок, що враховують збільшення прямих і накладних витрат і планових нагромаджень понад ті, що враховані у базисній кошторисній вартості будівельно-монтажних робіт.

Уся ця нормативна база використовується для складання локальних та об’єктивних кошторисних розрахунків у цінах 1997 р. та зведеного кошторису (див. додаток до розділу).

Зведений кошторис складається з двох частин:

· базисна кошторисна вартість з урахуванням резерву коштів на передбачувані роботи і витрати;

· кошти на компенсацію витрат, пов’язаних з ринковими умовами здійснення будівництва, в тому числі обов’язкові відрахування, збори і платежі, резервний фонд замовника і резервний компенсаційний фонд замовника.

Згідно із законодавством України до договірної ціни і в розрахунки за виконані роботи (ф. № КБ-3, № КБ-2 в) включаються такі податки і збори:

ü плата (податок) на землю;

ü податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів;

ü збір за спеціальне використання природних ресурсів;

ü збір за забруднення навколишнього природного середовища;

ü збір у Фонд для здійснення заходів з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту населення;

ü збір до Державного інноваційного фонду.

Збори на обов’язкове соціальне страхування і державне пенсійне страхування передбачаються в складі поточних витрат.

Згідно з ДБН IV-16-96 базисна кошторисна вартість будівництва — це частка розрахункової кошторисної вартості, що визначається кошторисними документами, складеними проектною організацією в цінах 1997 р., з урахуванням ринкових умов, які склалися на 1 січня того року, в якому передбачається будівництво, на підставі кошторисних нормативів і нормативних актів відповідно до чинного законодавства.

Договірні ціни враховують усі витрати підрядної організації та замовника і обумовлюються при укладанні договорів, прогнозуванні вартості підрядних робіт, розрахунках між замовником і підрядником (субпідрядником) за виконані роботи. Узгоджуються договірні ціни на переговорах між учасниками інвестиційного процесу або на тендерних торгах.

Розрізняють кілька видів договірних цін:

· тверді (остаточні) на весь обсяг будівництва. Вони враховують майбутнє коливання цін і не коригуються стосовно фактичного рівня інфляції. Як правило, такі ціни встановлюються для об’єктів зі строком будівництва не більше року;

· динамічні (відкриті), які мають, як правило, незмінну частину витрат (базисну кошторисну вартість). Ця частка коригується в процесі будівництва відповідно до фактичного рівня інфляції.

До складу договірної ціни включаються:

ü базисна кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт у цінах 1997 р.;

ü інші витрати, що входять до базисної кошторисної вартості будівництва (збільшення прямих і поточних витрат і планових нагромаджень, витрати на перевезення та відрядження робітників-будівельників);

ü частина резерву коштів на непередбачені роботи і витрати;

ü базисна кошторисна вартість пусконалагоджувальних робіт;

ü витрати, доплати і знижки, що встановлюються в процесі переговорів або торгів (тендерів).

Ціна (кошторисна вартість) визначається за формулою:

Ц = К_в + (К_в ∙ Н_п) / 100 = К_в ∙ (1 + Н_п / 100),

де К_в — кошторисна собівартість будівельно-монтажних робіт (сума прямих і накладних витрат);

Н_п — норматив планових нагромаджень (нормативний прибуток).

Необхідні прямі витрати визначаються нормами витрат матеріалів, конструкцій і деталей, нормами витрат праці, нормами використання будівельних машин і механізмів.

Крім того, при визначенні кошторисної вартості слід враховувати витрати, пов’язані з обслуговуванням процесу будівельного виробництва, забезпеченням його обіговими коштами. З цією метою застосовують норми і нормативи, що затверджуються Кабінетом Міністрів України: норми амортизаційних відрахувань по будівельних машинах і механізмах; норми накладних витрат; норми заготівельно-складських витрат; норми націнок постачальницько-збутових організацій; норматив планових нагромаджень. Прямі витрати обчислюються за формулою:

П_в = å (О_рі ∙ Е_рі + О_кі ∙ Н_і ∙ Ц_і),

де О_рі — кількість (обсяг) окремих видів робіт або конструктивних елементів в одиницях вимірювань, які відповідають затвердженим розцінкам;

Е_рі — одинична розцінка і-ї роботи;

О_кі — обсяг конструктивних елементів відповідних видів робіт, вартість матеріалів яких не включено в одиничну розцінку;

Н_і, Ц_і — відповідно норма витрат і кошторисна ціна матеріалів, конструктивних елементів, які не враховані в одиничних розцінках.

У складі кошторисної вартості будівельно-монтажних робіт прямі витрати становлять у середньому 62—67 %. Їх частка коливається залежно від галузі господарства, а в житловому будівництві — залежно від регіонів міст, зон будівництва і видів будинків. Середня структура елементів прямих витрат уточнюється по кожному об’єкту в базисних кошторисних цінах 1997 р.

Графічні базисні ціни на матеріали, вироби та конструкції (франко-станція відправлення) визначаються згідно з державною кошторисною базою 1997 р. До граничних цін додається вартість транспортних і заготівельно-складських витрат.

Розрахункова структура накладних витрат, яка може використовуватись при укладанні контрактів і формуванні договірних цін, сьогодні має такий вигляд (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

СТРУКТУРА НАКЛАДНИХ ВИТРАТ, УРАХОВАНИХ БАЗИСНОЮ
КОШТОРИСНОЮ ВАРТІСТЮ В ЦІНАХ 1997 р.

Планові нагромадження встановлюються в розмірі 30 % до суми прямих і накладних витрат, що в складі кошторисної вартості становить 23,08 % згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 65. Розподіл коштів, що враховані масою планових нагромаджень, здійснюється за такими напрямами (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

РОЗПОДІЛ ЗА НАПРЯМАМИ КОШТІВ,
ЩО ВРАХОВАНІ МАСОЮ ПЛАНОВИХ НАГРОМАДЖЕНЬ

Для приведення даних до виміру в гривнях інвестиції в незавершеному будівництві індексуються окремо в будівельно-мон­тажні роботи та у витрати на придбання машин, обладнання, устаткування. Залежно від терміну освоєння інвестицій застосовуються відповідні індекси.

Оптові ціни на будівельні матеріали та вироби у 1998 р. зросли в 3,04 раза порівняно з 1982 р., а оптові ціни підприємств машинобудування — у 4,66 раза.

В цілому обсяг інвестицій (вартість будівництва) підприємств, будинків і споруд визначається замовником. Вартість будівництвавключає:

· договірну ціну, що складається з вартості робіт, які підлягають виконанню генеральним підрядником за контрактом;

· частину базисної кошторисної вартості будівництва, що належить до діяльності замовника;

· базисну кошторисну вартість пусконалагоджувальних робіт;

· додаткові витрати замовника, спричинені формуванням ринкових відносин;

· обов’язкові відрахування, збори і платежі, передбачені чинним законодавством;

· податок на додану вартість;

· премію за введення в дію виробничих потужностей та об’єк­тів будівництва;

· додаткові витрати на розвиток матеріально-технічної бази будівельної організації, якщо вони передбачені будівельним контрактом.

За підсумками розрахунку вартості будівництва показуються зворотні суми, тобто кошти, що повертаються замовнику після введення об’єкта в експлуатацію.

Читайте також:

1. Акти законодавства ЄС у сфері інтелектуальної власності
2. Аналіз, звітність і аудит у сфері праці
3. Арбітраж у сфері інтелектуальної власності за законодавством України.
4. Аудит у сфері праці
5. Аутсорсинг у сфері інформаційних технологій
6. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг
7. Банківська діяльність у сфері надання фінансових послуг.
8. Більш повну практику ціноутворення в сучасних умовах у розвинутих країнах світу допоможе з’ясувати короткий виклад розвитку теорії ціни.
9. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
10. Біологічний та геологічний кругообіг речовин у біосфері
11. Брендинг у сфері туризму
12. В готельній сфері

Переглядів: 753