АНТИЧНА КУЛЬТУРА

План.

1) Періодизація античної культури.

2) Культура Стародавньої Греції.

3) Культура Стародавнього Риму.

1. Історію культури античного світу традиційно поділяють на такі періоди:

І. Найдавніший період – егейська (крито-мікенська) культура (ІІІ тис. – 11 ст. до н.е.).

ІІ. Гомерівський та ранньоархаїчний періоди (11 – 8 ст. до н.е.).

ІІІ. Архаїчний період (8 – 6 ст. до н.е.).

ІV. Класичний період (5 ст. – остання третина 4 ст. до н.е.).

V. Елліністичний період (остання третина 4 – 1 ст. до н.е.).

VI. Період розвитку племен Італії, етруська кукультура (8 – 2 ст. до н.е.).

VII. «Царський» період Давнього Риму (8 - 4 ст. до н.е.).

VIII. Республіканський період Давнього Риму(5 – 1 ст. до н.е.).

IX. Імператорський період Давнього Риму (1ст. до н.е. – 5 ст. н.е.).

Ранній культурний розвиток Стародавньої Греції пояснюється цілим рядом причин. Важливе значення мали історико - географічні фактори та природні обставини. В Греції були сприятливі умови для землеробства, вирощування оливок, садівництва і виноградарства, а також тваринництва. Наявність корисних копалин сприяла розвиткові ремесла і торгівлі. Географічне розташування було зручним для розвитку мореплавства. Значення для раннього культурного розвитку мало те, що вона успадкувала досягнення матеріальної і духовної культури країн Стародавнього Сходу. Прискорювачем культурного прогресу в Стародавньої Греції являється також ранній розклад общини, республіканська форма правління, яка давала гарантії особистого духовного розвитку громадян, продуктивне використання праці рабів.

2. Ідеалом цього давньогрецького суспільства була вільна і політично активна людина, небайдужа до долі держави. Герой давньогрецької культури – реальна людина. Навіть грецькі боги є антропоморфними, тобто мають людську подобу, їх чесноти і вади. Космогонічні уявлення греків майже не відрізнялися від уявлень багатьох інших народів. Вважалося, що споконвіку існували Хаос, Земля (Гея) та Ерос – життєва основа. Гея народила зоряне небо – Уран, який став першим володарем світу та чоловіком Геї. Від Урана та Геї народилося друге покоління богів – титани. Титан Кронос скинув владу Урана. В свою чергу, діти Кроноса – Аїд, Посейдон, Зевс, Гера, Деметра - під проводом Зевса скинули Кроноса і захопили владу над Всесвітом. Верховним богом став Зевс– володар грому, неба та блискавки. Посейдон – богом вологи. Аїд – повелителем підземного світу. Дружина Зевса – Гера була покровителькою шлюбу. Гестія – богинею домашнього вогнища. Як богиню землеробства шанували Деметру, дочка якої Персефона, викрадена Аїдом, стала йому за дружину. Сонячний бог Геліос, син титана Гіперіона, на колісниці, запряженій 4-ою вогняних коней, щоденно об’їжджав небо. Від шлюбу Зевса і Гери народилися Геба – богиня юності, Арес – бог війни, Гефест – бог вулканічного вогню і ковальства. Серед нащадків Зевса особливо виділявся Аполон – бог світлого начала в природі, покровитель мистецтв, чоловіків, цілитель. Сестра-близнючка Аполлона - Артеміда стала богинею полювання і покровителькою молоді. Гермес був богом достатку, торгівлі, патроном ораторів і спортсменів, опікуном таємних знань, магії і чародійства.Діоніс – бог виноробства. Афіна – богиня мудрості і війни. Ніка – богиня перемоги. Афродіта – богиня кохання і краси. Син Зевса і смертної жінки Алкмени Геракл нібито заснував Олімпійські ігри, здійснив 12 подвигів і після смерті опинився на Олімпі.

Попередницею еллінської цивілізації стала Крито – Мікенська цивілізація. Культура цього періоду яскраво представлена Кноським палацом, рештки якого були знайдені видатним англійським археологом Артуром Евансом у 1900р. На стінах кімнат цього палацу збереглися чудові фрески («Дами в блакитному», сцена «тавромахії» - гри з биками). На острові також було знайдено багато невеликих скульптур, особливо статуеток богинь із зміями: змії вважалися хранительками домівки; керамічних виробів – ваз тощо. В кінці XV ст. до н.е. мінойська цивілізація перестала існувати.

Значного впливу критської цивілізації зазнала мікенська цивілізація, розквіт якої припадає на XV – XIII ст. до н.е. Жителі цих місць – греки – ахейці - будували свої міста – фортеці на високих пагорбах, звідки пішла назва «акрополь» - верхнє місто. Стіни навколо міст Мікени та Тіринф були побудовані з кам’яних брил вагою 5 - 6 тонн. Таке мурування називалося «циклопічним». Царські покої можна вважати типовою парадною спорудою. Тут домінує центральнее приміщення – мегарон – з чотирма внутрішніми колонами, що підтримували дах і обрамляли вогнище. Головний вхід до Мікен прикрашали так звані Левові ворота. На мікенських фресках переважно показано сцени полювання та битв. Німецький археолог XIX століття Г.Шліман знайшов на руїнах міста чимало виробів із золота: масок, пластинок, діадем, браслетів, обручок. Мікенська культура була знищена у XII ст. до н.е. під час навали дорійців.

Гомерівський період (XI – VIII ст. до н.е.) представлений виробами із кераміки: глиняний посуд з візерунками, малюнками тварин, птахів, людей. До VIII ст. до н.е. відноситься дипілонська амфора (надгробний пам’ятник на кладовищі Афін). Про розвиток монументальної скульптури свідчать статуї з дерева та каменю – ксоани.

В архаїчний період на зміну палацам і фортецям прийшли численні культові споруди, храми. Світське будівництво відійшло на другий план. Грецький храм був центром міського життя, релігійної, політичної, економічної діяльності. На священних ділянках, обнесених огорожею, біля східного фасаду храму просто неба ставився вівтар, а всередині – статуя божества. Поступово виник оточений з усіх боків колонамипериптер. Вхід знаходився зазвичай зі сходу. З VIIIст. до н.е. в архітектурі склалися два ордери – дорійський та іонійський. Дорійський тяжів до монументальності, досконалості пропорцій, а в іонійському цінувалася легкість, вишуканість, примхливість ліній. Серед споруд того часу відомі храм Аполона в Сіракузах; храм Гери на о. Самос та одне із семи чудес світу – храм Артеміди в Ефесі. Фундамент цього храму мав розміри 51 на 105 м, а дах підтримували 127 колон заввишки 18 м. Влітку 356 р. до н.е. цей храм було спалено ефесцем Геростратом, який таким способом хотів прославити себе у віках.

З кінця VII ст. до н.е. виникає монументальна грецька скульптура. В цей період поширеними були два типи скульптур: оголеного юнака (курос) та оголеної дівчини (кора). Матеріалом для них слугували камінь, дерево, мармур, бронза. У 6 ст. до н.е. великого поширення набули рельєфи. Живопис не зберігся, але збереглася розписна кераміка. Спочатку розпис покривав увесь виріб («килимний розпис»),а в кінці 7 ст. він поступається «чорно фігурному», а з 6 ст. –«червоно фігурному» розпису. Видатними майстрами вазопису були Клітій, Екзекій, Тлесон.

З епохою архаїки пов’язане виникнення грецької філософії – з’являються вчення Фалеса, Анаксімена, Анаксімандра, Геракліта, Піфагора.

В літературі головує поезія (епічна, лірична). Найвідомішими епічними поетами були Гомер(автор «Іліади» та «Одісеї») та Гесіод ( автор «Трудів і днів» та «Теогонії» ). Серед ліриків слід назвати Тіртея, Архілоха, Алкея, Сапфо, Анакреонта. Архаїчний період став часом пробудження духовних сил грецького народу.

Класичний період – зоряний час Еллади, найвищий злет її загальнолюдського генію (розквіт демократії, мистецтва, філософії, літератури, театру, риторики, права). Визначним політичним і культурним центром стали Афіни. Розквіт Афін пов'язаний з ім’ям визначного діяча Перикла.

V ст. до н.е. позначилося будівництвом чудових архітектурних споруд, пишно оздоблених скульптурними зображеннями. Найвеличнішим архітектурним ансамблем стала забудова Афінського акрополю. На ньому були збудовані Пропілеї (вхідні ворота), Парфенон (храм на честь Афіни-діви, архітектори Іктін та Каллікрат)), Ерехтейон (храм, присвячений Афіні, Посейдону, цареві Ерехтею). В цей час з’явився третій архітектурний ордер античності – коринфський ( скульптор Каллімах).

Скульптори розвивали традиції попереднього часу. Зображали переважно богів та героїв-покровителів полісу, «ідеальних» громадян. Відомими скульпторами булиМірон («Дискобол», «Афіна та Марсій»), Поліктет( «Дориформ», «Діадумен»), Фідій ( творець велетенських статуй Афіни Парфенос (діви) заввишки 12 м та Афіни Промахос (Войовниці) – 8 м, а також одного із 7 чудес світу – 14-меторової статуї Зевса Олімпійського. У IV ст. до н.е. уславилися Скопас, який прикрашав ще одне із 7 чудес світу – Мавзолей у Галікарнасі, Пракситель («Афродіта Кнідська», «Гермес та Діоніс»), Лісіпп («Геракл з левом», «Апоксіомен»), Леохар («Аполлон Бельведерський»). Пракситель одним із перших створив оголену жіночу фігуру. Видатними художниками цього періоду були Полігнот, Аполлодор Афінський ( V ст. до н.е.) та Апеллес ( IV ст. до н.е.). створюються багато скульптурні композиції, об’ємні фігури, відкривається ефект світлотіні.

Наукову думку цього часу представляли Анаксагор, Демокріт, Протагор, Сократ, Платон, Арістотель. Історичну науку розвивали Геродот та Фукідід (V ст. до н.е.), Ксенофонт (IV ст. до н.е.). медицина представлена була Гіппократом.

Провідними жанрами театрального мистецтва стали трагедія ( з гр. «пісня цапів»), сюжетами для якої слугували міфи про богів та героїв, ікомедія («пісня веселих селян»). Театральні вистави нагадували змагання і проходили під час великих державних свят. Споруджувались театри на схилах пагорбів, із врахуванням акустики. Жіночі ролі виконувалися чоловіками. Герої вистав носили пишне вбрання, взуття на високих підборах, обличчя прикривали маскою, вираз якої відповідав характеру персонажа. Давньогрецька трагедія представлена Есхілом(«Перси», «Прометей прикутий»), Софоклом( «Едіп-цар», «Антігона»), Еврипідом(«Медея», «Іполит увінчаний»). Комедія – Арістофаном («Лісістрата», «Мир», «Хмари» тощо).

Один раз на 4 роки проводилися Олімпійські ігри, які тривали 5 днів. До участі у змаганнях допускалися лише вільні греки. Змагання включали біг колісниць, п’ятиборство ( біг, метання диска, кидання списа, стрибки, боротьба), змагання хлопчиків, бій навкулачки, панкратію (бокс + боротьба), біг у повному військовому обладунку. Переможців нагороджували вінками з листя оливи.

Епоха еллінізму представляла собою об’єднання під егідою монархії еллінської і східної культур.

У архітектурі на перший план вийшло не культове, а світське будівництво. Поруч із храмами будували палаци, театри, гімназії. Оздоблення цих будівель було набагато розкішнішим. У цей час було збудовано Фароський маяк (біля Александрії, близько 300 р. до н.е.) – одне із 7 чудес світу. Завдяки системі дзеркал його можна було побачити на відстані 60 км. В ІІ ст. до н.е. було побудовано Пергамський вівтар. На фризі завдовжки 120 м було зображено сцени гігантомахії – боротьби олімпійських богів з гігантами. У III ст. до н.е. Харесом із Лінда був створений Колос Родоський (статуя бога сонця Геліоса) заввишки 30 м (одне із 7 чудес світу).

Шедеврами елліністичної скульптури вважаються «Афродіта (Венера)Мілоська» Александра, «Лаокоон» Агесандра, Полідора, Афінодора. Високого розвитку набуває різьба по каменю (гліптика), особливо роботи, пов’язані з обробкою сардонікса. В цей час будуються перші бібліотеки у Пергамі, Антіохії, Александрії. Олександрійська бібліотека нараховувала у І ст. до н.е. 700 тис. сувоїв. Наука представлена Евклідом, Архімедом, Аристархом, Теофрастом. Виникають нові філософські течії: кініків, скептиків, стоїків, епікурейців. У літературі новими жанрами стали біографії, віршовані перекази наукових трактатів, міми, епіграми.

Отже, стародавні греки створили оригінальні високохудожні твори архітектури, скульптури, літератури. Серед художнього ремесла помітне місце займав розпис амфор, ваз, виготовлення статуеток. Вперше в історії скульптори створили образ вільної людини – громадянина. Звеличення гідності людини стало естетичним ідеалом Греції. В Афінах був створений театр. Мистецтво греків в художніх образах відбивало багато сюжетів міфології, представлені ними як реально існуючі у світі.

Греки поклали початок багатьом галузям наук, зокрема таким як асторномія, анатомія, ботаніка, геометрія, граматика, зоологія, математика, механіка, фізика. Всі вони грецькі за походженням і проголошуються так, як звучали і в стародавні часи.

Грецька культура стала утвердженням гуманізму і цінності людини. Вона універсальний приклад культури, де людина є мірою всіх цінностей.

3. Попередником римської культури була культура етрусків. Походження та мова цього народу досі повністю не вивчені. Вчені вважають, що етруски малоазійського походження. Міста етрусків були гарно укріплені, сполучалися шляхами та мостами. Це були невеликі військово-жрецькі, рабовласницькі міста-держави з царями-жерцями на чолі. Етруски були талановитим народом, суворо відданим давнім релігійним традиціям. Провідним у них був культ, пов'язаний із потойбічним світом. Головними пам’ятками, що залишилися після етрусків, є гробниці. Головними богами етрусків були Гінія, Уні, Менрва (грецькі Зевс, Гера, Афіна; римські Юпітер, Юнона, Мінерва). Це уявлення про трійцю богів етруски перенесли й на архітектуру. Тому багато їхніх храмів мають інтер’єр, розділений на три частини. Архітектура етрусків близька до грецької, але як будівельний матеріал вони використовували дерево і сиру цеглу. Жоден храм не зберігся. Волю богів у храмах провіщали численні жерці-ворожбити. Ворожба над печінкою – гаруспіція – вважалась особливо дієвою, тому що на нутрощах жертовних тварин, за переконаннями етрусків, відбивався стан космосу. Про повсякденне життя етрусків можна довідатися з розписів гробниць (розписи гробниці «Бенкетуючих» початку V ст. до н.е., м. Тарквінія). В етрусків рано розвинулася скульптура. Найдавнішими її зразками є теракотові похоронні урни – канопи для попелу померлих. Вони мають віка (кришки) з зображеннями фігури або погруддя небіжчика. Такого ж типу напівфігури прикрашають віка саркофагів. Майстри показують померлих наче живих. Такими ж радісними були боги етрусків. До нашого часу дійшло кілька скульптур богів, знайдених у святилищі м. Веї. Це Аполлон та Гермес. Етруски створили і емблему Риму – статую вовчиці, яка, за легендою, вигодувала засновників міста Ромула і Рема. Фігуру вовчиці відлито із бронзи. З V ст. до н.е. починається занепад етруських міст. У IVст. до н.е. Етрусія потрапляє під владу Риму, і з тої пори вже римська культура відіграє провідну роль.

У IV – IIIст. до н.е. Рим зумів підкорити собі весь Апеннінський півострів, у ІІІ- ІІ ст. до н.е. римляни перемогли Карфаген, завоювали всю Грецію і Східне Середземномор’я. Завойовники – римляни створили міцну військово-адміністративну державу. Але протягом усього першого етапу існування цієї держави її постійно стрясали всілякі соціальні заворушення, що не сприяло розквіту мистецтв у Римській республіці. Римляни були політеїстами. В них було багато богів: Юпітер – бог грому та блискавки, Юнона – богиня шлюбу, Мінерва – богиня мудрості, Плутон – бог підземного царства, Нептун – бог морів, Веста – богиня священного вогню, Янус – бог початку та кінця та інші. Але римська релігія і фантазія були більш прозаїчні і раціональні. Віра римлян – це почуття залежності від божественної сили та піклування, поєднане із точним виконанням ритуалів і обрядів. Римляни були тверезими практиками. Римляни будують дороги, міцні стіни, мости, водопроводи – акведуки. Найдавнішою вимощеною каменем дорогою є Аппіїв шлях (будівництво його у 312 р. до н.е. розпочав Аппій Клавдій). Римляни почали використовувати у будівництві новий матеріал – бетон. Ще за часів республіки забудовується римський Форум – міська площа. Тут розташовується храм Юпітера, Юнони, Мінерви, Табуларій – державний архів, Курія – місце для засідань сенату та інші громадські будівлі, тут же встановлювали почесні статуї видатних римських громадян, військові трофеї полководців. Одне із найвагоміших досягнень римського мистецтва – скульптурний портрет. На відміну від грецького, який показував ідеально прекрасну людину, римський портрет тяжів до реалізму. Провідним героєм римського портрета був немолодий вольовий патрицій, який володів за римськими законами правом на життя і смерть усіх своїх домочадців. До другої половини І ст. до н.е. в римському портреті намітилася тенденція до пом’якшення достовірності (портрет Юлія Цезаря з музею Торлонія). В ІІ – І ст. до н.е. виникає римська наукова і художня література. На її розвиток значний вплив мало знайомство римлян з досягненнями грецької цивілізації. Грецька мова стає звичною у вищому світі. Видатними вченими республіканського періоду були Марк Теренцій Варрон та Тіт Лукрецій Кар. Останній написав славнозвісну поему «Про природу речей», де виклав атомістичну теорію, здогади про походження Всесвіту та Землі. Чимало трактатів, присвячених різним галузям знань створив видатний політичний і громадський діяч Марк Тулій Цицерон: «Про природу богів», «Про обов’язок», «Про закон», «Парадокси» та інші. Серед поетів та письменників ІІ – І ст. до н.е. треба назвати Катулла (співця кохання), Плавта та Теренція (комедіографів), Лівія Андроніка, Еннія, Акція (трагіків).

Завдяки реформам Юлія Цезаря та Октавіана Августа Рим перетворився з республіки на імперію. Величі і блиску імператорського Риму повинна була відповідати така ж велична і блискуча культура. І вона була створена. За наказами римських імператорів будуються грандіозні споруди. За часів Октавіана на Марсовому полі у Римі було поставлено Вівтар миру (19-9 р. до н.е.), прикрашений рельєфами з зображеннями жертвоприношень богині Миру. При імператорах Віспасіані та Тіті, у 75-82 рр. до н.е. був збудований величезний амфітеатр для гладіаторських боїв – Колізей. В основу його покладено еліпс завдовжки 188м і завширшки 156м. Висота триярусної стіни – 50м. Одночасно на арені Колізею могли змагатися 3000 пар гладіаторів. На честь перемог імператорів споруджувалися особливі тріумфальні арки (арка Тіта, поставлена у 81р. на честь перемоги імператора над Іудеєю). За наказом імператора Адріана у 118-125 рр. був збудований «храм усіх богів» Пантеон. Для архітектури епохи занепаду імперії (ІІІ –IVст.) показові незвичайно великі, інколи надмірні масштаби споруд, пишні декоративні ефекти. Великої винахідливості досягли римські архітектори в оформленні складного внутрішнього простору таких видатних споруд, як терми (лазні) Каракали та базиліка Максенція у Римі. Терми для римлян були чимось на зразок клубу. Вони були складною архітектурною спорудою, перекритою зведеннями різних конструкцій. Стіни і стелі терм були оброблені золотом, коштовними каменями та мозаїкою. Підлоги в громадських спорудах та багатих будинках прикрашалися мозаїкою, стіни розписувалися фресками. До наших часів збереглися чудові фрески, знайдені археологами у містах Помпеї, Геркуланумі та Стабії, що загинули у 79 р. під час виверження вулкана Везувій. Подальшого розвитку набуває римська скульптура. Створюється багато зображень римських імператорів та членів їх сімей. Відомими є численні статуї Октавіана Августа (відома статуя з Прима Порти). Імператор Комод наказав зобразити себе у вигляді бога Геракла, у левовій шкурі і з яблуками Гесперід у руці. Скульптори намагалися зобразити також наближених до імператора осіб. «Хліба та видовищ!» - це гасло стає головним стрижнем римського буття. За часів імперії створюється класична римська література. У період правління Октавіана Августа римський багатій Гай Цильній Меценат створює гурток, до якого входили поети Вергілій, Горацій, історик Тит Лівій. Найвизначнішим твором Вергілія (70-19рр. до н.е.) є епічна поема «Енеїда». Вергілій уславлює римський дух, давні чесноти і традиції. Квінт Горацій Флакк (65 р. до н.е. – 8 р. н.е.) був співцем простого життя на лоні природи. Писав ліричні вірші, сатири, послання. Його перу належить «Ода до Мельпомени». У ті ж часи творив третій видатний поет Риму – Публій Овідій Назон (43 р. до н.е. – бл. 18 р. н.е.). Він написав «Метаморфози», «Мистецтво кохання», «Скорботні елегії» та «Послання з Понту». У І – ІІ ст. н.е. славу Риму приносять філософи Сенека та Марк Аврелій, історик Тацит («Аннали»), Светоній («Життя 12 Цезарів»), Плутарх («Порівняльні життєписи»), поети Лукан, Марціал, сатирики Ювенал та Петроній, байкар Федр. З’являється в римській літературі жанр роману.

Староримська культура послужила ґрунтом подальшого культурного розвитку Європи. Латинська мова залишалася міжнародною мовою європейської культури більше тисячі років після падіння Римської імперії. Рим був духовним центром Європи на протязі всього середньовіччя, римська поезія, драматургія, сатира мали вирішальне значення для становлення європейської літератури. Римські пам’ятники живили мистецтво Відродження. Вплив староримської культури відчувався в класичній архітектурі громадських споруд, науковій номенклатурі, сконструйованій із латинської мови. Вперше в світі у Римі зародилася санітарія та гігієна. Принципи римського права були покладені в основу правових систем багатьох країн світу. на основі римської адміністративної системи була побудована католицька церква.

САМОСТІЙНА РОБОТА №3

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виступи студентів, доповнення і коригування відповідей, дискутування	\|	КУЛЬТУРА СТАРОДАВНЬОЇ УКРАЇНИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.038 сек.