• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення

План

ПРОТИ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ

ЗЛОЧИНИ У СФЕРІ ОБІГУ НАРКОТИЧНИХ ЗАСОБІВ, ПСИХОТРОПНИХ РЕЧОВИН, ЇХ АНАЛОГІВ АБО ПРЕКУРСОРІВ ТА ІНШІ ЗЛОЧИНИ

ЛЕКЦІЯ

1. Види злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.

1. Злочини, що посягають на здоров'я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення.
2. Злочини, що посягають на здоров’я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом певних засобів, речовин тощо, які не належать до наркотичних або психотропних.
3. Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження із засобами або речовинами, що можуть викликати наркоманію.
4. Злочини, що посягають на встановлений порядок поводження з предметами, які можуть бути сировиною або технологічними компонентами для виготовлення (виробництва) наркотичних засобів.
5. Злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямований на перекриття шляхів поширення наркоманії.
6. Злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямований на створення умов для боротьби зі злочинністю, пов’язаною з наркотизмом.

Родовим об'єктомцих злочинів є здоров'я населення та сис­тема заходів, спрямованих на його охорону.

Здоров'я як належне населенню благо і водночас один з ком­понентів цінностей, на які посягають вказані злочини, - це фактич­ний або максимально досяжний в Україні стан організму людей, які в ній проживають чи перебувають, необхідний для забезпечен­ня їх біологічного існування, здатності до активного тривалого життя та відтворення здорового людського покоління. Під охоро­ною здоров'я в зазначеному аспекті розуміється система заходів, необхідних для збереження та максимально можливого поліпшен­ня стану здоров'я людей, що здійснюються МОЗ України само­стійно або разом з іншими органами.

Залежно від видових об'єктів, особливості яких становить зміст заходів, спрямованих на охорону здоров'я населення, можна виділити такі види зазначених злочинних діянь:

1) злочини, що посягають на здоров'я населення та систему за­ходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюджен­ня серед населення захворювань масового поширення (ст. 325).

2) злочини, що посягають на здоров'я населення та систему за­ходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюджен­ня серед населення захворювань, викликаних шкідливим впливом певних засобів, речовин тощо, які не належать до наркотичних або психотропних (це злочинні діяння, передбачені статтями 321-324, 326-327);

3) злочини, що посягають на здоров'я населення та систему за­ходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюджен­ня серед населення захворювань населення на наркоманію.

Останні (злочини), в свою чергу, мають такі різновиди:

а) злочини, що посягають на встановлений порядок поводжен­ня із засобами або речовинами, що можуть викликати наркоманію. Зокрема, це злочинні діяння, передбачені статтями 305, 307, 308, 309,314,320;

б) злочини, що посягають на встановлений порядок поводження з предметами, які можуть бути сировиною або технологічними компонентами для виготовлення (вироблення) наркотичних засобів. До них належать злочини, передбачені статтями 310, 311, 312;

в) злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямова­ний на перекриття шляхів поширення наркоманії. Це злочини, пе­редбачені статтями 313, 315, 316, 317, 318, 319;

г) злочини, що посягають на встановлений порядок, спрямова­ний на створення умов для боротьби зі злочинністю, пов'язаною з наркотизмом (ст. 306).

2. Злочини, що посягають на здоров'я населення та систему заходів, спрямованих на недопущення виникнення і розповсюдження серед населення захворювань масового поширення

Стаття 325. Порушення правил боротьби з епідеміями

Порушення правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим заразним захворюванням і боротьби з ними, якщо ці дії спричинили або завідомо могли спричинити поширення цих захворювань, -
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об’єктом злочину є відносини у сфері охорони здоров’я, що мають на меті забезпечення санітарно-епідеміологічного благополуччя територій та населених пунктів.
Предметом злочину є фактори передачі збудників інфекційних хвороб, тобто забруднені збудниками інфекційних хвороб об’єкти середовища життєдіяльності людини (повітря, ґрунт, вода, харчові продукти, продовольча сировина, кров та інші біологічні препарати, медичні інструменти, предмети побуту), а також заражені збудниками інфекційних хвороб живі організми, що переносять збудники інфекційних хвороб від джерела інфекції до інших осіб.
2. Об’єктивна сторона злочину характеризується недотриманням правил запобігання епідемічним та іншим захворюванням і боротьби з ними, у результаті чого виникає епідемічний осередок та реальна загроза трансформації його в епідемічний спалах.
Диспозиція ст.325 бланкетна. До нормативних актів, що містять санітарно-протиепідемічні правила, відносяться Основи законодавства України про охорону здоров’я, Закони України “Про ветеринарну медицину”, “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”, “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
Цими законодавчими актами встановлені єдині санітарно-протиепідемічні вимоги до: планування та забудови населених пунктів; будівництва та експлуатації промислових і інших об’єктів; очищення та знешкодження промислових і комунально-побутових викидів та відходів; використання та утримання житлових, виробничих, службових приміщень і територій, на яких вони розташовані; організації харчування та водопостачання населення; утримання та забою домашніх і диких тварин, а також до іншої діяльності, що може загрожувати санітарно-епідеміологічному благополуччю територій та населених пунктів.
Спеціальні правила поведінки в епідемічних осередках та перелік заходів по локалізації і ліквідації масових інфекційних захворювань містяться в ст.6, 10, 27 та 30 вказаних Основ законодавства України про охорону здоров’я, у ст.26-30 Закону України “Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення”, у ст.15, 16, 21-23, 28-37 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”.
У відповідності з ч.2 ст.30 Основ законодавства України про охорону здоров’я особи, що є носіями збудників інфекційних захворювань, небезпечних для населення, відлучаються від роботи чи іншої діяльності, що може сприяти поширенню інфекційних хвороб, і підлягають медичному обстеженню та лікуванню. У випадку поширення особливо небезпечних інфекційних хвороб можуть проводитися обов’язкові медичні огляди, профілактичні щеплення, лікувальні та карантинні заходи у порядку, передбаченому Законом України “Про захист населення від інфекційних хвороб”. При загрозі виникнення чи поширення епідемічних захворювань Президент України згідно з законами України та рекомендаціями органів охорони здоров’я може вводити по всій території України чи у її окремих місцевостях особливі умови та режими праці, навчання, переміщення та перевезення, спрямовані на запобігання поширенню та ліквідацію цих захворювань.
На органи місцевої державної адміністрації, регіонального місцевого самоуправління, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, на громадян покладений обов’язок активно сприяти здійсненню протиепідемічних заходів.
Порушення санітарно-епідемічних правил та норм у залежності від можливих наслідків або наслідків, які настали, тягнуть за собою адміністративну (ст.42, 43 КУпАП України) чи кримінальну відповідальність. Діяння, за які передбачена відповідальність за ст.325, можуть проявлятися у формі: невстановлення бацилоносіїв; незнищення домашніх тварин, що є джерелами інфекції, або продуктів харчування, що насінені бактеріями; невжиття заходів по карантизації та обсервації осіб, що знаходилися у контакті з хворими - носіями заразного захворювання; незакриття ввезення та вивезення вантажів і пасажирів в окрему місцевість; непідкорення розпорядженню про госпіталізацію; ухилення від обов’язкових протиінфекційних щеплень; невжиття заходів по знищенню заражених продуктів тощо. У кожному випадку необхідно встановити, які саме правила були порушені.
Наслідки, що знаходяться у причинному зв’язку з порушенням згаданих правил, виражаються у наявності епідемічного осередку, в якому хвороба може набути характеру епідемічного спалаху. За відсутності цих наслідків винний притягується до адміністративної відповідальності за ст.42, 43 КУпАП України.
Під епідемією розуміється масове поширення інфекційної хвороби серед населення за короткий проміжок часу (див. ч.6 ст.1 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб”); воно полягає у формуванні ланцюга епідемічних осередків, що послідовно виникають один за одним. До особливо небезпечних відносяться інфекційні хвороби, які виникають внаслідок зараження живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами, в тому числі карантинними: чума, холера, жовта гарячка) і характеризуються важкими та (або) стійкими розладами здоров’я у значної кількості хворих, високим рівнем смертності, швидким поширенням цих хвороб серед населення.
Інші заразні захворювання - інфекційні хвороби, що викликаються мікроорганізмами та передаються від хворої до здорової людини не так швидко і масово, як епідемічні захворювання (туберкульоз, бруцельоз, туляремія тощо).
Під поширенням епідемічного та іншого заразного захворювання розуміється збільшення кількості випадків захворювання однією й тією ж інфекційною хворобою.
3. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною у формі умислу чи необережності щодо дій. Стосовно наслідків - вина необережна, а щодо можливості їх настання ймовірний і непрямий умисел. За наявності прямого умислу щодо наслідків, які вказані у диспозиції ст.325, виникає питання, чи не має умисел антинаціонального спрямування, за яке припустима відповідальність за ст.113.
Порушення правил боротьби з венеричними захворюваннями та вірусом імунодефіциту людини за наявності підстав кваліфікується за ст.130, 131 та 133.
4. Суб’єктом злочину може бути особа, у службові та професійні обов’язки якої входить виконання передбачених законом правил по боротьбі з епідеміями та іншими заразними захворюваннями (службові особи підприємств, організацій, установ; медичні працівники санепідемстанцій, ветеринарні лікарі; працівники тваринницьких ферм тощо), а також громадяни, що досягли 16 років і порушили правила боротьби з епідеміями. Службові особи за порушення цих правил можуть нести відповідальність за сукупністю злочинів - за ст.325 та за службовий злочин - за ст.367.

Переглядів: 1656