• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Хабарництво

Стаття 368. Одержання хабара

1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабара, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища -
карається штрафом від семисот п’ятдесяти до однієї тисячі п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, -
карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, -
карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Примітка. 1. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому - такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України “Про державну службу” віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України “Про державну службу”, та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.
3. Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.
4. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

1. Під поняттям хабарництво розуміють два склади злочинів:
- одержання хабара (ст.368);
- давання хабара (ст.369).
2. Предметом одержання хабара є:
- майно (гроші, матеріальні цінності);
- право на майно (документи, що надають право на отримання майна, володіння, користування чи розпорядження майном, а також документи, що надають право вимагати виконання зобов’язань матеріального характеру, тощо);
- будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигід або відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг майнового характеру, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних чи ремонтних робіт тощо).
Оскільки одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які надають право отримувати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов’язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від права на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо).
Послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристики чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання їх може розцінюватись як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст.364 (див. п.4 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Якщо предметом одержання хабара є предмети, збут і придбання яких є самостійним складом злочину (вогнепальна (крім гладкоствольної мисливської), холодна зброя, бойові припаси або вибухові речовини, наркотичні засоби, отруйні чи сильнодіючі речовини тощо), дії винної особи потрібно кваліфікувати за сукупністю злочинів - за відповідною частиною ст.368 та за статтею КК, яка передбачає відповідальність за збут або придбання цих предметів (див. п.7 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
3. З об’єктивної сторони злочин, передбачений ч.1 ст.368, характеризується прийняттям (одержанням) службовою особою від іншої особи предмета хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, або третьої особи будь-якої дії з використанням наданої такій службовій особі влади чи займаного нею службового становища. Прийняття службовою особою предмета хабара може відбуватися як у формі його безпосереднього отримання від хабародавця самою службовою особою, або через інших осіб-посередників (знайомих, родичів), так і іншими способами: одержання поштового відправлення, перерахування коштів на рахунки в установах банків, вказані службовою особою. Одержання хабара може бути і в завуальованій формі: під виглядом укладення законної угоди, безпідставного нарахування й виплати заробітної плати чи премій, нееквівалентної оплати послуг різного характеру (консультацій, експертизи тощо) (див. абз. 1 п.8 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Одержання хабара вважається закінченим злочином з моменту, коли службова особа прийняла хоча б частину хабара незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа певні дії в інтересах того, хто дає хабар, або в інтересах третьої особи, а також незалежно від того, чи мала намір службова особа взагалі виконувати (не виконувати) обумовлені дії. Час отримання хабара (до моменту виконання чи невиконання певних дій службовою особою (хабар-підкуп) або після їх виконання або невиконання (хабар-винагорода) на кваліфікацію не впливає.
Одержання службовою особою хабара від того, хто діє з метою її викриття і звільняється від кримінальної відповідальності з передбачених законом підстав, є закінченим складом злочину і кваліфікується залежно від обставин справи за відповідною частиною ст.368 (див. абз.3 п.10 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
4. Під інтересами “того, хто дає хабара” розуміються будь-які інтереси самого хабародавця, а під “інтересами третьої особи” - інтереси будь-якої іншої особи, на користь якої вчинюються або не вчинюються певні дії службовою особою.
5. З суб’єктивної сторони злочин, передбачений ст.368, характеризується виною у формі прямого умислу - службова особа усвідомлює, що отримує хабар за виконання чи невиконання певних дій в інтересах хабародавця чи в інтересах третьої особи з використанням наданої їй влади чи службового становища, і бажає отримати цю незаконну винагороду.
Для кваліфікації одержання хабара має значення обізнаність як службової особи, яка одержує хабар, так і хабародавця про характер вчинюваних ними дії, оскільки давання й одержання хабара тісно пов’язані умислами осіб, які вчинюють ці злочини (див. абз.1 п.9 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5). Давання й одержання хабара тісно пов’язані з умислами осіб, які вчинюють ці злочини. Якщо особа, вручаючи службовій особі незаконну винагороду, з тих чи інших причин не усвідомлює, що дає хабар (наприклад, у зв’язку з обманом чи зловживанням довірою), вона не може нести відповідальність за давання, а службова особа - за одержання хабара. Дії останньої за наявності до того підстав можуть кваліфікуватись як зловживання владою чи службовим становищем, обман покупців або замовників, шахрайство тощо (див. абз. 1 п.9 зазначеної постанови ПВСУ).
Дії службової особи, яка одержала гроші чи матеріальні цінності чи вигоди майнового характеру начебто для передачі іншій службовій особі як хабар без наміру їх передати, а привласнити, не утворюють склад злочину одержання хабара, і повинні кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених відповідними частинами ст.190 та 364 як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 і 369 як підбурювання до замаху на давання хабара. Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за замах на давання хабара (див. абз. 2 п.9 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
6. Суб’єктом одержання хабара може бути службова особа, яка в силу використання наданої їй влади чи службового становища могла вчинити (не вчинити) певні дії, а також в силу своїх повноважень могла давати вказівки і контролювати діяльність інших організацій. Суб’єктом одержання хабара має визнаватись і службова особа, яка в силу свого службового становища не уповноважена була вчинювати обумовлені хабарем дії, але вжила заходів до вчинення таких дій іншою службовою особою (сприяла одержанню хабара) завдяки своєму службовому становищу.
Про поняття “службова особа” див. пп. 8-14, 18 коментаря до ст.364.
7. До обтяжуючих обставин одержання хабара, передбачених ч.2 ст.368, відносяться:
- одержання хабара у великому розмірі;
- одержання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище;
- одержання хабара за попередньою змовою групою осіб;
- одержання хабара повторно;
- одержання хабара, поєднане з його вимаганням.
До особливо обтяжуючих обставин, передбачених ч.3 ст.368, відносяться:
- одержання хабара в особливо великому розмірі;
- одержання хабара службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище.
8. Зміст понять “великий розмір” і “особливо великий розмір” визначається в п.1 примітки до ст.368. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому - такий, що у п’ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Оскільки від розміру хабара залежить кваліфікація злочину, предмет хабара повинен отримати грошову оцінку в національній валюті України. Це є необхідним і у випадках, коли як хабар було передано майно, яке з тих чи інших причин не купувалося (викрадене, подароване, знайдене тощо) При визначенні вартості предмета хабара слід виходити з мінімальних цін, за якими в даній місцевості на час вчинення злочину можна було вільно придбати річ або одержати послуги такого ж роду та якості (див. п.13 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Відповідно до п.14 зазначеної постанови ПВСУ при кваліфікації одержання хабара за ознаками великого або особливо великого розміру судам належить керуватися приміткою до ст.368 КК виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого законодавством України на момент вчинення цього злочину.
За змістом не об’єднане єдиним умислом одержання декількох хабарів, кожен з яких не перевищує в 200 (500) разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, не може кваліфікуватись як одержання хабара у великому (особливо великому) розмірі, навіть якщо загальна їх сума перевищує останній. У зв’язку з цим послідовне одержання одного хабара у великому, а другого - в особливо великому розмірі належить кваліфікувати за сукупністю злочинів, тобто за ч.2 і 3 ст.368.
Коли ж умисел службової особи при одержанні декількох хабарів був спрямований на збагачення у великих чи особливо великих розмірах (наприклад, у випадках систематичного одержання хабарів на підставі так званих такс або у формі поборів, данини тощо), її дії треба розцінювати як один злочин і залежно від фактично одержаного кваліфікувати за відповідною частиною ст.368.
Якщо при умислі службової особи на одержання хабара у великому або особливо великому розмірі нею було одержано з причин, що не залежали від її волі, лише частину обумовленого хабара, вчинене належить кваліфікувати як замах на одержання хабара у розмірі, який охоплювався її умислом.
9. У відповідності з п.2 примітки до ст.368 службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, які зазначені в п.1 примітки до ст.364 і посади яких згідно зі ст.25 Закону України “Про державну службу” віднесені до третьої, четвертої, п’ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць.
Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в ч.1 ст.9 Закону України “Про державну службу”, та особи, посади яких згідно із ст.25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.
10. Під одержанням хабара за попередньою змовою групою осіб необхідно розуміти вчинення цього злочину двома і більше службовими особами, які попередньо домовились про його спільне вчинення і діяли як співвиконавці.
Співвиконавцями слід вважати службових осіб, що одержали хабар за виконання чи невиконання дій, які кожна з них могла або повинна була виконати з використанням службового становища. Для кваліфікації одержання хабара як вчиненого за попередньою змовою групою осіб не має значення, як були розподілені ролі між співвиконавцями, чи всі вони повинні були виконувати або не виконувати дії, обумовлені з тим, хто дав хабар, чи усвідомлював він, що в одержанні хабара беруть участь декілька службових осіб. Злочин вважається закінченим з моменту, коли хабар прийняв хоча б один із співвиконавців (див. абз.2 п.16 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Розмір одержаного групою осіб хабара визначається загальною вартістю одержаних цінностей чи послуг. Якщо хабар одержано у великому або особливо великому розмірі, кожен із співучасників злочину, якому про це було відомо, несе відповідальність за одержання хабара за таких кваліфікуючих обставин, навіть якщо розмір одержаного ним особисто не є великим або особливо великим (див. абз.3 п.16 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Службова особа, яка одержала хабар без попередньої домовленості з іншою службовою особою, а після цього передала тій його частину, несе відповідальність за сукупністю злочинів - одержання й давання хабара (див. абз.4 п.16 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
11. Повторним у відповідності з п.3 примітки до ст.368 визнається вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила одержання хабара або давання хабара, незалежно від того, чи притягувалась така особа за раніше вчинений злочин до кримінальної відповідальності. Ознака повторності буде відсутня в тому випадку, коли судимість за раніше вчинений злочин (злочини) погашена або знята у встановленому законом порядку. Одержання хабара службовою особою в декілька прийомів від однієї особи або від декількох осіб одночасно за виконання чи невиконання в їх спільних інтересах єдиного діяння по службі не утворює повторності, дії такої службової особи кваліфікуються як один продовжуваний злочин.
Одержання хабара не може кваліфікуватись як вчинене повторно у випадках, коли:
- судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку;
- на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин;
- особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку (див. абз.5 п.15 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
В абзаці 2 п.15 вказаної постанови ПВСУ зазначається, що ознакою повторності охоплюється як перший, так і наступні злочини, тому кваліфікувати перший із них додатково ще й за ч.1 ст.368 не потрібно. Однак така позиція ПВСУ суперечить положенням ч.1 і 2 ст.33 КК, а обґрунтованих аргументів на користь такої позиції вказана постанова ПВСУ не містить.
12. Вимаганням хабара відповідно до п.4 примітки до ст.368 визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.
У випадках, коли особа, незважаючи на вчинення щодо неї дій, спрямованих на те, щоб примусити її дати хабар, з тих чи інших причин цього не зробила, дії службової особи, яка його вимагала, залежно від конкретних обставин справи належить кваліфікувати як готування до одержання хабара шляхом вимагання чи як замах на вчинення цього злочину (див. абз.2 п.17 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
13. Дії особи, яка одержала один хабар за наявності ознак, передбачених і ч.2 і ч.3 ст.368 КК, мають кваліфікуватися лише за ч.3 даної статті. При цьому в мотивувальній частині вироку необхідно зазначати всі кваліфікуючі ознаки злочину (див. п.20 названої постанови ПВСУ).

Стаття 369. Давання хабара

1. Давання хабара -
карається штрафом від двохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років.
2. Давання хабара, вчинене повторно, -
карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.
3. Особа, яка дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.

1. Під даванням хабара необхідно розуміти передачу особисто або через посередників службовій особі матеріальних цінностей, права на майно, надання вигід майнового характеру за вчинення або невчинення нею дій в інтересах хабародавця з використанням влади чи свого службового становища.
2. Щодо предмета див. п.2 коментаря до ст.368.
3. Давання хабара визнається закінченим злочином з моменту прийняття службовою особою хоча б частини матеріальних цінностей або вигід (пільг) майнового характеру незалежно від того, виконала чи не виконала службова особа певні дії в інтересах того, хто дає хабар, або в інтересах третьої особи, а також незалежно від того, чи мала намір службова особа виконувати (не виконувати) обумовлені дії. У випадках, коли службова особа відмовилася прийняти запропоновані гроші, цінності, послуги, дії того, хто намагався дати хабар, належить кваліфікувати як замах на його давання (див. абз. 1 п.10 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
4. Службова особа, яка дала хабар за одержання певних благ, пільг або переваг для установи, організації чи підприємства, нестиме відповідальність за давання хабара, а за наявності до цього підстав - і за інший злочин (наприклад, зловживання владою або службовим становищем, незаконне заволодіння чужим майном тощо) (див. абз.1 п.12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Склад злочину, передбаченого ст.369, буде і в діях службової особи, яка дала вказівку підлеглому добиватися певних благ, пільг чи переваг шляхом підкупу інших службових осіб, виділила або розпорядилась виділити для цього кошти чи інші цінності, надала законного вигляду виплатам у випадках давання хабарів у завуальованій формі тощо (див. абз.2 п.12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
Якщо службова особа лише рекомендувала підлеглому домагатися благ, пільг чи переваг у такий спосіб, відповідальність за давання хабара несе той працівник, який, виконуючи таку рекомендацію, дав незаконну винагороду. Дії службової особи в цьому випадку можуть кваліфікуватись як підбурювання до давання хабара (див. абз.3 п.12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
5. Якщо хабародавець схилив службову особу, яка одержала хабара, до вчинення і іншого злочину у сфері службової діяльності, його дії належить кваліфікувати за сукупністю злочинів - давання хабара та підбурювання до вчинення злочину, який вчинила службова особа.
6. Суб’єктивна сторона давання хабара характеризується наявністю вини у формі прямого умислу. Особа розуміє, що передає службовій особі незаконну винагороду за вчинення чи невчинення нею певних дій в своїх інтересах чи в інтересах третіх осіб з використанням влади чи службового становища. Мотив не впливає на кваліфікацію дії особи, що дала хабара.
7. Суб’єктом злочину, передбаченого ст.369, може бути як фізична, так і службова особа.
Про поняття “службова особа” див. пп. 8-14, 18 коментаря до ст.364.
8. Кваліфікованим видом давання хабара є давання хабара, вчинене повторно. Повторним у відповідності зі п.3 примітки до ст.368 визнається вчинення цього злочину особою, яка раніше вчинила одержання хабара або давання хабара, незалежно від того, чи притягувалась така особа за раніше вчинений злочин до кримінальної відповідальності.
Давання хабара службовій особі в декілька прийомів однією особою або кількома особами за виконання чи невиконання в їх спільних інтересах єдиного діяння по службі не утворює ознаки повторності, дії такої службової особи кваліфікуються як один продовжуваний злочин.
Давання хабара не може кваліфікуватись як вчинене повторно у випадках, коли:
- судимість за раніше вчинений злочин знята або погашена в передбаченому законом порядку;
- на момент вчинення особою нового злочину минули строки давності притягнення її до відповідальності за раніше вчинений злочин;
- особа була звільнена від відповідальності за раніше вчинений злочин у встановленому законом порядку (див. абз. 5 п.15 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про хабарництво” від 26 квітня 2002 р. № 5).
9. Звільнення від кримінальної відповідальності особи за давання хабара можливе лише за таких умов:
- якщо стосовно такої особи мало місце вимагання хабара;
- якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, до порушення кримінальної справи щодо неї органу, наділеному законом правом на порушення кримінальної справи.
10. Про поняття “вимагання хабара” див. п.12 коментаря до ст.368.
11. Добровільність заяви про давання хабара передбачає безумовне, з власної волі, повідомлення або звернення з заявою (в усній чи письмовій формі) до відповідного органу, який наділений законом правом на порушення кримінальної справи (органи внутрішніх справ, прокуратура, інший державний орган). Добровільними мають визнаватись також повідомлення і заяви, зроблені за пропозицією таких органів. Обов’язковою умовою при цьому є те, що повідомлення або заява повинні бути зроблені відповідним органам до порушення кримінальної справи проти такої особи.

Переглядів: 873