ГЛАВА 10. МІЖНАРОДНІ ВАЛЮТНІ ВІДНОСИНИ

10.1. Поняття "валютні відносний" та "світова валютна система"

Як відомо, кожна країна має свою грошову одиницю (валюту).

При міжнародних розрахунках по світогосподарському товарообігу то кредиту, прямих зарубіжних інвестиціях та інших міжнародних зв'язках виникає необхідність обміну грошей однієї країни на гроші іншої країни. На цьому грунті виникають валютні відносини як сукупність грошових відносин, що опосередковують плдтіжно-розрахункові операції між агентами (суб'єктами) світового господарства. Учасниками цих відносин є банки, девізні відділи великих підприємств та маклери.

Валютні відносини — це невід'ємний елемент сучасних ринкових зв'язків, а відтак вони регулюються такими чинниками як максимізація прибутку і конкуренція (попит і пропозиція). Тому для аналізу валютних ринків застосована теорія ринкового попиту і пропозиції, що грунтується на законах конкуренції. У сфері прямих валютних інвестицій існують монополія і олігополія.

Суть підприємницької діяльності у валютній сфері полягає в торгівлі іноземною валютою, котра являє собою угоду купівлі-продажу однієї валюти на іншу або на національну валюту за заздалегідь встановленою (договірною) ціною (валютному курсу). Торгівля валютою викликана необхідністю здійснювати різного роду платежі, тобто перекази грошей з однієї країни в іншу, пов'язані зі світогосподарською діяльністю.

Метою торгівлі валютою (в рамках власне підприємницької діяльності, насамперед, банків), є отримання прибутку. Промислові і торгівельні підприємства торгують своїми, на якийсь відрізок часу вільними, ліквідними коштами переважно з метою уникнення можливих втрат через коливання курсів. Державні девізні (валютні) банки купують і продають валюти, як правило, з метою збереження курсу власної національної валюти в рамках позначеного граничного відхилення. Для інвестора вибір валюти вкладення грунтується на трьох основних критеріях:

· безпека в політичному та регламентаційному розумінні: чи можливо буде отримати вклад назад?

· безпека в фінансовому розумінні: чи не втратить інвестований капітал на момент відшкодування частину своєї міжнародної купівельної спроможності?

· дохідність: реальна відсоткова ставка розрахована, як різниця між відсотковою ставкою і нормою інфляції.

Отже, місце валютних відносин в системі світогосподарських зв'язків визначається тим, що вони опосередковують відносини світової торгівлі і міжнародного кредиту, інтернаціональний рух капіталів, впливаючи, з одного боку, на ці відносини, а з іншого, — знаходячись під їх впливом. Якщо говорити про кінцеві причини процесів, що відбуваються у валютній сфері (насамперед, рух валютних курсів), то вони визначаються процесами, що відбуваються в сфері виробництва, розвиваються під впливом змін співвідношення економічних сил між окремими країнами або групами країн.

Конкретною формою організації валютних відносин є світова валютна система (СВС). Вона являє собою сукупність способів, інструментів та органів (інститутів), за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства, СВС включає до себе: світові гроші (колективні валютні одиниці), систему пристосування окремих валют однієї до одної (валютні курси), валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв'язків і відносин.

Виникнення валютних відносин як світової системи зумовлене процесами інтернаціоналізації та інтеграції. Ця система створювалась і видозмінювалась як елемент та інструмент економічної інтеграції¹.

Водночас у валютній сфері найбільш відчутним є вплив, у тому числі і негативний, загальних економічних процесів світового господарства, що, природно, породжує прагнення національних органів регулювання захистити економіку від несприятливих впливів. Тому проблема співвідношення національного і інтерна ціонального у валютній політиці країни є однією з ключових. Тим більше, що світогосподарські зв'язки і відносини опосередковуються національними інструментами регулювання економічного і правового порядку. Незалежність національної економічної політики уявляється все менше і менше сполучною з посиленням економічної та валютно-фінансової взаємозалежності. Це — з одного боку. З іншого — "зовнішній примус" стає найчастіше неприйнятним для країни.

10.2. Поняття "валюта". Конвертованість валют.

Валюта - це грошова одиниця, яка використовується для вимірювання величини вартості товару.

Поняття "валюта" означає: 1) грошову національну одиницю, що лежить в основі грошової системи (долар, марка, крона тощо); 2) тип грошової системи в даній країні (золота, біметалічна, паперова і т. д.); 3) іноземну валюту (грошові знаки іноземних держав і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках).

До XIX ст. загальне розповсюдження мали або срібна валюта, або біметалізм (срібло і золото одночасно). На початку XIX ст. в Англії, а в другій половині XIX ст. і в інших головних капіталістичних країнах вводиться золота валюта.

Крім золота в грошовому обігу знаходились грошові знаки —представники певної кількості золота — неповноцінні монети, паперові гроші (казначейські білети¹) і банкноти (банківські білети ). Функції світових грошей виконувало золото. Валютний паритет, тобто співвідношення між валютами, дорівнював монетному паритетові, тобто співвідношенню золотого змісту грошових одиниць країн.

З припиненням обміну банкнот на золото вони набувають двоїстої природи, займають проміжне становище між справжніми банкнотами та паперовими грошима .

Сучасні гроші (банкноти) володіють двома групами властивостей. Одна — споріднює їх з класичними кредитними грошима (вони є знаками вартості, в їх основі лежить вексельний та чековий обіг, їх функціонування регулюється банками). Друга — (можливість додаткової емісії, здійснюваної банківською системою в порядку кредитування держави для покриття бюджетного дефіциту), зближує з паперовими грошима, робить можливим їх знецінення. Держава вдається до свідомого знецінення національної валюти для форсування експорту.

Наявність в сучасних грошах кредитного компонента надає усталеності грошовому обігу. Паперовий компонент слугує основою нестабільності грошової системи, викликає знецінення грошей. Різне сполучення цих компонентів, що викликає протилежні тенденції, і дозволяє пояснити відносну усталеність одних національних валют і неусталеність інших, довір'я до одних і недовір'я до інших валют¹.

У світогосподарській сфері валюти існують у вигляді депозиту до вимоги в банках (переважна частина) і готівкових грошей (незначна частина) і функціонують як кредитні гроші.

Валюти підрозділяються на: а) конвертовані, б) частково конвертовані і в) неконвертовані.

Конвертованими є валюти країн, які повністю відмінили валютні обмеження і обмінюють їх на всі інші валюти. До них відносяться долар США, канадський долар, швейцарський франк та ряд інших. Частково конвертовані — це валюти країн, що зберігають валютні обмеження певного кола валютних операцій (регулювання переказів і платежів за кордон, вивозу капіталу, золота, грошових знаків та цінних паперів; заборона вільного продажу і купівлі щоденної валюти, обов'язкове здавання іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційним курсом; контроль за валютними операціями для нерезидентів та за поточними операціями). Більшість західноєвропейських валют є частково конвертованими. До неконвертованих валют відносяться валюти країн, які повністю зберігають валютні обмеження по всіх операціях як для нерезидентів, так і резидентів.²

Конвертованість валют з точки зору відношення резидентів і нерезидентів до валют поділяється на внутрішню та зовнішню. Внутрішня конвертованість — право обмінних операцій національної валюти на іноземну валюту мають тільки резиденти усередині країни. Зовнішня конвертованість - право резидентів здійснювати операції з іноземною валютою з нерезидентами.

Нерезиденти - усі інституційні одиниці, що постійно знаходяться на території іноземної держави, навіть якщо вони є філіями інституціональних одиниць даної країни.

Синонімом конвертованості валюти є термін "тверда валюта". Це валюта, яка характеризується стабільним валютним курсом, рухи якого підпорядковуються макроекономічним закономірностям.

В міжнародних розрахунках розрізняють валюту платежу і валюту угоди. Валюта платежу — це валюта, в котрій обумовлена оплата товару за зовнішньоторговельною угодою або погашення кредиту. Валюта угоди — валюта, в котрій виражена ціна товару або сума наданого кредиту. Валюта угоди може не співпадати з валютою платежу. В цих випадках в договорі вказується, за яким курсом валюта угоди повинна бути перерахована у валюту платежу.

Нині всі розрахунки між промислово розвинутими країнами відбуваються, в основному, у вільно конвертованій валюті (ВКВ), на відміну від системи клірингових розрахунків, коли платежі між клієнтами або зовнішньоторговельними банками здійснюються в одній країні, а остаточний розрахунок проводиться між банками цих країн.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Регулювання міжнародних міграційних процесів. Міжнародна Організація Праці	\|	Сучасні світові (міжнародні) гроші

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.